Рішення

від 19.02.2015 по справі 450/2114/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/2114/14 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.

Провадження № 22-ц/783/481/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.

Категорія справи:44

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук О.Я.,

суддів Копняк С.М. і Шеремети Н.О.,

при секретарі Куцик І.Б.,

за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача- ОСОБА_12., представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселенні та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку,-

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5 про зобов"язання ОСОБА_5 усунути перешкоди у користуванні будинком за АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області та вселення ОСОБА_3 у будинок АДРЕСА_1

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2013 року ОСОБА_5 було відмовлено в задоволенні позовних вимог про його виселення. Рішенням апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції було скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено. 26 лютого 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, скасовано рішення апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року, а справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області, яким відмовлено ОСОБА_6 у задоволенні позову залишено в силі. Одразу після винесення рішення апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року про виселення ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, відповідач вигнала його на вулицю та не пускає користуватись будинком та проживати у ньому. На даний час позивач проживає в сараї. Після скасування рішення апеляційного суду Львівської області від 21 жовтня 2013 року та винесення ухвали апеляційного суду Львівської області від 14 травня 2014 року, позивач, неодноразово звертався до відповідача з проханням усунути перешкоди у користуванні будинком, однак відповідач категорично відмовляється пускати його в будинок. 4 липня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до голови Винничківської сільської ради з проханням зафіксувати факт чинення перешкод у користуванні будинком № НОМЕР_1, однак йому було відмовлено. Також зазначає, що 4 липня 2014 року він звернувся із заявою до Пустомитівського РВ ГУ МВС України у Львівській області щодо вчинення відповідачем неправомірних дій щодо нього шляхом перешкоджання вселитись у житлове приміщення, право на користування яким він не втрачав. Однак, Пустомитівським РВ ГУ МВС України у Львівській області досі не надано відповіді на дане звернення. Право позивача на користування будинком НОМЕР_1 в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області було предметом судового розгляду за результатом якого відповідачці ОСОБА_6 відмовлено в позові про виселення ОСОБА_3 з житлового будинку, який належить їй на праві власності. Не дивлячись на рішення суду відповідач продовжує чинити позивачу перешкоди у користуванні жилим приміщенням.

В вересні 2014 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зустрічним позовом, в якому просить виселити ОСОБА_3 з будинку № НОМЕР_1 в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку № НОМЕР_1 в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав серія СЕЕ № 546641 від 31.05.2012 року. Підставою виникнення права власності на житловий будинок є договір дарування від 28.03.2012 року. Даний житловий будинок складається із коридору, двох житлових кімнат, площами 23,4 кв.м. та 13,7 кв.м. та комірки, загальною житловою площею 37,1 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на садибний житловий будинок АДРЕСА_1, що виготовлений 13.06.2008 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки". В даному будинку зареєстровані та проживають ОСОБА_5, її мати ОСОБА_7, брат ОСОБА_3, дочка ОСОБА_8 та дочка ОСОБА_9, про що свідчить довідка про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 15.05.2014 року № 226. З ОСОБА_3 склалися неприязні стосунки, він не є членом її сім'ї, а його проживання в зазначеному жилому будинку порушує її право власника на користування і розпорядженням своїм майном.

Також зазначає, що спільне користування та проживання вказаним будинком з ОСОБА_3 є неможливим, оскільки в будинку проживають неповнолітні діти, яким потрібна окрема кімната, також, в будинку проживає похилого віку мати.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселенні - відмовлено за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про виселення з житлового будинку задоволено.

Виселено ОСОБА_3 з будинку № НОМЕР_1 в с.Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_3. Вважає рішення суду незаконним, оскільки таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з"ясованих обставинах, що мають значення для справи. Звертає увагу, що правомірність його проживання в будинку АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області підтверджено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 11 червня 2013 року. В апеляційній скарзі просить рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, представника позивача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає до часткового задовольнити із наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст.214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод, суд виходив з тих підстав, що його позовні вимоги жодним чином не підтверджені, не представлено жодного доказу, що такі перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області чиняться.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_3 з будинку, суд виходив з тих підстав, що остання є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, на підставі договору дарування, згідно якого ОСОБА_7 безоплатно передала у власність ОСОБА_5 належний їй на праві власності згаданий житловий будинок. ОСОБА_3 має намір проживати в одній із кімнат, в зв"язку з чим суд прийшов до висновку, що така обставина грубо порушує право ОСОБА_5 на вільне користування, володіння, розпорядження своїм майном, на виконання положень ст. 391 ЦК України.

З такими висновками колегія суддів в повній мірі погодитися не може з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію прав № 34341091 від 31 травня 2012 року. Підставою виникнення права власності на житловий будинок є договір дарування від 28 квітня 2012 року. Житловий будинок складається з коридору, площею 3,3 кв.м., двох житлових кімнат, площею 23,4 кв.м. та 13,7 кв.м. та комірки, площею 4,3 кв.м., що підтверджується поверховим планом та експлікацією приміщень до плану житлового садибного будинку.

З копії договору дарування житлового будинку від 28 квітня 2012 року вбачається, що ОСОБА_7 безоплатно передала у власність ОСОБА_5 належний їй на праві власності житловий будинок № НОМЕР_1 разом з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на вулиці без назви в селі Дмитровичі Пустомитівського району Львівської області. Вищезгаданий житловий будинок знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1732 га, кадастровий номер 4623681200:03:001:0114.

Згідно довідки про склад сім"ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 386 від 02 жовтня 2014 року, виданої ОСОБА_5, вбачається, що за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Дмитровичі, буд. № НОМЕР_1 зареєстровані наступні особи:

ОСОБА_5 - голова д/г;

ОСОБА_8 - дочка;

ОСОБА_10 - дочка;

ОСОБА_7 - мати;

ОСОБА_3 - брат;

ОСОБА_11 - онука.

Окрім цього в примітках до ОСОБА_8 та ОСОБА_11 зазначено, що такі не є членами ОСГ.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім"ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

За змістом ч.4 ст. 156 ЖК України до членів сім"ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу, зокрема, його дружина, діти і батьки. Членами сім"ї власника будинку може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Підстави виселення членів сім"ї (колишніх членів сім"ї власника будинку передбачені ст. 157 ЖК України та ч.1 ст. 116 ЖК України.

Оскільки ще до дарування будинку ОСОБА_5 у 2012 році, такий належав на праві власності її батькам, а позивач та відповідач входили у склад сім"ї своїх батьків, таким чином відповідач правомірно набув право користування житловим будинком та ОСОБА_3 не визнано таким, втратив право на його користування.

Сторонами в судовому засіданні визнано, що ОСОБА_3 проживає в нежитловій будівлі на території яка належить до житлового будинку АДРЕСА_1, Пустомитівського району Львівської області, іншим житлом не забезпечений.

Відповідно до ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самостійно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Колегія суддів вважає, що підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 у суду першої інстанції не було, оскільки ОСОБА_3 самостійно не займав жиле приміщення, а саме житловий будинок АДРЕСА_1, Пустомитівського району Львівської області, і є зареєстрованим на законних підстав, його не визнано таким, що втратив право на користування та не вчиняє дій передбачені ст. 116 ЖК України для виселення. Також беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 не займає жилий будинок за вищезгаданою адресою оскільки проживає в господарській будівлі як за своїм призначення не є житловою.

Що ж до позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення, слід зазначити, що останнім не надано суду жодного доказу на підтвердження заявлених вимог, а саме: яким чином ОСОБА_5 чиняться перешкоди у користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 Пустомитівського району Львівської області, поскільки остання в спірному житловому будинку не проживає, що ствердили в суді апеляційної інстанції сторони по справі.

З врахуванням наведеного, куруючись ст. 309 ЦПК України, колегія суддів вважає, що рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2014 року слід скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщення та вселення та зустрічному позові ОСОБА_5 про виселення з житлового будинку слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст. ст.316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 03 жовтня 2014 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселенні відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням рішення законної сили.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: С.М. Копняк

Н.О. Шеремета