Постанова

від 25.02.2015 по справі 907/858/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 907/858/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С.- головуючого, Костенко Т.Ф., Сибіги О.М. перевіривши матеріали касаційної скаргифермерського господарства "Мочар ІР" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 у справігосподарського суду Закарпатської області за позовомЗакарпатського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Мукачівського міжрайонного управління водного господарства до 1) Іршавської районної державної адміністрації 2) фермерського господарства "Мочар ІР" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1) Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області 2) приватного акціонерного товариства "Закарпатський рибокомбінат" пророзірвання договору оренди водного об'єкта в судовому засіданні взяли участь представники: від позивачаКлюге Л.М. - прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014652 від 17.01.2013; від відповідачів 1)не з'явились; 2)Рябінічева А.С. - дов. б/н від 08.09.2014; від третіх осіб 1)не з'явились; 2)Олексик В.В. - дов. №229 від 20.08.2014; від Генеральної прокуратури УкраїниКлюге Л.М. - прокурор відділу, посв. №014652 від 17.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 28.10.2014 господарського суду Закарпатської області (суддя Бобрик Г.Й.) позовні вимоги задоволено. Розірвано договір оренди водного об'єкта від 20.07.2012, укладений між Іршавською районною державною адміністрацією та фермерським господарством "Мочар Ір"; зобов'язано повернути земельну ділянку, у тому числі прибережну захисну смугу на території якої знаходиться водний об'єкт - водосховище загальнодержавного значення "Роман Потік" осушувальної системи "Чорний Мочар" площею водного дзеркала 148,00 га, розташованого в урочищі Роман Потік на території Доробратівської сільської ради Іршавського району, у попередній стан.

Постановою від 16.12.2014 Львівського апеляційного господарського суду (судді: Скрипчук О.С. - головуючий, Дубник О.П., Якімець Г.Г.) рішення від 28.10.2014 господарського суду Закарпатської області залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що у відповідача-2 в порушення умов спірного договору оренди водного об'єкту та чинного природоохоронного законодавства відсутні докази укладення договору оренди землі водного об'єкту, отримання спеціального дозволу водокористування та паспорту водного об'єкту.

Не погоджуючись з судовими рішеннями ФГ "Мочар Ір" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на невідповідність висновків викладених в оскаржуваних судових рішеннях обставинам справи, що призвело до порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права. ФГ "Мочар Ір" у касаційній скарзі посилається на те, що суди помилково та неправильно визначили зміст п.4.3 договору як обов'язок відповідача-2 укласти договір оренди земельної ділянки під водним об'єктом. При цьому словосполучення "оформити земельну ділянку" сторони договору в особі їх представників розуміли виключно як сприяння та не перешкоджання в погодженні землевпорядної документації, яку виготовляли для Мукачівського МУВГ.

Прокуратура Закарпатської області у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову від 16.12.2014 Львівського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Інші учасники судового процесу не скористались правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, відзиви на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України на момент прийняття постанови у справі не надали.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним відмовити у задоволені касаційної скарги.

Відповідно ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури є представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 36 1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні в суді прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій спрямованих на захист інтересів громадян або держави у випадках передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Господарські суди дійшли висновку, що у даному випадку заступник прокурора вірно визначив орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та довів порушення інтересів держави внаслідок порушення відповідачем-2 норм природоохоронного законодавства.

Господарськими судами встановлено, що 25.06.2012 Іршавська районна державна адміністрація розпорядженням №346 "Про надання водного об'єкта у довгострокове користування на умовах оренди" надала фермерському господарству "Мочар Ір" у довгострокове користування на умовах оренди терміном на 49 років водний об'єкт (водосховище загальнодержавного значення "Роман Потік" осушувальної системи "Чорний Мочар"), площею водного дзеркала 148,0 га, який розташований в урочищі Роман Потік на території Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за межами населеного пункту.

На підставі вищевказаного розпорядження 20.07.2012 Іршавська районна державна адміністрація (орендодавець) та фермерське господарство "Мочар Ір" (орендар) уклали договір оренди водного об'єкта. За умовами договору орендодавець надав, а орендар прийняв у користування на умовах оренди водний об'єкт (водосховище загальнодержавного значення "Роман Потік" осушувальної системи "Чорний Мочар"), площею водного дзеркала 148,0 га, який розташований в урочищі Роман Потік на території Доробратівської сільської ради Іршавського району Закарпатської області, за межами населеного пункту, терміном на 10 років.

Відповідно п.3.1 договору водний об'єкт передається в оренду для риборозведення, вирощування риби. Орендар повинен забезпечити умови загального водокористування відповідно до ст.47 Водного кодексу України.

Пунктом 4.3 договору сторони визначили зобов'язання орендаря, зокрема оформити земельну ділянку зайняту водним об'єктом, в тому числі з прибережною захисною смугою відповідно до чинного законодавства та дозвіл на спеціальне водокористування; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу спеціально уповноважених органів в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів; своєчасно сплачувати орендну плату за користування водним об'єктом.

30.05.2014 Державною інспекцією сільського господарська у Закарпатській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ФГ "Мочар-Ір". За результатами перевірки складено акт від 30.05.2014 яким встановлено, що земельна ділянка під водосховищем та прибережною смугою в оренду не передана. Зазначена земельна ділянка перебуває в постійному користуванні первинного водокористувача - Мукачівського міжрайонного управління водного господарства. На балансі цього управління знаходиться дамба водосховища.

Право постійного користування земельною ділянкою, відповідно ст. 92 Земельного кодексу України, це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Також Державною інспекцією сільського господарства у Закарпатській області з 03.07.2014 по 08.07.2014 проводилась повторна перевірка дотримання вимог земельного законодавства ФГ "Мочар Ір" та за її результатами 08.07.2014 складено акт перевірки.

На підставі даного акту перевірки Державною інспекцією сільського господарська у Закарпатській області винесено припис, яким зобов'язано ФГ "Мочар Ір" оформити паспорт водного об'єкта, оформити документи, що посвідчують право користування на земельну ділянку та забезпечити дотримання вимог вказаних у договорі оренди водного об'єкта.

Як встановлено господарськими судами з моменту укладення договору оренди водного об'єкта від 20.07.2012 ФГ "Мочар Ір" договору оренди земельної ділянки, яка зайнята водним об'єктом не укладено, в т. ч. прибережної захисної смуги, та не отримало дозвіл на спеціальне водокористування.

Відповідно ст. 14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Статтею 6 Водного кодексу України встановлено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Відповідно ч. 1, 2, 7 та 10 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору оренди) у користування на умовах оренди водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення, виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об'єкта (чи його частини) іншим суб'єктам господарювання забороняється.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

Відповідно ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України (в редакції згідно Закону України №5293-VI від 18.09.2012) надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта . Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Порядок розроблення паспорта водного об'єкта затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів № 99 від 18.03.2013.

Замовником робіт із розроблення паспорта водного об'єкта є його орендодавець.

Як вказувалось вище приписом Державної інспекції у Закарпатській області від 08.07.2014 зобов'язано було орендаря оформити паспорт водного об'єкта, відповідно до прийнятих змін у чинному законодавстві.

Як встановлено господарськими судами орендар на підставі прийнятих змін до Водного кодексу України не оформив паспорт орендованого водного об'єкта.

Статтею 85 Водного кодексу України (чинною) визначено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Господарськими судами встановлено, що відповідач-2 в порушення умов договору оренди водного об'єкта від 20.07.2012 не уклав договору оренди землі водного фонду під орендованим водним об'єктом. Матеріали справи таких доказів не містять.

Статтею 1 Водного кодексу України визначено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема утримувати в належному стані зони санітарної охорони джерел питного та господарсько-побутового водопостачання, прибережні захисні смуги, смуги відведення, берегові смуги водних шляхів, очисні та інші водогосподарські споруди та технічні пристрої; здійснювати погоджені у встановленому порядку технологічні, лісомеліоративні, агротехнічні, гідротехнічні, санітарні та інші заходи щодо охорони вод від вичерпання, поліпшення їх стану, а також припинення скидання забруднених стічних вод; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

За ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Отже, дозвіл на спеціальне водокористування, як документ дозвільного характеру, є обов'язковою умовою реалізації особою набутого в установленому порядку права користування водним об'єктом для рибогосподарських потреб. Отримання дозволу на спеціальне водокористування є також однією з умов договору (п.4.3), однак, як встановлено господарськими судами для здійснення господарської діяльності на водному об'єкті ФГ "Мочар Ір" такого дозволу не отримав. Доказів отримання такого дозволу матеріали справи не містять.

Відповідно ст.ст.610 та 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

За ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 6.2 договору від 20.07.2012 сторони передбачили, що договір оренди може бути розірвано в односторонньому порядку у випадку грубого або систематичного порушення іншою стороною умов договору чинного природоохоронного законодавства.

Отже, оскільки у ФГ "Мочар Ір" відсутні докази укладення договору оренди землі водного об'єкта, отримання спеціального дозволу водокористування та оформлення паспорту водного об'єкту, то господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди водного об'єкта від 20.07.2012 та про зобов'язання повернути земельну ділянку водного об'єкту.

Відповідно ст.ст. 111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанови апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування згаданими судами норм матеріального чи процесуального права, тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.111 5 , п.1 ст.111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 16.12.2014 Львівського апеляційного господарського суду зі справи №907/858/14 залишити без змін.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга