Ухвала

від 04.02.2015 по справі 2а-9104/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/9991/31220/12

№ К/9991/31220/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Вербицької О.В., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2а-9104/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Енерго-Бест»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000382302.

В касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.05.2011 № 234/23-206/35275763, про порушення норм пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК), а саме: завищення податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2011 року на 158583,61 грн. у зв`язку з включенням податку на додану вартість в цій сумі за податковими накладними, виписаними ТОВ «Санабрія» на поставку товарів (електротехнічне обладнання та устаткування).

При цьому контролюючий орган послався на те, що за результатами зустрічної перевірки ТОВ «Санабрія» встановлено його відсутність за місцезнаходженням, відсутність у цього товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, необхідних для здійснення підприємницької діяльності.

За наслідками перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000382302 про донарахування ТОВ «Енерго-Бест» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 158584,61 грн. (у тому числі: 158583,61 грн. - основний платіж та 1,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

У судовому процесі встановлено, що між ТОВ «Енерго-Бест» (покупець) та ТОВ «Санабрія» (постачальник) укладений договір поставки від 01.02.2011 № 10/02, згідно якого постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець - прийняти та оплатити поставлений товар (товари електротехнічного призначення).

За наслідками виконання вказаного договору ТОВ «Санабрія» виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 929201,67 грн., ПДВ за якими в загальній сумі 158583,61 грн. позивач включив до податкового кредиту у податковому обліку за лютий 2011 року.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Абзацами першим та другим пункту 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 цієї статті).

На підставі досліджених у судовому процесі доказів (копій податкових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень) суди попередніх інстанцій встановили факт поставки позивачу електротехнічного обладнання та устаткування (зокрема, муфти з'єднувальні «Райхем», муфти кінцеві «Райхем», муфти перехідні «Райхем», гумові прокладки, масло трансформаторне, комплекти релейного захисту, викатні візки з вакуумними вимикачами) на загальну суму 929201,67 грн., у тому числі ПДВ 158583,61 грн., сплати позивачем цієї суми податку в ціні товарів ТОВ «Санабрія» та використання позивачем придбаних товарів при виконанні договору № 03/01 від 04.02.2011 з ТОВ «Віта Верітас» по електрозабезпеченню забудови Оболонського проспекту.

Оцінка цих доказів судом відповідає правилам оцінки доказів, визначеним статтею 86 КАС України.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов юридично правильного висновку, що податковий орган, у силу норм частини другої ст. 71 КАС України, не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 15.06.2011 № 0000382302.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.В. Вербицька підписМ.П. Зайцев