Рішення

від 25.02.2015 по справі 916/4991/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/4991/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

до відповідача: Дочірнього підприємства "Професіонал-Міський" Комерційного центру "Професіонал";

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Одеській області ;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області та Мар'янівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області;

про визнання права власності

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - свідоцтво про державну реєстрацію ФОП;

ОСОБА_2, довіреність № 2220 від 19.12.2014 року;

від відповідача: не з'явився;

від третіх осіб: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Професіонал-Міський" Комерційного центру "Професіонал", в якій з урахуванням уточнень (а.с.126-127), просить суд визнати право власності на нерухоме майно, а саме: на магазини, що розташовані в АДРЕСА_1 загальною площею160,4 кв. м., та в АДРЕСА_2, загальною площею 252,7 кв. м.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 16.01.2003р. між Фрунзівським відділенням Великомихайлівської міжрайонної державної податкової інспекції та ДП "Професіонал-міський" було укладено угоду №003/01-03, згідно якої орган державної податкової служби передав, а торгівельна організація прийняла для реалізації майно: магазини в АДРЕСА_1; в АДРЕСА_3; в АДРЕСА_2 що обліковуються органом державної податкової служби.

В подальшому, 03.07.2003р. між ДП "Професіонал-міський" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу №03/07-03, договір купівлі-продажу №02/07-03, договір купівлі-продажу №01/07-03, згідно яких позивач за накладними №307/2, №0307/1 та №307 придбав магазин в с. Мар'янівка, загальною площею 252,7 кв.м., магазин в с.Ново-Павлівка, загальною площею 160,4 кв.м., та магазин в с. Балашево, загальною площею 61,4 кв.м.

Факт реалізації ФОП ОСОБА_1 спірного майна підтверджується також довідкою Великомихайлівської міжрайонної державної податкової інспекції в Одеській області за №386 від 08.07.2003р.

Однак, як вказує у позовні заяві позивач, з невідомих йому причин ДП "Професіонал-міський" ухиляється від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу.

При цьому, позивач зазначає, що він є добросовісним набувачем вказаного майна, який відкрито і вільно користується ним на протязі одинадцяти років, що і зумовило його звернення до суду.

Одночасно із позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову (а.с.27-28), в якій останній просив суд заборонити органам нотаріату здійснювати будь-які правочини зі спірним майном, а реєстраційній службі по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції заборонити приймати будь-які рішення щодо реєстрації та перереєстрації нерухомого майна, що є предметом позову.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.12.2014р. було порушено провадження у справі №916/4991/14 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 28.01.2015 року.

Вказаною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено Роздільнянську об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління ДФС в Одеській області.

Крім того, ухвалами суду від 6.01.2015р. (а.с.36-38) та від 28.01.2015р. (а.с.110-112) було зобов'язано Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції та Реєстраційну службу по Фрунзівському району Великомихайлівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області надати інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявності реєстрації права власності на:

- магазин, загальною площею 160,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

- магазин, загальною площею 61,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3;

- магазин, загальною площею 252,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та суб'єкта, за яким, у разі їх реєстрації, зареєстровано право власності на вказані приміщення.

28.01.2015 року до канцелярії суду надійшло клопотання від Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС в Одеській області про розгляд справи за відсутності її представника за наявними матеріалами (а.с.40).

Крім того, у засіданні суду 28.01.2015 року представником позивача було надано заяву Дочірнього підприємства "Професіонал-Міський" Комерційного центру "Професіонал" про визнання позову, згідно якої останній просить суд здійснювати розгляд справи за його відсутності та задовольнити заявлені позовні вимоги (а.с.94).

Представник позивача у засіданні суду 28.01.2015 року, в якому здійснювалася технічна фіксація судового процесу, просив суд не здійснювати розгляд заяви про забезпечення позову з огляду на відсутність такої доцільності, у зв'язку із чим розгляд вказаної заяви не здійснювався.

Ухвалою суду від 28.01.2015 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Фрунзівську селищну раду Фрунзівського району Одеської області та Мар'янівську сільську раду Фрунзівського району Одеської області. У зв'язку із неподанням витребуваних ухвалою суду доказів та залученням до участі у справі третіх осіб, розгляд справи було відкладено на 11.02.2015 року.

У судовому засіданні 11.02.2015 року представником позивача було надано заяви Фрунзівської селищної ради Фрунзівського району Одеської області та Мар'янівської сільської ради Фрунзівського району Одеської області, згідно яких вказані особи просять суд розглядати справу за відсутності їх представників. Вказаними заяви треті особи підтримують вимоги, заявлені позивачем (а.с.114-115).

Ухвалою суду від 11.02.2015 року строк розгляду справи за клопотанням позивача було продовжено на п'ятнадцять днів та, з огляду на неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 25.02.2015 року.

25.02.2015 року від Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції на виконання вимог ухвали суду надійшла інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо реєстрації права власності на спірне майно (а.с.136-141).

У судовому засіданні 25.02.2014 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, наполягав на їх задоволенні, надав пояснення по справі, згідно яких зауважив, що БТІ не реєструвало право власності на приміщення, затягуючи цей процес. Представник позивача зазначив, що визнання відповідачем позову є підставою, відповідно до ст. 78 ГПК України, для прийняття рішення про задоволення позову, а також стверджував, що позивач є добросовісним набувачем права власності, оскільки вже на протязі 11 років використовує майно, не порушуючи прав продавця.

Відповідач та треті особи у судове засідання не з'явилися, хоча повідомлялися належним чином про місце та час розгляду справи шляхом направлення на їх адреси відповідних ухвал суд. Натомість, від вказаних осіб надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. (а.с.94, 114,115,134).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та проаналізувавши надані ним докази, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів фізичних осіб підприємців.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, фізичні особи-підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд також зазначає, що розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ст.22 ГПК України виключне право на зазначення предмету позову та підстав його заявлення належить позивачу. При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить визнати за ним право власності за набувальною давністю на підставі ст. 344 ЦК України, у зв'язку з чим суд вважає за потрібне перш за все надати правову оцінку вказаній підставі позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном -протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Виходячи зі змісту ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач (ст.33 ГПК України), є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

При цьому, право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. Таким чином, позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником.

Виходячи з даної норми матеріального права, набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном . Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Разом з тим, як встановлено судом, продаж спірного майна здійснювався на підставі вимог Закону України №2181-III від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», постанови КМУ № 538 від 15.04.2002 року.

Згідно акту опису (а.с.14), затвердженого вищевказаним податковим органом 13.06.2003 року, було здійснено опис активів Фрунзівського хлібзаводу, до яких входило наступне майно:

- магазин ТПС с. Мар'янівка загальною вартістю 17 876,00 грн.;

- магазин ТПС с. Балашево вартістю 5874,00 грн.;

- магазин ТПС с. Ново-Павлівка вартістю 6 052,00 грн.

Вказане майно за згодою сторін було добровільно передано Великомихайлівській МДПІ для його реалізації в рахунок погашення податкового (а.с.15).

Відповідно до угоди №003/01-03 від 16.01.2003р., укладеної між Фрунзівським відділенням Великомихайлівської МДПІ та ДП "Професіонал-Міський", орган державної податкової служби передає, а торгівельна організація приймає для реалізації майно, що обліковується податковим органом (а.с.18).

Згідно акту приймання - передачі від 25.06.2003 року активи Фрунзівського хлібзаводу у відповідності до вищевказаної угоди були передані для реалізації ДП "Професіонал-Міський" (а.с.26).

Таким чином, як встановлено судом, майно, на яке позивач просить визнати його право власності, перейшло до нього згідно з договорами купівлі-продажу від 3.07.2003р. №02/07-03 (а.с.20) та №03/07-03 (а.с.21), відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 307/2 та № 0307/1 (а.с.22-23).

Факт реалізації вказаного майна також підтверджується відповідною довідкою податкового органу від 08.07.2003 року за № 386 (а.с.25).

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку про те, що наявність вищевказаних договорів купівлі-продажу, за яким позивачу передано спірні об'єкти нерухомості, виключає можливість визнання за позивачем права власності за набувальною давністю.

До того ж, суд зазначає, що відповідач, за загальними положеннями господарського процесуального законодавства, має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Виходячи з правового аналізу законодавчих норм, що регулюють визнання права власності за набувальною давністю, належним відповідачем за відповідним позовом є попередній власник майна або його правонаступник.

За таких обставин, суд зазначає, що позов у будь-якому випадку не може бути задоволений за рахунок Дочірнього підприємства "Професіонал-Міський" Комерційного центру "Професіонал", з яким позивач перебував у зобов'язальних правовідносинах, та який здійснював реалізацію майна без отримання права власності на нього.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач не довів, що на момент звернення до суду відповідачем були порушені права чи законний інтерес позивача та між сторонами існував відповідний спір, що зумовлює відмову у заявленому позові.

Не можуть бути також прийняті судом в якості підстави для задоволення позову посилання позивача на факт визнання позову відповідачем, оскільки, як вже було зазначено судом, Дочірнє підприємство "Професіонал-Міський" Комерційного центру "Професіонал" не є особою, за рахунок якого є можливим задовольнити заявлені позовні вимоги.

Також не можуть бути прийняті до уваги сформульовані у судовому засіданні 25.02.2015 року посилання позивача на необхідність визнання за ним права власності згідно до ст. 328 ЦК України, оскільки норми зазначеної статті зумовлюють виникнення права власності згідно з правочином, а не у судовому порядку.

При цьому, суд зазначає, що факт невизнання права власності позивача будь-якою особою, що є обов'язковою умовою застосування судового порядку визнання права власності (ст. 392 ЦК України), позивачем також в порядку ст. 33 ГПК України не доведено.

Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на неможливість реєстрації права власності на нежитлові приміщення у встановленому законом порядку, оскільки позивач не надав жодних доказів звернення спочатку до БТІ, а, в подальшому, до реєстраційної служби для проведення відповідної реєстрації. Більш того, будь-яких пояснень щодо наявності на договорах від 3.07.2003 року, оригінали яких були оглянуті судом, штампів про їх реєстрацію у реєстрі нерухомого майна, позивач та його представник також надати не змогли.

Приймаючи до уваги відмову у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 березня 2015 р.

Суддя Ю.М. Щавинська