Постанова

від 05.02.2015 по справі 810/6/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 року (16:14год.) м. Київ 810/6/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача - Овсієнко Р.М., довіреність від 14.01.2015 №1,

відповідача - не з'явився

Суть спору: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому з урахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003262202 від 08.09.2014 про нарахування податкових зобов'язань на суму 24200,00 грн. та фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 6050,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 29.08.2014 №1800/22-00/38978352 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "АГРО-ФІД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" за період з 01.04.2014 по 30.04.2014 щодо заниження позивачем сум податку на додану вартість по операціях з контрагентом ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ".

Позивач стверджує, що реальність господарських операції з вказаним суб'єктом господарювання підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а отримані товари були використані в господарській діяльності позивача, що спростовує висновки відповідача про нікчемність проведених операцій. Позивач спростовує висновки податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій наявністю у позивача виробничих потужностей та складських приміщень, доказами оприбуткування отриманих від ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" товарів - соєвого шроту та L-Триптофану, доказами виробництва продукції - Преміксів "Пігі мікс (С)" для свиней 10-30 кг 2%, "Пігі мікс (Ф)" для свиней 65-120 кг, 2 %, "Пігі мікс (С)" для супоросних свиноматок, 3%, "Пігі мікс (Л)" для лактуючих свиноматок, 3% із встановленими калькуляціями та технологічним циклом з використанням отриманих від контрагента соєвого шроту та L-Триптофану та доказами подальшої реалізації виробленої продукції на адресу ТОВ «Земля і воля».

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у письмових запереченнях, стверджуючи при цьому, що господарські операції позивача з контрагентом носять фіктивний характер, посилаючись на акт Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Агростатус», ТОВ «Тікі Трейлер» за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041. Про відсутність реального характеру відносин між позивачем та ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" на думку податкового органу свідчать незнаходження контрагента за адресою місцезнаходження, наявність у контрагента однієї штатної одиниці, що унеможливлює проведення діяльності з поставки товарів, а також відсутність транспортних засобів, зареєстрованих за ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ", відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарів, власних або орендованих складських приміщень для зберігання товару.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином - розпискою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

В період з 27.08.2014 по 29.08.2014 року Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 (а.с.9-22).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на загальну суму 24200,00 грн.

Спираючись на матеріали податкової інформації Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37285041) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "АГРОСТАТУС" (код ЄДРПОУ 37305937), ТОВ "ТІКІ ТРЕЙЛЕР " (код ЄДРПОУ 36418845) за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 року та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 по 30.04.2014» від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041, інформацію автоматизованих систем, відповідач прийшов до висновку щодо притаманності ознак нікчемності угодам, укладеним позивачем з контрагентами в охоплений перевіркою період.

Позивач 03.09.2014 подав заперечення на акт перевірки №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 до податкового органу, яким складено акт перевірки, на які 08.09.2014 отримав відповідь №3674/10/22-09/3797 про залишення висновків перевірки без змін (а.с.65-67).

Акт перевірки №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 покладений Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30 250,00 грн., у тому числі 24200,00 грн. за основним платежем та 6050,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою до ГУ Міндоходів у Київській області від 17.09.2014, рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги № 270/10/10-36-10-01-04/995 від 14.11.2014 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 залишено без змін (а.с.68-72, 23-27).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області, позивач оскаржив податкове-повідомлення рішення №0003262202 від 08.09.2014 до Державної фіскальної служби України, рішенням про результати розгляду скарги якої від 12.12.2014 №8606/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 залишено без змін (а.с. 24-26, 68-72).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення судом встановлено, що в квітні 2014 року ТОВ "АГРО-ФІД" мало господарські відносини з ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ".

Так, 11.04.2014 між позивачем (Покупець) та ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" (Постачальник) укладено договір поставки №24 (далі - Договір №24), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі Специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (а.с.27-31).

Пунктом 2.1 Договору №24 передбачено, що асортимент, кількість та ціна Товару кожної окремої партії визначаються відповідною Специфікацією та вказується в накладних.

Розрахунки між Сторонами здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, вказаний в договорі (п. 4.4 Договору №24).

Передача товару здійснюється у місце, визначене у Специфікації (п. 5.2 Договору №24).

Відповідно до п. 6.1 Договору №24 здача товару Постачальником і прийняття його Покупцем по найменуванню, кількості та ціні здійснюється на підставі накладної.

Строк цього Договору починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п. 10.1 Договору №24).

Згідно Специфікації № 1 до Договору №24 від 11.04.2014 Сторони домовились про поставку Покупцю наступної партії товару, який належить Постачальнику, а саме: шрот соєвий, у кількості 12,00 тон, на загальну суму 92 700,00 грн., у тому числі ПДВ 15450,00. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад Покупця, розташований за адресою: вул.Шлюзова,1, м. Вишгород, Київська область) (а.с.32).

Згідно Специфікації № 2 до Договору №24 від 11.04.2014 Сторони домовились про поставку Покупцю наступної партії товару, який належить Постачальнику, а саме: L-Триптофан, у кількості 150,00 кг, на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8750,00 грн. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад Покупця, який розташований за адресою: вул. Шлюзова,1, м. Вишгород, Київська область) (а.с. 33).

Матеріали справи свідчать, що в квітні 2014 року на виконання умов Договору поставки № 24 від 11.04.2014 позивачу було поставлено товар, а саме: шрот соєвий, у загальній кількості 12,00 тон, на загальну суму 92 700,00 грн., у тому числі ПДВ 15450,00 грн. та L-Триптофан, у загальній кількості 150,00 кг, на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8750,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № РН-0000045 від 17.04.2014 - L-Триптофан в кількості 150,00 кг на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8750,00 грн.;

- № РН-0000042 від 16.04.2014 - соєвий шрот в кількості 5000,00 кг на загальну суму 38625,00 грн., в тому числі ПДВ 6437,00 грн.;

- № РН-00000038 від 15.04.2014 - соєвий шрот в кількості 7000,00 кг на загальну суму 54075,00 грн., в тому числі ПДВ 9012,50 грн. (а.с. 34-36).

Вартість отриманих товарів позивачем сплачено повністю, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по банківському рахунку позивача від 25.04.2014 (а.с.40).

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" були виписані податкові накладні на загальну суму 145200,00 грн., в тому числі ПДВ 24200,00 грн.:

-№ 70 від 17.04.2014 на суму 52500,00 грн., у т.ч. ПДВ 8750,00 грн.;

-№ 69 від 16.04.2014 на суму 38625,00 грн., у т.ч. ПДВ 6437,50 грн.;

-№ 68 від 15.04.2014 на суму 54075,00 грн., у т.ч. ПДВ 9012,50 грн. (а.с.41, 43, 44).

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року (а.с.81-86).

Також суду надано витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2013-2015 роки позивача слідує, що 15.04.2014 позивачем виписана довіреність строком дії по 24.04.2014 на директора товариства на отримання ТМЦ від ТОВ «Гілея Інвест» (а.с.181-183).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 24200,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту квітень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (а.с.78-80).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До обов'язкових реквізитів податкової накладної, перелік яких закріплений в підпункті 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, законодавець відносить:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Матеріали справи свідчать, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Судом встановлено, що фактично податковий орган дійшов до висновку про заниження позивачем сум податку на додану вартість на підставі тверджень про фіктивність господарських операцій позивача з ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" непідтвердження їх первинними документами, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо;

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином, законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Проте, суд зазначає, що у розглядуваній справі наведені обставини не досліджувалися податковим органом під час проведення перевірки, оскільки фактично висновок про фіктивність господарських операцій був зроблений на підставі отриманої податкової інформації про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента, ненаданням доказів на підтвердження обставин перевезення товарів контрагентом, доказів наявності трудових ресурсів у контрагента позивача тощо.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

З адміністративного позову та письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду справи слідує, що отриманий товар позивачем використаний для виробництва продукції - комбікорму, який в подальшому реалізований ТОВ «Земля і воля».

Перевіряючи зазначені обставини та досліджуючи рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ПП «Гілея Інвест», судом встановлено, що згідно виписки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.11.2013 серії АГ № 126858, одним з основних видів діяльності позивача за КВЕД-2010 є: 10.91 виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах (а.с.173).

Згідно наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 18.11.2013 серії АГ № 126858, адресою місцезнаходження позивача є: Київська область, Вишгородський район, м.Вишгород, вул.Шлюзова, буд.1 (а.с.45).

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2014 між позивачем (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСК-Центр" (Орендодавець) було укладено договір оренди виробничого приміщення (майданчика) (далі - Договір оренди) (а.с.87-89).

Відповідно до п. 1 Договору оренди Орендодавець передає, а Орендар бере у тимчасове володіння наступне приміщення (майданчик), що орендується за адресою: 07300. м.Вишгород, вул. Шлюзова,1. Загальна площа приміщення, що орендується 145 кв.м.

Положеннями п.2 договору, визначено мету оренди, а саме: приміщення, що орендується, надається Орендарю для виробничих та інших потреб.

Передача приміщення, що орендується, здійснюється за актом здачі-приймання, підписання якого свідчить про фактичну передачу такого приміщення в оренду (п.3.3 Договору оренди), копія акту передачі-приймання від 01.02.2014 додана позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до п. 4.1 Договору оренди термін оренди складає один рік з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що за адресою місцезнаходження позивача знаходиться орендоване виробниче приміщення, в якому позивач виробляє готову продукцію - готові корми для тварин, що утримуються на фермах. До цього виду діяльності відноситься виготовлення комбікормів для тварин та преміксів, останні є збагачувальною сумішшю біологічно активних речовин, що використовуються в збагаченні комбікормів.

Придбаний у ПП «Гілея Інвест» соєвий шрот букв використаний позивачем для виготовлення преміксів «Пігі мікс (С)», «Пігі мікс (Л)», «Пігі мікс (Ф)» з різним відсотковим складом, в залежності від призначення, відповідно до рецептури та опису технологічного процесу, на підтвердження чого суду надані попередні калькуляції вартості виробництва продукції, з яких вбачається використання під час виробництва преміксів соєвого шроту (а.с.107-114), наказ від 14.01.2014 №9/В «По виробництву», відповідно до якого затверджені організація виробничого процесу та опис технології виробництва преміксів, рецепти виготовлення преміксів (а.с.167-172).

Так, суду надані затверджені попередні калькуляції вартості виробництва, до яких входить соєвий шрот і L-Триптофан:

- № КА-0000015 від 17 квітня 2014 року;

- № КА-0000016 від 17 квітня 2014 року;

- № КА-0000017 від 17 квітня 2014 року;

- № КА-0000018 від 17 квітня 2014 року;

- № КА-0000019 від 22 квітня 2014 року;

- № КА-0000020 від 22 квітня 2014 року;

- № КА-0000021 від 22 квітня 2014 року;

- № КА-0000022 від 22 квітня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до затверджених рецептур на премікси "Пігі мікс (С)" для свиней 10-30 кг 2%, "Пігі мікс (Ф)" для свиней 65-120 кг, 2 %, "Пігі мікс (С)" для супоросних свиноматок, 3%, "Пігі мікс (Л)" для лактуючих свиноматок, 3%, затверджених відповідно до ДСТУ 4428:2005 "Премікси. Технічні умови" до складу зазначених сумішів входять соєвий шрот та L-Триптофан.

Вказані корми для тварин та премікси були а замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Земля і воля" були виготовлені та поставлені ТОВ "Земля і воля", що підтверджується видатковими накладними:

- №РН-0000138 від 18.04.2014 року - "Пігі мікс (С)" для свиней 10-30 кг 2% в кількості 3000 кг, "Пігі мікс (Ф)" для свиней 65-120 кг, 2 % в кількості 2000 кг, "Пігі мікс (С)" для супоросних свиноматок, 3% в кількості 2000 кг, "Пігі мікс (Л)" для лактуючих свиноматок, 3% в кількості 1500 кг, на загальну суму 88100,00 грн., у тому числі ПДВ 14 683,34 грн.

- №РН-0000141 від 24.04.2014 року - "Пігі мікс (С)" для свиней 10-30 кг 2% в кількості 3000 кг, "Пігі мікс (Ф)" для свиней 65-120 кг, 2 % в кількості 3000 кг, "Пігі мікс (С)" для супоросних свиноматок, 3% в кількості 2000 кг, "Пігі мікс (Л)" для лактуючих свиноматок, 3% в кількості 2000 кг, на загальну суму 101800 ,00 грн, у тому числі ПДВ 16966,67 грн. (а.с.116-117).

Отримання виготовлених преміксів ТОВ "Земля і воля" також підтверджується копією довіреності форми № М-2№340, виданої ТОВ «Земля і воля» 14 квітня 2014 на отримання від позивача 18,5 тон преміксів відповідно до рахунку фактури № СФ-0000140 від 14.04.2014 року (а.с.118).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що придбання соєвого шроту у загальній кількості 12 тон і L-Триптофан у загальній кількості 150 кг у ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" відповідно до Договору №24 та подальше використання товару у власній господарській діяльності, зокрема, у виготовленні преміксів на замовлення ТОВ "Земля і воля", відповідає основному виду діяльності ТОВ "АГРО-ФІД" та пов'язано з його господарською діяльністю.

Таким чином, рух активів, установлена спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ", їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2014 року в сумі 24200,00 грн., проведена перевірка не охоплює всіх встановлених судом обставин, висновки податкового органу побудовані на припущенні неможливості здійсненні діяльності без урахування та оцінки всіх первинних документів, дослідження всіх істотних для справи обставин.

Посилання податкової інспекції на відсутність у контрагенту позивача об'єктивної можливості для виконання поставки товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу не приймаються судом до уваги, оскільки укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів постачальником.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На період взаємовідносин позивача з контрагентом ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ", останнє було зареєстроване як платник податку на додану вартість, відомості стосовно зазначеного підприємства та його керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначеного контрагента у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи (а.с.184-186).

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновок про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, викладений в постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах відповідно до ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 182,70 грн. згідно платіжного доручення № 211 від 30.12.2014.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 182,70 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету.

Судом 05.02.2015 проголошені вступна та резолютивна частина постанови, а 11.02.2015 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003262202 від 08.09.2014 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" (07300, Київська область, Вишгородського району, місто Вишгород, вул. Шлюзова, буд.1., ідентифікаційний код 38978352) 182,70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.