Ухвала

від 01.04.2015 по справі 810/6/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/6/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Вівдиченко Т.Р.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "АГРО-ФІД" звернулися до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнення просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської ОДПІ №0003262202 від 08.09.2014 про нарахування податкових зобов'язань на суму 24200,00 грн. та фінансових санкцій у вигляді штрафу на суму 6050,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 27.08.2014 по 29.08.2014 року Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ФІД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" за період з 01.04.2014 по 30.04.2014, за результатами якої складено акт №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 (а.с.9-22).

За висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст.188, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.1 та 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за квітень 2014 року на загальну суму 24200,00 грн.

Спираючись на матеріали податкової інформації Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" (код ЄДРПОУ 37285041) щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "АГРОСТАТУС" (код ЄДРПОУ 37305937), ТОВ "ТІКІ ТРЕЙЛЕР " (код ЄДРПОУ 36418845) за період з 01.03.2014 по 30.04.2014 року та підприємствами-покупцями за період з 01.03.2014 по 30.04.2014» від 02.07.2014 №68/10-06-22-02/37285041, інформацію автоматизованих систем, відповідач прийшов до висновку щодо притаманності ознак нікчемності угодам, укладеним позивачем з контрагентами в охоплений перевіркою період.

Позивач 03.09.2014 подав заперечення на акт перевірки №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 до податкового органу, яким складено акт перевірки, на які 08.09.2014 отримав відповідь №3674/10/22-09/3797 про залишення висновків перевірки без змін (а.с.65-67).

Акт перевірки №1800/22-00/38978352 від 29.08.2014 покладений Вишгородською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 30 250,00 грн., у тому числі 24200,00 грн. за основним платежем та 6050,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8).

Позивач, скориставшись правом адміністративного оскарження рішення податкового органу, звернувся зі скаргою до ГУ Міндоходів у Київській області від 17.09.2014, рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги № 270/10/10-36-10-01-04/995 від 14.11.2014 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 залишено без змін (а.с.68-72, 23-27).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДФС у Київській області, позивач оскаржив податкове-повідомлення рішення №0003262202 від 08.09.2014 до Державної фіскальної служби України, рішенням про результати розгляду скарги якої від 12.12.2014 №8606/6/99-99-10-01-15 у задоволенні скарги відмовлено, податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 № 0003262202 залишено без змін (а.с. 24-26, 68-72).

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

11.04.2014 між позивачем (Покупець) та ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" (Постачальник) укладено договір поставки №24 (далі - Договір №24), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі Специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору (а.с.27-31).

Пунктом 2.1 Договору №24 передбачено, що асортимент, кількість та ціна Товару кожної окремої партії визначаються відповідною Специфікацією та вказується в накладних.

Розрахунки між Сторонами здійснюється в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, вказаний в договорі (п. 4.4 Договору №24).

Передача товару здійснюється у місце, визначене у Специфікації (п. 5.2 Договору №24).

Відповідно до п. 6.1 Договору №24 здача товару Постачальником і прийняття його Покупцем по найменуванню, кількості та ціні здійснюється на підставі накладної.

Строк цього Договору починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31 грудня 2014 року (п. 10.1 Договору №24).

Згідно Специфікації № 1 до Договору №24 від 11.04.2014 Сторони домовились про поставку Покупцю наступної партії товару, який належить Постачальнику, а саме: шрот соєвий, у кількості 12,00 тон, на загальну суму 92 700,00 грн., у тому числі ПДВ 15450,00. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад Покупця, розташований за адресою: вул.Шлюзова,1, м. Вишгород, Київська область) (а.с.32).

Згідно Специфікації № 2 до Договору №24 від 11.04.2014 Сторони домовились про поставку Покупцю наступної партії товару, який належить Постачальнику, а саме: L-Триптофан, у кількості 150,00 кг, на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8750,00 грн. Поставка товару здійснюється постачальником на умовах СРТ (склад Покупця, який розташований за адресою: вул. Шлюзова,1, м. Вишгород, Київська область) (а.с. 33).

Матеріали справи свідчать, що в квітні 2014 року на виконання умов Договору поставки № 24 від 11.04.2014 позивачу було поставлено товар, а саме: шрот соєвий, у загальній кількості 12,00 тон, на загальну суму 92 700,00 грн., у тому числі ПДВ 15450,00 грн. та L-Триптофан, у загальній кількості 150,00 кг, на загальну суму 52 500,00 грн., у тому числі ПДВ 8750,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Вартість отриманих товарів позивачем сплачено повністю, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією банківської виписки по банківському рахунку позивача від 25.04.2014 (а.с.40).

За фактом настання першої з подій (отримання товару) ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" були виписані податкові накладні на загальну суму 145200,00 грн., в тому числі ПДВ 24200,00 грн.

Отримання позивачем зазначених податкових накладних підтверджується наявним в матеріалах справи реєстром виданих та отриманих податкових накладних за квітень 2014 року (а.с.81-86).

Також суду надано витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2013-2015 роки позивача слідує, що 15.04.2014 позивачем виписана довіреність строком дії по 24.04.2014 на директора товариства на отримання ТМЦ від ТОВ «Гілея Інвест» (а.с.181-183).

Суми сплаченого ПДВ у загальному розмірі 24200,00 грн. за вказаними податковими накладними були включені позивачем до складу податкового кредиту квітень 2014 року, про що свідчить Додаток 5 до податкової декларації з ПДВ за вказаний звітний період (а.с.78-80).

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий кредит за результатом здійснення господарських операцій з ПП "ГІЛЕЯ ІНВЕСТ" був сформований позивачем на підставі належних документів, оформлених згідно з вимогами чинного законодавства, податкові накладні, виписані контрагентом, відповідають вимогам, встановленим Податковим кодексом України та містять всі необхідні реквізити.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано, а судом першої інстанції не встановлено.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Господарський договір недійсним (фіктивним) в судовому порядку не визнавався, зміст господарських зобов'язань не суперечить вимогам національного законодавства, а складені на його виконання фінансово-господарські документи містять необхідні дані, що підтверджують факти господарських операцій та дозволяють ідентифікувати господарські операції, не містять розбіжностей і відповідають вимогам ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 ПК.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивача, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстрований платниками податку на додану вартість, тому був зобов'язаний нараховувати ПДВ та згідно з п. 201.4 ст. 201 ПК виписувати податкові накладні, які згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК є законною підставою для формування податкового кредиту.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин встановлено не було.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2011 року № 1936/11/13-11 зазначено, що згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено: 02.04.2015 р.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова

Судді: Л.М. Гром

Т.Р. Вівдиченко

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Гром Л.М.