Рішення

від 23.02.2015 по справі 922/2370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р.Справа № 922/2370/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

при секретарі судового засідання Вознюк С.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект" м. Київ до Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" м. Харків про стягнення 1 810 830,47грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Шевцов А.М., дов. № 390/4 від 28.01.2013р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1 021 889,65грн., 76 248,63грн. пені, ---60 718,84грн. 3% річних, 118 191,17грн. збитків від інфляції за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р., а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.08.2014р. у справі № 922/2370/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект" задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект" 1 021 889,65грн. суми основної заборгованості, 76 248,63грн. суми пені, 60 718,84грн. суми 3% річних, 118 191,17грн. суми інфляційних витрат та 25 540,97грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.2014р. касаційну скаргу Державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. та рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2014р. у справі № 922/2370/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Представник позивача у призначене судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, тому суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності його представника за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на його необґрунтованість.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

13.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп" (постачальник) та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (відповідач) було укладено договір поставки № 1424и-ХКБМ, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався виготовити за конструкторською документацією відповідача, поставити та передати у власність останнього комплектуючі ходової частини (далі - продукція), у номенклатурі, за цінами та у кількості, які вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору поставка продукції здійснюється постачальником на умовах DDP згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. на склад відповідача, розташований за адресою: 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

У розділі 5 договору сторони погодили умови платежу, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити оплату наступним чином:

- відповідач в строк до 30.04.2010р. виплачує постачальнику аванс в сумі 670 830,00грн. (п. 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 24.12.2010р.);

- авансовий платіж другої партії поставленої продукції у розмірі 1 786 382,00грн. від вартості проводиться після завершення поставки першої партії продукції частинами в строк до 20.02.2012р. (п. 5.1.2 договору в редакції додаткової угоди № 4);

- авансовий платіж в розмірі 30% від вартості наступної партії продукції, яка поставляється згідно специфікацій та графіку поставки, проводиться у строк не пізніше 10 банківських днів з дати завершення поставки попередньої партії продукції (п. 5.1.3 договору);

- балансовий платіж до 90% вартості першої партії поставленої продукції згідно графіку поставки (додаток № 2 до основного договору) відповідач здійснює на підставі підписаного сторонами акту приймання-здачі продукції протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку від постачальника (п.5.1.4 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 24.12.2010р.);

- балансовий платіж в розмірі 90% вартості другої партії поставленої продукції проводиться протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем грошових коштів балансового платежу за другу партію виробів відповідача, які виготовлені ним з використанням продукції постачальника, яка поставляється за даним договором, але не пізніше 7 календарних місяців з дати поставки кожної партії продукції за даним договором (п. 5.1.5 договору в редакції додаткової угоди № 4);

- кінцевий розрахунок у розмірі 10% від вартості кожної партії поставленої продукції проводиться протягом 10 банківських днів з дати отримання відповідачем грошових коштів кінцевого розрахунку за кожну партію виробів відповідача, які виготовлені ним з використанням продукції постачальника, яка поставлена за даним договором, але не пізніше 9 календарних місяців з дати поставки кожної партії продукції за даним договором (п.5.1.6 договору в редакції додаткової угоди № 4).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що 18.03.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп" та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" було укладено договір поставки № 1430и-ХКБМ, за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп" зобов`язалось поставити та передати у власність відповідача продукцію, у номенклатурі, за цінами та у кількості, які вказані в специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 5 вищезазначеного договору встановлено порядок розрахунків за даним договором.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.12.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп" (первісний кредитор), відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект" (позивач) було укладено два договори про переуступку прав та обов`язків за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р., відповідно до умов яких, первісний кредитор передав, а позивач прийняв всі права та обов`язки по відношенню до відповідача за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р. в якості постачальника.

Відповідно до п.2 договорів про переуступку прав та обов`язків відповідач не заперечував проти передачі первісним кредитором прав та обов`язків постачальника за договорами поставки позивачу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 договорів уступки права вимоги позивач одержав від первісного кредитора в повному обсязі всі матеріали основних договорів та документацію, пов'язану з договорами поставки.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідності до договорів уступки вимоги від 03.12.2010р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп", відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецмашпроект", до останнього перейшло право вимоги виконання відповідачем обов'язку по оплаті продукції за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міандр Груп" та Державним підприємством "Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О.О. Морозова" (далі за текстом - договори поставки).

За умовами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що відповідачем 09.10.2012р. на виконання умов договорів поставки в рахунок оплати другої партії товару було перераховано позивачу кошти платіжним дорученням № 1052 від 09.10.2012р. на суму 354 059,65грн. та платіжним дорученням № 1051 від 09.10.2012р. на суму 667 830,00грн. на розрахунковий рахунок № 2600610033001 в АТ "Ерде Банк", який був вказаний позивачем в якості його банківських реквізитів у договорах уступки права вимоги, за якими позивач отримав право вимагати від відповідача виконання його зобов'язань за договорами поставки.

Позивач зазначені оплати за договорами поставки не визнає, посилаючись на те, що відповідачем було зроблено оплату на старий рахунок підприємства позивача, в той час, коли листом № 18/0912 від 18.09.2012р. (том І а.с. 52) позивач повідомив відповідача про зміну своїх банківських реквізитів (ПАТ КБ "Аксіома", м. Харків, р/р 26008007002002, МФО 307305, ОКПО 33972230).

Враховуючи викладене, позивач вважає не виконаними зобов'язання відповідача з оплати коштів в сумі 1 021 889,65грн. за отриманий за спірними договорами поставки товар за наступними видатковими накладними: за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р.: № 101201 від 10.12.2012р. на суму 668 741,00грн. (з них несплаченою залишились 13 858,15грн.); № 211101 від 21.11.2011р. на суму 40 672,00грн., № 121201 від 12.12.2011р. на суму 5 248,00грн., № 020201 від 02.02.2012р. на суму 12 222,00грн., № 130301 від 13.03.2012р. на суму 59 073,00грн., № 140301 від 14.03.2012р. на суму 59 072,00грн., № 150301 від 15.03.2012р. на суму 58 947,00грн., № 160301 від 16.03.2012р. на суму 59 282,00грн., № 270301 від 27.03.2012р. на суму 45 685,50грн. За договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р.: № 200402 від 20.04.2011р. на суму 384 600,00грн. (з них несплаченими залишились 171 275,00грн.), № 140801 від 17.08.2011р. на суму 153 829,82грн. (з них несплаченими залишились 42 255,00грн.), № 030602 від 03.06.2011р. на суму 66 800,00грн., № 200602 від 20.06.2011р. на суму 39 690,00грн., № 240602 від 24.06.2011р. на суму 46 200,00грн., № 290602 від 29.06.2011р. на суму 196 610,00грн., № 160801 від 16.08.2011р. на суму 105 000,00грн.

На підставі зазначеного, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 021 889грн. основного боргу, 76 248,63грн. пені, 60 718,84грн. 3% річних, 118 191,17грн. збитків від інфляції за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договором поставки 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд встановив наступне.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом вбачається, що відповідачем було здійснено оплату саме на той банківський рахунок позивача, що був зазначений ним у договорах про відступлення права вимоги за спірними договорами поставки.

Доказів внесення змін до договорів про відступлення права вимоги або спірних договорів поставки в частині зміни банківських реквізитів позивача суду надано не було.

Лист № 18/0912 від 18.09.2012р. (том І а.с. 52), яким позивач повідомив відповідача про зміну своїх банківських реквізитів (ПАТ КБ "Аксіома", м. Харків, р/р 26008007002002, МФО 307305, ОКПО 33972230) не може бути визнаний судом як зміна умов договору, оскільки відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Пунктом 13.2 договору поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договору поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р. сторони погодили, що будь-які зміни за текстом даних договорів та/або доповненнях до них мають юридичну силу, якщо вони здійснені у письмовій формі, підписані уповноваженими на це представниками сторін та завірені печатками в кожному окремому випадку.

Оскільки доказів погодження у встановленій законом формі зміни умов договорів в частині банківських реквізитів позивача суду надано не було, суд дійшов висновку, що відповідач виконав свої договірні зобов'язання за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та за договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р. належним чином, перерахувавши грошові кошти в розмірі 1 021 889,65грн. на зазначений у договорах уступки права вимоги поточний рахунок позивача № 2600610033001 в АТ "Ерде Банк".

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п.2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року N 22, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України.

Докази того, що позивачем було повернуто кошти, які надійшли на його рахунок № 2600610033001 в АТ "Ерде Банк" від відповідача як такі, що помилково зараховані, в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду позивач такі докази також не надав.

Представник відповідача факт повернення позивачем спірних грошових коштів, як таких, що були помилково зараховані також не підтвердив.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому кожна суттєва для справи обставина повинна підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст.32 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому за умовами ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються матеріалами справи, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення 1 021 889,65грн. основного боргу, 76 248,63грн. пені, 60 718,84грн. 3% річних, 118 191,17грн. збитків від інфляції за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1424и-ХКБМ від 13.03.2010р. та договором поставки № 1430и-ХКБМ від 18.03.2010р. є такими, що задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 11, 48, 512, 514, 526, 530, 610, 638, 712 Цивільного кодексу України, статтею 180 Господарського кодексу України, статтями 1, 12, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Т.А. Лавренюк