Постанова

від 24.02.2015 по справі 910/24435/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 910/24435/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі Кобець М.О.

за участю представників:

від позивача: Олійник О.В. - представник за довіреністю від 05.01.2015 року;

від відповідача: Климчук Н.Ю. - представник за довіреністю від 20.01.2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року

у справі № 910/24435/14 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектреконструкція»

до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд»

про стягнення 151 449, 76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпроектреконструкція» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» про стягнення 151 449, 76 грн. за договором підряду № 77/5 від 22.05.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов договору підряду № 77/5 від 22.05.2013 року, відповідач частково не розрахувався за виконану роботу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116 842, 92 грн. основного боргу, 12 859, 12 грн. пені, 18 909, 53 грн. збитків від інфляції та 2 756, 20 грн. - 3% річних.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року та відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував, що розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 7 робочих днів після надходження бюджетних коштів від головного розпорядника бюджетних коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 року апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» прийнято до свого провадження колегією суддів у складі Дідиченко М.А. - головуюча, Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю. та призначено розгляд справи на 24.02.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 24.02.2015 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судове засідання 24.02.2015 року підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 22.05.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпроектреконструкція» (надалі - підрядник) та Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (надалі - замовник) укладено договір підряду № 77/5 (надалі - договір) згідно з п. 1.1. якого на умовах та в порядку, визначених договором, замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними і залученими силами та засобами здійснити капітальний ремонт скверу на вул. Артема, 89-а м. Києва по об'єкту "Капітальний ремонт скверу на вул. Артема, 89-а в Шевченківському районі", відповідно до титульного списку об'єктів зеленого господарства міста для виконання робіт з капітального ремонту по КО "Київзеленбуд" на 2013 рік, виконання якого передбачено даним договором у відповідності до затвердженої проектно-кошторисної документації.

На виконання умов договору, підрядником було виконано робіт на суму 271 438, 72 грн., що підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2013 рік на суму 182 826, 86 грн. та актом приймання виконаних будівельних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за 2013 рік на суму 88 611, 86 грн.

Відповідно до п. 4.2, 4.3 договору, фінансування робіт за виконані роботи здійснюється на підставі актів виконаних робіт за формою № КБ-2в та довідки за формою № КБ-3 з усіма підтверджуючими документами, розрахунками загальновиробничих і адміністративних витрат, актами на приховані роботи тощо, наданими підрядником з урахуванням перерахованого авансу.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються замовником протягом 7 (семи) робочих днів після надходження бюджетних коштів від головного розпорядника бюджетних коштів.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач за виконану роботу розрахувався частково, сплативши позивачеві 154 595, 80 грн.

Враховуючи зазначене, 31.12.2013 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої визначили, що у зв'язку із відсутністю фінансування у 2013 році оплата за виконані роботи у сумі 116 842, 92 переноситься на 2014 рік і буде здійснена після затвердження річних кошторисних призначень.

Відповідно до ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що згідно із п. 4.3 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються тільки після надходження бюджетних коштів.

Беручи до уваги, що бюджетне фінансування не відбулося, відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання щодо оплати наданих послуг не настав.

Однак, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заперечень відповідача враховуючи наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання, як це, зокрема, зазначено в постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2012 року зі справи N 15/5027/715/2011.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2012 року справа N 11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня відповідного року не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.

Згідно із статтею 46 Бюджетного кодексу України здійсненню платежів, як однією зі стадій виконання бюджету за видатками та кредитуванню передує, зокрема, встановлення бюджетних асигнувань, затвердження кошторисів, взяття бюджетних зобов'язань. В свою чергу, з метою здійснення належного рівня контролю з боку органів Казначейства (стаття 43 Кодексу) при взятті розпорядниками (одержувачами) коштів бюджетних зобов'язань, затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників та одержувачів бюджетних коштів в органах Казначейства (наказ Мінфіну від 02 березня 2012 року N 309), яким визначено вичерпний перелік підстав, за яких органи Казначейства не реєструють бюджетні зобов'язання.

Натомість, колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції приймаючи рішення у справі, прийшовши до висновку, що затвердження річних кошторисних призначень не є встановленням строку оплати робіт та прийнявши до уваги, що сторони додатковою угодою № 3 до договору перенесли термін оплати на 2014 рік, не встановив до якого строку відповідач повинен був оплатити роботи.

Так, як зазначалося вище, сторони додатковою угодою № 3 до договору встановили, що оплата за виконані роботи у сумі 116 842, 92 переноситься на 2014 рік. Однак, сторони вказаною угодою, не визначили термін оплати робіт у 2014 році, а посилання сторін на бюджетне фінансування, як зазначалося вище, не є встановленням строку оплати виконаних робіт, а тому колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку застосовуються положення ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як вказувалося вище, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 16.10.2014 року надав відповідачеві претензію № 107 із вимогою погасити заборгованість за договором № 77/5 від 22.05.2013 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач повинен був здійснити оплату виконаних робіт у строк до 23.10.2014 року.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів погашення заборгованості у сумі 116 842, 92 грн.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині оплати виконаних робіт у сумі 116 842, 92 грн. та про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у сумі 2 756, 20 грн. та збитки від інфляції у сумі 18 928, 55 грн. за період з 01.01.2014 року по 14.10.2014 року

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, частково задовольнивши позовні вимоги у вказаній частині, суд першої інстанції не встановив з якої дати починається прострочення виконання зобов'язання, взявши за основу розрахунок позивача.

Так, колегією суддів встановлено, що місцевий господарський суд, жодним чином не обґрунтував з якої дати почалося прострочення відповідача щодо оплати робіт та чому підлягає задоволенню нарахування 3% річних та збитків від інфляції починається з 01.01.2014 року.

Натомість, як було встановлено вище судом апеляційної інстанції, відповідач повинен був оплатити виконані роботи у строк до 23.10.2014 року.

Беручи до уваги, що позивачем 3% річних та збитки від інфляції заявлені до стягнення за період з 01.01.2014 року по 14.10.2014 року, тобто за період до прострочення відповідачем зобов'язання щодо оплати робіт, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача 3 % річних у сумі 2 756, 20 грн. та збитків від інфляції у сумі 18 928, 55 грн. не підлягають задоволенню.

Також, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку щодо наявності у позивача підстав для нарахування пені та нарахування останнім пені у межах шестимісячного строку.

Так, штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції встановлено, що позивачем нарахована пеня в межах шестимісячного строку нарахування.

Водночас, згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Отже, нарахування пені починається із дня прострочення виконання зобов'язання і припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане, а не за шість місяців до дня подання позовної заяви, як було нараховано позивачем та задоволено судом першої інстанції.

При цьому колегія суддів зазначає, що зважаючи на те, що зобов'язання щодо оплати виконаних робіт повинно було бути здійснено у строк до 23.10.2014 року, а позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.2014 року до 14.10.2014 року, колегія суддів приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог в частині стягнення пені у зв'язку із тим, що у період за який позивач просить стягнути пеню прострочення зобов'язання ще не виникло.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень «Київзеленбуд» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2014 року у справі № 910/24435/14 скасувати частково.

3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код 03362123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектреконструкція» (02152, м. Київ, просп. Тичини, буд. 20; ідентифікаційний код 35511110) заборгованість у сумі 116 842, 92 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 336, 87 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23; ідентифікаційний код 03362123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпроектреконструкція» (02152, м. Київ, просп. Тичини, буд. 20; ідентифікаційний код 35511110) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 346, 06 грн.

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

8. Матеріали справи № 910/24435/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко