Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/1557/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року № 826/1557/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі також - відповідач1), Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі також - відповідач2), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати повністю Рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015р. № 562/10/26151005;

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві від 11 листопада 2014 р. № 156026552208 про сплату 1 448 693 грн. 00 коп. (одного мільйону чотириста сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три гривні 00 коп.), з яких 1158 954 грн. 00 коп. (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - за основним платежем, і 289 739 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 00 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним, позаяк прийняте на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності та лише відображає суб'єктивне судження перевіряючих про нікчемність правочинів, укладених позивачем у перевіряєючому періоді.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості, оскільки на його переконання спірне податкове повідомлення - рішення є правомірним, оскільки прийнято з підстав порушення позивачем норм податкового законодавства.

24.02.2015р. в судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що на підставі Наказу № 2815 від 03.10.2014 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, відповідачем2 було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 36844508) з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 р.

За результатами перевірки складено Акт № 1000/26-55-22-08/36844508 від 23.10.2014 року, яким встановлено порушення ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість ПДВ на загальну суму грн. 1 158 953, 75 грн., у тому числі за січень 2014 року - в сумі 200 891, 04 грн., за лютий 2014 року - 153 860, 92 грн., за березень 2014 р., - 166 631, 09 грн., за квітень 2014 р., -119 380, 81 грн., за травень 2014 р., 109 405, 81 грн., за червень 2014 р. - 258 782, 87 грн., за липень 2014 р. - 150 001, 21 грн.

Позивач не погодившись із висновками Акту перевірки, 30.10.2014 року подало відповідні заперечення до Акту перевірки до ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві.

Листом від 06.11.2014 року № 55308/10/26-55-22-88 відповідачем2 залишив висновки Акту № 1000/26-55-22-08/36844508 від 23.10.2014 року без змін.

Як свідчать матеріали справи, 11.11.2014 р. відповідачем2 прийнято податкове повідомлення-рішення № 156026552208 про сплату 1448693 грн. 00 коп. (одного мільйону чотириста сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три гривні 00 коп.), з яких 1 158 954 грн. 00 коп. (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - за основним платежем, і 289 739 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 00 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення №156026552208, звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зі скаргою.

За наслідками розгляду скарги позивача, відповідачем1 прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015р. № 562/10/26151005, згідно якого спірне податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга позивача від 20.11.2014р. без задоволення.

Вважаючи висновки акту перевірки безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються з приписами чинного законодавства, а відтак і протиправність податкового повідомлення - рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, відповідно до загального принципу адміністративного судочинства, відображеного в ст.ст. 2 та 6 КАС України, судовому захисту підлягає порушене право, свободи або інтереси.

При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення про результати розгляду первинної скарги та висновки, які в ньому викладені, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують суб'єктивні судження посадової особи органу за результатами розгляду скарги заявника, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування Рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015р. № 562/10/26151005, задоволенню не підлягає.

При вирішенні питання щодо правомірності податкового повідомлення - рішення, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається з матеріалів справи, невиїзна позапланова документальна перевірка позивача проводилась відповідачем2 на підставі Повідомлення № 715/22.08 від 06.10.2014 року про проведення з 07.10.2014 року за адресою вул. Лєскова, 4 каб. 313 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві документальної позапланової перевірки з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ - Компанія «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 р., та Наказу № 2815 від 03.10.2014 р. про проведення документальної позапланової перевірки з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 року по 31.07.2014 р.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Так, з наказу № 2815 від 03.10.2014 р. вбачається, що його підставою слугував підпункт 78.1.1 пункту 78 статті 78 Податкового кодексу України.

Разом з тим, підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у випадку коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язків письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З системного аналізу вищевикладених норм податкового законодавства слідує, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та прийняття відповідного наказу виникає виключно за наявності двох умов: 1) виявлення фактів, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В той час як, в тексті самого Наказу підставою для проведення перевірки зазначено «надання ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» документів на письмовий запит ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №41793/10/26-55-22-08-10 від 27.08.2014 р.», що не узгоджується з вищевикладеними приписами податкового законодавства.

Поряд з цим, зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача2 про порушення позивачем норм чинного податкового законодавства ґрунтуються виключно на інформації, викладеній у акті від 02.09.2014р. №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014рр. (надалі також - акт №2657/26-55-22-08/37723754).

Так, на підставі акт №2657/26-55-22-08/37723754, відповідачем2 встановлено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Компанія «Сорбіт», оскільки на переконання податкового органу вказаними суб'єктами здійснювалось лише «документування операцій та відображення в бухгалтерському обліку без отримання результатів таких операцій в дійсності».

Також, у акті перевірки позивача, наявний висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про непідтвердженість операцій стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для постачання та здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробних активів, транспортних засобів.

З урахуванням вказаних висновків, на переконання відповідача2 у ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» не було правових підстав на формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ «Компанія «Сорбіт», що свідчить про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд відхиляє такі доводи відповідача2, з огляду про наступне.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія «Сорбіт» на підставі Договору поставки №01-02-13 від 01.02.2013 р., предметом якого є постачання склобою.

Зі змісту Статуту ТОВ «Компанія «Сорбіт» (копія якого міститься у матеріалах справи), одним із видів статутної діяльності компанії є оптова торгівля відходами та брухту (стор.6 Статуту), до якого відноситься серед іншого склобій.

В аспекті викладеного, суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит з перебуванням його постачальника за юридичною адресою, з повнотою відображення постачальником у своїй податковій звітності відповідних господарських операцій, з фактичною сплатою постачальником податків до бюджету, з дотриманням ним законодавчо встановлених умов провадження господарської діяльності.

Так, суд зазначає, що відсутність контрагентів за місцезнаходженням, відсутність у них умов для провадження господарської діяльності, несплата ними податків до бюджету є свідченням порушень, допущених цими контрагентами (тобто третіми особами), а не доказом недобросовісності Товариства як платника податків.

В той час, як господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарською операцією - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з акту перевірки від 13.08.2014 р., відповідач не встановив ані фактів неналежного оформлення первинних документів, ані дефектів податкових накладних, що виписувалися контрагентами позивача.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

На підтвердження реальності господарських правовідносин з контрагентом - ТОВ «Компанія «Сорбіт», позивачем до суду подані належним чином засвідчені копії первинних документів, зокрема видаткових накладних: №СБ-0000185 від 03.01.2014р.; №СБ-0000186 від 03.01.2014р.; №СБ-0000187 від 03.01.2014р.; №СБ-0000188 від 06.01.2014р.; №СБ-0000188 від 06.01.2014р.; №СБ-0000190 від 07.01.2014р.; №СБ-0000191 від 07.01.2014р.; №СБ-0000192 від 08.01.2014р.; №СБ-0000193 від 08.01.2014р.; №СБ-0000194 від 08.01.2014р.; №СБ-0000195 від 09.01.2014р.; №СБ-0000196 від 10.01.2014р.; №СБ-0000197 від 11.01.2014р.; №СБ-0000198 від 11.01.2014р.; №СБ-0000199 від 13.01.2014р.; №СБ-0000200 від 13.01.2014р.; №СБ-0000260 від 14.01.2014р.; №СБ-0000261 від 15.01.2014р.; №СБ-0000262 від 15.01.2014р.; №СБ-0000263 від 17.01.2014р.; №СБ-0000264 від 18.01.2014р.; №СБ-0000265 від 21.01.2014р.; №СБ-0000266 від 21.01.2014р.; №СБ-0000267 від 22.01.2014р.; №СБ-0000268 від 22.01.2014р.; №СБ-0000163 від 03.02.2014р.; №СБ-0000164 від 03.02.2014р.; №СБ-0000165 від 04.02.2014р.; №СБ-0000166 від 04.02.2014р.; №СБ-0000167 від 05.02.2014р.; №СБ-0000168 від 05.02.2014р.; №СБ-0000169 від 05.02.2014р.; №СБ-0000170 від 06.02.2014р.; №СБ-0000171 від 07.02.2014р.; №СБ-0000172 від 07.02.2014р.; №СБ-0000173 від 10.02.2014р.; №СБ-0000173 від 10.02.2014р.; №СБ-0000174 від 10.02.2014р.; №СБ-0000175 від 11.02.2014р.; №СБ-0000176 від 11.02.2014р.; №СБ-0000177 від 12.02.2014р.; №СБ-0000178 від 13.02.2014р.; №СБ-000263 від 14.02.2014р.; №СБ-000264 від 17.02.2014р.; №СБ-000264 від 17.02.2014р.; №СБ-000266 від 18.02.2014р.; №СБ-0000243 від 03.03.2014р.; №СБ-0000244 від 04.03.2014р.; №СБ-0000245 від 05.03.2014р.; №СБ-0000246 від 06.03.2014р.; №СБ-0000247 від 07.03.2014р.; №СБ-0000248 від 10.03.2014р.; №СБ-0000249 від 11.03.2014р.; №СБ-0000250 від 12.03.2014р.; №СБ-0000251 від 13.03.2014р.; №СБ-0000252 від 14.03.2014р.; №СБ-0000253 від 17.03.2014р.; №СБ-0000254 від 18.03.2014р.; №СБ-0000255 від 19.03.2014р.; №СБ-0000256 від 20.03.2014р.; №СБ-0000257 від 21.03.2014р.; №СБ-0000258 від 24.03.2014р.; №СБ-0000259 від 25.03.2014р.; №СБ-00260 від 26.03.2014р.; №СБ-00261 від 27.03.2014р.; №СБ-00262 від 28.03.2014р.; №СБ-00306 від 03.04.2014р.; №СБ-00307 від 04.04.2014р.; №СБ-00308 від 05.04.2014р.; №СБ-00309 від 07.04.2014р.; №СБ-00310 від 08.04.2014р.; №СБ-00311 від 09.04.2014р.; №СБ-00312 від 10.04.2014р.; №СБ-00313 від 11.04.2014р.; №СБ-00314 від 14.04.2014р.; №СБ-00315 від 15.04.2014р.; №СБ-00316 від 16.04.2014р.; №СБ-00317 від 17.04.2014р.; №СБ-00318 від 18.04.2014р.; №СБ-00319 від 19.04.2014р.; №СБ-00157 від 05.05.2014р.; №СБ-00158 від 05.05.2014р.; №СБ-00159 від 05.05.2014р.; №СБ-00160 від 06.05.2014р.; №СБ-00161 від 07.05.2014р.; №СБ-00162 від 08.05.2014р.; №СБ-00163 від 12.05.2014р.; №СБ-00164 від 13.05.2014р.; №СБ-00165 від 14.05.2014р.; №СБ-00166 від 14.05.2014р.; №СБ-00167 від 15.05.2014р.; №СБ-00168 від 16.05.2014р.; №СБ-00522 від 02.06.2014р.; №СБ-00523 від 02.06.2014р.; №СБ-00524 від 03.06.2014р.; №СБ-00525 від 03.06.2014р.; №СБ-00526 від 03.06.2014р.; №СБ-00527 від 04.06.2014р.; №СБ-00528 від 04.06.2014р.; №СБ-00529 від 05.06.2014р.; №СБ-00530 від 05.06.2014р.; №СБ-00531 від 05.06.2014р.; №СБ-00532 від 06.06.2014р.; №СБ-00533 від 09.06.2014р.; №СБ-00534 від 10.06.2014р.; №СБ-00535 від 11.06.2014р.; №СБ-00536 від 12.06.2014р.; №СБ-00537 від 16.06.2014р.; №СБ-00538 від 16.06.2014р.; №СБ-00539 від 17.06.2014р.; №СБ-00540 від 18.06.2014р.; №СБ-00541 від 19.06.2014р.; №СБ-00542 від 20.06.2014р.; №СБ-00543 від 21.06.2014р.; №СБ-00544 від 21.06.2014р.; №СБ-00545 від 23.06.2014р.; №СБ-00546 від 23.06.2014р.; №СБ-00547 від 24.06.2014р.; №СБ-00548 від 25.06.2014р.; №СБ-00549 від 25.06.2014р.; №СБ-00441 від 01.07.2014р.; №СБ-00442 від 02.07.2014р.; №СБ-00443 від 03.07.2014р.; №СБ-00444 від 03.07.2014р.; №СБ-00445 від 04.07.2014р.; №СБ-00446 від 04.07.2014р.; №СБ-00447 від 09.07.2014р.; №СБ-00448 від 10.07.2014р.; №СБ-00449 від 10.07.2014р.; №СБ-00450 від 11.07.2014р.; №СБ-00451 від 15.07.2014р.; №СБ-00452 від 16.07.2014р.; №СБ-00453 від 17.07.2014р.; №СБ-00454 від 18.07.2014р.; №СБ-00455 від 21.07.2014р.; №СБ-00456 від 22.07.2014р.; податкових накладних: №185 від 03.01.2014р., №186 від 03.01.2014р., №187 від 03.01.2014р., №188 від 06.01.2014р., №189 від 06.01.2014р., №190 від 07.01.2014р., №191 від 07.01.2014р., №192 від 08.01.2014р., №193 від 08.01.2014р., №194 від 08.01.2014р., №195 від 09.01.2014р., №196 від 10.01.2014р., №197 від 11.01.2014р., №198 від 11.01.2014р., №199 від 13.01.2014р., №200 від 13.01.2014р., №260 від 14.01.2014р., №261 від 15.01.2014р., №262 від 15.01.2014р., №263 від 17.01.2014р., №264 від 18.01.2014р., №265 від 21.01.2014р., №266 від 21.01.2014р., №267 від 22.01.2014р., №268 від 22.01.2014р., №163 від 03.02.2014р., №164 від 03.02.2014р., №165 від 04.02.2014р., №166 від 04.02.2014р., №167 від 05.02.2014р., №168 від 05.02.2014р., №169 від 05.02.2014р., №170 від 06.02.2014р., №171 від 07.02.2014р., №172 від 07.02.2014р., №173 від 10.02.2014р., №174 від 10.02.2014р., №175 від 11.02.2014р., №176 від 11.02.2014р., №177 від 12.02.2014р., №178 від 13.02.2014р., №263 від 14.02.2014р., №264 від 17.02.2014р., №265 від 17.02.2014р., №266 від 18.02.2014р., №243 від 03.03.2014р., №244 від 04.03.2014р., №245 від 05.03.2014р., №246 від 06.03.2014р., №247 від 07.03.2014р., №248 від 10.03.2014р., №249 від 11.03.2014р., №250 від 12.03.2014р., №251 від 13.03.2014р., №252 від 14.03.2014р., №253 від 17.03.2014р., №254 від 18.03.2014р., №255 від 19.03.2014р., №256 від 20.03.2014р., №257 від 21.03.2014р., №258 від 24.03.2014р., №259 від 25.03.2014р., №260 від 26.03.2014р., №261 від 27.03.2014р., №262 від 28.03.2014р., №306 від 03.04.2014р., №307 від 04.04.2014р., №308 від 05.04.2014р., №309 від 07.04.2014р., №310 від 08.04.2014р., №311 від 09.04.2014р., №312 від 10.04.2014р., №313 від 11.04.2014р., №314 від 14.04.2014р., №315 від 15.04.2014р., №316 від 16.04.2014р., №317 від 17.04.2014р., №318 від 18.04.2014р., №319 від 19.04.2014р., №157 від 05.05.2014р., №158 від 05.05.2014р., №159 від 05.05.2014р., №160 від 06.05.2014р., №161 від 07.05.2014р., №162 від 08.05.2014р., №163 від 12.05.2014р., №164 від 13.05.2014р., №165 від 14.05.2014р., №166 від 14.05.2014р., №167 від 15.05.2014р., №168 від 16.05.2014р., №522 від 02.06.2014р., №523 від 02.06.2014р., №524 від 03.06.2014р., №525 від 03.06.2014р., №526 від 03.06.2014р., №527 від 04.06.2014р., №528 від 04.06.2014р., №529 від 05.06.2014р., №530 від 05.06.2014р., №531 від 05.06.2014р., №532 від 06.06.2014р., №533 від 09.06.2014р., №534 від 10.06.2014р., №535 від 11.06.2014р., №536 від 12.06.2014р., №537 від 16.06.2014р., №538 від 16.06.2014р., №539 від 17.06.2014р., №540 від 18.06.2014р., №541 від 19.06.2014р., №542 від 20.06.2014р., №543 від 21.06.2014р., №544 від 21.06.2014р., №545 від 23.06.2014р., №546 від 23.06.2014р., №547 від 24.06.2014р., №548 від 25.06.2014р., №549 від 25.06.2014р., №441 від 01.07.2014р., №442 від 02.07.2014р., №443 від 03.07.2014р., №444 від 03.07.2014р., №445 від 04.07.2014р., №446 від 04.07.2014р., №447 від 09.07.2014р., №448 від 10.07.2014р., №449 від 10.07.2014р., №450 від 10.07.2014р., №451 від 15.07.2014р., №452 від 16.07.2014р., №453 від 17.07.2014р., №454 від 18.07.2014р., №455 від 21.07.2014р., №456 від 22.07.2014р.

При цьому, підтвердження факту використання придбаних товарів/ послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, позивачем також надані: - Договір поставки № 03/183 від 26.12.2012р. з АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод»; - роздруківки електронних заявок на постачання склобою змішаного (обробленого) за період 01.01.2014 - 31.07.2014 рр.; - звіти експедитора за період 01.01.2014 - 30.06.2014 р.

Водночас, не погоджується з доводами відповідача2 про відсутність прийняття до уваги податкових накладних виданих ТОВ «Компанія «Сорбіт» з підстав їх не реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду про наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних з першого січня 2012 року запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

При цьому, суд критично ставиться до посилань відповідача2 на відомості, висвітлені в акті від 02.09.2014 року №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.07.2014 року по 31.07.2014 р., зважаючи на наступне.

В межах розгляду справи підтверджено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/15849/14 від 12.11.2014р. визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту від 02.09.2014 року №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з Бази даних Податковий блок - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами складання звірки згідно Акту від 02.09.2014 року №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року.

Згідно даних КП «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015р. у справі № 826/15849/14 апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2014р., - без змін.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також судом не приймаються доводи щодо відсутності реальності та товарності операцій та нікчемності Договору між позивачем та ТОВ «Компанія «Сорбіт», як підстави для винесення оскаржуваного рішення, з огляду про наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник, податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За п. 198.6 ст. 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/ послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що піддягають сплаті з урахуванням податку.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки слідує, що податковий орган не ставить під сумнів правильність оформлення та наявність усіх необхідних реквізитів на податкових накладних.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1 статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Крім того, згідно постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову н цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається ні нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися па відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину і повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК Україні вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемною правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства посилаючись на їх нікчемність.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідачем не прийнято до увагу принцип презумпції правомірності правочину, визначеного на законодавчому рівні ст. 204 ЦК України.

Крім того, в силу положень ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Відповідного рішення суду про визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, матеріали справи не містять.

У свою чергу органи державної податкової служби не наділені повноваженнями визнавати нікчемними правочини, укладені між суб'єктами господарювання та роботи відповідні висновки в актах перевірок.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позивачем правомірно за період з 01.01.2014р. по 31.07.2014 р. було включено суму ПДВ до податкового кредиту по операціях з ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Згідно з вимогами ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем2 як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного податкового повідомлення - рішення.

Керуючись ст. ст. 69-71, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві від 11 листопада 2014 р. № 156026552208.

У решті позовних вимог відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» понесені судові витрати в розмірі 487, 20 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур