Ухвала

від 28.04.2015 по справі 826/1557/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/1557/15 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати повністю рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 № 562/10/26151005; визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві від 11.11.2014 № 156026552208 про сплату 1 448 693 грн. 00 коп. (одного мільйону чотириста сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три гривні 00 коп.), з яких 1158 954 грн. 00 коп. (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - за основним платежем, і 289 739 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 00 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями;

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві від 11.11.2014 № 156026552208; у решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів України у місті Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволені позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі повідомлення № 715/22.08 від 06.10.2014 про проведення з 07.10.2014 за адресою вул. Лєскова, 4 каб. 313 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві документальної позапланової перевірки з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ - Компанія «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 по 31.07.2014, та наказу № 2815 від 03.10.2014 ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 36844508) з питань повноти та достовірності сплати до бюджету податків при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Компанія «Сорбіт» (код за ЄДРПОУ 37723754) за період з 01.01.2014 по 31.07.2014.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1000/26-55-22-08/36844508 від 23.10.2014, яким встановлено порушення ТОВ «СИСТЕМ ГЛАСС МЕНЕДЖМЕНТ» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит в деклараціях з податку на додану вартість ПДВ на загальну суму грн. 1 158 953, 75 грн., у тому числі за січень 2014 року - в сумі 200 891, 04 грн., за лютий 2014 року - 153 860, 92 грн., за березень 2014 р., - 166 631, 09 грн., за квітень 2014 р., -119 380, 81 грн., за травень 2014 р., 109 405, 81 грн., за червень 2014 р. - 258 782, 87 грн., за липень 2014 р. - 150 001, 21 грн.

Позивач не погодившись із висновками акту перевірки 30.10.2014 подав відповідні заперечення до акту перевірки до ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві.

Листом від 06.11.2014 № 55308/10/26-55-22-88 ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві залишено висновки акту № 1000/26-55-22-08/36844508 від 23.10.2014 без змін.

11.11.2014 на підставі акту перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 156026552208 про сплату 1 448 693 грн. 00 коп. (одного мільйону чотириста сорок вісім тисяч шістсот дев'яносто три гривні 00 коп.), з яких 1 158 954 грн. 00 коп. (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) - за основним платежем, і 289 739 грн. 00 коп. (двісті вісімдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять грн. 00 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач не погоджуючись із правомірністю податкового повідомлення-рішення №156026552208 звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві зі скаргою.

За наслідками розгляду скарги позивача Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 № 562/10/26151005, згідно якого спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача від 20.11.2014 без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки господарські операції підтверджені первинною документацією, то вони були реальними, у зв'язку з чим є підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Компанія «Сорбіт» на підставі договору поставки №01-02-13 від 01.02.2013, предметом якого є постачання склобою.

На підтвердження реальності господарських правовідносин з контрагентом - ТОВ «Компанія «Сорбіт» позивачем до суду подані копії первинних документів, зокрема: договору, видаткових накладних, податкових накладних, рахунків-фактур.

На підтвердження факту використання придбаних товарів/послуг у межах власної господарської діяльності позивачем надано договір поставки № 03/183 від 26.12.2012 з АТ «Ветропак Гостомельський Склозавод», роздруківки електронних заявок на постачання склобою змішаного (обробленого) за період 01.01.2014-31.07.2014, звіти експедитора за період 01.01.2014 - 30.06.2014.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст. 199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів зазначає, що позивачем надано суду документи первинного обліку, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ «Компанія «Сорбіт».

Щодо висновків апелянта про те, що податкові накладні, видані ТОВ «Компанія «Сорбіт» не можна брати до уваги з підстав їх не реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних з першого січня 2012 року запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи в усіх податкових накладних, які були надані позивачем на підтвердження реальності виконання умов договору поставки, в розділі ІІІ «Податок на додану вартість» значиться сума менша ніж 10 тисяч гривень, а тому такі податкові накладні не підлягають обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних та є первинними документами, на підставі яких позивач мав право формувати податковий кредит.

Також, колегія суддів зазначає, що доводи апелянта про порушення контрагентом позивача податкового законодавства є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для позивача.

У довідці Вищого адміністративного суду України від 15.04.2010 «Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону «Про податок на додану вартість» роз'яснено, зокрема, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Щодо посилань апелянта на акт від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період 01.07.2014 по 31.07.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2014 у справі № 826/15849/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.01.2015, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо складання акту від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014 та зобов'язано ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з Бази даних Податковий блок - «Аналітична система. Перегляд результатів співставлення. Дані результатів перевірок» дані, які вносились за результатами складання звірки згідно акту від 02.09.2014 №2657/26-55-22-08/37723754 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Сорбіт» (податковий номер 37723754) щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва Головного управління Міністерства доходів та зборів у м. Києві від 11.11.2014 № 156026552208 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.01.2015 № 562/10/26151005, оскільки в даному випадку Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві реалізовує дискреційні повноваження, надані йому законодавством України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 30.04.2015.

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.