Постанова

від 20.02.2015 по справі 806/4729/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2015 року м. Житомир

справа № 806/4729/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Семенюка М.М.,

з участю секретаря судового засідання Лисайчука А.О.,

представника позивача Дуплійчука М.І., представника відповідача Гарькавої Г.І., прокурора Шпірука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Виробничо-торгівельного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренесанс" до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

встановив:

Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулось до суду з позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги (т.1 а.с.213-215), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28.12.2009 року № 0003112301/0, № 0009391702/0 та рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.12.2009 року № 0012432302. В обґрунтування позову зазначає, що вказані рішення були прийняті на підставі акту перевірки від 08.12.2009р. № 7804/23-1/13566695/0110 ДПІ у м. Житомирі 28.12.2009 року, висновки якого суперечать вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

У зв'язку з реорганізацією Державної податкової інспекції у м. Житомирі суд допустив заміну відповідача на Житомирську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Житомирській області.

В судовому засіданні представник позивач позов підтримав повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.202-204) та додаткових поясненнях (т.2 а.с.240-242).

Прокурор вважав, що оскаржувані рішення прийнятті відповідно до вимог законодавства і в задоволенні позову належить відмовити.

Проаналізувавши досліджені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з висновків акту від 08.12.2009 року № 7804/23-1/13566695/0110 "Про результати виїзної планової документальної перевірки Виробничо-торгівельне підприємство "Ренесанс" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код за ЕДРПОУ 13566695) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р." (т.1 а.с.106-159), перевіркою, крім іншого, встановлено порушення ТОВ ВТР "Ренесанс":

- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 та ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1413510 грн.;

- п. 2.11, п. 3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637, підзвітні особи ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ провели готівкові розрахунки без подання оригінала розрахункового документа встановленої форми та змісту до авансового звіту в бухгалтерію підприємства на загальну суму 1300,93 грн.;

- пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено недоутримання податку з доходів фізичних осіб в сумф 195,14 грн.

На підставі акту перевірки від 08.12.2009 року № 7804/23-1/13566695/0110, Державною податковою інспекцією у м. Житомирі 28.12.2009 року були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0003112301/0 (т.1 а.с.13), яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем - 1413516 грн., за штрафними санкціями - 296292 грн.;

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012432302 (т.1 а.с.14), яким застосовано штраф в сумі 1300,93 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0009391702/0 (т.1 а.с.217), яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем - 195,14 грн., за штрафними санкціями - 390,28 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0003112301/0.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ отримало від ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" товари (металобрухт) на загальну суму 215200,05 грн. (т.1 а.с.114). Розрахунки з даними підприємствами були проведені шляхом надання простих векселів:

- ТОВ "Ломресурс" - № 673115283591 від 20.04.2008 року вартістю 31485,93 грн., строк платежу якого настає 20.04.2014 року (т.1 а.с.43-46);

- ТОВ "М-Профіт" - № 673115283748 від 03.04.2006 року вартістю 7443,75 грн., строк платежу якого настає 03.04.2026 року (т.1 а.с.53-56);

- БВК "Стіл лідер компанії" - № 673115283589 від 29.03.2004 року на суму 50039,51 грн., строк платежу якого настає 29.03.2014 року (т.1 а.с.50-52);

- ТОВ "Аква-терра" - № 673115283747 від 05.06.2007 року на суму 126300,05 грн., строк платежу якого настає 05.06.2027 року (т.1 а.с.47-49).

Як зазначено в акті перевірки від 08.12.2009 року № 7804/23-1/13566695/0110 (т.1 а.с.115), ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ документів про зміну векселедержателів по зазначених векселях, а враховуючи, що відносно ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт" розпочата ліквідаційна процедура за рішенням суду, а БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" ліквідовані, то сума заборгованості залишається нестягнутою на момент перевірки.

На думку відповідача, сума заборгованості за векселями (215200,05 грн.), відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон), є безповоротною фінансовою допомогою, як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною особою, що залишилася нестягнутою, а тому відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону, відповідача зазначив, що позивачу у 3 кварталі 2009 року необхідно було включити зазначену суму безповоротної фінансової допомоги до складу валового доходу. Виходячи з цього, контролюючий орган прийшов також до висновку про порушення позивачем п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5, ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". З цих підстав відповідач збільшив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток по вищевказаним операціям з ТОВ "Ломресурс", ТОВ "М-Профіт", БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "Аква-терра" за основним платежем на 107600 грн., за штрафними санкціями на 29705 грн. (т.2 а.с.245)

З цими висновками податкового органу суд не погоджується, оскільки згідно з частиною 1 статті 14 Закону України від 23 червня 2006 року № 3480-IV "Про цінні папери та фондовий ринок" векселем є цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 4 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2374-III "Про обіг векселів в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Відповідно до статті 75 Конвенції від 07 червня 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, (далі - Уніфікований закон) простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Згідно із статтею 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема, положення щодо: строку платежу (статті 33 - 37); позовної давності (статті 70 і 71).

Статтею 33 Уніфікованого закону передбачено, що переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

Відповідно до частини 1 статті 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Наведене дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності у три роки щодо погашення грошових зобов'язань за простим векселем визначений настанням строку платежу за таким векселем. А відтак, лише після закінчення такого строку позовної давності непогашена заборгованість за векселем трансформується у безповоротну фінансову допомогу, що опосередковується виникненням у платника-векселедавця обов'язку збільшити валовий доход на суму такої допомоги згідно з вимогами підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР.

В той же час, у разі достовірного встановлення обставини щодо припинення господарського зобов'язання відповідно до частини 3 статті 205 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а саме - у зв'язку з неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, у платника податку (боржника) виникає інший доход із суми непогашеної заборгованості, який відноситься до складу валового доходу звітного періоду, в якому такий доход виник (на дату ліквідації підприємства-кредитора).

У правовідносинах, що виникають у сфері обігу простих векселів, ліквідація векселедержателя та відсутність у нього правонаступників може за певних обставин слугувати підставою для припинення зобов'язань векселедавця відповідно до наведеної норми ГК України.

Так, особливістю простого векселя є те, що боржником за таким векселем завжди виступає векселедавець. Векселедержатель, в свою чергу, може використовувати простий вексель як засіб платежу в розрахунках з третіми особами, здійснюючи таким чином переведення власної заборгованості на векселедавця. У такому випадку припиняється право вимоги одного кредитора і виникає право вимоги в іншого кредитора.

Отже, після ліквідації попереднього векселедержателя вексель не втрачає своєї сили боргового цінного паперу та може надалі використовуватись в обігу до закінчення строку платежу за ним.

ТОВ "Ломресурс" та ТОВ "Аква-терра" не ліквідовані, на даний час є діючими (т.2 а.с.190-195), позивач сплатив ТОВ "Аква-терра" по векселю № 673115283747 від 05.06.2007 року 126300,05 грн. (т.2 а.с.227), строк сплати по векселю № 673115283591 від 20.04.2008 року вартістю 31485,93 грн. на момент прийняття спірного рішення ще не настав, як і не закінчився на даний час строк позовної давності щодо погашення грошових зобов'язань за цим векселем.

Щодо БВК "Стіл лідер компанії" та ТОВ "М-Профіт", які були ліквідовані ще до проведення відповідачем перевірки (т.2 а.с.196-203), то останній на підтвердження правомірності свого рішення не надав доказів, як то передбачено ч. 2 ст. 71 КАС України, щодо наявності простих векселів на балансі цих векселедержателів станом на час їх ліквідації і невикористання їх в обігу до закінчення строку платежу за ним, який повинен був настати після прийняття оскаржуваного рішення, а тому податковим органом безпідставно зроблений висновок про виникнення у ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ інших доходів із сум непогашеної заборгованості, що підлягають включенню до складу його валового доходу.

В акті перевірки від 08.12.2009 року № 7804/23-1/13566695/0110 (т.1 а.с.117) зазначено, що в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР) ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ до складу валових витрат віднесено вартість придбаних ТМЦ від ПП "ВКФ "Салара-Юг" в сумі 2700000 грн., на підставі чого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 675000 грн., за штрафними санкціями на 135000 грн.

Суд вважає, що вказане рішення ґрунтується на встановлених обставинах і є правомірним.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.02.2009 року між ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ (покупець) та ПП "ВКФ "Салара-Юг" (продавець) був укладений договір купівлі-продажу №02/02 (т.1 а.с.37-39), відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар (металобрухт) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору № 02/02 від 02.02.2009 року, поставка товару здійснюється на умовах СРТ - територія "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот", а перехід права власності на товар переходить до покупця в момент передачі товару, яке оформлюється приймально-здавальним актом (п. 3.3 договору).

На підтвердження реальності здійснення поставки товару позивачем до перевірки були надані видаткова (т.1 а.с.40), приймально-здавальний акт (т.1 а.с.41) та податкова накладна (т.1 а.с.42).

Згідно пунктів 3.2, 3.4 договору № 02/02 від 02.02.2009 року продавець зобов'язаний: в повному обсязі передати товар покупцю та забезпечити покупця такими документами - акт походження, посвідчення про вибухобезпечність, хімічної та радіаційної безпеки; датою відвантаження товару вважається дата штемпеля на відповідної транспортної накладної, датою поставки - дата штемпеля відповідного вантажеотримувача.

Суд звертає увагу, що передбачені пунктами 3.2, 3.4 договору № 02/02 від 02.02.2009 року документи ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ не надало ні під час перевірки, ні в судовому засіданні.

Як пояснив представник позивача, металобрухт ПП "ВКФ "Салара-Юг" поставлявся безпосередньо на територію ДП "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот", з яким у ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ був укладений договір відповідального зберігання № 02-25/86 від 27.07.2008 року (т.2 а.с.21-25), і який здійснював приймання вантажу, а тому у позивача відсутня транспортна документація на цей товар.

Суд вважає, що таке пояснення позивача відсутності транспортної документації, не відповідає матеріалам справи, оскільки згідно пунктів 3.2.4, 4.10 договору відповідального зберігання № 02-25/86 від 27.07.2008 року при надходженні вантажу, він приймається з участю представника "Порта" (ДП "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот") та "Фірми" (ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ); "Фірма" має право передавати та приймати вантаж на території "Порта" іншим фірмам або від інших фірм при умові попереднього узгодження з "Портом" і складання актів прийому-передачі, які підтверджуються "Портом". Однак позивачем ніяких актів про отримання ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ вантажу від ПП "ВКФ "Салара-Юг", підписаних представниками ДП "Херсонський річковий порт АСК "Укррічфлот", не надано.

Відсутність вищевказаних документів, передбачених договорами № 02/02 від 02.02.2009 року та № 02-25/86 від 27.07.2008 року свідчить про нереальність поставки ПП "ВКФ "Салара-Юг" металобрухту ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ і про правомірність висновків відповідача.

Як вбачається з акту перевірки від 08.12.2009 року № 7804/23-1/13566695/0110 (т.1 а.с.122), ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ в порушення пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат віднесено вартість по придбанню послуг комісії від ПП "ПТФ "Оліс" в сумі 2523640 грн., на підставі чого позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на 630910 грн., за штрафними санкціями на 131587 грн.

Перевіркою встановлено, що фінансовим результатом здійснення ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ операцій з продажу товарів (металобрухту) на експорт на умовах договору комісії є збиток в розмірі 3028368,17 грн., внаслідок чого відповідач прийшов до висновку, що у позивача були відсутні наявні економічні або інші причини (ділової мети) укладення договору комісії, внаслідок якого підприємством отримано збитки, а тому не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з проведенням фінансової операції, метою якою не було отримання прибутку.

С такими висновками відповідача суд погодитьсь не може з огляду на те, що форми фінансової звітності позивача за перевірені періоди свідчать про відсутність у підприємства збиткової діяльності, а тому твердження про те, що ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ при оплаті послуг комісіонера не мало на меті отримання прибутку від даних операцій, є безпідставними.

Крім того суд звертає увагу на те, що відповідач не заперечує, що реальність здійснення господарської операції за договором комісії підтверджується первинними документами, позивач та ПП "ПТФ "Оліс" не є пов'язаними особами.

Згідно пункту 5.11 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпункт 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, на порушення якого позивачем посилається відповідач, передбачено, що не включаються до складу валових витрат на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

В даному випадку витрати позивач по придбанню послуг комісії у ПП "ПТФ "Оліс" до жодного з перелічених в зазначеній нормі Закону № 334/94-ВР виду витрат не можуть бути віднесені, а тому позивач правильно відніс, у відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 згаданого Закону, відніс їх до валових витрат.

Таким чином суд вважає, що відповідач не доказав правомірність податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28.12.2009 року № 0003112301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 738510 грн., за штрафними санкціями 161292 грн.

Щодо рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012432302 та податкового повідомлення-рішення № 0009391702/0.

Як вбачається з акту перевірки та не заперечується представником позивача, працівник ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ ОСОБА_3 отримавши в касі підприємства під звіт 1300,93 грн., відзвітувався за ці кошти, надавши до авансового звіту ксерокопію, а не оригінал, розрахункового документа.

Абзацем 6 пункту 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Норми з регулювання обліку готівки встановлені Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 (далі - Положення № 637), згідно якого касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Як вбачається з Положення № 637, готівкові розрахунки здійснюються через касу і оформлюються касовими документами.

Касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Розрахунковий документ - документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ), і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну (п.1.2 Положення № 637).

Пунктами 3.1 Положення № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до пункту 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Законодавством України не передбачено оформлення касових операцій копіями розрахункових/платіжних документів і, відповідно, звітування копіями таких документів за одержані кошти, а тому суд вважає, що ОСОБА_3, який не відзвітувався за отримані в касі підприємства кошти, позивачем 1300,93 грн. були видані з порушенням норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, і штраф на ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ накладений правомірно.

Згідно пп. 4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", отримані ОСОБА_3 1300,93 грн. позивачем повинні включаються до складу його загального місячного оподатковуваного доходу і оподатковуватись, відповідно до п. 7.1 ст. 7 зазначеного Закону.

Твердження позивача про те, що суб'єктом порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті є одержувач коштів "Станція Житомир", яка не надала покупцю відповідного розрахункового документа, суд вважає необґрунтованим, оскільки в даному випадку одержувачем коштів від позивача є ОСОБА_3, який за проведення готівкових розрахунків повинен був надати ВТП "Ренесанс" у формі ТОВ платіжний документ, який би підтверджував сплату останнім готівкових коштів.

Щодо посилання позивача на лист № 79 від 16.03.2010 року начальника станції Житомир (т.1 а.с.218), то суд його до уваги не приймає, оскільки цей лист податковому органу на момент прийняття оскаржуваних рішень не надавався і тому не може свідчити про неправомірність дій відповідача при прийнятті цих рішень.

Враховуючи наведене, суд вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012432302 та податкового повідомлення-рішення № 0009391702/0 прийняті правомірно у відповідності до норм податкового законодавства, а тому в задоволенні позову в цій частині належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28.12.2009 року № 0003112301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 738510 грн., за штрафними санкціями 161292 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М. Семенюк

Повний текст постанови виготовлено: 25 лютого 2015 р.