Постанова

від 25.02.2015 по справі 809/3349/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/4022/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Попка Я.С.,

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

представника позивача Витвицького В.В., представника відповідача Мелінишин С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі за позовом приватного підприємства «Брати КІП» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2013 року приватне підприємство «Брати КІП» (далі - ПП «Брати КІП») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - Долинська ОДПІ) від 22.02.2013 року:

№ 0000022201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 52411,00 грн., з яких 41005,00 грн. за основним платежем та 11406,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000012201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 52258,00грн., з яких 50080,00 грн. за основним платежем та 2178,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 809/3349/13-а позов було задоволено.

У апеляційній скарзі Долинська ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП «Брати КІП».

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що Долинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Брати КІП», результати якої оформлено актом від 08.02.2013 року за № 279/220/35799455.

За наслідками перевірки Долинською ОДПІ було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення.

У ході перевірки було встановлено, що контрагентами позивача за період, що підлягав перевірці, були ТОВ «МЕРФІС», ТОВ «ОЛЕКС», ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ПП «Антарес».

Відповідно до даних бухгалтерського обліку, даних системи співставлення податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих податкових накладних та додатку № 5 до декларації з ПДВ ПП «Брати КІП» здійснювало фінансово-господарські із ТОВ «ОЛЕКС» на суму 148083,00 грн.

До перевірки позивачем не було надано договорів чи угод між ПП «Брати KІП» та ТОВ «ОЛЕКС», первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних чи інших підтверджуючих документів) щодо здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «ОЛЕКС» за березень та квітень 2012 року.

Крім того, у ході проведення перевірки не було виявлено документів, по яких би відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ).

ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Олекс» з питань достовірності відображення в податкових деклараціях з ПДВ показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень та квітень 2012 року (акт 30.07.2012 № 761/22-40/13806394),якою встановлено фактичну відсутність ТОВ «Олекс» своїм за місцем знаходження. Згідно з додатком AM до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2012 року балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року склала 0 грн. Загальну чисельність працюючих на ТОВ «Олекс» не встановлено з огляду на те, що платником не подано звіту 1-ДФ за І квартал 2012 року. Валовий дохід ТОВ «Олекс» не відповідає обсягам реалізації з ПДВ.

Окрім того, ПП «Брати КІП» згідно з даними бухгалтерського обліку, системи співставлення податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих податкових накладних та додатку № 5 до Декларації з ПДВ здійснювало фінансово-господарські операції із ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» на суму 214686,00 грн.

До перевірки позивачем не було надано договори чи угод між ПП «Брати КІП» та ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», у ході проведення перевірки не виявлено документів, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ. До перевірки не було надано первинних документів (видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних чи інших підтверджуючих документів), щодо здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Брати КІП» та ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» за березень та квітень 2012 року.

Працівниками ДПІ у м. Івано-Франківську було вжито заходів з метою проведення перевірки ТОВ «Станіславський будівельний альянс» з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року (акт 24.12.2012р. №14029/22-3/33859794), однак провести її виявилося неможливим у зв'язку з тим, що підприємство перебуває у ліквідаційній процедурі за рішенням суду.

До ДПІ у м. Івано-Франківську надійшла постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 року № 2а-3289/12/0907 про визнання недійсним реєстраційних та установчих документів, скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу від 26.10.2010 року за № 1119107002980 та припинення юридичної особи, що свідчить про те, що вся господарська діяльність ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» та від її імені за період з 26.10.2010 року є протиправною.

Окрім того, згідно з даними бухгалтерського обліку, системи співставлення податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих податкових накладних та додатку № 5 до декларації з ПДВ податковим органом встановлено, що ПП «Брати КІП» здійснювало фінансово-господарські операції із ПП «Антарес» на суму 6450,00 грн. До перевірки підприємством не було надано договорів чи угод між ПП «Брати КІП» та ПП «Антарес». Крім того, в ході проведення перевірки не виявлено документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження ТМЦ.

Ірпінською ОДПІ Київської області ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Антарес» щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ «Центробуд Альфа» за квітень 2012 року (акт від 24.10.2012 року №233/22-4/32625886). За податковою адресою ПП «Антарес» не знаходиться, про що складено акт 99 від 19.10.2012 року. У зв'язку із викладеним зустрічну звірку ПП «Антарес» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Центробуд Альфа» за квітень 2012 року провести не мас можливості.

Крім того, за результатами перевірки не підтверджено задекларовані ПП «Антарес» податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2012 року в частині поставки по ланцюгу товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Брати КІП» у сумі 1290 грн., придбаних у ТОВ «Центробуд Альфа».

Таким чино, за результатами перевірок контрагентів позивача встановлено відсутність реальної можливості поставок ними товарів (робіт, послуг) з огляду на те, що у них відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Додаткового апелянт звертає увагу на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 21.01.2011 року у справі № 21-37а10, відповідно до якої належним чином оформлена податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність послуги, зокрема, відсутності подорожнього листа автомобіля та товарно-транспортної накладної.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримала подану апеляційну скаргу та просила скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову ПП «Брати КІК».

Представник позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позов ПП «Брати КІП», суд першої інстанції виходив із того, що висновки акту перевірки Долинської ОДПІ № 279/220/35799355 від 08.02.2013 року ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів. Його позиція про те, що укладені позивачем правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та підозри податкового ревізора не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Положеннями Податкового Кодексу України (далі - ПК) не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Враховуючи, що операції з придбання послуг проведено на підставі реальних та фактичних правочинів та первинних документів (податкових накладних), складених з дотриманням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ПП «Брати Кіп» правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ за спірними операціями та правомірно визначено податковий кредит.

Даючи правову оцінку доводам апелянта та висновкам суду першої інстанції, що викладені у оскаржуваному судовому рішенні, апеляційний суд виходить із таких міркувань.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до вимог п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами) валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 11.2.1, п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, або дата оприбуткування платником податку товарів.

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківською рахунку платника податку на оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Положеннями п.138.2 ст. 138 ПК передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. 198.6. ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

На думку апеляційного суду, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору зводиться до обґрунтованості доводів податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «ОЛЕКС», ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ПП «Антарес», а отже про безпідставність відображення їх наслідків у своєму податковому обліку та податковій звітності.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, Долинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Брати КІП», за результатами якої складено акт від 08.02.2013 року за № 279/220/35799455, висновки якого було покладено в основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

У ході перевірки було встановлено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку, даних системи співставлення податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів, реєстрів отриманих податкових накладних та додатку № 5 до декларації з ПДВ ПП «Брати КІП» здійснювало фінансово-господарські із ТОВ «ОЛЕКС», ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ПП «Антарес», одна до перевірки не було надано ні договорів чи угоди між ними, ні первинних документів, які б відображали рух ТМЦ.

Вжитими податковим органом заходами по проведенню зустрічних перевірок контрагентів позивача ТОВ «ОЛЕКС», ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ПП «Антарес» підтвердити реальність таких господарських операцій не виявилося можливим.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, слід погодитися із висновками податкового органу про те, що наведені вище обставини у своїй сукупності давали достатні підстави для висновку про безтоварність (нереальність) господарських операцій ПП «Брати КІП» із ТОВ «ОЛЕКС», ТОВ «СТАНІСЛАВСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ПП «Антарес» та протиправне віднесення позивачем до складу валових витрат витрат за операціями, які проведені на підставі таких господарських операцій, а також віднесення ним до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за ними.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року у справі № 809/3349/13-а та прийняти нову, якою у задоволенні позову приватного підприємства «Брати КІП» відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Я.С.Попко

Постанова у повному обсязі складена 27 лютого 2015 року.