Рішення

від 02.03.2015 по справі 904/232/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.03.15 Справа № 904/232/15

За позовом Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рога Дніпропетровської області в інтересах держави Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжте

до Житлово-будівельного кооператива "ВОСТОК-25", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 54328, 76 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Матісова О.В. - посвідчення № 001453 від 27.08.12

від Криворізької міської ради: не з'явились

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-25" про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 40896, 21 грн., інфляційних втрат у розмірі 8212, 01 грн., трьох відсотків річних у сумі 967, 17 грн. та пені в розмірі 4253, 37 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, покладених на нього згідно договору на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари № 101 від 10.09.2013 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 02.02.2015.

02.02.15 позивач надіслав уточнену позовну заяву, яка по своїй суті є заявою про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача заборгованості за теплову енергію у розмірі 46499, 69 грн., інфляційних втрат у розмірі 3724,50 грн., трьох відсотків річних у сумі 524,61 грн. та пені в розмірі 2620, 06 грн.. всього 53368, 86 грн.

Відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 02.02.2015 розгляд справи відкладено на 02.03.2015.

Відповідач явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву та інші витребуванні судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеної у позовній заяві, оскільки поштові конверти (арк. с. 43, 45) з ухвалами суду, які направлялись на адресу відповідача, повернулись з поштовими відмітками: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.03.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Восток-25» (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 101 на постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пари (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію в гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та у вигляді пари на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені в таблиці №2 відповідно до встановленого плану теплоспоживання з 01.09.2013 року по 01.09.2014 року. Оплата здійснюється з моменту вказаного періоду дії договору (п. 1.3 договору).

Згідно п.2.1 договору облік споживання теплової енергії здійснюється згідно приладів обліку або розрахунковим способом за їх відсутності.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, ті іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 20-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додатково попередження припинити повністю або частково обмежити подачу теплової енергії.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що цей договір діє з 01 вересня 2013 року по 01 вересня 2014 року і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляду. При заяві однієї із сторін про розірвання договору за один місяць і відсутності заборгованості споживача перед постачальником договір може бути розірваний. При наявності заборгованості за споживачем, нарахування за договором припиняються, а договір не розривається до повного погашення заборгованості.

Тарифи теплової енергії встановлені згідно Постанови № 1844 НКРЕ України від 14.12.2010 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КПТМ "Криворіжтепломережа", що складає 269. 50. за 1 Гкал (з ПДВ) (арк. с. 25).

Комунальне підприємство теплових мереж "Криворіжтепломережа", на виконання умов договору, здійснило поставку Житлово-будівельному кооперативу «Восток-25» теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання і пару за період грудень 2013 - квітень 2014, листопад-грудень 2014 за адресою: вул. Якіра, буд. 13, що підтверджується актами про початок та закінчення подання теплової енергії, копії яких знаходяться у матеріалах справи (арк. с. 21).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату теплової енергії за період з грудень 2013 - квітень 2014, листопад-грудень 2014 на загальну суму 82750, 11 грн. (арк. с. 16-20, 38-39).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим несплаченою залишається теплова енергія у сумі 46499, 69 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт поставки теплової енегії та не надано доказів повної її на суму 46499, 69 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 46499, 69 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії позивач нарахував йому пеню у розмірі 2620, 06 грн. за період з 20.03.2014 по 25.01.2015.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати, постачальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставку НБУ за кожен день прострочення оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу повністю у розмірі 2620, 06 грн.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані три відсотки річних в сумі 524, 61 грн. за період з 20.03.2014 по 25.01.2015 та інфляційні втрати у розмірі 3724, 50 грн. за період квітень-грудень 2014 року.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 524, 61 грн. та інфляційні втрати у сумі 3724, 50 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України у сумі 1827 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Восток-25» (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Якіра, буд. 13; ідентифікаційний код 21909387) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) основний борг у сумі 46499, 69 грн., пеню у розмірі 2620, 06 грн., три відсотки річних у сумі 524, 61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3724, 50 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Восток-25» (50074, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Якіра, буд. 13; ідентифікаційний код 21909387) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1827 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 03.03.2015

Суддя В.І. Ярошенко