Рішення

від 23.02.2015 по справі 904/617/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.02.15р. Справа № 904/617/15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕТИЗ МАРИН", м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Кулігіна А.В., дов. № 01 від 01.01.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "МЕТИЗ МАРИН", м. Одеса звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ГІРНИЧОГО ОБЛАДНАННЯ", м. Кривий Ріг про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору (на придбання сировинних, топливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) №713 від 09.11.2011 року в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач відзив на позов не надав, явку повноважного представника в судове засідання, призначене для розгляду справи, не забезпечив, про дату, час і місце проведення судових засідань відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

19.02.2015 року до господарського суду відповідачем подано зустрічну позовну заяву про розірвання договору, яку ухвалою господарського суду від 23.02.2015 року повернуто без розгляду на підставі п.4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 23.02.2015року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія"Метиз Марин" (далі-позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі - відповідач, покупець) укладено договір №713 (на придбання сировинних, топливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) (далі-договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити матеріали на умовах, передбачених даним договором.

Пунктами 5.1.- 5.2. договору передбачено, що оплата покупцем ресурсів здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в даному договорі. Оплата за поставлені ресурси здійснюється протягом строку, вказаного в специфікації, який починається з моменту поставки ресурсів.

Умовами специфікації №4 передбачено, що строк оплати :протягом 10 календарних днів з моменту постачання. Датою постачання вважається дата вказана в товаросупровідних документах з відміткою у видатковій накладній.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 49 767,00 грн., що підтверджується видатковою накладною, довіреністю на отримання товару, товарно-транспртною накладною, які містяться в матеріалах справи.

Для здійснення оплати товару позивачем було виставлено відповідачу рахунок -фактуру (а.с.22).

Відповідач в свою чергу не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим в у відповідача виникла заборгованість в розмірі 49 767,00 грн.

На адресу відповідача позивачем було направлено вимогу про сплату заборгованості (а.с.57).

Доказів погашення заборгованості на момент розгляду справи сторонами не надано.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами статті 530 Цивільного кодексу України, встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що Відповідачем допущено порушення строків оплати товару, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 49767,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% нарахованих позивачем складає 1198,50 грн. та інфляційні в розмірі 8495,84 грн.

Перевіривши розрахунок позивача, господарський судом встановлено невірне нарахування позивачем 3% річних, та встановлено, що сума 3% річних складає 1190,32 грн. Таким чином, сума основного боргу в розмірі 49767,00 грн. 3% річних в розмірі 1190,32 грн. та інфляційних в розмірі 8495,84 грн. підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (50057, м. Кривий Ріг, вул. Заводська, 1, код ЄДРПОУ 31550176) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія"Метиз Марин" (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 15/2, код ЄДРПОУ 31768695) заборгованість в розмірі 49 767,00 грн., 3% річних в розмірі 1190,32 грн., інфляційні в розмірі 8495,84 грн. та судовий збір в розмірі 1826,75 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 02.03.2015 року.

Суддя С.В. Мартинюк