Постанова

від 25.02.2015 по справі 923/1824/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р.Справа № 923/1824/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Журавльова О.О.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 25.02.2015 року:

від позивача: Панченко І.В., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

на рішення господарського суду Херсонської області від 15.01.2015 року

по справі № 923/1824/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МОРІСОЛЬ»

до відповідача: Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про стягнення 1079363,78 грн.

В судовому засіданні 25.02.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МОРІСОЛЬ» (далі - позивач, ТОВ «ТД «МОРІСОЛЬ») звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі відповідач, ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»), в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача основний борг по договору поставки № 74/13 від 30.12.2013 року у розмірі 1061392,80 грн. та 3% річних у розмірі 17970,98 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказав на прострочення відповідачем обумовленого сторонами в договорі строку оплати з посиланням на вимоги ст. ст. 525, 526, 530, 536, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 230-323, 343 ГК України.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.01.2015 року по справі № 923/1824/14 (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "МОРІСОЛЬ" 1061392,80 грн. основного боргу, 17970,98 грн. 3% річних та 21587,28 грн. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов, суд вказав про доведеність та обґрунтованість позовних вимог, які заявлені у відповідності до норм діючого законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 15.01.2015 року по справі № 923/1824/14 скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи скаргу, ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» вказало про порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду. Серед доводів апеляційної скарги наведено наступні: - висновок суду першої інстанції про здійснення в межах договору поставки спірної продукції за наявними в матеріалах справи копіями видаткової накладної та довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей є хибним, оскільки вказані документи підписані неуповноваженою особою відповідача, а тому, на думку скаржника, факт поставки відсутній; - скаржник вказує про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання позивачем вимог договору поставки № 74/13 від 30.12.2013 року.

В свою чергу, ТОВ «ТД «Морісоль» 23.02.2015 року, через канцелярію суду апеляційної інстанції надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити рішення суду від 15.01.2015 року без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, одночасно підтримуючи свою правову позицію, викладену в позові.

Сторони належним чином повідомлені про час, місце та дату проведення судового засідання, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте, представник відповідача не скористався своїм законним правом прийняти участь у засіданні суду апеляційної інстанції, про причини неявки суд не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного перегляду справи, що 30.12.2013 року між ТОВ "Торговий дім "МОРІСОЛЬ" та ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" укладено договір поставки № 74/13, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача сіль садочну морську сирець (товар), а відповідач - прийняти і оплатити товар.

Ціна договору становить 1461392,80 грн. (пункт 3.1 договору).

Розрахунки відповідно до пункту 4.1 договору за поставлений товар проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у договорі, протягом 90 банківських днів після отримання товару, на підставі отриманого покупцем рахунку-фактури (рахунку) та виконання постачальником пункту 5.3 договору. При затримці виконання п. 5.3 договору, відлік строку оплати за товар розпочинається з дати отримання відповідних документів.

Відповідно до пункту 5.1 договору поставки № 74/13 від 30.12.2013 року, строк поставки товару визначений в один календарний день з моменту надання заявки покупця. Поставка здійснюється згідно письмової або усної заявки покупця.

На виконання зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1461392,80 грн., прийняття якого підтверджується підписом відповідальної особи на накладній № 1012 від 31.12.2013 р. на підставі довіреності № 293/12 від 30.12.2013 року.

Як вже вказувалось, у відповідності до п. 4.1 договору, за отриманий товар, відповідач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти протягом 90 банківських днів, а саме в термін до 19.05.2014 р., але розрахунок за отриманий товар в повному обсязі не провів.

В рахунок оплати вартості отриманого товару відповідач перерахував позивачу 11.01.2014 р. - 250000 грн., 05.02.2014 р. - 100000 грн., 10.02.2014 р. - 50000 грн., що свідчить про здійснення відповідачем часткової оплати товару в загальному розмірі 400000 грн. Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 1061392,80 грн., що підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків від 02.04.2014 року та листом відповідача № 07-04/1731 від 06.11.2014 року, в якому відповідач погоджується з наявністю боргу в розмірі 1061392,80 грн. та гарантує сплату боргу.

Згаданий акт звірки взаєморозрахунків від 02.04.2014 року підписаний повноважними особами та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми, встановлення судом обставин щодо наявності боргу, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 1061392,80 грн. боргу.

Посилання скаржника на те, що документи, передбачені умовами договору для здійснення поставки товару, підписані неуповноваженою особою відповідача, а тому факт поставки відсутній, та посилання на невиконання позивачем умов договору спростовується наступним.

Як зазначалось вище, на підтвердження поставки товару та виконання позивачем умов договору в матеріалах справи міститься видаткова накладна № 1012 від 31.12.2013 р. Передбачений п. 5.3 Договору пакет документів (рахунок, податкова накладна, видаткова накладна, документи, що підтверджують якість товару) передано 31.12.2013 року за допомогою кур'єрської служби пошти (цінний лист з описом) на поштову адресу відповідача, що підтверджується копіями доказів поштового відправлення.

Оригінали вказаних документів оглянуті та досліджені судом апеляційної інстанції в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, з урахуванням наведеного, накладна № 1012 від 31.12.2013 року, яка надана позивачем в якості доказу, відповідає вимогам наведених норм, отже є допустимим доказом.

Крім цього, в матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які свідчать про часткову сплату відповідачем вартості товару починаючи з 11.01.2014 року.

Відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведену норму, позивачем підставно здійснено нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором, що за перевіреним господарським судом розрахунком складає 17970,98 грн., з чим також погоджується суд апеляційної інстанції.

Крім цього, судова колегія зауважує, що ухвалою від 03.02.2015 року відстрочено ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» сплату судового збору до 25.02.2015 року. Проте, відповідачем жодних доказів про сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги не надано, тому судова колегія вважає необхідним стягнути з ДП «Херсонський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державного бюджету України через ГУДКСУ в Херсонській області судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 10793,63 грн.

Приймаючи до уваги вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.01.2015 року по справі № 923/1824/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Херсонський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державного бюджету України через ГУДКСУ в Херсонській області (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ отримувача: 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, № рахунку: 31217206782002, код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206, код ЄДРПОУ суду 26016990) судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 10793,64 грн.

Доручити господарському суду Херсонської області видати наказ з зазначенням відповідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 02.03.2015 року.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.О. Журавльов