Постанова

від 24.02.2015 по справі 802/4099/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2015 р. Справа № 802/4099/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Р.І.

представника позивача: Грабік О.А.,

представника відповідача: Романовича С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конхесіменто" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в :

В листопаді 2014 року ТОВ "Кохесіменто" звернулось в суд з адміністративним позовом до Вінницької ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня від 27.08.2014 року №0006493503.

Зазначали, що ТОВ "Кохесіменто" були подані до Вінницької ОДПІ податкові декларації з плати за землю від 25.01.2011 року, від 14.02.2012 року, від 11.02.2013 року та від 10.02.2014 року на загальну суму 22285,15 грн., яка була своєчасно сплачена позивачем. На думку позивача Вінницька ОДПІ безпідставно донарахувала ТОВ "Кохесіменто" податкове зобов'язання за землю в сумі 161602,81 грн.

Крім того зазначали, що податкове повідомлення-рішеня від 27.08.2014 року №0006493503 на адресу ТОВ "Кохесіменто" не надходило, що позбавило можливості скористатися правом про перегляд даного рішення.

23.12.2014 року представник позивача подав заяву в якій зазначив, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, під час якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

В зв'язку з викладеним, оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач вважає протиправним та таким що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволені адміністративного позову, посилаючись на обставини викладенні в наданих суду письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за ТОВ "Девелопментська компанія - центр комерційної нерухомості" за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 1, зареєстровано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯЖ №257779 від 07.05.2008 року, зареєстрованого за №020800100007 для комерційного використання (а.с.33).

Органом державної реєстрації 12.11.2010 року проведена зміна назви ТОВ "Девелопментська компанія - центр комерційної нерухомості" на ТОВ "Кохесіменто" (а.с. 41).

Також встановлено, що Вінницькою ОДПІ проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ "Кохесіменто" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування земельного податку з юридичних осіб за 2011, 2012 роки та січень-травень 2013 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті №3/1505/33323025 від 25.07.2013 року (а.с. 40-46).

Перевіркою встановлено, що ТОВ "Кохесіменто" не провело розрахунок земельного податку, за використання земельної ділянки площею 6073 кв.м., відповідно до державного акту серія ЯЖ №257779 від 07.05.2008 року, в порушення підпункту 270.1.1, пункту 270.1, статті 270 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, чим занижено податкові зобов'язання по земельному податку за землю за 2011 рік на 66870 грн. 13 коп., за 2012 рік на 66870 грн. 13 коп., за 2013 р. на 27862 грн. 55 коп.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006491503 від 27.08.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб за основним платежем - 161602,81 грн., за штрафними санкціями - 40400,7 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Податковим кодексом України встановлено загальнодержавні та місцеві податки і збори. Пунктом 8.2 статті 8 Податкового кодексу України передбачено, що до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно зі ст. 9 ПКУ плату за землю віднесено до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України).

Підпунктом 271.1.1 пункту 271.1 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних дялянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом.

Відповідно до п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пункт 36.1 статті 36 ПК України передбачає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

У позовній заяві позивач вказує, що до Вінницької ОДПІ подав податкові декларації з плати за землю від 25.01.2011 року на суму 22285,15 грн.; від 14.02.2012 року на суму 22285,15 грн.; від 11.02.2013 року на суму 22285,15 грн.; від 10.02.2014 року на суму 22285,15 грн. та всі платежі по зазначених деклараціях були своєчасно сплачені.

Як вбачається з акту перевірки від 25.07.2013 року №3/1505/33323025 ТОВ "Конхесіменто" відповідно до розрахунку земельного податку на 2011 рік від 26.01.2011 року №2881 та податкових декларацій з плати за землю за 2012 рік від 15.02.2011 року №3600, за 2013 рік від 13.02.2013 року №1300011062 товариством нараховано земельного податку за 2011 рік - 22285 грн. 15 коп., за 2012 рік - 22285 грн. 15 коп., за 2013 рік - 22285 грн. 15 коп.

ТОВ "Конхесіменто" проводило розрахунок земельного податку за 2011-2012 року та січень-травень 2013 року, виходячи з площі земельної ділянки 1518 кв.м. Разом з тим, відповідно до державного акту серія ЯЖ №257779 від 07.05.2008 року у власності ТОВ "Конхесіменто" перебуває земельна ділянка площею 0,6073 га, за адресою: м.Вінниця, вул.600-річчя, 1. При розрахунку земельного податку за 2011-2012 роки та січень-травень 2013 року товариством застосовано нормативно-грошову оцінку земельних ділянок, затверджену рішенням Вінницької міської ради №1109 від 19.06.2007 року (грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки за адресою м.Вінниця, вул.600-річчя, 1, у разі використання її для комерційних потреб складає 1170,58 грн.) з врахуванням коефіцієнтів індексації за 2007 рік - 1,028; за 2008 рік - 1,152; за 2009 рік - 1,059; за 2010 рік - 1,0; за 2011 рік - 1,0; за 2012 рік - 1,0. Грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2013 року становить 1468 грн. 06 коп. Згідно розрахунків земельного податку з юридичних осіб по результатам перевірки задекларована сума земельного податку ТОВ "Конхесіменто" за 2011 рік становить 22285,15 грн., а нарахована сума земельного податку по результатам перевірки - 89155,28 грн., розбіжність 66870,13 грн.; за 2012 рік становить 22285,15 грн., а нарахована сума земельного податку по результатам перевірки - 89155,28 грн., розбіжність 66870,13 грн.; за січень-травень 2013 року становить 9285,50 грн., а нарахована сума земельного податку по результатам перевірки - 37148,05 грн., розбіжність 27862,55 грн.; (а.с. 43-45).

Позивач, не погоджується з розрахунками земельного податку з юридичних осіб по результатам перевірки, проте доказів на спростування невірності розрахунків суду не надав.

Отже, причиною донарахування податковим органом податкового зобов'язання слугувало не проведення ТОВ "Конхесіменто" розрахунку земельного податку, за використання земельної ділянки площею 6073 кв.м., чим занижено податкові зобов'язання по земельному податку за землю.

Щодо не отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то під час розгляду справи відповідачем надано суду докази про отримання ТОВ "Кохесіменто" 11.09.2013 року рішення, що спростовує твердження позивача (а.с. 47).

Окремою підставою звернення до суду позивач вказує введення мораторію на задоволення кредиторів.

Так, судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.12.2010 року порушено справу про банкрутство ТОВ "Кохесіменто" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 1 Закону передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Зазначеним вище Законом передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Отже, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а фінансові санкції та пеня за несвоєчасну сплату цих платежів застосовується на загальних підставах.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання, і є похідними від основного зобов'язання.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, а нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за не виконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення коштів на виконання таких грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Оскільки, справа про банкрутство була порушена ухвалою суду 10.12.2010 року, а сума заборгованості виникла після цієї дати, на виконання цих зобов'язань дія мораторію не розповсюджується.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України у справі №К/9991/7674/11.

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті 71 кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним, позивачем не наведено ґрунтовних аргументів, які б підтверджували неправомірність дій відповідача, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

п о с т а н о в и в :

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дончик Віталій Володимирович