Рішення

від 30.01.2015 по справі 522/10398/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/10398/14-ц

Провадження № 2/522/1129/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

"30" січня 2015 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря чудового засідання - Мітяєвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», ОСОБА_4, ОСОБА_5 про розірвання договору банківського вкладу, повернення банківського вкладу, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, просить суд розірвати договір акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 від 08.02.2014 року, що укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський Комерційний Банк», й стягнути солідарно з ПАТ «Міський Комерційний Банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 540 000 (п'ятсот сорок тисяч) доларів США посилаючись на таке.

27 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до банку з проханням розірвати договір акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 від 08 лютого 2014 року та зарахувати її грошові кошти на її рахунок у відділені № 55 ПАТ «Міський Комерційний Банк». Проте, відповіді вона не отримала, кошти ані повернуті позивачу, ані перераховані на інший рахунок не були.

Представник позивача надав до суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив розглянути позов за його відсутності, не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку(а.с. 43).

Відповідачі у судове засідання не з'являлися неодноразово, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися в установленому законом порядку. Суд у зв'язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від позивача ухвалив слухати справу за відсутності відповідачів, які не з'явилися, у порядку заочного розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

Щодо істотних обставин по справі.

Між позивачем - ОСОБА_2 та ПАТ «Міський комерційний Банк» (надалі за текстом - банк) в особі начальника відділення № 55 Казакової Ольги Миколаївни 08 лютого 2014 року укладений договір акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 (обери чемпіона), згідно з яким ОСОБА_2 передала банку 540 000 (п'ятсот сорок тисяч) доларів США, строком на 120 днів, а саме: до 08 червня 2014 року, під 11% річних.

27 березня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до банку з проханням розірвати договір акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 від 08 лютого 2014 року та зарахувати її грошові кошти на її рахунок у відділені № 55 ПАТ «Міський Комерційний Банк». Проте, відповіді вона не отримала, вимоги вкладника банком не виконано.

Щодо розірвання договору та стягнення коштів.

Відповідно до вимог ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, розпоряджається, користується своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, не заборонені Законом, право власності є непорушним, ніхто не може бути обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ч.ч. 1, 3 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку, якщо інше не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму верховного суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Таким чином, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

Правилом статті 1074 ЦК України забороняється обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

За ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад на першу вимогу вкладника.

Договір банківського вкладу є одностороннім, тобто з моменту його укладення у банку виникає обов'язок повернення суми вкладу та нарахованих відсотків чи доходу в іншій формі, а у вкладника - право вимагати виконання зазначених дій.

Додатково судом враховано, що згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Ігноруючи вимогу вкладника про дострокове розірвання договору та відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушив положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст. 5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному.

У ст. 1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Крім того, можливість дострокового розірвання депозитного договору (договору банківського вкладу) передбачено у п.4.2.1 ст.4 договору акційного строкового банківського вкладу №2630/55/157389 від 08 лютого 2014 року, укладеного між позивачем та банком.

Таким чином, з огляду на факт істотного порушення банківською установою умов договору та норм чинного законодавства, яким регулюються вказані договірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав дострокового розірвання договору банківського вкладу за № 2630/55/157389 від 08 лютого 2014 року і стягнення на користь позивача суми банківського вкладу.

Щодо осіб належних боржників та способу захисту своїх прав позивачем.

Відповідно до представлених суду доказів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 опосередковано належать майнові прав на частку в статутному капіталі ПАТ «Міський Комерційний Банк» в розмірі по 24,99 % у кожного та, як наслідок, й їх корпоративні права.

Рішенням Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року відповідно до вимоги статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» прийнято постанову № 732 «Про віднесення ПАТ «Міський Комерційний Банк» до категорії неплатоспроможних».

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» істотна участь - пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи.

Згідно зі ст.58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

Власники істотної участі зобов'язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку.

Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність.

На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов'язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

Таким чином, вимога позивача про стягнення коштів з власників істотної участі у ПАТ «Міський Комерційний Банк», а саме: з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, судом констатується як така, що має законні підстави та підлягає задоволенню.

Неявка вказаних осіб у судове засідання за викликом та неподання ними відповідних доказів позбавили суд дійти інших висновків.

З огляду на наведене, враховуючи, що відповідачем ПАТ «Міський Комерційний Банк» належним чином не виконано умови договору, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у відношенні відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в солідарному порядку

Щодо позовних вимог до ПАТ «Міський Комерційний Банк» суд дійшов такого.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Тотожні правила закріплено й у п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за № 1256/8577.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до вимог чинного законодавства Фонд гарантування вкладів фізичних осіб 21 листопада 2014 року в ПАТ «Міський комерційний банк» в банку запровадив тимчасову адміністрацію та призначив уповноважену особу.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки ( штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів.

Після запровадження у банку тимчасової адміністрації та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним законом порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Також судом враховано, що під час дії тимчасової адміністрації не здійснюються задоволення вимог вкладників, оскільки відповідно до п.1 ч.6 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» обмеження, встановлені пунктом 1 частини 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, а відповідно до п. 1.2.3 умов частини № 1 цього договору, навіть враховуючи ігнорування банком заяви вкладника про дострокове розірвання договору, судом враховано, що строк дії вкладу закінчився 08 червня 2014 року.

Таким чином, беручи до уваги, що позивач звернулася до банку із заявою про отримання депозиту за договором № 2630/55/157389 від 08.02.2014 року, відповідно до п.2.6.3.- 2.6.4 частини №2 умов цього договору 27.03.2014 року, тобто до введення тимчасової адміністрації, у банку не було достатніх обґрунтованих підстав ігнорувати заяву вкладника та не повертати своєчасно суму депозитного вкладу за вказаним договором.

З огляду на вказане, право на повернення депозитного вкладу у позивача, так само, як і обов'язок відповідача повернути суму вкладу, відповідно до п. 2.6.3 .4 частини № 2 умов цього договору, виникло у сторін на шостий день після звернення позивача до банку із заявою про дострокове повернення депозитного вкладу - 02 квітня 2014 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації, а тому суд вбачає правові підстави для задоволення цих позовних вимог також до ПАТ «Міський Комерційний Банк».

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Закону України «Про банки і банківську діяльність» ст. ст. 16, 319, 321, 1054, 1060, 1074 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 169, 209, 212, 214-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3, до Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про розірвання договору банківського вкладу, повернення банківського вкладу - задовольнити.

Договір акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 від 08 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський Комерційний Банк», - розірвати.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (ІК 34353904), ОСОБА_4 (ІК НОМЕР_1) та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 (ІК НОМЕР_2) суму заборгованості за договором акційного строкового банківського вкладу № 2630/55/157389 від 08.02.2014 року, укладеним між ОСОБА_2 та ПАТ «Міський Комерційний Банк», в розмірі 540 000 (п'ятсот сорок тисяч) доларів США.

Стягнути в рівних частках з Публічного акціонерного товариства «Міський комерційний банк» (ІК 34353904), ОСОБА_4 (ІК НОМЕР_1) та ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір у розмірі 3654,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

С У Д Д Я С.О.ПОГРІБНИЙ

30.01.2015