Ухвала

від 18.02.2015 по справі 826/19363/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/800/48413/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Муравйова О.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року

у справі № 826/19363/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГАП Україна» (далі - позивач, ТОВ «ГАП Україна»)

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі)

третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «СУММА УКРАЇНА» (далі - третя особа, ТОВ «СУММА УКРАЇНА»)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «ГАП Україна» звернулось у грудні 2013 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.11.2013 року № 94626552207 та № 94526552207.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Посилається на порушення судами норм матеріального права, а саме: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено невиїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ГУМ» за період липень 2013 року та по взаємовідносинах з ТОВ «СУММА УКРАЇНА» за період червень, вересень 2012 року, за результатами якої складено акт від 13.11.2013 року № 643/26-55-22-07/37506358, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем безпідставно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ТОВ «СУММА УКРАЇНА» за період червень, вересень 2012 року, чим занижено суму податку на додану вартість та завищено суму залишку від'ємного значення та суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у загальному розмірі 418 040,00 гривень.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.11.2013 року: № 94626552207, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'зання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 203 956,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 101 978,00 гривень; № 94526552207, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 214 083,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 107 042,00 гривні.

Підставою для таких висновків відповідача слугували висновки актів інших податкових органів про результати проведених перевірок контрагента позивача ТОВ «СУММА УКРАЇНА», а також ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», якому в кінцевому результаті на умовах субпідряду доручалось виконання ремонтно-будівельних робіт в приміщенні магазину позивача, зокрема, відповідачем взято до уваги висновки зазначених актів про ненадання ТОВ «СУММА УКРАЇНА» до перевірки первинних документів щодо формування податкових зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем, про відсутність у ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи» будь-яких ресурсів та можливостей для здійснення господарської діяльності та щодо невиконання останнім обов'язку з подачі податкової звітності.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Судовим розглядом встановлено, що 31.08.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «СУММА УКРАЇНА» (підрядник) укладено договір підряду № 20121608, у зв'язку з наміром замовника використовувати приміщення (частина будівлі площею 641,34 м.І, що розташована у м. Києві, вул. Горького, 176 (Ocean Plaza) за цільовим призначенням, а також відповідно до умов договору щодо оренди зазначеного приміщення замовник за власний рахунок повинен виконати необхідні роботи щодо адаптації приміщення, зокрема, будівельні, оздоблювані, монтажні та інші роботи відповідно до проектної документації та інших вимог замовника з метою приведення приміщення до стану, придатного для його використання за цільовим призначенням.

Так, відповідно до зазначеного договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик власними або залученими силами і засобами відповідно до проектної документації виконати роботи по адаптації приміщення, а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик, забезпечити фінансування відповідно до встановленого графіку та прийняти роботи. При цьому, додатками до договору визначено графік виконання робіт, графік фінансування, кошторис, якими передбачена договірна ціна, з урахуванням податку на додану вартість, в сумі 2 716 019,30 гривень.

На підтвердження реального здійснення зазначеної господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи копії договору оренди, договору підряду та супроводжуючих їх документів, графічних частин проектів, податкових накладних, оформлених по факту попередньої оплати, акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які досліджені судами попередніх інстанцій.

При цьому, відносно постачання позивачу освітлюваного обладнання для приміщень та для цілей виконання робіт, останнім надано договір укладений з ТОВ «ТЕКНО Україна» та супроводжуючі його документи. При цьому, до матеріалів справи долучено акт складений позивачем із контрагентом про прийняття виконавцем обладнання для виконання робіт. Крім того, матеріали справи містять договір підключення до інженерних мереж (мереж електроенергії) для цілей виконання робіт укладений з ТОВ «К.А.Н. Строй» та супроводжуючі його документи.

Також, судами встановлено, що 07.06.2012 року між сторонами укладено договір підряду № 20120607 аналогічного змісту, але відносно виконання аналогічних робіт на іншому об'єкті - частина будівлі, площею 817,82 м.І, що розташований у м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 50 (ТК «Пассаж»), який також містить посилання на договір оренди щодо вказаного приміщення. При цьому, додатками до договору визначено графік виконання робіт, графік фінансування, кошторис, яким передбачена договірна ціна, з урахуванням податку на додану вартість, в сумі 1 238 040,00 гривень.

На підтвердження реального здійснення зазначеної господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи копії договору оренди, договору підряду та супроводжуючих їх документів, графічних частин проектів, податкових накладних, оформлених по факту попередньої оплати, акту приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, які досліджені судами попередніх інстанцій.

Щодо наявності у контрагента позивача ресурсів та можливостей, необхідних для виконання робіт, окремо до матеріалів справи залучено ліцензію від 13.05.2011 року № 576465, видану ТОВ «СУММА УКРАЇНА» на право здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, яка супроводжується додатком, де визначено види робіт - будівельні та монтажні роботи, монтаж інженерних мереж, інжинірингова діяльність у сфері будівництва (генеральний підрядник у будівництві).

Крім того, судами встановлено, що згідно із штатним розкладом ТОВ «СУММА УКРАЇНА» на 2012 рік, у штаті товариства передбачені посади директора, інженера-енергетика, інспектора з кадрів, виконроба, двох мулярів, штукатура. При цьому, за 3-4 квартали 2012 року третьою особою надано податкові розрахунки з податку на доходи фізичних осіб (ф. 1 ДФ з квитанціями про їх прийняття) відповідно до яких чисельність працівників контрагента складала відповідно 10 та 12 осіб.

Також, матеріали справи містять досліджену судами попередніх інстанцій оборотно-сальдову відомість: по рахунку 10 (місця зберігання; необоротні активи) з переліком засобів виконання робіт, інструментів; по рахунку 11 (необоротні активи); по рахунку 281 (місця зберігання; ТМЦ, Партії); по рахунку 20 (місця зберігання; ТМЦ, Партії).

При дослідженні судами наявних у матеріалах справи актів списання від 31.12.2012 року (по рахунку 801 «витрати сировини й матеріалів») встановлено використання та списання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судами встановлено виконання робіт на умовах субпідряду при дослідженні судами попередніх інстанцій долучених до матеріалів справи копій укладених ТОВ «СУММА УКРАЇНА» договорів (разом із супроводжуючими їх документами) з ТОВ «Виробнича компанія «Віконні системи», ТОВ «КОМФОРТ-В», ПП «Термотехніка», ТОВ НТКЦ «Охоронні системи», податкових та видаткових накладних на поставку товарно-матеріальних цінностей від ПП «Прогрес-Контакт», ТОВ «Восток СВ Груп», ТОВ «Вент-Сервіс», ТОВ «Тітраніст», ТОВ «Будівельна Гільдія», ТОВ «Меганом Україна», ТОВ «Астер-М» та з іншими підприємствами щодо поставки матеріалів та обладнання для виконання робіт. При цьому, матеріали справи містять договори про залучення підрядником інших робіт, товарів для виконання робіт на об'єктах, орендованих позивачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контрагент позивача правомірно видавав податкові накладні, оскільки на момент вчинення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних був належним чином зареєстрований платником податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем.

Так, колегія суддів погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що видача контрагентом позивачу податкових накладних за наведеними вище господарськими операціями, здійснювалась за фактом здійснення попередньої оплати, що є окремою, належною та достатньою підставою для видачі податкових накладних (за правилом «першої події») та, відповідно, підставою для формування відповідних сум податкового кредиту. При цьому, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій під час дослідження вищенаведених угод та первинних документів за господарськими операціями позивача з його контрагентом щодо виконання робіт з адаптації орендованих приміщень під торгові площі, а також наявних відомостей щодо придбання позивачем матеріалів для цілей адаптації приміщень, відомостей щодо наявності у контрагента для цілей виконання спірних операцій власних та залучених ресурсів, у тому числі в порядку субпідряду дійшли обґрунтованого висновку, що попередня оплата здійснювалась позивачем з метою використання результатів обумовлених робіт у власній господарській діяльності, що у розумінні положень п. 198.3 ст. 198 ПК України є належною підставою для формування позивачем спірних сум податкового кредиту, чим спростовано доводи та висновки відповідача викладені в акті перевірки та покладені в основу оскаржуваних рішень.

При цьому, судами вірно зазначено, що хоч в даному випадку поставка робіт/послуг є «другою подією» в розумінні податкового законодавства та не впливає на порядок формування спірних сум податкового кредиту, однак сукупність наведених вище відомостей та матеріалів, які зазвичай супроводжують та підтверджують виконання операцій такого роду, не дає підстав для сумніву щодо фактичного виконання спірних операцій з виконання підрядних робіт, оскільки замовлені позивачем роботи прийняті у його безпосереднього підрядника та належним чином документально оформлено, а оцінка обставин взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами (в контексті дотримання податкового законодавства) знаходиться поза межами вимог, визначених вищенаведеними приписами ПК України щодо підстав та обставин виникнення у позивача права на податковий кредит.

На підставі викладеного, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій в повній мірі встановлено підставність та правомірність формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «СУММА УКРАЇНА», та обґрунтовано визнано безпідставність та недоведеність доводів податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому правомірно задоволено позовні вимоги «ГАП Україна».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 року у справі № 826/19363/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. Костенко Помічник судді підпис (підпис) О.В. Муравйов