Ухвала

від 12.02.2015 по справі 1170/2а-1205/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" лютого 2015 р. м. Київ К/800/19911/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головчук С.В. (суддя-доповідач), Ліпського Д.В., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області (далі - УПФУ в м. Кіровограді) до Приватного вищого навчального закладу (далі - ПВНЗ) «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року УПФУ в м. Кіровограді звернулось з позовом про стягнення з ПВНЗ «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» суми боргу у вигляді різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, в сумі 3622,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що відповідно до частини 5 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» різниця між сумою призначеної пенсії за вказаним Законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів. У зв'язку з чим, відповідач повинен фінансувати 100% різниці у розмірі наукових пенсій та пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2012 року в сумі 3622,37 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі УПФУ в м. Кіровограді порушує питання про скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що у відповідача відсутній обов'язок відшкодовувати позивачу різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники, у зв'язку з тим, що в період з 01 жовтня 2011 року по 01 квітня 2012 року відповідач не мав відповідного рівня акредитації.

Проте, з такими висновками судів погодитись неможливо.

Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам призначаються в розмірі 80 відсотків від сум заробітної плати наукового (науково-педагогічного) працівника, яка визначається відповідно до статті 23 цього Закону та частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на яку відповідно до законодавства нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування (внески).

Частиною 9 статті 24 вказаного Закону встановлено, що різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 9 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372, різниця у розмірі пенсій наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації фінансується за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів згідно з пунктами 3 - 8 цього Порядку.

Отже, відшкодовувати різницю між сумою пенсії за рахунок власних коштів зобов'язані вищі навчальні заклади III - IV рівнів акредитації, під час роботи в яких наукові працівники набули право на пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

З матеріалів справи видно, що ПВНЗ «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» 16 липня 1993 року зареєстрований Виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради як юридична особа (код 13765106), видом діяльності якого є надання вищої освіти.

Позивач просить зобов'язати відповідача відшкодувати різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які працювали в ПВНЗ «Кіровоградський інститут регіонального управління та економіки» на посадах, період перебування на яких зараховувався, як науковий стаж при призначенні пенсії, та в цей період відповідач мав III рівень акредитації.

Проаналізувавши наведені норми права, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право наукові працівники.

Через неправильне застосування норм матеріального права неповно з'ясовані обставини у справі, зокрема, в частині встановлення правильності нарахування суми заборгованості.

Згідно із статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

Підставою для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (частина друга статті 227 КАС України).

Враховуючи наведене, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді Кіровоградської області задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді С.В. Головчук Д.В. Ліпський Ю.К. Черпак