Постанова

від 02.03.2015 по справі 805/332/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2015 р. Справа №805/332/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

час прийняття постанови: 11:45 год.

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Голубової Л.Б.,

за участі секретаря судового засідання Пидоненка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-

БУД»

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про визнання протиправними дій щодо внесення корегувань показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року, зобов'язання відновити показники податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року

за участю:

представника позивача: Горелика Є.Б., за дов. від 17 лютого 2015 року,

представника відповідача: Ярової С.Е., за дов. від 23 січня 2015 року

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» звернулося до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо внесення корегувань показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року, зобов'язання відновити показники податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував відсутністю у фіскального органу підстав для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки відповідно до вимог пп.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України надав документальні підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Денекс Груп» та ПАТ «МК «Азовсталь», які витребував у нього відповідач та протиправністю дій відповідача стосовно внесення корегувань показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2015 року без винесення податкового повідомлення-рішення.

Як зазначає позивач, фіскальний орган прийшов до висновку про нереальність господарських операцій між ним та його контрагентом ТОВ «Денекс Груп» лише на підставі акту ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс Груп» через незнаходження за адресою вказаного контрагента позивача. Зазначає, що не може нести юридичну відповідальність за діяння, що були вчинені іншими особами, оскільки порушення, допущені одним платником податків і відображені в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права і обов'язки іншого платника податків. З зазначених підстав вважає, що відповідач неправомірно позбавив його права на формування податкового кредиту у липні 2014 року.

Позивач вважає неправомірними дії Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя ГУ Міндоходів у Донецькій області щодо внесення до автоматизованих інформаційних баз коригувань самостійно задекларованих підприємством показників податкової звітності на підставі акту позапланової документальної перевірки та без винесення податкового повідомлення-рішення, що є порушенням ст. 54 Податкового кодексу України.

З зазначених підстав позивач вважає висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2015 року стосовно відсутності об'єктів оподаткування по операціям з продажу та податковим зобов'язанням по ПАТ «МК «Азовсталь», а також з придбання товарів та податковому кредиту по ланцюгу постачання від ТОВ «Денекс Груп» неправомірними, а дії відповідача з коригування показників податкової звітності за липень 2014 року, яке відбулося на підставі акту від 16 січня 2014 року, щодо виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» сум податкового кредиту та сум податкових зобов'язань з ПДВ, які визначені у податковій декларації за липень 2013 року та виключення даних з електронної бази протиправними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, надавши письмові заперечення від 23 лютого 2015 року (а.с. 72-79). В обґрунтування незгоди із позовом зазначив, що підставою для коригування показників податкової звітності позивача за липень 2014 року стали висновки, що викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2014 року, який доводить нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами з підстав невірно заповнених, на думку відповідача, документів первинної бухгалтерської звітності, а саме: невідповідності цих документів вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

При цьому відповідачем надано роздрукування з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України» з доказом здійснення коригування показників податкової звітності позивача за липень 2014 року на підставі спірного акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2014 року.

Зазначав, що до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області надійшов акт державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21 серпня 2014 року стосовно контрагента позивача ТОВ «Денекс Груп», відповідно до якого вказане підприємство не має виробничих, складських, торгівельних, офісних приміщень, трудових ресурсів. Податкові накладні, виписані ТОВ «Денекс Груп» контрагентам-покупцям зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних з номенклатурою: за виконання робіт по будівництву об'єкта «Громадсько-торгівельний центр «Лавина» в м. Києві та роботи згідно договору підряду по реконструкції свиновідгодівельного комплексу в с. Голінка. При цьому, проаналізувати номенклатуру податкових накладних, отриманих ТОВ «Денекс Груп» від контрагентів-постачальників неможливо, оскільки податкові накладні виписані з дробленням сум податкового кредиту з ПДВ по 10 тисяч гривень, чим сформовано незаконний податковий кредит з ПДВ. Крім того, ТОВ «Денекс Груп» не знаходиться за адресою реєстрації.

В свою чергу, як зазначає відповідач, акт державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві став підставою для проведення позапланової перевірки позивача.

З зазначених підстав фіскальним органом зроблено висновок, що операції по взаємовідносинах між позивачем та контрагентами не мали реального характеру.

Посилаючись на відповідність вимогам чинного законодавства викладених у акті висновків, що стали підставою для коригування показників податкової звітності позивача з ПДВ за липень 2014 року, відповідач зауважував на необґрунтованості заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з кодом 38673799 з 19 квітня 2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.10-11).

Позивач перебуває на податковому обліку у Жовтневій об'єднаній державній податковій інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області з 22 квітня 2013 року, про що зазначено в пункті 2.4 акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2015 року (а.с. 34) та у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.11).

Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» зареєстровано платником податку на додану вартість з 01 липня 2013 року згідно свідоцтва № 200130106, про що зазначено в підпункті 2.4.1 пункту 2.4 акту позапланової перевірки (а.с. 34).

Відповідач скерував на адресу позивача лист від 07 жовтня 2014 року щодо надання інформації та копій документів, що підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства з ТОВ «Денекс Груп» за липень 2014 року з посиланням на пп.16.1.3 п. 16.1 ст.16, 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, оскільки отримав податкову інформацію від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а саме: акт перевірки від 21 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс Груп» (а.с.58).

Повідомленням від 17 грудня 2014 року № 67/05-81-22-02-10-5 позивач проінформував відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з 29 грудня 2014 року з посиланням на пп.20.1.4 п. 20.1 ст.20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України (а.с.62).

Підставою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки зазначено наказ керівника інспекції № 2698 від 17 грудня 2014 року (а.с. 63-64).

Слід зазначити, що відповідно до приписів пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як зазначено відповідачем, підставою проведення позапланової перевірки позивача став акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс Груп». При цьому, пп. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України дозволяє проведення такої перевірки лише у випадку ненадання платником податку пояснень та їх документальних підтверджень на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу.

Виходячи з тривалого листування сторін, позивачем було надано документи, що зажадав від нього відповідач (а.с. 60-68). З зазначених обставин, у контролюючого органу не було правових підстав для проведення документальної позапланової перевірки.

Однак, у зв'язку з надходженням від ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акту від 21 серпня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Денекс Груп» посадовою особою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області складено акт від 16 січня 2015 року № 73/05-81-22-02/38673799 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин з ТОВ «Денекс Груп» з податку на додану вартість за липень 2014 року (а. с. 33-57).

Висновками акту позапланової перевірки № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування у позивача в липні 2014 року по операціям: з продажу та податковим зобов'язанням на суму ПДВ - 138702,00 гривень від замовника ПАТ «МК «Азовсталь» та з придбання товарів та податковому кредиту по ланцюгу постачання від ТОВ «Денекс Груп» на суму ПДВ - 131767,00 гривень.

Фактично ж, податковий орган вважає нікчемним договори, укладені між позивачем та його контрагентами ПАТ «МК «Азовсталь» та ТОВ «Денекс Груп» через відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу.

Відповідач фактично виключив з бази даних державної податкової служби суми податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача за наслідками встановлення нікчемності угод, укладених позивачем з зазначеними вище контрагентами за липень 2014 року через відсутність реального постачання товару, на думку відповідача, хоча спірними є договори підряду від 14 квітня 2014 року № 1163/ЛОТ13, де підрядником виступає позивач, а замовником капітального ремонту виступає ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» (а.с. 90-103) та від 01 липня 2014 року № 12, де підрядником виступає ТОВ «Денекс Груп», а замовником робіт з капітального ремонту - ТОВ «МКМ-БУД» (а.с. 155-164).

Сума податку на додану вартість по зазначеним вище спірним операціям була виключена відповідачем зі складу податкових зобов'язань - 138702,00 гривень (а.с. 45,47) та податкового кредиту позивача - 131767,00 гривень (а.с.46) за липень 2014 року шляхом виключення з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Міндоходів України».

При цьому, податкові накладні, що включені позивачем до складу податкових зобов'язань у липні 2014 року на загальну суму 138702,00 гривень: № 1 від 11 липня 2014 року, № 2 від 21 липня 2014 року, № 3 від 24 липня 2014 року та № 4 від 24 липня 2014 року, виписані ТОВ «МКМ-БУД» як підрядником без порушень та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 151-154), що не спростовується сторонами.

Не спростовується в акті перевірки також факт правильності заповнення податкових накладних, виписаних підрядником ТОВ «Денекс Груп» на загальну суму податкового кредиту в розмірі 131767,00 гривень : № 111 від 11 липня 2014 року, № 112 від 12 липня 2014 року, № 113 від 14 липня 2014 року, № 114 від 15 липня 2014 року, № 115 від 15 липня 2014 року, № 116 від 16 липня 2014 року, № 117 від 17 липня 2014 року, № 118 від 21 липня 2014 року, № 119 від 24 липня 2014 року, № 120 від 24 липня 2014 року (а.с. 225-234). Як зазначено в акті перевірки вказані податкові накладні також зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в липні 2014 року (а.с.46).

Здійснення оплати по договорам підряду від 14 квітня 2014 року № 1163/ЛОТ13 та 01 липня 2014 року № 12 не є спірним питанням.

Спірним питанням даної справи є правомірність коригування податковим органом показників податкової звітності позивача за липень 2014 року, яке відбулося на підставі акту документальної позапланової перевірки від 16.01.2015 року без винесення податкового повідомлення-рішення шляхом виключення сум податкових зобов'язань та податкового кредиту позивача з електронної бази даних «Деталізована інформація по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за угодами, які відповідач фактично вважає нікчемними.

Так, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини 1 ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Без наміру створення правових наслідків є фіктивний правочин (частина 1 ст. 234 ЦК України).

Відповідно до вимог частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки чи довідками зустрічної звірки.

Вказані в акті перевірки від 16 січня 2015 року висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки висновки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, контролюючим органом не доведено належним чином висновку у спірному акті про відсутність контрагента позивача за адресою реєстрації, оскільки ним не зроблено запити до державного реєстратора стосовно внесення запису до ЄДР про відсутність ТОВ «Денекс Груп» за адресою реєстрації. Тільки такий запис державного реєстратора є належним доказом відсутності підприємства за адресою реєстрації.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину контролюючі органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

При цьому, жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів на підставі висновків інших податкових інспекцій про відсутність за податковою адресою контрагентів позивача чи відсутності складських приміщень, транспортних засобів, кадрів. Отже, висновки податківців є тільки припущенням з боку відповідача.

Висновок контролюючого органу у спірному акті (а.с. 36) щодо відсутності контрагента позивача за адресою реєстрації у місті Києві спростовуються випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якій місце реєстрації ТОВ «Денекс Груп», починаючи з дати реєстрації - 23 жовтня 2013 року: місто Дніпропетровськ, вулиця Боброва, будинок 12 (а.с.237-240). Вказане підприємство значиться на податковому обліку у ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська з 24 жовтня 2013 року, тому проводити перевірку ТОВ «Денекс Груп» мала право саме ця інспекція, а не ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Таким чином, судом встановлено, що дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не співпадають з базою даних АІС «Податковий блок».

Суд зауважує, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, ґрунтуються на припущеннях та без системного викладення порушень вимог діючого податкового законодавства, тому дії відповідача щодо коригування даних податкової звітності позивача за липень 2014 року є протиправними.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем, ТОВ «Денекс Груп», ПАТ «МК «Азовсталь» договорів.

Стаття 8 КАС України передбачає принцип верховенства права при здійсненні адміністративного судочинства. Частиною 2 вказаної статті встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Таким чином, відповідачем у акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 16 січня 2015 року № 73/05-81-22-02/38673799 не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним, оскільки факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Щодо правомірності коригування сум податкового кредиту позивача в електронній базі даних Міндоходів України по спірних періодах зазначити наступне.

Відповідно до вимог пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до Податкового кодексу України Міністерством фінансів України затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (наказ від 28.11.2012 року № 1236).

Пунктом 2.1 Наказу Міністерства фінансів України № 1236 передбачено, що орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, вказаним наказом Міністерства фінансів України не передбачено такого наслідку проведення документальних перевірок, як коригування сум податкового кредиту покупця чи сум податкових зобов'язань продавця-платника податків в базі даних «Податковий блок».

Єдиною підставою для внесення змін до бази є наявність узгоджених податкових зобов'язань, які визначені податковим повідомленням-рішенням, на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Висновок щодо правильності або недостовірності задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до бази, може бути відтворений податковим органом після визначення платникові податкових зобов`язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

У податковому праві визнається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин, доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Наведене також виключає можливість застосування до платника негативних наслідків, зокрема, у вигляді виключення з бази задекларованих ним даних, до моменту донарахування йому податкового зобов`язання в порядку ст. 54 ПК України та його узгодження.

Ухвалою про відкриття провадження у даній справі суд зобов'язав відповідача надати відповідні докази здійснення корегування показників податкової звітності позивача в АІС «Податковий блок» за липень 2014 року. Представник відповідача доказів корегування не надав, але підтвердив здійснення корегування, тобто, це не є спірною обставиною між сторонами.

Таким чином, відповідачем безпідставно були внесені зміни до показників відповідної податкової звітності позивача з податку на додану вартість за липень 2014 року, тому показники податкової звітності позивача за спірні періоди підлягають відновленню.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність задоволення заявлених позивачем вимог.

На підставі положень Податкового кодексу України та на підставі ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо внесення корегувань показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року, зобов'язання відновити показники податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року - задовольнити.

Визнати протиправними дії Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області щодо внесення корегувань показників податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року.

Зобов'язати Жовтневу об'єднану державну податкову інспекцію м. Маріуполя Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити показники податкової звітності в АІС «Податковий блок» «Підсистема автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за липень 2014 року, здійснені на підставі акту № 73/05-81-22-02/38673799 від 16 січня 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-БУД» (код ЄДР 38673799) судові витрати з судового збору у розмірі 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 02 березня 2015 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлено 02 березня 2015 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Голубова Л.Б.