Постанова

від 18.02.2015 по справі 818/3682/14

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 р. Справа №818/3682/14

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Нємцева В.А.,

представника відповідача - Мачули А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3682/14

за позовом фірми "Ярна-НТ"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Фірма «Ярна-ТН» (Приватне підприємство) звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 28.10.2014 року №0003282204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 293126грн., в тому числі на 195417грн. за основним платежем та на 97709грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Свої вимоги мотивує тим, що оспорюване рішення прийняте за ненадання у повному обсязі документального підтвердження здійснення операцій з придбання та доставки дизельного пального від ТОВ «Інтеройлопт», які підтверджують фактичне отримання товару, пред'явлені до перевірки документи містять недоліки. Зокрема, у залізничній накладній від 23.01.2014 року відправником вантажу замість постачальника вказано ТОВ «Інжерінг», а найменування вантажу зазначено не як «дизельне автомобільне пальне ДТ-3-К5 сорт F» (паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І), а як «топливо дизельное с температурой вспышки выше 61с (в закрытом виде). Класс 3, АК№305. Вагон №74811761, №74744954…» в кількості 111901т, а також в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 23.05.2014 року №1294/37533360/26-59-22-04 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Інтеройлопт» щодо підтвердження фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес-Бенефіт» за період з 01.01.2014 року до 31.01.2014 року» та акту ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 року №346/26-58-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Бенефіт» з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами за період з 01.01.2014 року до 31.01.2014 року» встановлено відсутність реально здійснених господарських операцій з придбання дизельного пального по ланцюгу постачання, які були придбані ТОВ «Інтеройлопт» у ТОВ «Бізнес-Бенефіт» у січні 2014 року. З такими висновками відповідача підприємство не погоджується, оскільки надані документи складені належним чином і повністю підтверджують фактичне отримання продукції від ТОВ «Інтеройлопт». Проведена ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів м. Києва перевірка ТОВ «Інтеройлопт» здійснювалася задовго до перевірки позивача, посилання податкового органу на зазначення у залізничній накладній відправника ТОВ «Інжерінг», а не ТОВ «Інтеройлопт», не може бути підставою для зменшення податкового кредиту за господарською операцією з цим контрагентом.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю і просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав і просив у їх задоволенні відмовити. Пояснив, що оспорюване рішення є правомірним і не підлягає скасуванню, оскільки прийняте на підставі обґрунтованих висновків перевірки про відсутність повного документального підтвердження здійснення операцій з придбання та доставки дизельного пального від ТОВ «Інтеройлопт». У пред'явлених до перевірки документах не визначено, яким чином товар «Інтеройлопт» безпосередньо йшов на відправку по залізниці підприємству без зазначення постачальника, а також в акті перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва від 23.05.2014 року №1294/37533360/26-59-22-04 та в акті перевірки ДПІ у Соломянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 28.03.2014 року №346/26-58-22-07 встановлено відсутність реально здійснених господарських операцій між ТОВ «Інтеройлопт» та ТОВ «Бізнес-Бенефіт» у січні 2014 року (а.с.165-168).

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 01.10.2104 року до 07.10.2014 року ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПП «Фірма Ярна-ТН» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Інтеройлопт» за період з 01.01.2014 року до 31.01.2014 року, за результатами якої складено акт від 14.10.2014 року №4088/2203/23818751/411 (а.с.14-30).

Згідно з висновками акту перевірки встановлено порушення п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.185.1, п.186.3, п.186.4 ст.186, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у результаті чого підприємством занижено податок на додану за січень 2014 року на загальну суму 195417грн.

На підставі вказаного акта перевірки 28 жовтня 2014 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0003282204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 293126грн., в тому числі на 195417грн. за основним платежем та на 97709грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.31).

Як зазначено в акті перевірки (а.с.18-20,25), ПП «Фірма Ярна-ТН» у січні 2014 року безпідставно віднесло до складу податкового кредиту ПДВ з вартості дизельного пального, отриманого від ТОВ «Інтеройлопт», реальність виконання зазначеної господарської операції спростовано згідно з актом перевірки ТОВ «Інтеройлопт».

Зокрема, у наданій на перевірку залізничній накладній від 23.01.2014 року відправником вантажу замість постачальника вказано ТОВ «Інжерінг», а найменування вантажу зазначено не як «дизельне автомобільне пальне ДТ-3-К5 сорт F» (паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І), а як «топливо дизельное с температурой вспышки выше 61с (в закрытом виде). Класс 3, АК№305. Вагон №74811761, №74744954…» в кількості 111901т (а.с.19,26).

У жодному первинному документі, наданому до перевірки, не визначено, яким чином товар йшов на відправку по залізниці покупцю - ПП «Фірма Ярна-ТН» без зазначення постачальника ТОВ «Інтеройлопт».

На підставі викладеного вище, на думку посадової особи контролюючого органу, немає можливості визначити, де, яким чином і від кого були передані нафтопродукти позивачеві та на яких умовах вони транспортувалася.

Тобто факт переходу права власності на товар не підтверджено.

Крім того, з акту від 23.05.2014 року №1294/37533360/26-59-22-04, який надійшов ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва, стало відомо, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з придбання товару по ланцюгу постачання, який було отримано ТОВ «Інтеройлопт» від ТОВ «Бізнес-Бенефіт».

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), вважається дата тієї події, яка відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198. 3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що надання контролюючому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкового кредиту є підставою для його одержання, якщо контролюючим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у даній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, чи мали операції із поставки товарів реальний характер, яким чином відбувалася поставка товару, чи належить він постачальникові, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ІV (із змінами і доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навітььза наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Так, 05.08.2011 року між позивачем (покупець) і ТОВ "Інтеройлопт" (постачальник) укладено договір поставки №КО-003, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець приймати та оплачувати нафтопродукти за базисом поставки, в кількості, за номенклатурою, цінам та строкам поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору (а.с.59-66).

Кожний додаток є окремою угодою, укладеною в рамках договору. Кожен наступний додаток не відміняє і не призупиняє дію попередніх додатків не повністю, не в частині, якщо тільки у ньому не вказано інше (пункт 1.1, 2.1 договору).

Пунктом 6.3 договору поставки передбачено, що товар вважається зданим продавцем та прийнятим постачальником: за кількістю - згідно з кількістю, вказаній у виданих вантажовідправником товаросупровідних документах (залізнична транспортна накладна) і відповідно до чинного законодавства України; за якістю - згідно з якістю, зазначеній у сертифікаті якості із врахуванням вимог чинного законодавства України (а.с.61).

За результатами поставки товару, поставленого за відповідним додатком, сторонами підписується акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Обов'язок зі складання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної покладений на продавця (пункт 6.4).

Як вбачається з акту перевірки (а.с.18), підставою для висновків про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту у січні 2014 року з вартості дизельного пального, отриманого від ТОВ «Інтеройлопт», став сумнів у реальності господарської операції з постачання товару 23.01.2014 року.

23.01.2014 року між сторонами укладений додаток №16 до договору поставки нафтопродуктів №КО-003 від 05.08.2011 року, за яким ТОВ «Інтеройлопт» зобов'язалося поставити у строк до 29.01.2014 року, а ПП «Фірма Ярна-ТН» прийняти та оплатити товар - паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І кількістю 111901т. загальною вартістю 1 172 498грн.68коп., в тому числі ПДВ - 195 416грн.45коп. (а.с.78).

Базис поставки визначений як CPT станція Баси ЮЖД (гілка ТОВ СПКК «Федорченко»), станція відвантаження - Миронівка. При цьому, відповідна партія товару вважається поставленою з дати штемпеля станції відправлення на залізничній накладній про прийняття партії товару залізною дорогою до перевезення. Поставка відповідної партії товару оформлюється актом приймання-передачі товару на підставі даних про кількість товару, що містяться у відповідних залізничних накладних. Право власності на товар та ризики з його втрати переходять від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (пункти 5.1, 5.2 додатку №16 до договору поставки).

На підтвердження виконання умов договору поставки №КО-003 від 05.08.2011 року, укладеного з ТОВ «Інтеройлопт», позивачем під час проведення перевірки надано: видаткову накладну від 23.01.2014 року №РН-0000022, податкову накладну №25 від 23.01.2014 року, копію акту приймання-передачі товару від 23.01.2014 року, копію залізничної накладної від 23.01.2014 року №34811828, копії актів №2 від 28.01.2014 року та №3 від 28.01.2014 року прийомки нафтопродуктів форми №5-НП, копію паспорту якості №2118 від 06.11.2013 року на дизельне пальне ДТ-3-К5, копію повідомлення ТОВ «Інтеройлопт» від 23.01.2014 року про відвантаження товару по заявці Фірми «Ярна-ТН» (Приватне підприємство) , сертифікат відповідності на дизельне пальне ДТ-3-К5 (а.с. 78-87).

Розрахунки за поставлений товар проведені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №30,№31, №32 від 23.01.2014 року та №34 від 27.01.2014 року (а.с.88-91).

Слід зазначити, що згідно з вимогами п.п.5.2.6 Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.20008 року за №805/15496, результати комісійного приймання нафти або нафтопродуктів оформлюються актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

Акт приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП є підставою для оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб.

Наявні у Фірми «Ярна-НТ» (Приватне підприємство) акти форми №5-НП №2 та №3 від 28.01.2014 року свідчать про належне приймання дизельного пального від постачальника і слугують підставою для його оприбуткування та відображення в бухгалтерському обліку.

Отримане від ТОВ «Інтеройлопт» дизельне пальне призначалося для використання у межах господарської діяльності позивача, оскільки основним видом його господарської діяльності (а.с.15,159, зворотній бік) є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (код КВЕД 46.71), зокрема придбане дизельне пальне в подальшому було реалізоване іншим суб'єктам господарювання (а.с.93-138, 177-199).

Первинні документи, що досліджувались як під час проведення перевірки, так і в ході судового розгляду, у їх сукупності підтверджують реальний економічний зміст здійсненої господарської операції.

Доказом фактичного отримання дизельного пального саме від TOB «Інтеройлопт» є видаткова накладна від 23.01.2014 року №РН-0000022, акт приймання-передачі товару від 23.01.2014 року, в яких вказано асортимент товару та його кількість, ціну з ПДВ і без ПДВ, умови поставки; платіжні доручення, податкова накладна постачальника, залізнична накладна на перевезення вантажу масою 111901 т від станції Миронівка до станції Баси ЮЖД (гілка ТОВ СПКК «Федорченко»).

Отже, суд прийшов до висновку, що спірна господарська операція спричинила реальні зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача.

Варто відмітити, що залізнична накладна від 23.01.2014 року, на яку посадова особа відповідача посилається в акті перевірки (а.с.19), є супровідним документом для залізничного транспорту, у якій зазначаються відомості про відправника та отримувача товару. Дана накладна не є правовстановлюючим документом та не підтверджує перехід права власності на товар, а свідчить лише про транспортування залізничним транспортом певного товару.

Так, в залізничній накладній від 23.01.2014 року (залізнично-дорожня цистерна) №74811761,№74744954 (а.с.82) на перевезення дизельного палива в загальній кількості 111901 т. - в якості відправника вантажу зазначено ТОВ «Інжерінг». Одержувач вантажу за даними накладними є позивач.

Отже, ТОВ «Інжерінг» згідно із залізничною накладною було лише відправником вантажу, однак, власником та, відповідно, і продавцем вантажу за видатковими накладними було TOB «Інтеройлопт».

Частиною 3 ст.203 Цивільного кодексу Україниьвизначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто, сторони в договорі вправі самостійно визначити будь-які умови поставки.

Відповідно із вказаною нормою сторони в п.2.2, п.6.6, п.6.10, п.6.11 договору поставки передбачили, що вантажовідправником може бути також особа, зазначена в залізничних або товарно-транспортних накладних в якості вантажовідправника, з яким постачальник або покупець уклали відповідний договір (а.с.59, 62).

Тобто за умовами договору поставки №КО-003 від 05.08.2011 року вантажовідправником товару, що постачається, може виступати як сам постачальник - ТОВ «Інтеройлопт», так і третя особа, з якою він уклав відповідний договір - ТОВ «Інжерінг».

Крім того, згідно із залізничною накладною від 23.01.2014 року вантаж був відправлений ТОВ «Інжерінг» зі ст. Миронівка Південно-Західної залізниці. Саме із вказаної станції пунктом п.1 додатку №16 до договору поставки №КО-003 від 05.08.2011 року та повідомленням від 23.01.2014 року передбачено відвантаження дизельного палива підвищеної якості (Євро) марки F вид І у кількості 111901т. (а.с.77,87).

Щодо зазначення у залізничній накладній від 23.01.2014 року найменування вантажу як «топливо дизельное с температурой вспышки выше 61с (в закрытом виде). Класс 3, АК№305. Вагон №74811761, №74744954…» замість «дизельне автомобільне пальне ДТ-3 -%сорт F» (паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І) суд вказує, що загальна кількість товару - 111091т., станція відправлення та відвантаження товару, найменування його одержувача, зазначені в цій залізничній накладній, співпадає із даними, переліченими у додатку №16 до договору поставки, видатковій накладній від 23.01.2014 року №РН-0000022, акті приймання-передачі товару від 23.01.2014 року та в актах №2 від 28.01.2014 року та №3 від 28.01.2014 року прийомки нафтопродуктів форми №5-НП.

Також, на виконання п.6.3 договору поставки постачальником передано покупцю сертифікат відповідності та паспорт якості на дизельне пальне ДТ-3-К5 сорт F, відповідно до яких паливо дизельне ДТ-3-К5 сорт F (вміст сірки в паливі до 10мг/кг) відповідає вимогам ДСТУ 4840:2007 «Паливо дизельне підвищеної якості. Технічні умови п.4.2, як дизельне паливо підвищеної якості (Євро) марки F вид І» (а.с.75, зворотній бік).

Тобто паспорт якості та сертифікат відповідності стосуються саме дизельного палива підвищеної якості, що є предметом договору поставки згідно з додатком №16 від 23.01.2014 року (а.с.77).

Пунктом 6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" №457 від 06.04.1998 року визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Додатком З «Пояснення щодо заповнення накладної» (із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства інфраструктури № 570 від 21.09.2012 року) до "Правил оформлення перевізних документів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №863/5084, встановлено, що в якості відомостей, які вказуються в накладній стосовно відправника, може бути зазначена лише одна юридична або фізична особа.

Враховуючи, що зазначена вище залізнична накладна є супровідним документом для залізничного транспортування та не містить відомості про постачальника товару, зазначений документ оформлюється відправником товару та перевізником, тому ТОВ «Інтеройлопт» в ній не згадується.

Також пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що вантажовідправником може бути як відправник, так і вантажовласник. Отже, власник продукції не обов'язково має бути відправником товару, тим більше, що умовами спірного договору поставки не вимагалося, щоб власник товару був і його відправником чи виробником.

Навпаки, згідно п.2.2 договору поставки сторони дійшли згоди, що вантажовідправником товару можуть бути треті особи.

Таким чином, відсутність в залізничних накладних інформації про постачальника (продавця) - TOB «Інтеройлопт» - не є підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції між ним та позивачем, оскільки належним чином оформлені первинні документи: видаткова та податкова накладна, акт приймання-передачі та акти прийомки нафтопродуктів, а також платіжні документи, з яких вбачається фактичний рух активів та зміни у власному капіталі/зобов'язаннях позивача, свідчать про реальність здійснення відповідної господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому суд зазначає, що позивач на відміну від відповідача позбавлений повноважень щодо витребовування від ТОВ «Інжерінг» як вантажовідправника, інформації про наявність правовідносин між ним та TOB «Інтеройлопт».

В той же час відповідач відповідно до пункту 73.3. статті 73 ПК України мав право звернутися, як до TOB «Інтеройлопт», так і до ТОВ «Інжерінг», із письмовим запитом про подання інформації на підтвердження реальності господарських відносин.

Відповідно до п.73.5 ст.73 ПК України зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Таким чином, коли у відповідача через відсутність в залізничній накладній найменування постачальника виникли сумніви щодо реальності господарської операції між позивачем та TOB «Інтеройлопт», він не був позбавлений можливості ініціювати проведення зустрічних звірок TOB «Інтеройлопт» та ТОВ «Інжерінг».

Як випливає зі змісту акту від 14.10.2014 року №4088/2203/23818751/411 (а.с.14-30), зустрічна звірка TOB «Інтеройлопт» та ТОВ «Інжерінг» не була ініційована відповідачем в рамках перевірки позивача.

Тобто, відповідач при перевірці позивача фактично самоусунувся від ініціювання зустрічної звірки з TOB «Інтеройлопт» та ТОВ «Інжерінг» та не виконав своїх обов'язків щодо з'ясування реальності та повноти відображення в обліку позивача господарських операцій з TOB «Інтеройлопт».

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області від 28.10.2014 року №0003282204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 293126грн. прийняте з порушенням норм податкового законодавства і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фірми "Ярна-НТ" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.10.2014 року №0003282204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартысть на загальну суму 293126грн., в тому числі на 195417грн. за основним платежем та на 97709грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми "Ярна-НТ" (40007, м. Суми, вул. Воєводіна, буд.27А, код ЄДРПОУ 23818751) судовий збір в сумі 487грн.20коп. (чотириста вісімдесят сім грн. двадцять коп.) .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015 року.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова