Ухвала

від 31.03.2015 по справі 818/3682/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УКРАЇНА

Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 р.Справа № 818/3682/14

Головуючий 1 інстанції: Осіпова О.О.

Доповідач: Водолажська Н.С.

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Бенедик А.П.

при секретарі Зарицька Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.2015р. по справі № 818/3682/14

за позовом Фірми «Ярна-НТ» (Приватне підприємство)

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фірма «Ярна-НТ» (ПП), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 0003282204 від 28.10.14 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 195417,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 97709,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.15 р. по справі № 818/3682/14 позовні вимоги були задоволені: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 0003282204 від 28.10.14 р.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.15 р. по справі № 818/3682/14 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Відповідно ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 4088/2203/23818751/411 від 14.10.14 р. позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Інтеройлопт» за період з 01.01.14 р. до 31.01.14 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 14.1.36 ст. 14, п. 185.1, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження зобов'язань по ПДВ за січень 2014 р. на суму 195417,0 грн.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з нереальністю господарської операції з постачання товару у зв'язку з безпідставним віднесення до складу податкового кредиту ПДВ з вартості дизельного пального, отриманого від ТОВ «Інтеройлопт», оскільки реальність виконання зазначеної господарської операції спростована актом перевірки ТОВ «Інтеройлопт», з тих підстав, що у наданій на перевірку залізничній накладній від 23.01.14 р. відправником вантажу замість постачальника вказано ТОВ «Інжерінг», а найменування вантажу зазначено не як «дизельне автомобільне пальне ДТ-3-К5 сорт F» (паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І), а як «топливо дизельное с температурой вспышки выше 61с (в закрытом виде). Класс 3, АК № 305. Вагон № 74811761, № 74744954» в кількості 111901,0 т (а.с. 19, 26); у жодному первинному документі, наданому до перевірки, не визначено, яким чином товар йшов на відправку по залізниці покупцю - Фірма «Ярна-ТН» (ПП) без зазначення постачальника ТОВ «Інтеройлопт», а тому у контролюючого органу, немає можливості визначити, де, яким чином і від кого були передані нафтопродукти позивачу та на яких умовах вони транспортувалася, що за висновком перевіряючих свідчить про те, що факт переходу права власності на товар не підтверджено.

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, але за результатами розгляду його скарги рішенням ГУ ДФС у Сумській області № 1943/10/18-28-10-03-04-274/345ск від 18.12.14 р. подана скарга була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0003282204 від 28.10.14 р. залишене без змін.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції процитував зміст п. 14.1.181 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 200 ПК України, ст. 1 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі чого ним був зроблений висновок, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах ГУ Міндоходів у Сумській області № 0003282204 від 28.10.14 р. про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 293126,0 грн. прийняте з порушенням норм податкового законодавства.

В обґрунтування даних висновків судового рішення суд першої інстанції дослідив укладений позивачем з ТОВ «Інтеройлопт» (постачальник) договір поставки № КО-003 від 05.08.11 р., предметом якого є поставка нафтопродуктів за базисом поставки, в кількості, за номенклатурою, цінам та строкам поставки згідно з умовами договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору (а.с.59-66). Кожний додаток є окремою угодою, укладеною в рамках договору. Кожен наступний додаток не відміняє і не призупиняє дію попередніх додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки у ньому не вказано інше (п. 1.1, п. 2.1 договору). В п. 6.3 договору передбачено, що товар вважається зданим продавцем та прийнятим постачальником: за кількістю - згідно з кількістю, вказаній у виданих вантажовідправником товаросупровідних документах (залізнична транспортна накладна) і відповідно до чинного законодавства України; за якістю - згідно з якістю, зазначеній у сертифікаті якості із врахуванням вимог чинного законодавства України (а.с. 61). За результатами поставки товару, поставленого за відповідним додатком, сторонами підписується акт приймання-передачі товару або видаткова накладна. Обов'язок зі складання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної покладений на продавця (п. 6.4). Додатком № 16 від 23.01.14 р. сторони узгодили, що постачальник має поставити до 29.01.14 р. паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки F вид І кількістю 111901,0 т. загальною вартістю 1172498,68 грн., в т.ч. ПДВ - 195416,45 грн. (а.с. 78). Базис поставки визначений як CPT станція Баси ЮЖД (гілка ТОВ СПКК «Федорченко»), станція відвантаження - Миронівка. При цьому, відповідна партія товару вважається поставленою з дати штемпеля станції відправлення на залізничній накладній про прийняття партії товару залізною дорогою до перевезення. Поставка відповідної партії товару оформлюється актом приймання-передачі товару на підставі даних про кількість товару, що містяться у відповідних залізничних накладних. Право власності на товар та ризики з його втрати переходять від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі (пункти 5.1, 5.2 додатку №16 до договору поставки).

На підтвердження виконання умов договору поставки № КО-003 від 05.08.11 р. позивачем надані видаткова накладна № РН-0000022 від 23.01.14 р., податкова накладна № 25 від 23.01.14 р., копія акту приймання-передачі товару від 23.01.14 р., копія залізничної накладної № 34811828 від 23.01.14 р., копії актів прийомки нафтопродуктів форми № 5-НП № 2 від 28.01.14 р. та № 3 від 28.01.14 р., копія паспорту якості № 2118 від 06.11.13 р. на дизельне пальне ДТ-3-К5, копія повідомлення ТОВ «Інтеройлопт» від 23.01.14 р. про відвантаження товару по заявці Фірми «Ярна-ТН» (Приватне підприємство), сертифікат відповідності на дизельне пальне ДТ-3-К5. Розрахунки за поставлений товар проведені у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 23.01.14 р. № 30, № 31, № 32 та № 34 від 27.01.14 р. (а.с.78-91).

Наведене спростовує твердження відповідача про безтоварність поставок, оскільки за договором поставки № КО-003 від 05.08.11 р. поставка товару покупцю повинна здійснюватися на умовах CPT (відповідно Інкотермс-2010). Згідно міжнародних правил з тлумачення найбільш широко використовуваних торгівельних термінів (умов) в галузі міжнародної торгівлі (Інкотермс-2010) за умовами CPT «Carriage paid to» товар доставляється перевізнику замовника у зазначеному порту.

Зазначення в залізничній накладній відправником товару ТОВ «Інжерінг» не може слугувати підставою для висновку відповідача про нереальність господарської операції, оскільки згідно умов договору № КО-003 від 05.08.11 р. вантажовідправником є особа, указана в залізничних або ТТН в якості вантажовідправника, з якою постачальник або покупець уклали відповідний договір. При цьому колегія суддів зазначає, що залізнична накладна від 23.01.14 р. є супровідним документом для залізничного транспорту, у якій зазначаються відомості про відправника та отримувача товару та вона не є правовстановлюючим документом і не підтверджує перехід права власності на товар, а свідчить лише про транспортування залізничним транспортом певного товару, що свідчить про те, що ТОВ «Інжерінг» згідно із залізничною накладною було лише відправником вантажу, в той час, як власником та продавцем вантажу за видатковими накладними було TOB «Інтеройлопт».

Що стосується посилання апелянта на те, що в залізничній накладній вантажем вказане дизельне пальне з температурою спалаху вище 61С (в закритому тиглі), клас 3, АК № 305, колегія суддів зазначає, що відповідно п. 3.1 ст. 3 Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.09 р., який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.09 р. за № 340/16356, відправник повинен іменувати вантаж у перевізних документах внутрішнього сполучення - відповідно до Алфавітного списку вантажів Єдиної тарифно-статистичної номенклатури

вантажів (ЄТСНВ). За правилами п. 1.4.1 розд. 1 Збірнику тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.10.95 р. (у редакції наказу Міністерства транспорту України № 188 від 12.03.03 р.), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.95 р. за № 476/1012 (був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відправник повинен указати назву вантажу в транспортних документах (у навантажувальному ордері або накладній) відповідно до ЄТСНВ. У групі 21 «Нафтопродукти світлі» розд. 3 «Єдиної тарифно-статистичної номенклатури вантажів» вказаного вище Збірника передбачена лише одна назва вантажу - паливо дизельне, номер вантажу 214, яка відповідає товару, що поставлявся на користь позивача, що свідчить про те, що зазначене у залізничній накладній найменування товару є загальною назвою такого товару. При цьому нормативно не встановлені вимоги щодо наведення у залізничній накладній марки, сорту, і т.і. вантажу, що перевозиться.

Крім того, в результаті одночасного використання виробниками й споживачами двох стандартів: ГОСТ 52368-2005 і ТР ТС 013/2011 (Технічного регламенту Митного союзу) фактично відбулося змішування позначень, зокрема, пального, оскільки, група символів ДТ-3-К5 згідно ТР ТС 013/2011 позначає дизельне паливо автомобільне зимове екологічного класу 5 (відповідає Євро-5), яке і було постановлене позивачу за договором поставки КО-003 від 05.08.11 р.

В доводах апеляційної скарги відповідач також послався на те, що судом першої інстанції не були досліджені матеріали, отримані з ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва (акт перевірки №1294/37533360/26-59-22-04 від 23.05.14 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірці ТОВ «Інтероілопт» (код за ЄДРПОУ 37533360) щодо підтвердження фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес-Бенефіт» (код за ЄДРПОУ 38022078) за період 01.01.14 р. по 31.01.14 р.), за якими не підтверджена реальність здійснення операцій з придбання ТОВ «Інтероілопт» ТМЦ у ТОВ «Бізнес-Бенефіт» у січні 2014 р., оскільки у ТОВ «Інтероілопт» відсутні складські приміщення, основні засоби, трудові ресурси, транспортні засоби, що спростовують реальність господарської операції між позивачем та його контрагентом. Також за твердженням відповідача суд першої інстанції повинен був взяти до уваги матеріали перевірки ТОВ «Бізнес-Бенефіт», отримані з ДПІ у Солом'янському районі ТУ Міндоходів у м. Києві (акт від 28.03.14 р. № 346/26-58-22-07 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-Бенефіт» (код за ЄДРПОУ 38022078), які свідчать про відсутність за юридичною адресою підприємства первинних та бухгалтерських документів, а само підприємство відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, за твердженням апелянта, слід було врахувати і інші документи перевірок платників податків по ланцюгу до виробника, навіть якщо вони безпосередньо не пов'язані з позивачем, а тому позивачем не підтверджена реальність здійснення господарських відносин із контрагентами його постачальника, їх вид, обсяг, якість і розрахунки, встановлена відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платниками податків операцій по ланцюгу постачання з постачальниками та покупцями.

Колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Інтероілопт» не може безумовно свідчити про нереальність господарських операцій, здійснених позивачем з його контрагентом (ТОВ «Інтероілопт»), оскільки нормами діючого законодавства України не передбачена можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки одного суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання, а на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент позивача не виконав своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицію, викладеною у постановах Верховного Суду України від 31.01.11 р. у справах № 21-42а10 та № 21-47а10, та практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 22.01.09 р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії»), яку суди повинні застосовувати як джерело права відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені обставини стали підставою для висновку суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів з висновком суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.15 р. по справі № 818/3682/14 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.15 р. по справі № 818/3682/14 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 18.02.15 р. по справі № 818/3682/14 за позовом Фірми «Ярна-НТ» (Приватне підприємство) до ДПІ у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)Водолажська Н.С. Судді (підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 03.04.2015 року.