Постанова

від 25.02.2015 по справі 821/322/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/322/15-а

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Горяшко Л.В.,

представника відповідача - Кромпа О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Махаон-9" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне підприємство "Махаон-9" (далі - позивач, ПП "Махаон-9") звернулося з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. № 0000072200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 556205 грн., з яких за основним платежем на 370803 грн., за штрафними санкціями на 185402 грн., № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 522284 грн., з яких за основним платежем на 348189 грн., за штрафними санкціями на 174095 грн.

Свої вимоги мотивує протиправністю висновків Новокаховської ОДПІ щодо безтоварності господарських операцій з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс", оскільки реальність їх здійснення підтверджено первинними бухгалтерськими документами. Висновки акту перевірки ґрунтуються не на документах бухгалтерського обліку, а на висновках актів перевірок контрагентів позивача про неможливість проведення зустрічних звірок. Відповідачем не надано жодного доказу щодо недійсності угод, а у судовому порядку договори не визнано недійсними. Жодним законом не передбачено право контролюючого органу самостійно, в позасудовому порядку визнавати недійсними договори. Вказує на те, що юридична відповідальність має індивідуальних характер, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення, допущені його контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за результатами перевірки та за спірними податковими повідомленнями-рішеннями проведено у зв'язку з визнанням недійсними договорів, укладених з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс". Зазначає, що визнання договорів недійсними відноситься до компетенції суду, а не контролюючого органу. Податковий кредит та витрати по відносинах з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" сформовано на підставі видаткових та податкових накладних, що повністю узгоджується з вимогами Податкового кодексу України. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, так як ПП "Махаон-9" неправомірно формувало податковий кредит та витрати по господарських операціях з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс", так як актами перевірок цих контрагентів не підтверджено реальність господарських операцій. Також зазначає, що ПП "Махаон-9" не надано документів на підтвердження обліку роботи автомобільного транспорту (дорожні листи), шляху переміщення ТМЦ, розрахунків за перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування товарів та дали б можливість підтвердити факт постачання ТМЦ від вказаних контрагентів на адресу позивача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідачем у період з 15.12.2014 р. по 19.12.2014 р. проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП "Махаон-9" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 30.09.2014 р., за результатами якої складено акт від 26.12.2014 р. № 1543/220-34675499.

У висновку акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

1. п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 348189, в тому числі: за 4 квартал 2012 року у сумі 85750 грн., за 2013 рік у сумі 87875 грн., за 9 місяців 2014 року у сумі 174564 грн.,

2. п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на 370803 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 1758 грн., за вересень 2012 року у сумі 40000 грн., за грудень 2012 року у сумі 41667 грн., за лютий 2012 року у сумі 20000 грн., за квітень 2013 року у сумі 31667 грн., за листопад 2013 року у сумі 12500 грн., за грудень 2013 року у сумі 28334 грн., за лютий 2014 року у сумі 53140 грн., за березень 2014 року у сумі 54257 грн., за квітень 2014 року у сумі 62480 грн., за травень 2014 року у сумі 25000 грн.

Підставами для цих висновків стали твердження Новокаховської ОДПІ про:

- завищення податкового кредиту у сумі 368128 грн. та витрат у сумі 1840636 грн. внаслідок відображення безтоварних господарських операцій з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс";

- заниження податкових зобов'язань на 2675 грн. внаслідок не включення постачання товарів згідно виписаних податкових накладних у листопаді 2012 року ТОВ "ЕКОВДМ" (податкова накладна від 28.11.2012 р. № 48 на суму 6300 грн., в т.ч. ПДВ - 1050 грн., податкова накладна від 30.11.2012 р. № 58 на суму 4250,40 грн., в т.ч. ПДВ - 708,40 грн.), у березні 2014 року ТОВ "Контрактстрой" (податкова накладна від 19.03.2014 р. № 17) на суму 5500 грн., в т.ч. ПДВ - 916,67 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновки Новокаховської ОДПІ про неправомірне формування ПП "Махаон-9" податкового кредиту та витрат по відносинах з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" ґрунтуються на наявності актів контрагентів позивача, якими не підтверджено реальність здійснення господарських відносин у зв'язку з відсутністю цих підприємств за юридичними адресами.

Також Новокаховська ОДПІ зазначає, що ПП "Махаон-9" не надано документів на підтвердження обліку роботи автомобільного транспорту (дорожні листи), шляху переміщення ТМЦ, розрахунків за перевезення вантажу, а саме: товарно-транспортні накладні, які б свідчили про транспортування товарів та дали б можливість підтвердити факт постачання ТМЦ від вказаних контрагентів на адресу позивача.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. № 0000072200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 556205 грн., з яких за основним платежем на 370803 грн., за штрафними санкціями на 185402 грн., № 0000062200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 522284 грн., з яких за основним платежем на 348189 грн., за штрафними санкціями на 174095 грн.

Порядок формування податкового кредиту та витрат визначено Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, з точки зору податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.

Судом встановлено, що основними видами діяльності ПП "Махаон-9" є: вантажний автомобільний транспорт (49.41), надання в оренду вантажних автомобілів (77.12), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (п.52.29).

Підприємство використовує в своїй господарській діяльності 18 транспортних засобів згідно договорів оренди транспортних засобів, укладених з ОСОБА_3, ОСОБА_4, СПД "ОСОБА_10", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, від 01.11.2011 р., від 01.01.2013 р., від 01.06.2013 р., від 09.08.2013 р., від 01.01.2014 р.

ПП "Махаон-9" орендує у ПП "Транс Таврія" цілісний майновий комплекс з цистернами для зберігання дизпалива, про що свідчить договір оренди від 01.06.2011 р. № 25.

З метою здійснення господарської діяльності позивач укладав договори з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" на поставку дизпалива, зокрема:

- 25.09.2012 р. між позивачем та ПП "Проторус Плюс" укладено договір поставки № 2509, на виконання умов якого ПП "Проторус Плюс" у вересні 2012 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 240000 грн., з яких ПДВ - 40000 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2012 р. № 443, податковою накладною від 28.09.2012 р. № 43, товарно-транспортною накладною від 28.09.2012 р. платіжним дорученням від 18.10.2012 р. № 305, карткою складського обліку за 2012 рік;

- 29.11.2013 р. між позивачем та ТОВ "Партнер" укладено договір № 2911, на виконання умов якого ТОВ "Партнер" у листопаді 2013 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 75000 грн., з яких ПДВ - 12500,10 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.11.2013 р. № 307, від 30.11.2013 р. № 308, податковими накладними від 29.11.2013 р. № 54, від 30.11.2013 р. № 55, товарно-транспортною накладною від 30.11.2012 р.. платіжним дорученням від 19.12.2013 р. № 386, карткою складського обліку за 2013 рік;

- 12.12.2012 р. між позивачем та ТОВ "Херсонтрансгруп" укладено договір поставки № 12/12-1, на виконання якого ТОВ "Херсонтрансгруп" у грудні 2012 року, лютому, квітні 2013 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 560000,34 грн., з яких ПДВ - 93333,39 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.12.2012 р. № 112, від 17.12.2012 р. № 113, від 20.12.2012 р. № 114, від 25.12.2012 р. № 115, від 28.12.2012 р. № 116, від 14.02.2013 р. № 125, від 22.02.2013 р. № 126, від 26.02.2013 р. № 127, від 02.04.2013 р. № 338, від 09.04.2013 р. № 339, від 18.04.2013 р. № 340, від 25.04.2013 р. № 341, від 29.04.2013 р. № 342, податковими накладними від 12.12.2012 р. № 53, від 17.12.2012 р. № 54, від 20.12.2012 р. № 55, від 25.12.2012 р. № 56, від 28.12.2012 р. № 57, від 14.02.2013 р. № 28, від 22.02.2013 р. № 29, від 26.02.2013 р. № 30, від 02.04.2013 р. № 31, від 09.04.2013 р. № 32, від 18.04.2013 р. № 33, від 25.04.2013 р. № 34, від 29.04.2013 р. № 35, товарно-транспортними накладними від 12.12.2012 р. № 112, від 17.12.2012 р. № 113, від 20.12.2012 р. № 114, від 25.12.2012 р. № 115, від 28.12.2012 р. № 116, від 14.02.2013 р. № 125, від 22.02.2013 р. № 126, від 26.02.2013 р. № 127, від 02.04.2013 р. № 338, від 09.04.2013 р. № 339, від 18.04.2013 р. № 340, від 29.04.2013 р. № 342, від 25.04.2013 р. № 341, платіжними дорученнями від 11.03.2013 р. № 58, від 19.03.2013 р. № 68, від 21.03.2013 р. № 71, від 01.04.2013 р. № 82, від 04.04.2013 р. № 87, від 10.04.2013 р. № 92, від 17.04.2013 р. № 99, від 15.05.2013 р. № 123, від 24.05.2013 р. № 132, картками складського обліку за 2012, 2013 роки;

- 03.12.2013 р. між позивачем та ПП "Еліпс Плюс" укладено договір поставки № 031213, на виконання умов якого ПП "Еліпс Плюс" у грудні 2013 року, лютому, березні, квітні, травні 2014 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 1333763,16 грн., з яких ПДВ - 222293,86 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2013 р. № 111, від 19.12.2013 р. № 119, від 24.12.2013 р. № 120, від 06.02.2014 р. № 72, від 11.02.2014 р. № 73, від 19.02.2014 р. № 74, від 21.02.2014 р. № 75, від 27.02.2014 р. № 76, від 28.02.2014 р. № 77, від 21.03.2014 р. № 96, від 24.03.2014 р. № 97, від 25.03.2014 р. № 98, від 26.03.2014 р. № 99, від 27.03.2014 р. № 100, від 28.03.2014 р. № 101, від 22.04.2014 р. № 152, від 23.04.2014 р. № 153, від 24.04.2014 р. № 154, від 25.04.2014 р. № 155, від 29.04.2014 р. №№ 156, 157, від 30.04.2014 р. № 158, від 28.05.2014 р. № 176, від 29.05.2014 р. № 177, від 30.05.2014 р. № 178, податковими накладними від 11.12.2013 р. № 55, від 19.12.2013 р. № 62, від 24.12.2013 р. № 63, від 06.02.2014 р. № 19, від 11.02.2014 р. № 20, від 19.02.2014 р. № 21, від 21.02.2014 р. № 22, від 27.02.2014 р. № 23, від 28.02.2014 р. № 24, від 21.03.2014 р. № 19, від 24.03.2014 р. № 20, від 25.03.2014 р. № 21, від 26.03.2014 р. № 22, від 27.03.2014 р. № 23, від 28.03.2014 р. № 24, від 22.04.2014 р. № 30, від 23.04.2014 р. № 31, від 24.04.2014 р. № 32, від 25.04.2014 р. № 33, від 29.04.2014 р. №№ 34, 35, від 30.04.2014 р. № 36, від 28.05.2014 р. № 13, від 29.05.2014 р. № 14, від 30.05.2014 р. № 15, товарно-транспортними накладними від 11.12.2013 р. № 546553, від 19.12.2013 р. № 546554, від 24.12.2013 р. № 546555, від 06.02.2014 р. № 546556, від 11.02.2014 р. № 546557, від 19.02.2014 р. № 546558, від 27.02.2014 р. № 546559, від 28.02.2014 р. № 546560, від 21.03.2014 р. № 546561, від 24.03.2014 р. № 546562, від 25.03.2014 р. № 546563, від 26.03.2014 р. № 546564, від 27.03.2014 р. № 546565, від 28.03.2014 р. № 546566, від 22.04.2014 р. № 546567, від 23.04.2014 р. № 546568, від 24.04.2014 р. № 546569, від 25.04.2014 р. № 546570, від 29.04.2014 р. № 546571, від 29.04.2014 р. № 546572, від 30.04.2014 р. № 546573, від 28.05.2014 р. № 546574, від 29.05.2014 р. № 546575, від 30.05.2014 р. № 546561, платіжними дорученнями від 24.01.2014 р. № 13, від 03.02.2014 р. № 17, від 03.03.2014 р. № 50, від 13.03.2014 р. № 59, від 24.03.2014 р. № 74, від 25.03.2014 р. № 76, від 31.03.2014 р. № 84, від 03.04.2014 р. № 88, від 11.04.2014 р. № 92, від 15.04.2014 р. № 98, від 23.04.2014 р. № 104, від 25.04.2014 р. № 108, від 13.05.2014 р. № 121, від 19.05.2014 р. № 124, від 02.06.2014 р. № 147, від 05.06.2014 р. № 149, картками складського обліку за 2013, 2014 роки.

Отримане від вказаних контрагентів дизпаливо використано ПП "Махаон-9" у господарській діяльності - для заправки транспортних засобів, що підтверджується картками складського обліку за 2012, 2013, 2014 роки, реєстрами подорожніх листів, реєстрами виконаних робіт (згідно подорожніх листів) та не заперечується відповідачем у акті перевірки.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та витрат по операціях з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс", які були предметом перевірки.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV ) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15 та п.п.2.16 п.2 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача із ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс", вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, тобто, господарські та бухгалтерські документи, отримані позивачем від ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс", є дійсними.

Суд критично відноситься до тверджень відповідача про документальне не підтвердження позивачем отримання дизпалива від вказаних контрагентів внаслідок відсутності товарно-транспортних накладних, оскільки, по-перше, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення; по-друге, у ПП "Махаон-9" є в наявності товарно-транспортні накладні, якими підтверджено поставку дизпалива від ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" на адресу позивача.

Таким чином, господарські операції між ПП "Махаон-9" та ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" з приводу поставок дизпалива повністю підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Новокаховська ОДПІ не надала суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

На думку суду, при здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару, отримання (надання) якого документується сторонами господарської операції.

Суд зазначає, що на час здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" мали свідоцтва платників ПДВ, що не заперечується відповідачем, а тому вони мали право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано до суду доказів про наявність на час здійснення господарських операцій з позивачем записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Стосовно наведених в акті перевірки обставин діяльності ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" суд зазначає, що діюче податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту та витрат від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та формування витрат по операціях з такими контрагентами. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому ПП "Махаон-9" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства іншими особами по ланцюгу постачання. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Окремо суд зазначає, що відповідачем взято до уваги інформацію, викладену в актах ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 30.04.2014 р. № 281/21-03-22-06/38594204 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Еліпс Плюс" за період з 01.10.2013 р. по 31.07.2014 р., від 30.10.2014 р. № 276/21-03-22-06/30593601 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Партнер", від 18.03.2013 р. № 1419/21-03-22-05 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонтрансгруп" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за квітень 2013 року, від 20.03.2013 р. № 1135/22-4/37631522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Херсонтрансгруп" щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за листопад 2012 року, від 19.03.2013 р. № 1130/22.6/36420060 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Проторус Плюс" з питання дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2012 року.

З аналізу положень п.73.5 ст.73 ПК України, Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010 р. № 1232, слідує, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, діючим законодавством не передбачено відображення в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суджень щодо відсутності об'єктів оподаткування, визнання нікчемними правочинів, так як у ньому мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може бути визнано належним та допустимим доказом вчинення платником податків порушення закону.

Також суд зазначає, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини. Так, згідно цієї статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст.207 ГК України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведені норми Цивільного та Господарського кодексів України вказують на оспорюваність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Отже, викладені в акті перевірки висновки Новокаховської ОДПІ про нікчемність вчинених позивачем правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Крім того слід зазначити, що умовою для визнання правочину таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Новокаховська ОДПІ не надала суду і не посилалася на наявність таких доказів, які б підтвердили наявність умислу посадових осіб позивача на укладення таких правочинів.

Також суд зазначає, що приймаючи до уваги мету, з якою відповідач здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ст.203 та інших статей гл.16 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Вказані висновки підтверджуються і ст.20 ПК України, відповідно до якої контролюючому органу не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Підсумовуючи викладене, слід дійти висновку, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з придбання товарів у цих постачальників, висновок Новокаховської ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.

Тому ПП "Махаон-9" правомірно сформувало податковий кредит у сумі 368128 грн. та витрати у сумі 1840636 грн. по відносинах ТОВ "Еліпс Плюс", ТОВ "Партнер", ТОВ "Херсонтрансгруп", ПП "Проторус Плюс".

Крім завищення податкового кредиту по безтоварним господарським операціям з вищевказаними контрагентами на нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. № 0000072200 вплинули висновки відповідача про заниження ПП "Махаон-9" податкових зобов'язань на 2675 грн.

Положеннями п.185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товару.

Судом встановлено, що ПП "Махаон-9" були виписані податкові накладні ТОВ "ЕКОВДМ" від 28.11.2012 р. № 48 на суму 6300 грн., в т.ч. ПДВ - 1050 грн., від 30.11.2012 р. № 58 на суму 4250,40 грн., в т.ч. ПДВ - 708,40 грн., ТОВ "Контрактстрой" від 19.03.2014 р. № 17) на суму 5500 грн., в т.ч. ПДВ - 916,67 грн., які не включені до податкових зобов'язань.

Позивачем ні в адміністративному позові, ні в судовому засіданні не надано жодних пояснень чи доказів на спростування цих висновків Новокаховської ОДПІ.

Тому суд вважає правомірним нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2675 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1337,50 грн. (50 %) за податковим повідомленням рішенням від 14.01.2015 р. № 0000072200.

Підсумовуючи викладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. № 0000062200 у повному обсязі та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. № 0000072200 на суму 552192,50 грн., з яких за основним платежем на 368128 грн., за штрафними санкціями на 184064,50 грн.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ПП "Махаон-9" просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 р. №№ 0000062200, 0000072200 на загальну суму 1078489 грн., то судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн. (максимальний розмір судового збору).

Згідно ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено.

Судом за результатами розгляду справи позовні вимоги задоволено частково на суму 1074476,50 грн., або 99,63 % від заявлених позовних вимог. Сума судового збору за задоволеними позовними вимогами становить 4853,97 грн. ((4872 грн. х 99,63 %) : 100 %), у задоволенні яких відмовлено - 18,03 грн. ((4872 грн. х 0,37 %) : 100 %).

Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2157,07 грн., а тому сума судового збору, яка підлягає поверненню ПП "Махаон-9", складає 2139,04 грн. (2157,07 грн. - 18,03 грн.).

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 14.01.2015 р. № 0000062200 - повністю, від 14.01.2015 р. № 0000072200 - частково на суму 552192,50 грн., з яких за основним платежем на 368128 грн., за штрафними санкціями на 184064,50 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства "Махаон-9" (код ЄДРПОУ 34675499) судовий збір у сумі 2139 (дві тисячі сто тридцять дев'ять) грн. 04 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 27 лютого 2015 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3