Ухвала

від 29.04.2015 по справі 821/322/15-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/322/15-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Лук'янчук О.В., судді -Градовського Ю.М.

при секретарі -Дубині Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року по справі за позовом приватного підприємства «Махаон-9» до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2015 року приватне підприємство «Махаон-9» (надалі - Позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - Відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 14.01.2015 року:

- №0000072200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 556205,00 грн., з яких 370803,00 грн. - за основним платежем, та 185402,00 грн. - за штрафними санкціями;

- №0000062200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 522284,00 грн., з яких 348189,00 грн. - за основним платежем, та 174095,00 грн. - за штрафними санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем були винесені на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами, суперечать фактичним обставинам справи та спростовуються наявними у позивача документами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.02.2015 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 14.01.2015 року №0000062200 - повністю, №0000072200 - частково на суму 552192,50 грн., з яких за основним платежем на 368128,00 грн., за штрафними санкціями на 184064,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що фахівцями ОДПІ у період з 15.12.2014 року по 19.12.2014 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Махаон-9» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено акт від 26.12.2014 року №1543/220-34675499 (надалі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки ОДПІ кваліфікує дії позивача по формуванню податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» як порушення п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 348189,00 грн., в тому числі: за 4 квартал 2012 року у сумі 85750,00 грн., за 2013 рік у сумі 87875,00 грн., за 9 місяців 2014 року у сумі 174564,00 грн., а також як порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на 370803,00 грн., в тому числі: за листопад 2012 року у сумі 1758,00 грн., за вересень 2012 року у сумі 40000,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 41667,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 20000,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 31667,00 грн., за листопад 2013 року у сумі 12500,00 грн., за грудень 2013 року у сумі 28334,00 грн., за лютий 2014 року у сумі 53140,00 грн., за березень 2014 року у сумі 54257,00 грн., за квітень 2014 року у сумі 62480,00 грн., за травень 2014 року у сумі 25000,00 грн..

На підставі акту перевірки 14.01.2015 року ОДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення №0000072200, яким позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 556205,00 грн., з яких 370803,00 грн. - за основним платежем, та 185402,00 грн. - за штрафними санкціями, а також №0000062200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 522284,00 грн., з яких 348189,00 грн. - за основним платежем, та 174095,00 грн. - за штрафними санкціями.

За актом перевірки підставою для нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ стали викладені в акті перевірки висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс», оскільки, як вважає ОДПІ, правочини позивача з цими контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Також ОДПІ в акті перевірки зазначило, що позивачем було занижено податкові зобов'язання на 2675,00 грн. внаслідок не включення до складу податкових зобов'язань з ПДВ операцій з постачання товарів згідно виписаних податкових накладних у листопаді 2012 року в адрес ТОВ «ЕКОВДМ» (податкова накладна від 28.11.2012 року №48 на суму 6300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1050,00 грн., податкова накладна від 30.11.2012 року №58 на суму 4250,40 грн., в т.ч. ПДВ - 708,40 грн.), у березні 2014 року в адрес ТОВ «Контрактстрой» (податкова накладна від 19.03.2014 року №17) на суму 5500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 916,67 грн..

Згідно акту перевірки висновок податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та валових витрат по операціям із ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» обґрунтовується відповідачем з посиланням на інформацію, яка міститься в актах перевірки ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, а саме:

- акт перевірки від 30.10.2014 року №281/21-03-22-06/38594204 про неможливість проведення перевірки ТОВ «Еліпс Плюс» за період 3 01.10.2013 року по 31.07.2014 року;

- акт перевірки від 30.10.2014 року №276/21-03-22-06/30593601 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Партнер», у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням;

- акт перевірки від 15.08.2013 року №408/21-03-22-05/37631512 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Херсонтрансгруп» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом - постачальником ТОВ «КГ «ТЕСТСЕТ» за період лютий 2013 року та їх відображення в податковій звітності, яким встановлено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ТОВ «Херсонтрансгруп» з покупцем ПП «Махаон-9» за лютий 2013 року;

- акт перевірки від 18.07.2013 року №1419/21-03-22-05 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсонтрансгруп» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за квітень 2013 року;

- акт перевірки від 20.03.2013 року №1135/22-4/37631522 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Херсонтрансгруп» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями за листопад - грудень 2012 року;

- акт перевірки від 19.03.2013 року №1130/22.6/36420060 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Проторус Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за вересень 2012 року. Стан платника « 9». Свідоцтво платника анульовано 14,01.2013 року за власним бажанням.

Також податковий орган в акті перевірки в обґрунтування своїх висновків вказує на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на перевезення товарів від вказаних контрагентів.

Будь-яких інших причин чи порушень з боку позивача для невизнання податковим органом податкового кредиту та валових витрат по операціям із зазначеними контрагентами в акті перевірки не наведено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наведені в акті перевірки висновки про безтоварність операцій позивача із зазначеними контрагентами є необґрунтованими, не відповідають реальним обставинам справи та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, суд першої інстанції зазначив, що наведені в акті перевірки обставини діяльності контрагентів позивача не впливають на право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат, а всі господарські операції з контрагентами підтверджені позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Разом з цим суд першої інстанції зазначає, що частина позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 року №0000072200 в частині грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 2675,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1337,50 грн. є безпідставними, оскільки згідно висновків ОДПІ позивачем були виписані податкові накладні в адрес ТОВ «ЕКОВДМ» та ТОВ «Контрактстрой», які не були включені до податкових зобов'язань з ПДВ, що не було спростовано позивачем.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Приведені податковим органом доводи неправомірності формування позивачем валових витрат та частини податкового кредиту по операціям, які ОДПІ вважає безтоварними, колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

Згідно з правилами формування витрат, передбаченими у п.п.138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

За змістом ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм закону, відсутність первинних документів, які підтверджують проведення господарських операцій (платіжні документи, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт тощо) безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за такими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що основними видами діяльності ПП «Махаон-9» є: вантажний автомобільний транспорт (п.49.41), надання в оренду вантажних автомобілів (п.77.12), інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (п.52.29).

Позивач використовує в своїй господарській діяльності 18 транспортних засобів згідно договорів оренди транспортних засобів, укладених з ОСОБА_5, ОСОБА_6, СПД «Васинович Микола Петрович», ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, від 01.11.2011 року, від 01.01.2013 року, від 01.06.2013 року, від 09.08.2013 року, від 01.01.2014 року.

Позивач також орендує у ПП «Транс Таврія» цілісний майновий комплекс з цистернами для зберігання дизпалива, про що свідчить договір оренди від 01.06.2011 року №25.

З метою здійснення господарської діяльності позивач укладав договори з ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» на поставку дизпалива, зокрема:

- 25.09.2012 року між позивачем та ПП «Проторус Плюс» укладено договір поставки №2509, на виконання умов якого ПП «Проторус Плюс» у вересні 2012 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 240000,00 грн., з яких ПДВ - 40000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною від 28.09.2012 року №443, податковою накладною від 28.09.2012 року №43, товарно-транспортною накладною від 28.09.2012 року платіжним дорученням від 18.10.2012 року №305, карткою складського обліку за 2012 рік;

- 29.11.2013 року між позивачем та ТОВ «Партнер» укладено договір №2911, на виконання умов якого ТОВ «Партнер» у листопаді 2013 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 75000,00 грн., з яких ПДВ - 12500,10 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.11.2013 року №307, від 30.11.2013 року №308, податковими накладними від 29.11.2013 року №54, від 30.11.2013 року №55, товарно-транспортною накладною від 30.11.2012 року, платіжним дорученням від 19.12.2013 року №386, карткою складського обліку за 2013 рік;

- 12.12.2012 року між позивачем та ТОВ «Херсонтрансгруп» укладено договір поставки №12/12-1, на виконання якого ТОВ «Херсонтрансгруп» у грудні 2012 року, лютому, квітні 2013 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 560000,34 грн., з яких ПДВ - 93333,39 грн., що підтверджується видатковими накладними від 12.12.2012 року №112, від 17.12.2012 року №113, від 20.12.2012 року №114, від 25.12.2012 року №115, від 28.12.2012 року №116, від 14.02.2013 року №125, від 22.02.2013 року №126, від 26.02.2013 року №127, від 02.04.2013 року №338, від 09.04.2013 року №339, від 18.04.2013 року №340, від 25.04.2013 року №341, від 29.04.2013 року №342, податковими накладними від 12.12.2012 року №53, від 17.12.2012 року №54, від 20.12.2012 року №55, від 25.12.2012 року №56, від 28.12.2012 року №57, від 14.02.2013 року №28, від 22.02.2013 року №29, від 26.02.2013 року №30, від 02.04.2013 року №31, від 09.04.2013 року №32, від 18.04.2013 року №33, від 25.04.2013 року №34, від 29.04.2013 року №35, товарно-транспортними накладними від 12.12.2012 року №112, від 17.12.2012 року №113, від 20.12.2012 року №114, від 25.12.2012 року №115, від 28.12.2012 року №116, від 14.02.2013 року №125, від 22.02.2013 року №126, від 26.02.2013 року №127, від 02.04.2013 року №338, від 09.04.2013 року №339, від 18.04.2013 року №340, від 29.04.2013 року №342, від 25.04.2013 року №341, платіжними дорученнями від 11.03.2013 року №58, від 19.03.2013 року №68, від 21.03.2013 року №71, від 01.04.2013 року №82, від 04.04.2013 року №87, від 10.04.2013 року №92, від 17.04.2013 року №99, від 15.05.2013 року №123, від 24.05.2013 року №132, картками складського обліку за 2012, 2013 роки;

- 03.12.2013 року між позивачем та ПП «Еліпс Плюс» укладено договір поставки №031213, на виконання умов якого ПП «Еліпс Плюс» у грудні 2013 року, лютому, березні, квітні, травні 2014 року поставило позивачу дизпаливо на загальну суму 1333763,16 грн., з яких ПДВ - 222293,86 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.12.2013 року №111, від 19.12.2013 року №119, від 24.12.2013 року №120, від 06.02.2014 року №72, від 11.02.2014 року №73, від 19.02.2014 року №74, від 21.02.2014 року №75, від 27.02.2014 року №76, від 28.02.2014 року №77, від 21.03.2014 року №96, від 24.03.2014 року №97, від 25.03.2014 року №98, від 26.03.2014 року №99, від 27.03.2014 року №100, від 28.03.2014 року №101, від 22.04.2014 року №152, від 23.04.2014 року №153, від 24.04.2014 року №154, від 25.04.2014 року №155, від 29.04.2014 року №№156, 157, від 30.04.2014 року №158, від 28.05.2014 року №176, від 29.05.2014 року №177, від 30.05.2014 року №178, податковими накладними від 11.12.2013 року №55, від 19.12.2013 року №62, від 24.12.2013 року №63, від 06.02.2014 року №19, від 11.02.2014 року №20, від 19.02.2014 року №21, від 21.02.2014 року №22, від 27.02.2014 року №23, від 28.02.2014 року №24, від 21.03.2014 року №19, від 24.03.2014 року №20, від 25.03.2014 року №21, від 26.03.2014 року №22, від 27.03.2014 року №23, від 28.03.2014 року №24, від 22.04.2014 року №30, від 23.04.2014 року №31, від 24.04.2014 року №32, від 25.04.2014 року №33, від 29.04.2014 року №№34, 35, від 30.04.2014 року №36, від 28.05.2014 року №13, від 29.05.2014 року №14, від 30.05.2014 року №15, товарно-транспортними накладними від 11.12.2013 року №546553, від 19.12.2013 року №546554, від 24.12.2013 року №546555, від 06.02.2014 року №546556, від 11.02.2014 року №546557, від 19.02.2014 року №546558, від 27.02.2014 року №546559, від 28.02.2014 року №546560, від 21.03.2014 року №546561, від 24.03.2014 року №546562, від 25.03.2014 року №546563, від 26.03.2014 року №546564, від 27.03.2014 року №546565, від 28.03.2014 року №546566, від 22.04.2014 року №546567, від 23.04.2014 року №546568, від 24.04.2014 року №546569, від 25.04.2014 року №546570, від 29.04.2014 року №546571, від 29.04.2014 року №546572, від 30.04.2014 року №546573, від 28.05.2014 року №546574, від 29.05.2014 року №546575, від 30.05.2014 року №546561, платіжними дорученнями від 24.01.2014 року №13, від 03.02.2014 року №17, від 03.03.2014 року №50, від 13.03.2014 року №59, від 24.03.2014 року №74, від 25.03.2014 року №76, від 31.03.2014 року №84, від 03.04.2014 року №88, від 11.04.2014 року №92, від 15.04.2014 року №98, від 23.04.2014 року №104, від 25.04.2014 року №108, від 13.05.2014 року №121, від 19.05.2014 року №124, від 02.06.2014 року №147, від 05.06.2014 року №149, картками складського обліку за 2013, 2014 роки.

Отримане від вказаних контрагентів дизпаливо використано ПП «Махаон-9» у господарській діяльності для заправки транспортних засобів, що підтверджується картками складського обліку за 2012, 2013, 2014 роки, реєстрами подорожніх листів, реєстрами виконаних робіт (згідно подорожніх листів) та не заперечується відповідачем у акті перевірки.

Копії цих документів долучені позивачем до матеріалів даної справи.

Ці документи оформлені з дотриманням вимогам законодавства та відображають суть господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Надані позивачем документи підтверджують те, що операції з придбання товарів у ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» носили реальний характер.

Факт того, що позивач та його контрагенти на момент проведення операцій мали право на виписку видаткових та податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість не оспорювався відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

Також відповідачем не було надано доказів про наявність на час здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами записів у ЄДРПОУ про скасування державної реєстрації ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» чи визнання їх установчих документів недійсними, визнання вказаних підприємств банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Посилання податкового органу в акті перевірки на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних по операціям із вказаними контрагентами обґрунтовано були відхилені судом першої інстанції з посиланням на те, що по-перше, товарно-транспортна накладна не може бути первинним документом, який підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, та відповідно набуття права власності на нього, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення; по-друге, у ПП «Махаон-9» є в наявності товарно-транспортні накладні, якими підтверджено поставку дизпалива від ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» на адресу позивача.

Слід також зазначити, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які передбачають наявність ТТН, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, а тому не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту. Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортних накладних чи подорожних листів. Сам факт відсутності у підприємства товарно-транспортних накладних на поставлений товар, або наявність в таких накладних певних недоліків при наявності інших документів, які підтверджують факт його передачі покупцю, не є безумовною підставою, яка позбавляє підприємство права віднести витрати по придбанню цього товару до складу валових витрат та до податкового кредиту.

При вирішенні даного спору колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, податкові та видаткові накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

В той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ОДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від цих контрагентів товарів. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства.

Однак у даній справі ОДПІ не посилається на факти вчинення представниками позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на вищезазначені акти ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області №281/21-03-22-06/38594204 від 30.10.2014 року; №276/21-03-22-06/30593601 від 30.10.2014 року; №408/21-03-22-05/37631512 від 15.08.2013 року; №1419/21-03-22-05 від 18.07.2013 року; №1135/22-4/37631522 від 20.03.2013 року; №1130/22.6/36420060 від 19.03.2013 року, відповідач не надав суду належних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товару у ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс».

Сама по собі інформація з наведених вище актів стосовно обставин діяльності вказаних контрагентів позивача, не може бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов'язували б платників податків контролювати дотримання своїми контрагентами норм законодавства. Можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по операціям з такими контрагентами.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій з вищевказаними контрагентами та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з ним, висновок ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту та валових витрат за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Такий висновок узгоджується із правової позицією Верховного суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011 року по справі №21-47а10, та з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки про відсутність реальних господарських операцій позивача із ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» та завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами, є такими, що не підтверджені належними доказами.

Також судом першої інстанції правильно було встановлено правомірність податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 року №0000072200 в частині заниження ПП «Махаон-9» податкових зобов'язань на суму 2675,00 грн..

Згідно з положеннями п.185.1 ст.185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Згідно п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Махаон-9» були виписані податкові накладні ТОВ «ЕКОВДМ» від 28.11.2012 року №48 на суму 6300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1050,00 грн., від 30.11.2012 року №58 на суму 4250,40 грн., в т.ч. ПДВ - 708,40 грн., та ТОВ «Контрактстрой» від 19.03.2014 року №17 на суму 5500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 916,67 грн., які не включені до податкових зобов'язань.

Позивачем ні в адміністративному позові, ні в судовому засіданні не надано жодних пояснень чи доказів на спростування цих висновків ОДПІ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що нарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 2675,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1337,50 грн. за податковим повідомленням рішенням від 14.01.2015 року №0000072200 є правомірним.

Отже, оскільки висновки акту перевірки про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям із ТОВ «Еліпс Плюс», ТОВ «Партнер», ТОВ «Херсонтрансгруп», ПП «Проторус Плюс» свого підтвердження не знайшли, тому податкові повідомлення-рішення від 14.01.2015 року №0000062200, та №0000072200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 552192,50 грн., з яких 368128,00 грн. - за основним платежем, та 184064,50 грн. - за штрафними санкціями, підлягають скасуванню, що також вірно було встановлено судом першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській област - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 30 квітня 2015 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лук'янчук Ю.М. Градовський