Постанова

від 24.02.2015 по справі 914/3297/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа № 914/3297/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Кузь В.Л.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми" № 2064 від 05.12.2014 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 13.11.2014 р.

у справі № 914/3297/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрфід"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агролайф корми"

про: стягнення 38 321,75грн. ( з яких 36 000,00 грн. - основний борг, 2031, 78 грн. - пеня, 289,97 - 3% річних)

За участю представників :

від позивача : не з'явився;

від відповідача : не з»явився;

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Рішенням господарського суду Львівської області від 13.11.2014р. у справі №914/3297/14 (суддя Цікало А.І.) позовні вимог ТОВ "Укрфід" до ТОВ "Агролайф корми" задоволено в частині стягнення 33 321,75грн. (з яких: 31 000,00 грн. - основний борг; 2031,78 грн. - пеня; 289,97 грн. - 3% річних); стягнено з ТОВ "Агролайф корми" на користь ТОВ "Укрфід" 33 321,75грн. (з яких: 31 000,00 грн. - основний борг; 2 031,78 грн. - пеня; 289,97 грн. - 3% річних); провадження у справі в частині стягнення 5000,00грн. основного боргу - припинено.

ТОВ "Агролайф корми" подано апеляційну скаргу № 2064 від 05.12.2014р. та додаткові пояснення до апеляційної скарги б/н від 23.02.2015р., в яких просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає обставинам справи та суперечить чинному законодавству, при прийнятті рішення судом порушено норми процесуального права, справу розглянуто за відсутності направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї. Також, скаржник зазначає, що судом не з»ясовано взаємовідносин сторін та дійсного стану взаєморозрахунків між ними, не обгрунтовано належними та допустимими доказами фактів поставок товару, а при вирішенні клопотань судом не взято до уваги доводи відповідача, чим порушено принцип рівності сторін.

Також, скаржник зазначає, що в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу наявності обов»язку відповідача перед позивачем щодо оплати товару.

ТОВ «УкрФід» у поясненні у справі просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та розглянути справу без участі представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника в судовому засіданні 10.02.2015р., суд апеляційної інстанції встановив наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 12.05.2014 р. між ТОВ "Укрфід" (позивач) та ТОВ "Агролайф корми" (відповідач) укладено договір поставки №38/14 (а.с.10-11).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити у встановлені договором строки продукцію - кормові добавки, вет. припарати, надалі - товар, визначений у відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах на кожну партію товару, а покупець (відповідач) - прийняти та оплатити поставлений Товар.

Згідно із п. 1.2 договору номенклатура, кількість та ціна товару, що поставляється за цим договором, визначається у видаткових накладних та рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.1 договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у рахунках-фактурах, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно із п. 4.2 договору розрахунок покупцем (відповідачем) за поставлену партію товару здійснюється в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (позивача) на умовах передоплати. Моментом прийняття товару є дата підписання покупцем видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 5.2 договору постачальник зобов'язується поставити партію товару, визначену у заявці покупця (відповідача), протягом 10 робочих днів з моменту погодження сторонами асортименту, ціни та кількості товару у кожній партії, але в будь-якому випадку не пізніше 5 днів після отримання передоплати.

Згідно із п. 5.5 договору датою поставки товару є дата підписання видаткових накладних на товар.

На виконання умов договору, позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 36 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною від 12.05.2014р. № 195 (а.с.12), довіреністю на отримання цінностей від 12.05.2014 р. № 380, рахунком на оплату №207 від 12.05.2014р. та податковою накладною (а.с.13-15).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність зауважень щодо якості та кількості товару та доказів, які б підтверджували здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

17.07.2014 р. за вих. № 84/14 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості (а.с.17).

25.07.2014 р. за вих. № 1293 відповідач направив позивачу відповідь на вимогу про погашення заборгованості від 17.07.2014 р. вих. № 84/14, в якій підтвердив заборгованість за поставлений товар згідно договору поставки від 12.05.2014 р. № 38/14 та просив відтермінувати оплату боргу до 15.08.2014 р. (а.с.18).

29.07.2014 р. за вх. № 88/14 позивач направив на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості, в якій погодився на відтермінування погашення заборгованості до 15.08.2014 р. та повідомив відповідача, що у разі невиконання зобов'язань щодо оплати заборгованості, позивач змушений буде звернутись до господарського суду про стягнення з відповідача основного боргу, пені та 3% річних (а.с.19), розрахунок яких буде здійснено за період з 13.05.2014р. по 17.07.2015р.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 36 000,00грн.

Відповідно до п. 7.2 договору покупець за прострочення сплати вартості товару сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у той період від не перерахованої суми за кожен день прострочення.

За неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості товару позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України та п. 7.2 договору нараховано 2 031,78 грн. - пені та 289,97 грн. - 3% річних.

Вищенаведені документи свідчать про здійснення поставки продукції позивачем відповідачу на виконання умов договору поставки №38/14 від 12.05.2014р.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 36 000,грн. заборгованості за поставлений товар, 2 031,78грн. пені та 289,97грн. 3 % річних за невикоання грошових зобов»язань.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України та ст..526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як зазначалось вище, відповідно до матеріалів справи основна заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 000,00грн., в матеріалах справи відсутні докази погашення зазначеної заборгованості, однак, в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що після звернення з позовом до суду та порушення провадження у справі, відповідач частково здійснив оплату за отриманий товар в сумі 5 000,00грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 23.09.2014 р. (а.с.37). В цій частині судом першої інстанції правомірно відповідно до п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинено провадження у справі.

З огляду на викладене заборгованість відповідача за поставлений товар згідно договору становить 31 000,00грн.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договором поставки від 12.05.2014 р. № 38/14 передбачено забезпечення виконання зобов'язань відповідача по оплаті вартості отриманого товару у виді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 7.2. Договору).

Здійснивши перерахунок нарахованої суми пені з 13.05.2014р.. судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення в сумі 2 031,78грн. пені підлягають до задоволення, як такі, що нараховані відповідно до умов договору поставки та норм чинного законодавства.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок нарахованої суми 3% річних. судом першої інстанції правомірно встановлено, що позовні вимоги в частині стягнення 289,97грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно пункту 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18, у випадку, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником належними та допустимими доказами необгрунтовано факту неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором.

Не беруться судовою колегією до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що останній був позбавлений права захисту своїх прав та законних інтересів, а також з посиланням на те. що справу розглянуто за відсутності направлення відповідачу копії позовної заяви та додатків до неї з огляду на наступне.

Сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Відповідач мав право після одержання ухвали про порушення провадження у справі надати (надіслати поштою) відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову. Скаржник судом був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості сторонам забезпечити явку уповноважених представників в судове засідання, а також скаржник мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення при їх наявності, а також ознайомитися з матеріалами справи. Однак, відповідач не надав суду витребуваних документів, не забезпечив явку уповноваженого представника в суд першої інстанції, отже скористався наданими йому правами на власний розсуд.

Як вбачається із вимоги про погашення заборгованості за поставлений товар вх.№88/4 від 29.07.2014р. відповідачу разом із зазначеним листом було скеровано позивачем всі документи, які зазначені у додатку до позовної заяви (а.с.19 на звороті). Доказ вручення зазначеної вимоги відповідачу знаходиться в матеріалах справи (а.с.21).

Окрім того, судова колегія зазначає, що в матеріалах справи знаходяться копії документів, належним чином завірені круглою печаткою та підписом керівника позивача, на підставі яких судом першої інстанції правомірно розглянуто справу та прийнято рішення

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 13.11.2014р. у справі №914/3297/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Кузь В.Л.

Суддя Орищин Г.В.