Ухвала

від 25.02.2015 по справі 821/4145/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/4145/14

Категорія: 9.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Кравченко К.В

Лук'янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014р. по справі за адміністративним позовом Іванівської районної державної лікарні ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про часткове визнання противоправними та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014р. Іванівська районна державна лікарня ветеринарної медицини ( далі- Іванівська РДЛВМ) звернулась в суд із позовом до Державної фінансової інспекції в Херсонській області про визнання протиправним та скасування пунктів 3,4 вимоги від 11.07.2014р. за №43-29/1736 «Про усунення порушень, встановлених в ході ревізії Іванівської районної лікарні державної ветеринарної медицини».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до п.2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Державної фінансової інспекції України на 1 квартал 2014р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Іванівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011р. по 01.04.2014р., за результатами якої складено акт ревізії від 11.07.2014р. за №43-29 та направлено вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 11.07.2014р. за № 43-29/1736.

Іванівська РДЛВМ вказує на те, що оскаржувані пункти вимоги ДФІ в Херсонській області не відповідають вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Посилаючись на вказані обставини просила вимоги задовольнити.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014р. адміністративний позов - задоволено частково.

Визнано противоправним та скасовано п.3 вимоги від 11.07.2014р. за №43-29/1736. Повернуто Іванівській районній державній лікарні ветеринарної медицини з Державного бюджету України надміру сплачений судовий збір на суму 109,62грн.

В іншій частині вимоги залишені без задоволення.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Іванівської районної державної лікарні районної ветеринарної медицини судові витрати зі сплати судового збору у сумі 36,54грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Сторони належним чином сповіщенні про час і місце судового засідання, але в судове засіданні не з`явилися, про причини не повідомили, а тому судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.197КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.200КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в п.3 вимоги ДФІ безпідставно вказала на допущенні порушення бюджетного законодавства, оскільки отриманні кошти за виконану роботу можливо було віднести і до спеціального фонду кошторису. Що стосується п.4 вимоги ДФІ, суд встановив, що інспекція правомірно вказала на допущені порушення, оскільки заходи щодо дезінфекції відносяться до заходів, які здійснюються за рахунок власників тварин, а тому надання послуг безкоштовно є протиправним.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що на підставі плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ України на 1 квартал 2014р. проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Іванівської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 1.01.2011р. по 1.04.2014р. За результатами перевірки фінансової діяльності позивача, ДФІ 11.07.2014р. складено акт ревізії за №43-29 (далі - акт ревізії ), в яких зазначені порушення бюджетного законодавства та фінансової дисципліни.

Для усунення виявлених порушень, ДФІ 11.07.2014р. підготувала лист-вимогу за №43-29 «Про усунення порушень встановлених в ході ревізії Іванівської районної лікарні державної ветеринарної медицини» та направила її на адресу позивача.

Позивач не погодився із порушеннями, викладеними у вимозі ДФІ та ставить питання про скасування п.п.3,4 вимоги, а саме: - пункт 3, яким зобов'язано Іванівську РДЛВМ привести у відповідність штатні розписи та кошторисні призначення по загальному та спеціальному фондах в частині покриття за рахунок загального фонду видатків, які повинні здійснюватись за рахунок спеціального фонду, зменшити бюджетні асигнування на суму 59053,72грн. - пункт 4, яким зобов'язано Іванівську РДЛВМ відобразити дебіторську заборгованість з юридичними та фізичними особами щодо яких здійснено безпідставні витрати. Провести претензійно позовну роботу з контрагентами щодо відшкодування коштів в сумі 1281,41гри, шляхом повернення коштів на рахунок Іванівської районної державної лікарні ветеринарної медицини. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у безпідставному покритті за рахунок бюджетних коштів витрат сторонніх юридичних та фізичних осіб на суму 1281,41грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 Кодексу законів про працю України.

Перевіряючи правомірність вимог ДФІ, суд першої інстанції виходив з наступного.

Що стосується п.3 вимоги ДФІ.

Лаборант ОСОБА_2 отримувала заробітну плату із загального фонду кошторису, та виконувала роботу по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів за замовленням, проте грошові кошти за надані послуги надходити до спеціального фонду кошторису. Інспекція вважає, що це є порушенням.

За правилами ст.99 ЗУ «Про ветеринарну медицину» оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.

Оплата послуг спеціалістів ветеринарної медицини, які провадять ветеринарну практику, за виконання обов'язкових або необхідних протиепізоотичних заходів згідно з переліком та у розмірах, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Статтею 13 Бюджетного Кодексу України визначено, що є складовими загального та спеціального фондів.

Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ використовуються на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; організацію додаткової (господарської) діяльності бюджетних установ; утримання, облаштування, ремонт та придбання майна бюджетних установ; ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів та матеріальних цінностей, покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування відходів і брухту на приймальні пункти; господарські потреби бюджетних установ, включаючи оплату комунальних послуг і енергоносіїв; організацію основної діяльності бюджетних установ; виконання відповідних цільових заходів.

Крім того, ч.4 ст.13БК України визначено, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету.

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням частини дев'ятої статті 51 цього Кодексу), зокрема на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Виходячи з наведених положень Бюджетного кодексу України до власних надходжень бюджетних установ, які включаються до спеціального фонду бюджету, належить плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством.

Таким чином, плата, отримана позивачем від надання платних ветеринарних послуг з лікування, клінічного огляду, консультацій та інших послуг, є власними надходженнями позивача (підгрупа 1 першої групи).

Судом першої інстанції встановлено, що всі кошти, що надійшли від надання платних послуг по проведенню лабораторних досліджень, приготування реактивів, робочих розчинів включені позивачем до спеціального фонду, що не заперечується відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що витрати на виплачену заробітну плату лаборанту ОСОБА_2 та іншим штатним працівникам в повній мірі були віднесені за рахунок коштів як загального фонду, так і спеціального фонду, що підтверджується штатними розписами, звітами про надходження та використання коштів загального фонду (форма №2д, 2м) за 2011-2013рр.

Видатки, які пов'язані з виконанням основних функцій працівників, а саме заробітна плата, нарахування на заробітну плату, комунальні послуги в період з 1.01.2011 р. по 1.04.2014 р., позивачем в повному обсязі були забезпечені видатками загального фонду, що підтверджується звітами про надходження та виконання коштів загального фонду форми № 2м за 2011 - 2013 роки, де сума фактичних видатків на заробітну плату та комунальні послуги повністю забезпечена бюджетними призначеннями загального фонду, що відповідало вимогам законодавства.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем дотримані вимоги законодавства щодо використання загального та спеціального фондів.

Як визначено в п.4 ч.1 ст.117БК України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу як зменшення бюджетних асигнувань - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктом 24 (стосовно розпорядників бюджетних коштів), пунктом 29 та пунктом 38 частини першої статті 116 цього Кодексу.

Зменшення бюджетних асигнувань передбачає позбавлення повноважень на взяття бюджетного зобов'язання на відповідну суму на строк до завершення поточного бюджетного періоду шляхом внесення змін до розпису бюджету (кошторису) та у разі необхідності з подальшим внесенням змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) у порядку , встановленому Кабінетом Міністрів України.

За правилами ч.1 ст.116БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: "24) нецільове використання бюджетних коштів; 29) здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України; 38) здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч цьому Кодексу чи закону про Державний бюджет України."

Відповідно до пп.2 та 3 Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011р. №255, підставою для зменшення бюджетних асигнувань є, зокрема, акт ревізії, в якому зафіксовано факт вчинення розпорядником бюджетних коштів у поточному чи минулих роках одного з порушень бюджетного законодавства. Такий акт складається органом, уповноваженим здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства.

Рішення про зменшення бюджетних асигнувань головному розпоряднику коштів державного бюджету приймає Міністр фінансів, головному розпоряднику коштів місцевого бюджету - керівник місцевого фінансового органу, розпоряднику бюджетних коштів нижчого рівня - головний розпорядник коштів відповідного бюджету.

Питання зменшення бюджетних асигнувань, про яке йдеться в оскарженому п.3 вимоги, стосується бюджетного періоду, яким є рік.

Отже, вирішення цього питання щодо Іванівської РДЛВМ належить до компетенції головного розпорядника бюджетних коштів, а не до органу державної фінансової інспекції, який в цій частині має повноваження лише скласти акт ревізії.

При цьому, наявність порушень бюджетного законодавства, передбачених пп.24, 29 та 38 ч.1 ст.116БК України, які могли б бути підставою для застосування передбаченого п. 4 ч. 1 ст.117 вказаного Кодексу такого заходу впливу як зменшення бюджетних асигнувань, ні актом ревізії суб'єкта владних повноважень, ні судом не встановлено.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимога ДФІ, викладена у п.3 листа від 11.07.2014р. №43-29/1736 про усунення вищевказаних порушень, не узгоджується з нормами чинного законодавства, а тому, суд приходить до висновку про її скасування.

Щодо правомірності п.4 вимоги ДФІ, суд першої інстанції виходив з того, що за правилами ст.98 ЗУ «Про ветеринарну медицину» від 25.06.1992р. № 2498-ХІІ (далі - Закон України №2498-ХІІ) заходи щодо профілактики, локалізації, за необхідності - ліквідації хвороб тварин, лабораторно-діагностичні та регулярні радіологічні дослідження товарів, матеріально-технічне забезпечення спеціалізованим обладнанням і транспортом, створення необхідного резерву біологічних, лікувальних та дезінфекуючих препаратів і засобів, відшкодування витрат на транспортування та зберігання ветеринарних препаратів, інші ветеринарно-санітарні заходи, визначені Кабінетом Міністрів України, та забезпечення виконання загальнодержавних довгострокових програм з питань ветеринарної медицини, у тому числі загальнодержавної програми здійснення моніторингу залишкових кількостей ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законом.

В той же час ч.1 ст.99ЗУ №2498-ХІІ визначено, що оплата проведення заходів щодо профілактики і ліквідації хвороб тварин (крім випадків, передбачених у статті 98 цього Закону), процедур контролю, інспектування та ухвалення, надання інформації, лікування тварин, які страждають на хвороби та недуги, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарної експертизи товарів, видача відповідних ветеринарних документів, послуг при експортно-імпортних операціях та транспортуванні територією України об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду здійснюється за рахунок їх власників (операторів потужностей) згідно з тарифами.

Крім того, п.п.4,5 Постанови КМУ від 18.08.1992р. за №478 «Про перелік протиепізоотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» (далі - Постанова № 478) (редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що - фінансування інших заходів ветеринарної медицини, зокрема щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім зазначених у додатках №1 - 3 цієї постанови), лікування хворих тварин, лабораторні дослідження, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва і сировини та всіх видів продукції на ринках здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції за плату згідно з тарифами (додаток №4); - витрати на планові профілактичні, технологічні та ветеринарно-санітарні заходи (прибирання, ремонт, дезінфекція приміщення, знищення мух, кліщів, мишовидних гризунів, боротьба з гнусом, протикліщові обробки місцевості, застосування антибіотиків, вітамінів, мінеральних речовин, мікроелементів тощо) провадяться за рахунок господарств або власників тварин. За медикаменти і перев'язувальний матеріал, що відпускаються державним господарствам, колгоспам, іншим кооперативним, фермерським господарствам і громадянам для лікування тварин в умовах господарства, справляється плата за діючими прейскурантами.

Додатком №4 до вказаної Постанови № 478 затверджено «Перелік заходів ветеринарної медицини щодо запобігання і ліквідації хвороб тварин (крім зазначених у додатках №1 - 3 до цієї постанови), лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва і сировини та всіх видів продукції на ринках, які здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції за плату згідно з тарифами», зокрема, в абзаці 1 Додатку вказано, що до таких заходів відносяться терапевтичні, хірургічні, акушерсько-гінекологічні, протиепізоотичні, санітарно-гігієнічні заходи, а також імунізація (крім захворювань, зазначених у додатку №2 до цієї постанови), дезінсекція, дезінфекція, дератизація, дегельмінтизація.

Отже судом першої інстанції встановлено, що захід ветеринарної медицини, як дезінфекція, відноситься до заходів, які здійснюються за рахунок власників тварин і тваринницької продукції, а тому надання Іванівською РДЛВМ безкоштовної дезінфекції та списання дезінфікуючих засобів, придбаних за рахунок коштів державного бюджету, на суму 1281,41 грн., є неправомірними.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановлено, що надані позивачем докази не спростовують доводи відповідача щодо незаконного списання Іванівською РДЛВМ дезінфікуючих засобів на загальну суму 1281,41грн., а тому викладена ДФІ в Херсонській області в оскаржуваному пункті 4 вимога є правомірною.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196,198,200,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: К.В. Кравченко

О.В. Лук'янчук