Рішення

від 17.02.2015 по справі 911/5411/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 911/5411/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал», м.Євпаторія

про стягнення 830207,99 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Власенко І.І.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (далі - відповідач) про стягнення 830207,99 грн.

Провадження у справі №911/5411/14 порушено відповідно до ухвали суду від 19.12.2014 року та призначено справу до розгляду на 13.01.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.01.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 03.02.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 03.02.2015 року повторно не з'явився. Розгляд справи відкладався до 17.02.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 17.02.2015 року без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилається позивач, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2013 року між Виконавчою дирекцією фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (відповідач) було укладено Договір № 376/07/13 про надання послуг із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованим особам та членам їх сімей на підставі санаторно-курортних путівок (далі - Договір).

Відповідно до положень розділу 4 Договору Виконавчою дирекцією Фонду будо перераховано на рахунок ТОВ «Санаторій «Корал» кошти в загальній сумі 1454833,80 грн. згідно з платіжними дорученнями від 15.01.2014 року № 231 та від 21.01.2014 року № 413.

Позивач отримав путівок на І-й та ІІ-й квартал 2014 року у кількості 560 путівок на 3633840 грн.

Не використано путівок на суму 2855160 грн., таким чином, фактично з отриманих було використано путівок на суму 778680 грн., в той час, як позивачем було сплачено 1454833,80 грн., відповідно позивачем оплачено путівок на 676153,80 грн. більше ніж фактично використано.

Відповідно до п. 4.4. Договору, передбачено, що у разі повернення Замовником путівок, а також запізнення чи дострокового вибуття застрахованих осіб, оплата вартості ненаданих Виконавцем послуг Замовником не проводиться, а перераховані за такі послуги кошти повертаються Замовнику.

Повернення зазначених коштів Виконавець здійснює не пізніше 10 календарних днів від дати отримання від Замовника невикористаних путівок та (або) подання Замовнику даних, у порядку, передбаченому п. 6.3.14 Договору.

Згідно з п. 6.3.11. Договору Виконавець зобов'язаний повернути Замовнику кошти у сумі невикористаних путівок та сплатити визначені Договором штрафні санкції.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правов підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставі набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майк потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із стороною у зобов'язанні.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 7.2.5. Договору передбачено стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а в разі прострочення понад 10 днів, додатково сплачується штраф у розмірі 20% від вартості невиконаного зобов'язання.

У зв'язку з простроченням відповідачем повернення коштів на суму невикористаних путівок, позивач просить стягнути 18823,43 грн. пені та 135230,76 грн. штрафу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як передбачено п. 4 Листа Вищого господарського суду від 29.04.2013 року № 01-06/767/2013 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 року та постанова Вищого господарського суду України від 12.06.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 №42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

З огляду на встановлені судом обставини, нарахування пені та штрафу відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, розрахунок є арифметично вірним, відповідачем не заперечений та не спростований. Таким чином, вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п.18. ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору за подачу позову.

Згідно з ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі викладеного, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

На підставі викладеного, відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в доход бюджету у сумі 1827 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (97493, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія,с. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, код 30712112) на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (04070, м. Київ, вул. Боричів Тік, 28 код 25885944) 676153,80 грн. основного боргу, 18823,43 грн. пені та 135230,76 грн. штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Корал» (97493, Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія,с. Заозерне, вул. Алея Дружби, 18, код 30712112) в доход Державного бюджету України судовий збір у сумі 16604,16 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кошик А.Ю.