Постанова

від 23.02.2015 по справі 826/19577/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року № 826/19577/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2014 р. № 167526552209, № 167426552209, № 167626552209, 56726551702,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить:

1. Визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві:

- № 167526552209 від 03.12.2014 р. (форма «Р») щодо податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 8316,00 грн. (в тому числі 6653,00 грн. за основним платежем та 1663,00 грн. за штрафними санкціями);

- № 167426552209 від 03.12.2014 р. (форма «П») про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності податок на прибуток у розмірі 363 726,00 грн.;

- № 167626552209 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93858,00 грн. (75086,00 грн. за основним платежем та 18 772,00 грн. за штрафними санкціями);

- № 56726551702 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 15 579,00 грн. (9410,00 грн. за основним платежем та 6169,00 грн. за штрафними санкціями).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 19.11.2014 р. № 1099/26-55-22-09/36148049 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 року № 167626552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 93 858,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 р. № 167526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8 316,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 р. № 167426552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 726,00 грн., податкове повідомлення-рішення від 03.12.2014 р. № 56726551702, яким позивачу нараховано суму податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 579,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з підстав, викладених в запереченнях до позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 19.01.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Палі Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 19.11.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 19.11.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Палі Україна»:

1. пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством було завищено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 363 726,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. 84066; 2012 рік на 84308,00 грн., 2013 рік на 52697,00 грн.; 2014 рік на 142655,00 грн.; занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 6653,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 1494,00 грн.; за 2013 рік в сумі 5160,00 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 75 086,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на 28 008,00 грн.; грудень 2011 р. на 26 162,00 грн.; лютий 2012 р. на 20 916,00 грн.

3. п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, п.176.2 «а» з урахуванням пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 9 410,00 грн., в тому числі: 4 квартал 2011 р. - 2607,00 грн., 2012 р.- 4 300,00 грн., у 2013 р. - 2503,00 грн.

4. п. 1.2, п. 3.2, п. 3.3 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (форма 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2 «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не відображено дохід, виплачений приватному нотаріусу ОСОБА_2 за вчинення нотаріальних дій.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2014 р. № 1099/26-55-22-09/36148049 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.12.2014 р. № 167626552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 93 858,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 75 086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 772,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 167526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8 316,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 6653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1663,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 167426552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 726,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 56726551702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 579,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 169,00 грн.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 19.11.2014 р. № 1099/26-55-22-09/36148049, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 03.12.2014 р. № 60045/10/26-55-22-09, яким заперечення залишено без розгляду, а висновки акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Палі Україна» - без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

З огляду на викладене, як зазнає відповідач, виникає невідповідність загальної суми заниження витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.10.2011 по 19.11.2014 з сумами поквартально.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Палі Україна» зареєстровано Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією. На момент перевірки взято на облік у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності є роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Як встановлено судом, ТОВ «Палі Україна» (бізнес-абонент) та ВАТ «Укртелеком» (оператор) укладено договір № R/U/ - 5922 про надання послуг бізнес-мережі від 20.10.2008 р., відповідно до умов якого, оператор надає бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі Утел, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладення відповідних додаткових угод до цього договору.

Між ТОВ «Палі Україна» (абонент) та ТОВ «Три Моб» (оператор) укладено договір № 2290453 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку, відповідно до якого, оператор зобов'язується надавати абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку стандарту UMTS також за домовленістю сторін інші супутні та додаткові послуги, а абонент зобов'язується прийняти їх та оплатити.

ТОВ «Палі Україна» (абонент) було укладеного договори про надання послуг мобільного зв'язку з ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (ПрАТ «МТС Україна») (оператор) від 27.10.2008 р. № 4475112, від 27.10.2008 р. № 4475114, відповідно до яких оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється країнами, що визначаються за вибором оператора.

Відповідно до договору від 27.10.2008 року № 4475112 номер телефону за яким надаються послуги зв'язку -50-380-70-69, відповідно до договору від 27.10.2008 р. номер - 4475114-50-381-00-86.

Згідно актів наданих послуг (рахунків за телекомунікаційні послуги) ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в перевіряємому періоді було надано телекомунікаційні послуги ТОВ «Палі Україна» на загальну суму 42 459,00 грн.

Слід зазначити, що згідно актів наданих послуг рахунків за телекомунікаційні послуги телекомунікаційні послуги ТОВ «Палі Україна» надавалися також і ТОВ «Голден Телеком», однак доказів укладення договорів з останнім суду не надано.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що витрати не підтверджені відповідними первинними документами не відображаються у бухгалтерському обліку та не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 138.10.2 «ґ» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Отже, суми витрат на оплату послуг зв'язку включаються до складу адміністративних витрат підприємства за умови, якщо такі витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством та підтверджені відповідними первинними документами.

Однак, ознайомившись із наданими позивачем первинними документами, що підтверджують господарську діяльність останнього, суд критично їх оцінює з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано суду переліку співробітників (із зазначенням відповідних посад), які у зв'язку із виробничою необхідністю повинні бути забезпечені мобільним зв'язком; податкових накладних, отриманих від оператора мобільного зв'язку, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадових інструкцій осіб, яким видані мобільні телефони або положення про мобільний зв'язок із зазначенням, які саме телефони використовуються (власні підприємства чи працівників); наказів про установлення лімітів розмов; доказів, що використання мобільних послуг має своєю метою отримання та надання оперативної інформації щодо питань виробництва, ведення переговорів з контрагентами, вирішення інших питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства позивача, тобто таке використання пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «Палі Україна» (позиція ВАСУ 15 січня 2008 року справа № К-36656/06).

Слід зауважити, що обов'язку щодо ведення інших документів Податковим кодексом України не передбачено, а тому посилання відповідача на відсутність журналу обліку дзвінків, звітів про використання службових документів суд вважає необґрунтованим.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Палі Україна» в порушення вимог пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України неправомірно віднесено витрати на оплату послуг зв'язку до складу адміністративних витрат на загальну суму 197 940,00 грн.

Враховуючи відсутність у позивача права на формування валових витрат, то відповідно відповідачем правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 726,00 грн. за період: ІІ -ІV квартал 2011 року, І квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 9 міс. 2012 року, 2014 рік.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 167526552209 від 03.12.2014 р., №167426552209 від 03.12.2014 р., а, отже, відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо правомірності прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 167626552209, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ТОВ «Палі Україна» (компанія) та ОСОБА_3 (Клієнт) укладено договір про надання послуг № 05-01-11 від 05.01.2011 р., предметом якого є надання послуг у сфері інформатизації.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти про надання послуг, інвойси, банківські виписки, податкові накладні.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 167626552209 від 03.12.2014 р. стали податкові накладні, в яких некоректно була вказана номенклатура послуг «представництво інтересів», що фактично не відповідає умовам договору та наявним актам наданих послуг.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Водночас, згідно п. 186.3 «в» місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Отже, враховуючи, що предметом договору № 05-01-11 від 05.01.2011 р. є надання послуг у сфері інформатизації, то місцем постачання послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Так, отримувачем послуг є нерезидент ОСОБА_3, а, тому оскільки місцем отримання послуг не є територія України, відповідно операції з надання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд враховує, що податкові накладні були виписані із зазначенням помилкової номенклатури, але цей факт не може створювати додаткового об'єкту оподаткування, яким є саме надання послуг за місцем реєстрації нерезидента.

При цьому суд враховує, що згідно бухгалтерської довідки від 12.11.2014 р. ТОВ «Палі Україна» в особі ліквідатора ОСОБА_4 було прийнято рішення про виправлення помилки в частині написання номенклатури та оформлено нові податкові накладні на заміну невірно виписаних з правильно вказаною номенклатурою.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких некоректно визначено номенклатуру послуг є протиправним.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 167626552209 від 03.12.2014 р. та наявність підстав для їх задоволення.

Щодо правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 15 579,00 грн. (9410,00 грн. за основним платежем та 6169,00 грн. за штрафними санкціями), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Пунктом 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як вбачається підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. стало те, що підприємством в звіті за 3 квартал 2013 року не відображено дохід, виплачений приватному нотаріусу ОСОБА_2 за вчинення нотаріальних дій.

Однак відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили, які саме нотаріальні дії вчинялися позивачем у 3 кварталі 2013 р.

Крім того, перевіркою встановлено, що сплачені кошти на загальну суму 62 727,82 грн. з розрахункового рахунку позивача було сплачено ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Ем.» за послуги мобільного зв'язку отримані працівником підприємства ОСОБА_4. З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що отримані працівником підприємства послуги з безкоштовного мобільного зв'язку є отримання останнім додаткового блага, яке в силу приписів Податкового кодексу України має бути оподатковане.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач не надає своїм працівникам послуги мобільного зв'язку і не має можливості їх надавати у зв'язку з тим, що відповідно до частини 3 статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-ІV «Про телекомунікації»надання послуг мобільного зв'язку підлягає ліцензуванню. Навпаки, послуги мобільного зв'язку надаються виключно позивачу оператором мобільного зв'язку на підставі договорів про надання послуг мобільного зв'язку.

Використання послуг мобільного зв'язку є виробничою необхідністю при виконанні фізичними особами-співробітниками позивача, своїх посадових обов'язків і не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю самого позивача, а не конкретних фізичних осіб. Надання таких послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, використання позивачем мобільних телефонів не підпадає під визначення додаткового блага і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками позивача своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача. Вказана позиція узгоджується із позицією ВАСУ справа К-4877/08.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 15 580,00 грн. (9410,00 грн. за основним платежем та 6169,00 грн. за штрафними санкціями) прийнято відповідачем протиправно, а позовні вимоги в частині його скасування необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Враховуючи досліджені судом фактичні обставини справи у сукупності у взаємозв'язку з нормами чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1 . Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 167626552209 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 93858,00 грн. (75086,00 грн. за основним платежем та 18772,00 грн. за штрафними санкціями).

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві № 56726551702 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 15 589,00 грн. (9410,00 грн. за основним платежем та 6169,00 грн. за штрафними санкціями).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» (код ЄДРПОУ 36148049) решту суми судового збору в сумі 3 277,39 грн. до Державного бюджету України.

6. Доручити стягнення решти суми судового збору в сумі 3 277,39 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» (код ЄДРПОУ 36148049) ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук