Ухвала

від 20.04.2015 по справі 826/19577/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19577/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

20 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Файдюка В.В., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Палі Україна» звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.12.2014 р. № 167526552209, № 167426552209, № 167626552209, 56726551702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Палі Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 р. по 19.11.2014 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 р. по 19.11.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Палі Україна»:

1. пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого товариством було завищено від'ємне значення з податку на прибуток на загальну суму 363 726,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2011 р. 84066; 2012 рік на 84308,00 грн., 2013 рік на 52697,00 грн.; 2014 рік на 142655,00 грн.; занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 6653,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 року в сумі 1494,00 грн.; за 2013 рік в сумі 5160,00 грн.

2. п. 185.1 ст. 185, п. 186.3, п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 75 086,00 грн., в тому числі за жовтень 2011 р. на 28 008,00 грн.; грудень 2011 р. на 26 162,00 грн.; лютий 2012 р. на 20 916,00 грн.

3. п.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.1 п. 168.4 ст. 168, п.176.2 «а» з урахуванням пп. «е» 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету на загальну суму 9 410,00 грн., в тому числі: 4 квартал 2011 р. - 2607,00 грн., 2012 р.- 4 300,00 грн., у 2013 р. - 2503,00 грн.

4. п. 1.2, п. 3.2, п. 3.3 Наказу ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку (форма 1-ДФ) та порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», ст. 51, п. 70.16, ст. 70, пп. 176.2 «б», п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме не відображено дохід, виплачений приватному нотаріусу Трубаровій М.В. за вчинення нотаріальних дій.

За результатами перевірки складено акт від 19.11.2014 р. № 1099/26-55-22-09/36148049 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 03.12.2014 р. № 167626552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 93 858,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 75 086,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 772,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 167526552209, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 8 316,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 6653,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1663,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 167426552209, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 726,00 грн.;

- від 03.12.2014 р. № 56726551702, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 15 579,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9 410,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 169,00 грн.

За результатами розгляду заперечень до акту перевірки від 19.11.2014 р. № 1099/26-55-22-09/36148049, Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надано відповідь від 03.12.2014 р. № 60045/10/26-55-22-09, яким заперечення залишено без розгляду, а висновки акту позапланової виїзної перевірки ТОВ «Палі Україна» - без змін.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом наведених правових норм, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Палі Україна» (бізнес-абонент) та ВАТ «Укртелеком» (оператор) укладено договір № R/U/ - 5922 про надання послуг бізнес-мережі від 20.10.2008 р., відповідно до умов якого, оператор надає бізнес-абоненту на території України телекомунікаційні послуги бізнес-мережі Утел, а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до діючих тарифів. Послуги замовляються бізнес-абонентом шляхом укладення відповідних додаткових угод до цього договору.

Між ТОВ «Палі Україна» (абонент) та ТОВ «Три Моб» (оператор) укладено договір № 2290453 про надання послуг рухомого (мобільного) зв'язку, відповідно до якого, оператор зобов'язується надавати абоненту послуги рухомого (мобільного) зв'язку стандарту UMTS також за домовленістю сторін інші супутні та додаткові послуги, а абонент зобов'язується прийняти їх та оплатити.

ТОВ «Палі Україна» (абонент) було укладеного договори про надання послуг мобільного зв'язку з ЗАТ «Український мобільний зв'язок» (ПрАТ «МТС Україна») (оператор) від 27.10.2008 р. № 4475112, від 27.10.2008 р. № 4475114, відповідно до яких оператор надає абоненту послуги мобільного зв'язку в межах України. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється країнами, що визначаються за вибором оператора.

Згідно актів наданих послуг (рахунків за телекомунікаційні послуги) ЗАТ «Український мобільний зв'язок» в перевіряємому періоді було надано телекомунікаційні послуги ТОВ «Палі Україна» на загальну суму 42 459,00 грн.

Слід зазначити, що згідно актів наданих послуг рахунків за телекомунікаційні послуги телекомунікаційні послуги ТОВ «Палі Україна» надавалися також і ТОВ «Голден Телеком», однак доказів укладення договорів з останнім суду не надано.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Аналіз вищенаведених правових норм свідчить про те, що витрати не підтверджені відповідними первинними документами не відображаються у бухгалтерському обліку та не враховуються для визначення об'єкта оподаткування.

Відповідно до пп. 138.10.2 «ґ» п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Отже, суми витрат на оплату послуг зв'язку включаються до складу адміністративних витрат підприємства за умови, якщо такі витрати спрямовані на обслуговування та управління підприємством та підтверджені відповідними первинними документами.

Однак, ознайомившись із наданими позивачем первинними документами, що підтверджують господарську діяльність останнього, суд критично їх оцінює з огляду на наступне.

Так, позивачем не надано суду переліку співробітників (із зазначенням відповідних посад), які у зв'язку із виробничою необхідністю повинні бути забезпечені мобільним зв'язком; податкових накладних, отриманих від оператора мобільного зв'язку, які відповідають вимогам первинних документів в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», посадових інструкцій осіб, яким видані мобільні телефони або положення про мобільний зв'язок із зазначенням, які саме телефони використовуються (власні підприємства чи працівників); наказів про установлення лімітів розмов; доказів, що використання мобільних послуг має своєю метою отримання та надання оперативної інформації щодо питань виробництва, ведення переговорів з контрагентами, вирішення інших питань, пов'язаних з господарською діяльністю підприємства позивача, тобто таке використання пов'язано з господарською діяльністю ТОВ «Палі Україна».

Слід зауважити, що обов'язку щодо ведення інших документів Податковим кодексом України не передбачено, а тому посилання відповідача на відсутність журналу обліку дзвінків, звітів про використання службових документів суд вважає необґрунтованим.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що ТОВ «Палі Україна» в порушення вимог пп. 138.10.2 п. 138.10, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України неправомірно віднесено витрати на оплату послуг зв'язку до складу адміністративних витрат на загальну суму 197 940,00 грн.

Враховуючи відсутність у позивача права на формування валових витрат, то відповідно відповідачем правомірно зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 363 726,00 грн. за період: ІІ -ІV квартал 2011 року, І квартал 2012 року, 1 півріччя 2012 року, 9 міс. 2012 року, 2014 рік.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві № 167526552209 від 03.12.2014 р., №167426552209 від 03.12.2014 р.

Щодо правомірності прийнятого ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 167626552209, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Між ТОВ «Палі Україна» (компанія) та Палі Дойчланд Гмбх (Клієнт) укладено договір про надання послуг № 05-01-11 від 05.01.2011 р., предметом якого є надання послуг у сфері інформатизації.

На виконання вказаного договору позивачем надано акти про надання послуг, інвойси, банківські виписки, податкові накладні.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 167626552209 від 03.12.2014 р. стали податкові накладні, в яких некоректно була вказана номенклатура послуг «представництво інтересів», що фактично не відповідає умовам договору та наявним актам наданих послуг.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 186.4 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Водночас, згідно п. 186.3 «в» місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем.

Отже, враховуючи, що предметом договору № 05-01-11 від 05.01.2011 р. є надання послуг у сфері інформатизації, то місцем постачання послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання.

Так, отримувачем послуг є нерезидент Палі Дойчланд Гмбх, а, тому оскільки місцем отримання послуг не є територія України, відповідно операції з надання таких послуг не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Суд враховує, що податкові накладні були виписані із зазначенням помилкової номенклатури, але цей факт не може створювати додаткового об'єкту оподаткування, яким є саме надання послуг за місцем реєстрації нерезидента.

При цьому суд враховує, що згідно бухгалтерської довідки від 12.11.2014 р. ТОВ «Палі Україна» в особі ліквідатора Бубели Світлани було прийнято рішення про виправлення помилки в частині написання номенклатури та оформлено нові податкові накладні на заміну невірно виписаних з правильно вказаною номенклатурою.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що донарахування податковим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, в яких некоректно визначено номенклатуру послуг є протиправним.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 167626552209 від 03.12.2014 р. підлягають задоволенню.

Щодо правомірності прийняття ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкового повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. (форма «Р») про визначення податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб 15 579,00 грн. (9410,00 грн. за основним платежем та 6169,00 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Пунктом 171.2 «а» ст. 171 Податкового кодексу України, передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до п. 176.2 «а» ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як вбачається підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. стало те, що підприємством в звіті за 3 квартал 2013 року не відображено дохід, виплачений приватному нотаріусу Трубаровій М.В. за вчинення нотаріальних дій.

Однак відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили, які саме нотаріальні дії вчинялися позивачем у 3 кварталі 2013 р.

Крім того, перевіркою встановлено, що сплачені кошти на загальну суму 62 727,82 грн. з розрахункового рахунку позивача було сплачено ЗАТ «Київстар Дж.Єс.Ем.» за послуги мобільного зв'язку отримані працівником підприємства Бубелою С.О. З огляду на викладене, відповідачем зроблено висновок, що отримані працівником підприємства послуги з безкоштовного мобільного зв'язку є отримання останнім додаткового блага, яке в силу приписів Податкового кодексу України має бути оподатковане.

Як встановлено в ході розгляду справи, позивач не надає своїм працівникам послуги мобільного зв'язку і не має можливості їх надавати у зв'язку з тим, що відповідно до частини 3 статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-ІV «Про телекомунікації» надання послуг мобільного зв'язку підлягає ліцензуванню. Навпаки, послуги мобільного зв'язку надаються виключно позивачу оператором мобільного зв'язку на підставі договорів про надання послуг мобільного зв'язку.

Використання послуг мобільного зв'язку є виробничою необхідністю при виконанні фізичними особами-співробітниками позивача, своїх посадових обов'язків і не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю самого позивача, а не конкретних фізичних осіб. Надання таких послуг підтверджується відповідними розрахунковими документами.

Таким чином, використання позивачем мобільних телефонів не підпадає під визначення додаткового блага і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками позивача своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності позивача.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 56726551702 від 03.12.2014 р. прийнято відповідачем протиправно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя В.В.Файдюк

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Чаку Є.В.