Рішення

від 26.02.2015 по справі 554/14370/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/14370/14-ц Номер провадження 22-ц/786/770/15Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Карнаух П. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого: судді Карнауха П.М.

суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.

при секретарі: Ткаченко Т.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою в.о. прокурора Октябрського району міста Полтави М.О.Дубинки на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності, в якому вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді нерухомого майна. Вона як спадкоємець першої черги звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка, а відповідачі, які є синами її та померлого спадкодавця таку заяву не подавали. Нотаріус відмовив у вчиненні нотаріальної дії по видачі їй як єдиній спадкоємиці свідоцтва про право на спадщину з огляду на те, що відповідачі також вважаються такими, що прийняли спадщину після померлого батька у відповідності до ст. 1270 ЦК України. Відповідачі не бажають отримувати свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька та приймати участь у витратах по оформленню документів для отримання свідоцтва.

З урахуванням вищевикладеного та поданої заяви про збільшення позовних вимог остаточно просила суд визнати за нею право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку за цією ж адресою, та, оскільки її чоловік був власником ПВКФ «Хортиця», у власності якої знаходяться виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2, що розташовані на земельній ділянці Полтавської міської ради, а нотаріус не видає свідоцтво про право на спадщину за законом через втрату свідоцтва про право власності на зазначені виробничі приміщення та відсутність у підприємства статутного фонду, у відповідності до ст. 178, ст.ст. 1216, 1218 ЦК України просила визнати її засновником зазначеного підприємства, спадкоємицею першої черги після померлого чоловіка, власником підприємства як на цілий майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять всі види майна, що призначені для його діяльності, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи, послуги, фірмове найменування, товарний знак, та інші виключні права, в тому числі визнати право власності за ПВКФ «Хортиця» на виробничі приміщення за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 203,1 кв.м.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2014 року позовні вимоги задоволені.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 53,2 кв.м., житловою площею 33,9 кв.м., житловий будинок К-2, загальною площею 172,8 кв.м., житловою площею 37,9 кв.м., огорожу № 1, вимощення № 5, огорожу № 6, ворота огорожі № 7; земельну ділянку площе. 0,0534 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 5310137000:15:015:0391, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд.

Визнано ОСОБА_3, засновником Приватної виробничо-комерційної фірми «Хортиця», код ЄДРПОУ 13948195, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3.

Визнано ОСОБА_3, спадкоємицю першої черги після померлого ОСОБА_6, власником Приватної виробничої-комерційної фірми «Хортиця», код ЄДРПОУ 13948195, в цілому як на майновий комплекс, що використовується для здійснення підприємницької діяльності, до складу якого входять всі види майна, що призначені для його діяльності, а також права на позначення, що індивідуалізують підприємство, його продукцію, роботи, послуги, фірмове найменування, товарний знак, та інші виключні права, в тому числі визнано право власності за Приватною виробничо-комерційною фірмою «Хортиця», код ЄДРПОУ 13948195, право власності на виробничі приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 203.1 кв.м., а саме:

-побутовий корпус під літерою А-1, пл.. 15,0 кв.м., в тому числі коридор 1-1 пл. 2,3 кв.м., кімната відпочинку пл.. 5,3 кв.м., топочна 1 3 пл. 1,6 кв.м., баня 1-4 пл. 5,8 кв.м.;

-контора під літерою «Б-2», пл.. 29,2 кв.м., в тому числі коридор 1-1 пл. 0,9 кв.м., підсобне приміщення 1-2 пл. 1,7 кв.м., кабінет 1-3 пл. 11,7 кв.м., кабінет 2-4 пл. 2,5 кв.м., кабінет 2-5 пл. 12,4 кв.м.;

-майстерня під літерою «В-1» пл.. 105,2 кв.м., в тому числі майстерня 1-1 пл. 19,4 кв.м., майстерня 1-2 пл. 11,1 кв.м., майстерня 1-3 пл. 15,8 кв.м., майстерня 1-4 пл. 36,3 кв.м., майстерня 1-5 пл. 22,6 кв.м.;

-склад під літерою Г-1 пл. 53,7 кв.м., в тому числі склад 1-1 пл. 18 кв.м., склад 1-2 пл. 19,5 кв.м., склад 1-3 пл. 16,2 кв.м.;

вбиральня Д-2, навіс Е, навіс Ж, ворота № 1, огорожа №№ 3,4,5,6.

З цим рішенням не погодився в.о. прокурора Октябрського району м. Полтави М.О.Дубинка, який в апеляційній скарзі прохає рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6, після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва на право власності на нерухоме майно, а також земельної ділянки за цією ж адресою, площею 0,0534 га, кадастровий номер 5310137000:15:015:0391, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯМ № 113178 від 29.03.2012 р. (а.с. 3, 10-16, 87-99).

Згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 01.09.2014 р. за № 23-2014 зареєстрована спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 (а.с. 7).

Постановою приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_8 відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом як єдиній спадкоємиці на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належало ОСОБА_6, померлому ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки на час відкриття спадщини разом із померлим були зареєстровані дружина ОСОБА_3 та діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які у відповідності до ст. 1268 ЦКУ вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не заявили про відмову від неї (а.с. 8).

З матеріалів справи також убачається, що ОСОБА_6 за життя був засновником приватної виробничо-комерційної «Фірми Хортиця», яке зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.69-71).

Рішенням Октябрського райвиконкому № 386 від 06.10.1992 р. зареєстрований Статут зазначеного підприємства (а.с. 43-51).

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 22.02.1995 р. № 58 надано дозвіл фірмі «Хортиця» на проектування виробничої бази по АДРЕСА_2 (а.с.60).

Актом державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 29.12.1995 року, затвердженого директором ПВКФ «Хортиця» за № 28 від 05.01.1996 р., прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт по АДРЕСА_2 (а.с. 53-59).

18.12.2012 р. ПФКФ «Хортиця» в особі директора ОСОБА_6 та Полтавською міською радою був укладений договір оренди землі, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення двадцять шостої сесії полтавської міської ради шостого скликання від 18 вересня 2012 року надає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку для експлуатації та обслуговування виробничої бази, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1542 кв.м. згідно з планом (схемою) земельної ділянки, що є невід'ємною частиною цього договору, кадастровий номер 5310137000:19:003:0018 (а.с.61- 68).

Згідно Довідки ПП «ПБТІ «Інвентаризатор», реєстрація права власності на виробничі будівлі за адресою: АДРЕСА_2, не проводилася (а.с. 42).

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1281 ЦК України).

Згідно ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. (ст. 1221 ЦК України).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч. 3 ст. 1223 ЦКУ).

Згідно ст. 1258 ЦКУ, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦКУ, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За приписами ст.1268 ЦКУ, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦКУ).

Згідно ст. 1270 ЦКУ, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини, у тому числі на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги, протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини (ст. ст. 1273 ,1274 ЦКУ).

Як роз'яснено у п. 25 Постанови Пленуму ВСУ 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини.

У відповідності до ст. 1296 ЦКУ, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Ст. 1297 ЦКУ закріплено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Разом з тим, як роз'яснено у п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК Україна, є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК (435-15), зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.

Окрім того, як роз'яснено у п. 23 Постанови пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають . У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦКУ).

Відповідно до ст. 392 ЦК України, право власності підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою стороною, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд першої інстанції не врахував ту обставину, що на час відкриття спадщини після померлого спадкодавця ОСОБА_6 за його адресою, окрім дружини ОСОБА_3, яка подала заяву про прийняття спадщини, були зареєстровані також сини ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які заяви про прийняття спадщини нотаріусу не подавали, та у відповідності до ст. 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину, оскільки не заявили про відмову про неї протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦКУ.

Місцевий суд послався на наявність спору про право, який виник через небажання відповідачів отримувати свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого батька ОСОБА_6 та приймати участь у витратах по оформленню документів. Разом з тим, не врахував, що отримання свідоцтва про право на спадщину у відповідності до ст. 1296 ЦКУ, є правом, а не обов'язком, що узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п. п. 25,27 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику в справах про спадкування».

З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання за нею права власності на спадкове майно у вигляді житлового будинку та земельної ділянки після померлого чоловіка ОСОБА_6

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання її власником ПВКФ «Хортиця» в цілому як на майновий комплекс та право власності за ПВКФ «Хортиця» на виробничі приміщення, виходячи з того, що відповідачі є такими, що прийняли спадщину, а згідно ст. 191 ЦКУ, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю, у зв'язку з чим вимоги ст. 1297 ЦК України щодо обов'язку спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно поширюються і на ПВКФ «Хортиця».

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наказом № 56 від 13.12.1995 року затверджено Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходиться у власності юридичних та фізичних осіб (далі - Правила), що були чинні на час завершення будівництва виробничих приміщень ПВКФ «Хортиця» згідно Акту державної приймальної комісії про прийняття об'єкта в експлуатацію від 29.12.1995 року, якими встановлений порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна та визначено, що до об'єктів нерухомого майна, що підлягають державній реєстрації, відносяться зокрема, нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого , господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках .

Державній реєстрації підлягають тільки ті об'єкти, які закінчені будівництвом та прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування та при наявності матеріалів інвентаризації (п. 1.5-1.6 Правил).

Оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності за зразком, наведеним в додатку N 12: фізичним та юридичним особам на підставі документів, встановлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна (п. 4.1 Правил).

Наказ № 56 від 13.12.1995 р. передбачав державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що спір про право в даному випадку відсутній, оскільки ПВКФ «Хортиця» фактично набуло право власності на нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_2, і даний факт ніким не оспорюється.

Окрім того, ПВКФ «Хортиця» як самостійний учасник цивільних відносин не зверталося з відповідним позовом про визнання будь-яких прав, зокрема на виробничі приміщення, в разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Оскільки постанова нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 10.09.2014 р. не стосується спадкування ПВКФ «Хортиця» як єдиного майнового комплексу, висновки суду першої інстанції про те, що нотаріус не видає свідоцтво про право на спадщину за законом на ПВКФ «Хортиця», оскільки відсутній статутний фонд підприємства, не підтверджені жодними доказами та ґрунтуються на припущеннях.

Також суд першої інстанції не врахував, що згідно довідки ПП «Полтавське МБТІ» реєстрація право власності на виробничі приміщення ПВКФ «Хортиця» не проводилася та дійшов помилкового висновку про втрату ПВКФ «Хортиця» свідоцтва про право власності на виробничі приміщення.

Також суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову ОСОБА_3 про визнання її засновником ПВКФ «Хортиця» з огляду на те, що у разі смерті єдиного засновника приватного підприємства державним реєстратором вносяться зміни до установчих документів, які пов'язані зі зміною складу засновників, при наявності свідоцтва поро право на спадщину.

Доказів про те, що дане питання було предметом розгляду компетентного державного органу, зокрема відповідної Державної реєстраційної служби у відповідності до ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності», позивачем не надано. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання її засновником підприємства є безпідставними та необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є слушними та підлягають до задоволення, а рішення суду скасуванню.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,307, п. 1,3,4 ч.1 ст.309, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу в.о. прокурора Октябрського району міста Полтави М.О.Дубинки - задовольнити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 12 грудня 2014 року, - скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ /підпис/ П.М.Карнаух

СУДДІ /підпис/ Ю.В.Дряниця

/підпис/ Л.І. Пилипчук

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного

суду Полтавської області П.М.Карнаух