Рішення

від 26.02.2015 по справі 390/2582/14-ц

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 390/2582/14-ц

Провадження № 2/390/16/15

"26" лютого 2015 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Квітки О.О.,

при секретарі - Шматковій А.І.,

за участі представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача-1 - ОСОБА_2,

представника відповідача-1 - ОСОБА_3,

представника третьої особи Оситнязької сільської ради Кіровоградського району - Палія М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, де третіми особами є: Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», Реєстраційна служба Кіровоградського РУЮ, Оситнязька сільська рада Кіровоградського району, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

встановив :

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з вказаним позовом, після уточнення позовних вимог просив визнати недійсним розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 175-р від 29.03.2002, у частині виділення в натурі та передання в приватну власність, а також отримання державного акту на право приватної власності на землю громадянкою ОСОБА_7; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КР № 014971 та скасувати реєстрацію акту, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 547; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.04.2014, видане нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_8 та скасувати реєстрацію в реєстрі за № 177; скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на прізвище ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 5280839); внести зміни до Державного земельного кадастру щодо власника земельної ділянки (реєстраційний номер 334601135225); визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, площею 8,15 га, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_6; витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, площею 8,15 га, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з незаконного чужого володіння; стягнути з відповідача судові витрати по справі. Свої вимоги мотивував тим, що його дід ОСОБА_9 мав у власності земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 8,15 га, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 201036, виданий 29.06.1999. ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, після його смерті спадщину прийняв його син ОСОБА_10. Після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач ОСОБА_6 звернувся до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори для оформлення права на спадкове майно, що залишилось після ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Під час оформлення земельної ділянки у нотаріуса Головним управлінням Держземагенства у Кіровоградській області відмовлено у видачі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, оскільки що земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку із кадастровим номером 3522586400:02:000:0375. Пізніше з'ясувалося, що земельна ділянка з такими ж зовнішніми межами та номером на плані і розміром на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації № 175-р від 29.03.2002 передана у власність ОСОБА_7. Остання померла, а її спадкоємцем є ОСОБА_2, який має право власності на спірну земельну ділянку. У зв'язку з тим, що він не може реалізувати свої право власності на спадкове майно, звернувся до суду із позовом.

Представник позивача ОСОБА_1 просив задовольнити позов із підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач-1 ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечили, просили відмовити в задоволенні позовних вимог. Представник відповідача у запереченні зазначив, що розпорядженням голови Кіровоградської РДА № 175-р від 29.03.2002 ОСОБА_7, як власнику сертифіката на право на земельну частку (пай) АГП ім. Фрунзе на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району було наділено в натурі та передано у приватну власність земельну ділянку НОМЕР_1, загальною площею 8,15 га, яка призначено для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Оситнязької сільської ради. На підставі цього розпорядження ОСОБА_7 отримала державний акт на право приватної власності на землю серія ІІ-КР №014971, який видано Кіровоградською РДА. Вказану земельну ділянку ОСОБА_7 заповіла ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_7 29.05.2013 спадщину прийняв ОСОБА_2, який отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом та провів державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375. У ОСОБА_6 відсутні докази скасування державного акту чи рішень органів, якими спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_7, а в подальшому ОСОБА_2, тому вважає, що немає підстав визнати за ОСОБА_6 право власності. Згідно із рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області по справі № 309/994/14-ц, де предметом спору була земельна ділянка з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, вимоги позивача залишилися без задоволення. Крім того, зазначає, що батько позивача жодним чином не підтвердив фактичне володіння земельною ділянкою. Тобто земельна ділянка перейшла до держави тому, що ОСОБА_10 не прийняв її у спадщину, а отже не міг передати як спадок своєму синові ОСОБА_6.

Представник відповідача-2 Кіровоградської районної державної адміністрації Дяченко О.С. подав до суду заперечення, в яких зазначила, що п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто із спадкоємців за законом або за заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави. Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно із якими цей ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Вказана позиція викладене у листі ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13. Позивачем не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_10 фактично вступив у спадщину відповідно до вимог ЦК УРСР. Тому вважає, що прийняті розпорядження голови Кіровоградської РДА № 175-р від 29.03.2002 в частині виділення земельної ділянки НОМЕР_1 площею 8,15 га ОСОБА_7 райдержадміністрація діяла в межах наданих повноважень та відповідно до вимог ЗК України та інших нормативних актів. У зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позову (а.с.121-122).

Представник третьої особи Реєстраційної служби Кіровоградського РУЮ до суду не з'явився, надіслали заяву, в якій просили справу розглядати без участі їх представника, рішення прийняти на розгляд суду (а.с.40-41).

Представник третьої особи Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Палій М.В. просив вирішити спір на розсуд суду.

Відповідно до ст.ст. 58, 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, за допомогою належних та допустимих доказів. В ч. 3 ст. 61 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що на підставі державного акту серії КР № 201036 від 29.06.1999 ОСОБА_9 належала земельна ділянка площею 8,15 га в межах згідно із планом (а.с.7 т.1). ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8 т.1).

У відповіді Державної інспекції сільського господарства в Кіровоградській області від 03.03.2014 зазначено, що у ході перевірки встановлено, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серія КР № 201036 реєстр. № 1036 та на підставі рішення сесії Оситнязької сільської ради від 25.06.1999 № 4 гр. ОСОБА_9 від 29.06.1999 передано у власність земельну ділянку НОМЕР_1 за план-схемою земель колективної власності площею 8,15 га ріллі. Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №014971 встановлено, що земельна ділянка з такими ж зовнішніми межами та номером на плані і розміром на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації від 29.03.2002 № 175-р передана у власність гр. ОСОБА_7. Таким чином, при документальному розгляді заяви підтверджується факт видачі правовстановлюючого документа на одну й ту ж саму земельну ділянку двом особам. Враховуючи викладене та зважаючи на дати прийняття рішень та видачі правовстановлюючих документів Державна інспекція сільського господарства в Кіровоградській області вбачає неправомірні дії з боку Кіровоградської районної державної адміністрації при прийнятті розпорядження № 175-р від 29.03.2002, згідно з яким гр. ОСОБА_7 передано у власність земельну ділянку, яка вже належить до земель приватної власності (а.с. 13 т.1).

Відповідно до рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 13.06.2014, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 16.10.2014, ОСОБА_6 відмовлену у позові до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання права власності на земельну ділянку та витребування її з чужого незаконного володіння (а.с. 23-28 т.1).

Згідно із рішенням Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області № РВ-3500023822013 від 18.11.2013 ОСОБА_6 відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру у зв'язку із знаходженням в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Під час державної реєстрації земельної ділянки в НКС виявлено, що земельна ділянка накладається на іншу земельну ділянку з таким кадастровим номер 3522586400:02:000:0375 (а.с.11-12 т.1).

Відповідно до договорів оренди земельної ділянки №375 від 02.04.2002, від 31.12.2009, від 10.04.2014 ОСОБА_7 передавала в оренду спірну земельну ділянку СТОВ ім. Фрунзе (а.с.50-65).

Згідно із уточненим розрахунком нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Оситнязької сілької ради Кіровоградського району загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки № 3522586400:02:000:0375 станом на 01.01.2014 складає 149 970 грн. (а.с.66-68).

В свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 09.04.2014 спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_7 є її син ОСОБА_2. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 8,15 га, кадастровий номер № 3522586400:02:000:0375, яка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на землю серії ІІ-КР № 014971, виданим 02.04.2002 Кіровоградською райдержадміністрацією і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 547 (а.с.70-71).

Згідно із витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права орендарем спірної земельної ділянки є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю імені Фрунзе (а.с.73).

Як вбачається із відповіді завідуючої Кіровоградської районної державної нотаріальної контори від 21.11.2014 із заявами про прийняття спадщини та відмовою від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, до зазначеної нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа не заводилася, відповідно до свідоцтва про право на спадщину після його смерті не видавались (а.с.90-91).

Із матеріалів спадкової справи № 107/2012, яка заведена після смерті ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 видно, що ОСОБА_6 прийняв спадщину після смерті свого батька ОСОБА_10 (а.с.95). Батьками ОСОБА_6 були ОСОБА_10 та ОСОБА_13 (а.с.160). Згідно із посвідкою про народження НОМЕР_2 батьком ОСОБА_10 був ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.161, 163-164). В довідці виконкому Оситнязької сільської ради №1078 від 09.09.2014 зазначено, що померлий ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав та був зареєстрований з 1980 року і до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_1. На день смерті спадкодавця у вищезазначеному будинку проживали та були зареєстровані з 1978 року син - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5, та його дружина - ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3. Заповіт від імені ОСОБА_9 виконкомом Оситнязької сільської ради не посвідчувався (а.с.177 т.1). 21.02.2014 ОСОБА_6 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,53 гектарів, що розташована на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії КР № 200813 (а.с.174). Крім того, 04.09.2014 ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом: житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, вказаний будинок належав ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, після якого прийняв спадщину його син - ОСОБА_10, але не встиг оформити свої спадкові права (а.с. 225 т.1).

Відповідно до довідки Оситнязької сільської ради Кіровоградського району № 18 від 14.01.2015 власником земельної ділянки НОМЕР_1, площею 8,15 га, є ОСОБА_2, відповідно до витягу із державного реєстру речових прав ЕЕА 173906, зареєстрованого 09.04.2014; договір оренди земельної частки (паю) з СТОВ ім. Фрунзе, зареєстрований 23.06.2014; земельна ділянка НОМЕР_1 в 2002 році входила до переліку не витребуваних земельних ділянок, що знаходилися в користуванні СТОВ ім. Фрунзе (а.с. 228 - 236 т.1).

У рішенні Оситнязької сільської ради Кіровоградського району № 158/3 від 20.12.2001 про внесення змін до рішення восьмої сесії Оситнязької сільської ради від 25.06.1999 зазначено, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка була передана в приватну власність громадянинові ОСОБА_9, який на цей час помер, передати цю ділянку у відання сільської ради. За вказаним громадянином право на земельну частку (пай) посвідчене сертифікатом зберігається. Надання земельної ділянки у приватну власність з виділенням в натурі проводити після оформлення спадщини (а.с.230 т.1).

У своїй відповіді від 01.12.2014 Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області повідомила, що в архівному відділі райдержадміністрації відсутні документи, які стали підставою для оформлення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку площею 8,15 га на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району (а.с.107). Згідно із розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації №175-р від 29.03.2002 громадянам власникам сертифікатів передано у приватну власність частки (паї) АГП ім. Фрунзе на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області земельні ділянки згідно із затвердженої у встановленому порядку схеми поділу земель, у списку громадян Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області на отримання державних актів на право приватної власності на землю зазначена ОСОБА_7, яка отримала земельну ділянку загальною площею 8,15 га (а.с. 108-110 т.1).

Відповідно до відповіді Кіровоградської районної державної нотаріальної контори від 23.01.2015 після смерті ОСОБА_14, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, до зазначеної нотаріальної контори не зверталися, спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалося (а.с.7-8 т.2).

У довідці СТОВ ім. Фрунзе зазначено, що ОСОБА_9 отримував орендну плату за земельну ділянку НОМЕР_1 з 1999 року по 2000 рік включно, а після його смерті орендну плату отримував його син ОСОБА_10 (а.с.13-19 т.2). В аналогічній довідці СТОВ ім. Фрунзе зазначено, що ОСОБА_2 після смерті матері ОСОБА_7 продовжував одержувати орендну плату за земельний пай з 2013 року згідно із договору оренди, зареєстрованого 05.11.2010 на ОСОБА_7. Договір оренди переоформлено 23.06.2014 на ОСОБА_2 згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом. За 2014 рік розрахунок проведено повністю. З 2002 року по 2013 рік орендну плату отримувала його мати ОСОБА_7 (а.с. 20-33 т.2).

Відповідно до договору НОМЕР_1 орендної ділянки від 31.12.1999 ОСОБА_9 передав у володіння і користування на умовах оренди ТОВ ім. Фрунзе земельну ділянку загальною площею 8,15 гектарів, згідно із державним актом на право приватної власності на землю (а.с. 34-37 т.2).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 548 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

В п. 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року зазначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юста України N 18/5 від 14.06.1994 , свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто таким, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст.549 Цивільного кодексу). Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном серед іншого є: довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця. Окрім того, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього.

Отже, після смерті ОСОБА_9 спірна земельна ділянка та інше майно перейшло у спадок до його сина ОСОБА_10 та дружини ОСОБА_13.

Згідно із п. 1,3 ст. 9 Земельного кодексу України 1990 року (діяв на час спірних правовідносин) до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України 1990 року надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, який ратифікований Верховною Радою України 11.09.1997, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У ст. 1216 Цивільного кодексу України зазначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Виходячи з вищевикладеного, будь-яких підстав, передбачених ст. 31 Земельного кодексу України 1990 року, передавати спірну земельну ділянку у відання сільської ради у рішенні сільської ради не наведено. Взагалі сільська рада відповідно до ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», позбавлена повноваження своїм рішенням вилучати земельну ділянку у особи і передавати її у своє відання. А тому суд вважає, що рішення Оситнязької сільської ради Кіровоградського району № 158/3 від 20.12.2001 є незаконним.

Оскільки спадкоємці ОСОБА_9 були незаконно позбавлені частини спадково майна - земельної ділянки, яка в подальшому на підставі розпорядження Голови Кіровоградської районної державної адміністрації № 175-р від 29.03.2002 передано у власність ОСОБА_7, то вказане розпорядження необхідно визнати недійсним у частині виділення в натурі та передання у приватну власність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки.

Оскільки суд скасовує вказане розпорядження, то слід визнати недійсним і свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.04.2014, видане нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_8 та скасувати його державну реєстрацію, оскільки зважаючи на вищевикладене, право власності на спірну земельну ділянку не могло входити до складу спадщини.

ОСОБА_7, а після неї і ОСОБА_2 є добросовісним набувачами земельної ділянки з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, проте ця земельна ділянка безвідплатно набута на підставі розпорядження Голови Кіровоградської районної державної адміністрації, який не мав права її відчужувати, а тому спірну земельну ділянку слід у нього витребувати.

Відповідно до ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952, ст.ст. 15,16,21, 321, 388, 392, 1216, 1258 ЦК України, ст.ст. 525, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, ст. 155 ЗК України, ст.ст. 9, 19, 31, 32 ЗК України 1990 року, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Мін'юста України N 18/5 від 14.06.1994, керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області, де третіми особами є: Кіровоградська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», Реєстраційна служба Кіровоградського РУЮ, Оситнязька сільська рада Кіровоградського району, про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29.03.2002 № 175-р, у частині виділення в натурі та передання в приватну власність, а також отримання державного акту на право приватної власності на землю громадянкою ОСОБА_7.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КР № 014971 та скасувати реєстрацію акту, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 547.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.04.2014, видане нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Кіровоградської області ОСОБА_8 та скасувати реєстрацію в реєстрі за № 177.

Скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на прізвище ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 5280839).

Визнати право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, площею 8,15 га, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за ОСОБА_6 та внести відповідні зміни до Державного земельного кадастру щодо власника земельної ділянки (реєстраційний номер 334601135225).

Витребувати земельну ділянку з кадастровим номером 3522586400:02:000:0375, площею 8,15 га, що знаходиться на території Оситнязької сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, з незаконного володіння ОСОБА_2.

Стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області на користь ОСОБА_6 судові витрати по справі у сумі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 к..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області О.О. Квітка