Рішення

від 15.01.2015 по справі 314/6356/14-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/6356/14-ц Провадження № 2/314/97/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Галянчук Н.М.,

при секретарі Грицак Л.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вільнянськ цивільну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним -

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним, в позові посилається на те, що 07 серпня 2004 року між ним та ОСОБА_4, правонаступником якої є відповідач ОСОБА_3, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 43. Відповідно до умов договору, ОСОБА_4 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 9,8916 га (рілля). Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. Договір є діючим (з урахуванням положень договору щодо умов його пролонгації), у встановленому законом порядку його дію не припинено.

Відповідач ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від

21 жовтня 2005 року, реєстровий № 2631, на підставі якого відповідачем отримано два Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗП № 097702 та серії ЗП

№ 097703 від 19 квітня 2006 року щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321587300:01:001:0063 та 2321587300:01:001:0064 відповідно.

04 липня 2014 року позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено додаткові угоди № 1, № 2 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2014 року щодо поновлення терміну дії первісного договору оренди на наступні 10 років - до 07 серпня 2024 року. Проте зареєструвати зазначені додаткові угоди у встановленому законом порядку сторони не мають змоги, оскільки в жовтні 2014 року позивачу стало відомо про те, що Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області зареєстровано два договори оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладені між першим та другим відповідачами. Предметом договорів є земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні позивача відповідно до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2004 року.

З 07 серпня 2004 року по теперішній час зазначена земельна ділянка не вибувала з орендного користування позивача. На теперішній час вона засіяна позивачем озимою пшеницею.

У зв'язку з чим, ОСОБА_2 змушений звернутись до суду з вказаним позовом, у якому просить визнати недійсними з моменту укладення договори оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 4,9459 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0063, а також загальною площею 4,9457 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0064, які розташовані на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, а також поновити на новий термін - до 07 серпня 2024 року - строк дії договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2004 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги, просив суд визнати недійсними з моменту укладення договори оренди землі

№ б/н від 25 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилась, надала суду письмову заяву, у якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі, просить позов задовольнити (а.с. 41).

Представник відповідача ТОВ «Компанія Фенікс 2009» у судове засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення, у яких посилаючись на недоведеність та обґрунтованість позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 42-43).

Від представника третьої особи - Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області надійшла заява про розгляд справи без його участі (а.с. 24).

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов приватного підприємця ОСОБА_2 таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

В судовому засіданні встановлено, що 07 серпня 2004 року між позивачем приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 43, відповідно до якого позивачу, як фізичній особі підприємцю, була передана в оренду земельна ділянка загальною площею 9,8916 га (рілля), що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. (а.с. 6-7).

Вказаний договір зареєстровано у Запорізькій регіональній філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25 вересня 2004 року за № 40.

03 жовтня 2004 року сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с. 8).

Відповідно до п. 11.2 зазначеного договору, договір може бути розірваний: за взаємною згодою сторін, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Пунктом 3.2 зазначеного договору встановлено, що у разі якщо Орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень Орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від

21 жовтня 2005 року, реєстровий № 2631 (а.с. 15), на підставі якого відповідачем отримано два Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗП № 097702 та серії ЗП № 097703 від 19 квітня 2006 року щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321587300:01:001:0063 та 2321587300:01:001:0064 відповідно.

04 липня 2014 року між позивачем приватним підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3, як правонаступником ОСОБА_4, укладено додаткові угоди № 1, № 2 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2014 року щодо поновлення терміну дії первісного договору оренди на наступні 10 років - до 07 серпня 2024 року (а.с. 12, 13).

Проте зареєструвати зазначені додаткові угоди у встановленому законом порядку сторони не мають змоги, оскільки 25 травня 2010 року було укладено два договори оренди між ТОВ «Компанія Фенікс 2009» та ОСОБА_3 стосовно спірної земельної ділянки, яка знаходиться в орендному користуванні позивача відповідно до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2004 року (а.с. 25-27, 30-32).

Частиною 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.

Частинами 1 ст. 651, 652 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Щодо розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, то наведені норми передбачають таку можливість або у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом, або у зв'язку з істотною зміною обставин у виняткових випадках.

Частинами 1, 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно ч. 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 6 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч. 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених ч. 1ст. 15 Закону України «Про оренду землі», є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст. 15 цього Закону.

Відповідна правова позиція щодо визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними вказана у постанові Верховного Суду України від 06.02.2012 по справі № 6-104ц11 та у постанові Верховного Суду України від 14.03.2012 по справі № 6-7цс12 за позовами власників земельних ділянок до ТОВ «Яромир-Агро», які мотивовані тим, що ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є, відповідно до ч. 2 цієї ж статті, підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору оренди недійсним.

Вказані постанови Верховного Суду України, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують в своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із цим рішенням Верховного Суду України.

Судом встановлено, що договори оренди землі від 25 травня 2010 року, укладені відповідачами у справі ОСОБА_3 та ТОВ «Компанія Фенікс 2009», не містять всіх істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», зокрема, порушено додержання ч. 2 зазначеної статті, оскільки акти про передачу та прийом земельних ділянок згідно умов договорів оренди від 25 травня 2010 року підписані відповідачами з порушенням, оскільки фактично земельні ділянки другому відповідачу не передавалась, так як знаходяться в орендному користуванні позивача згідно договору

№ 43 від 07 серпня 2004 року, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4, правонаступником якої є ОСОБА_3, який на момент розгляду справи ніким не розірваний, ні одним із зазначених способів ст. 31 Закону України «Про оренду землі», умов договору, та в іншому встановленому законом порядку, його дію не припинено.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач та його представник на підставі ст. 60 ЦК України, довели ті обставини, на які вони посилались, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», третя особа: Реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області, про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9459 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0063, яка розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Визнати недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9457 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0064, яка розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 121,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» на користь приватного підприємця ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 121,80 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.М. Галянчук

15.01.2015

15.01.2015