Ухвала

від 29.07.2015 по справі 314/6356/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Є.у № 314/6356/14 Головуючий у 1 інстанції: Галянчук Н.М.

№ провадження 22-ц/778/3017/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді: Стрелець Л.Г.,

суддів: Каракуші К.В.

ОСОБА_1

при секретарі: Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі за позовом приватного підприємця ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009», ОСОБА_3, третя особа реєстраційна служба Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди землі недійсни, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2014 року ПП ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 07 серпня 2004 року між ним та ОСОБА_4, правонаступником (спадкоємцем) якої є відповідач ОСОБА_3, укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 43.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_4 передала, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 9,8916 га. (рілля). Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років - до 07 серпня 2014 року. Договір є діючим (з урахуванням положень договору щодо умов його пролонгації), у встановленому законом порядку його дію не припинено.

Відповідач ОСОБА_3 набула право власності на вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21 жовтня 2005 року, реєстровий № 2631, на підставі якого відповідачем отримано два Державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЗП № 097702 та серії ЗП № 097703 від 19 квітня 2006 року щодо права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 2321587300:01:001:0063 та 2321587300:01:001:0064 відповідно.

04 липня 2014 року ним та відповідачем ОСОБА_3 укладено додаткові угоди № 1, № 2 до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2014 року щодо поновлення терміну дії первісного договору оренди на наступні 10 років - до 07 серпня 2024 року. Проте зареєструвати зазначені додаткові угоди у встановленому законом порядку сторони не мають змоги, оскільки в жовтні 2014 року позивачу стало відомо про те, що Реєстраційною службою Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області зареєстровано два договори оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладені між першим та другим відповідачами. Предметом договорів є земельна ділянка, яка знаходиться в орендному користуванні позивача відповідно до договору оренди земельної ділянки № 43 від 07 серпня 2004 року.

З 07 серпня 2004 року по теперішній час зазначена земельна ділянка не вибувала з його орендного користування. На теперішній час вона засіяна позивачем озимою пшеницею.

Посилаючись на ці обставини, просив визнати недійсними з моменту укладення договори оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладені між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» щодо передачі в оренду земельних ділянок загальною площею 4.9459 га. кадастровий номер 2321587300:01:001:0063, а також загальною площею 4.9457 га. кадастровий номер 2321587300:01:001:0064, які розташовані на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9459 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0063 , яка розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди землі № б/н від 25 травня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" щодо передачі в оренду земельної ділянки загальною площею 4,9457 га, кадастровий номер 2321587300:01:001:0064 , яка розташована на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь приватного підприємця ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 121,80 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" на користь приватного підприємця ОСОБА_2 понесені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 121,80 грн.

Не погодившись з рішенням ТОВ «Компанія Фенікс 2009» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду, справу направити на новий розгляд.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність укладеного сторонами договору оренди землі вимогам ст. 15 Закону України "Про оренду землі" і ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Спірні договори були укладені відповідачами у травні 2010 року, тоді як предмет договорів оренди - дві земельні ділянки знаходились у фактичному користуванні у позивача ПП ОСОБА_2 за договором оренди, укладеним 7 серпня 2004 року з попереднім власником ОСОБА_4, строк дії якого закінчувався 7 серпня 2014 року. Після смерті власника земельної ділянки її правонаступник відповідач ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку орендні відносини з позивачем не припинила, продовжувала отримувати орендну плату і у серпні 2014 року погодився на продовження орендних відносин з ПП ОСОБА_2 підписавши 4 липня 2014 року додаткову угоду до договору оренди від 7 серпня 2004 року продовживши термін дії договору ще на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, позивач посилався на порушення орендодавцем його переважного права, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем. Крім того, на момент укладання спірного договору оренди не втратив чинності договір, укладений у серпні 2004 року між позивачем і ОСОБА_4 Земля знаходилася у фактичному користуванні позивача.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до положень ст. ст. 141, 149 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у користуванні осіб, передаються у власність чи користування іншим особам лише після їх вилучення у встановленому законом порядку у попереднього користувача.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

Законом України "Про оренду землі" визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору на укладення договору найму на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, стаття 764 ЦК України передбачає можливість поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та немає заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Отже, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

У справі, яка розглядається, пунктом 11.4 договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ПП ОСОБА_2, передбачалось, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Пунктом 3.1 Договору передбачено, що після закінчення строку дії цього договору орендар має переважне право на його поновлення на новий строк.

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що смерть орендодавця не припиняє дію договору оренди, а відповідач ОСОБА_3 у відповідності до ст.1218 ЦК України крім права власності на землю успадкувла і обов'язки, які мав спадкодавець за договором оренди, укладеним з позивачем у 2004 році.

Укладаючи у 2010 році спірні договори оренди з новим орендарем без розірвання договору оренди з ПП ОСОБА_2 і без вилучення у нього земельної ділянки, ОСОБА_3 порушила його право як землекористувача і його переважне право орендаря.

Отже, з огляду на загальні засади цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України; статті 3-5, 11, 15, 31 ЦПК України) необхідно дійти висновку про те, що в разі невизнання орендодавцем права орендаря, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі", на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк таке право підлягає захисту судом за позовом орендаря шляхом визнання недійсним договору оренди цієї самої земельної ділянки, укладеного орендодавцем з іншим орендарем, на підставі пункту 2 частини другої статті 16 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права являються неспроможними.

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апелянта про те, що протягом 2010-2014 року спірна земельна ділянка без згоди власника передавалася позивачем у суборенду іншій особі. Допустимими доказами вказані доводи не підтверджені. Власник земельної ділянки з вимогами про розірвання договору оренди з підстав порушення орендарем умов договору оренди до суду не звертався.

Після смерті орендодавця земельна ділянка продовжувала перебувати у користуванні орендаря, з вимогами про її вилучення спадкоємець ОСОБА_3 до орендаря або до суду не зверталась. У передбаченому законом порядку право користування позивача спірною земельною ділянкою не припинено.

Посилання апелянта на несплату ПП ОСОБА_2 податків за користування земельною ділянкою також являються неспроможними і спростовуються доданими до заперечень на апеляційну скаргу відповідними платіжними документами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не здійснює господарювання на спірній земельній ділянці ніякими допустимими доказами не підтверджуються.

Судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами визначений правильно, норми матеріального і процесуального права не порушені, застосовані вірно, постановлено законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Фенікс 2009» відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: