Постанова

від 24.02.2015 по справі 925/1149/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 року Справа № 925/1149/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі№ 925/1149/14 господарського суду Черкаської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЕКСАНДР-ГАРАНТ-ГРУП12" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" простягнення 29280 грн. за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно відповідачаТкач І.О., дов. від 12.08.2014

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛЕКСАНДР-ГАРАНТ-ГРУП 12" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" 29280 грн. заборгованості за надані послуги (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 14.08.2014), посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання охоронних послуг та на статті 509, 526, 629, 903 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України.

Відповідач визнав позов в частині 16430 грн., в решті відхилив позовні вимоги, посилаючись на відсутність доказів надання позивачем охоронних послуг в цій частині, оскільки сторонами не підписаний акт здачі-прийняття робіт.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.09.2014 (суддя Гура І.І.) позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 14640 грн. боргу та 966,13 грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 (судді: Зеленін В.О. - головуючий, Синиця О.Ф., Шевченко Е.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: всупереч статей 4-3, 33, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на відповідних належних доказах, що підтверджують виникнення зобов'язання з оплати та настання строку його виконання; порушено приписи статей 509, 526, 903 Цивільного кодексу України щодо підстав виникнення, порядку та строку виконання зобов'язання у правовідносинах щодо надання послуг.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні, натомість, подав клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на перебування уповноваженої на представництво особи на лікарняному. Відповідач заперечив проти задоволення клопотання позивача.

Судова колегія відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки ухвалою суду про призначення касаційної скарги до розгляду участь представників сторін обов'язковою не визнавалась, а клопотання про відкладення не зазначає на обставини, що унеможливлюють розгляд касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника відповідача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд встановив, що 01.01.2014 позивач (охорона за договором) та відповідач (замовник за договором) уклали договір № 8 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає під охорону об'єкт, вказаний в дислокації/додатку №1/, який є невід'ємною частиною даного договору (пункт 1.1. договору); за своєю правовою природою договір є договором про надання послуг. Договір набирає чинності з 01 січня 2014 року та діє до 31 грудня 2014 року.

За пунктами 1.2., 1.3. договору охорона здійснюється двома цілодобовими постами, вартість охоронних послуг становить 14640,00 грн. щомісяця.

До обов'язків охорони входить приймати об'єкт під охорону (знімати з-під охорони) згідно з додатком № 3 "Інструкцією про порядок приймання (здавання) об'єктів та окремих приміщень під охорону", затвердженим сторонами (пункт 3.1). За надані послуги замовник сплачує охороні щомісячно суму оплати договору, обумовлену сторонами Оплата щомісячної суми договору у здійснюється до 10 числа місяця, слідуючого за звітним, за безготівковим розрахунком, але в будь-якому випадку строк обчислюється після підписання акта здачі-приймання робіт;

Факт надання замовнику охоронних послуг підтверджується актом здачі-приймання робіт, який складається щомісячно та затверджується представниками замовника і охорони. Акт здачі-приймання робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця. а також по закінченню терміну дії договору (пункт 7.3. договору).

Замовник протягом 3 робочих днів після закінчення надання послуг за відповідний місяць. але не пізніше 5-го числа місяця наступного за звітним, зобов'язаний підписати акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) або надати мотивовану письмову відмову від прийняття послуг. Якщо замовник протягом 5-ти календарних днів після отримання акта здачі-прийняття робіт, не підписує акт та не виставляє вмотивованих письмових претензій до охорони, то акт вважається таким, що підписаний та підлягає виконанню з боку замовника в повному обсязі (пункт 7.4. договору).

30.04.2014 сторони уклали Додаткову угоду до договору, яка набирає чинності з дня її підписання, у якій домовились з 30 квітня 2014 року припинити дію договору. Також 30.04.2014 сторони у зв'язку з припиненням дії договору склали акт зняття постів охорони, згідно з яким охорона знімає всі пости з об'єкту замовника о 12 год. 00 хв. 30.04.2014, замовник до охорони претензій немає.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з вимогою вирішити питання щодо погашення заборгованості за договором в сумі 29280 грн. за послуги за договором, надані в березні 2014 - 14640,00 грн., квітні 2014 - 14640,00 грн.

Місцевий господарський суд також встановив, що підписаним сторонами актом здачі-прийняття робіт № ОУ-000024 від 31.03.2014, відзивом відповідача підтверджено надання позивачем згідно з умовами договору послуг з охорони за березень 2014 року на суму 14640 грн. та їх прийняття відповідачем, позовні вимоги в цій частині визнано законними та обґрунтованими.

Разом з тим, місцевий господарський суд, встановивши, що на підтвердження надання послуг у квітні 2014 року позивач надав посвідчення про відрядження його працівників до відповідача з метою охорони об'єкта, що містять підписи та печатки відповідача в частині відміток про прибуття в пункт призначення та вибуття з нього, вказав, що наявна у матеріалах справи копія акта № ОУ-000032 від 30.04.2014 здачі-прийняття робіт про надання послуг у квітні 2014 року на суму 14640 грн. не містить підпису та печатки відповідача, а, відтак, за відсутності такого акта позивач не довів надання послуг у квітні 2014 року.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції, натомість, зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що спірний акт здачі-приймання робіт за квітень 2014 був вручений відповідачу, але всупереч умовам пункту 7.4. договору не був підписаний та повернутий позивачу, а також не було надано мотивованої письмової відмови від прийняття послуг, а, отже, послуги за квітень 2014 року вважаються наданими та прийнятими відповідачем без зауважень; оскільки наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити, що фіксують факт здійснення надання послуг та факт встановлення договірних відносин, є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отримані послуги, а часткова оплата відповідачем за отримані послуги свідчить, про його схвалення договору та визнання заборгованості.

Відтак, за висновками суду апеляційної інстанції, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Суди встановили, що правовідносини сторін опосередковано договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором, тобто, за змістом законодавства та умов укладеного договору оплаті підлягає фактично надана послуга.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язано довести обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення належними та допустимими доказами; рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками судового процесу, докази, на підставі яких прийнято рішення вказуються в мотивувальній частині судового рішення.

Таким чином, для правильного вирішення спору судам належало на підставі належних та допустимих доказів встановити, чи надавалась позивачем спірна послуга, та додержання порядку її оплати.

Судова колегія зазначає, що суд апеляційної інстанції, всупереч наведеним вище положенням процесуального законодавства, встановлюючи ту обставину, що спірний акт за квітень 2014 року був вручений відповідачу, не послався на будь-які докази, що підтверджували б цю обставину (докази надіслання акта, відмітку відповідача про одержання акта, фіксацію відмови від прийняття відповідачем акта тощо), про що вірно вказано відповідачем у касаційній скарзі. Також, посилаючись у постанові на наявні в матеріалах справи первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити, фіксують факт здійснення послуг та факт встановлення договірних відносин, суд апеляційної інстанції не навів у постанові конкретні первинні документи, які були предметом дослідження та оцінки суду, а визнання відповідачем наданих послуг за попередній період та їх оплата не свідчить беззаперечно про надання послуг позивачем також протягом спірного періоду за квітень 2014 року.

Разом з тим, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що єдиним належним доказом надання послуг у даній справі є акт здачі-прийняття робіт, оскільки за змістом статті 901 Цивільного кодексу України послуги при їх наданні споживаються в процесі вчинення певної дії або здійсненні певної діяльності, не маючи наслідком створення матеріального результату, як об'єкту передачі; при цьому суд першої інстанції не дослідив та не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, наданим позивачем на підтвердження здійснення ним охорони об'єкту відповідача протягом спірного періоду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди всупереч статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглядаючи справу в частині наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 14460 грн. заборгованості за квітень 2014 року, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, у зв'язку з чим їх висновки у даній частині не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню в частині наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 14460 грн. заборгованості за квітень 2014 року, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 3 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський комбікормовий завод" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 у справі № 925/1149/14 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.09.2014 скасувати в частині наслідків розгляду позовних вимог про стягнення 14460 грн. заборгованості за квітень 2014 року.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач