Ухвала

від 26.02.2015 по справі а8/477-07

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/9331/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт» на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року у справі № А8/477-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт» до Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про скасування акту та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцепт» (далі - ТОВ «Акцепт») звернулось з позовом до Управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Криворізької міської ради, третя особа - Державне підприємство «Придніпровська залізниця» про визнання протиправним та скасування наказу від 19.03.2007 року № 19-6 «Про проведення демонтажу рекламних засобів» та зобов'язання повернути рекламні конструкції (інвентарні номери 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Акцепт» зазначило, що рекламні конструкції були встановлені на території підприємства залізничного транспорту ДП «Придніпровська залізниця» на виконання договорів про надання рекламних послуг, які укладалися між позивачем та третьою особою, та за погодженням з останнім. З огляду на це, спірний наказ про демонтаж вищевказаних рекламних конструкцій, як самовільно розташованих на території, відведеній у постійне користування Криворізької дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця», є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2007 року та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акцепт» звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції, та ухвалити нове про задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування наказу від 19.03.2007 року № 19-6 «Про проведення демонтажу рекламних засобів», посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.03.2007 р. Управлінням містобудування та архітектури виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області було винесено наказ №19-6 «Про проведення демонтажу рекламного засобу», згідно якого на комунальне підприємство «Криворіжспецтранс» покладався обов'язок в термін до 21.03.2007 р. здійснити демонтаж рекламних засобів, розташованих за вказаними у наказі адресами. У наказі зазначено, що названі рекламні засоби належать Криворізькій дирекції залізничних перевезень ДП «Придніпровська залізниця» та є такими, що розташовані самовільно.

Акт проведення демонтажу рекламного засобу від 20.03.07 р., підписаний представником відповідача та КП «Криворіжспецтранс», свідчить, що станом на 20.03.07 р. названим комунальним підприємством було здійснено демонтаж рекламних засобів, перелічених у наказі №19-6.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність спірного наказу з тих підстав, що реклама позивача не була розміщена на зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену, як того вимагають приписи Закону України «Про рекламу», натомість, реклама знаходилась на земельних ділянках наданих в користування ДП «Придніпровська залізниця» для розміщення споруд залізниці та їх обслуговування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама на транспорті - це реклама, що розміщується та території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Згідно з ст.16 Закону України «Про рекламу» розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року № 2067 затверджено Типові правила розміщення зовнішньої реклами, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Відповідно до пунктів 2 та 3 вказаних Правил, дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці. Зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Порядок розміщення зовнішньої реклами в м. Кривому Розі затверджений рішенням Криворізької міської ради від 28.02.07 р. № 909.

Регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами в місті здійснюється робочим органом у межах його компетенції та повноважень (без втручання у форму та зміст реклами) на підставі цього Порядку (п. 2.1. Порядку).

Відповідно до п.3 вказаного рішення, робочим органом щодо регулювання діяльності у сфері розміщення зовнішньої реклами призначено Управління містобудування і архітектури Виконавчого комітету Криворізької міської ради.

Згідно з пп. 10.1., 10.6., 10.8., 10.9. Порядку, демонтажу підлягають самовільно розташовані рекламні засоби. На підставі наказу начальника робочого органу КП «Криворіжспецтранс» виконує демонтаж рекламного засобу. Виконання демонтажу рекламного засобу фіксується актом, який складається у двох примірниках.

Так, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що реклама позивача не була розміщена на зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену, а лише знаходилась на земельних ділянках наданих в користування ДП «Придніпровська залізниця» для розміщення споруд залізниці та їх обслуговування.

З урахуванням вказаних обставин справи та наведених вище правових положень, судова колегія вважає вірним висновок судів про те, що дії відповідача щодо видання спірного наказу від 19.03.07 р. №19-6 «Про проведення демонтажу рекламних засобів», а також подальшого їх демонтажу є правомірними та такими, що відповідають вимогам Закону України «Про рекламу» та Типовим правилам розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29.12.03 р. № 2067.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Акцепт» відхилити, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: