Постанова

від 27.02.2015 по справі 816/88/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/88/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника відповідача - Біленко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виробничо - комерційне підприємство "Ватра" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2015 року Виробничо - комерційне підприємство "Ватра" (далі- позивач, ВКП "Ватра" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.03.2014 №0000232205/383 та №0000242205/382

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав про безпідставність нарахування пені за порушення строків отримання валютної виручки по контрактам з ТОВ "Белэнергостройкомпани", посилаючись на звернення 24.02.2014 до Економічного суду м.Мінська про стягнення заборгованості з ТОВ "Белэнергостройкомпани", що є підставою для зупинення нарахування пені. Крім того, посилався на недотримання відповідачем строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, для застосування пені, яка є адміністративно-господарською санкцією. Виходячи з незаконного завищення термінів нарахування пені, на думку позивача, випливає також незаконне збільшення і періодів неподання валютних звітів.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію виявленням під час перевірки порушення встановленого 90-денного строку здійснення розрахунку за зовнішньоекономічними контрактами з ТОВ "Белэнергостройкомпани" від 17.12.2012 та від 22.01.2013 на 41, 296 та 275 днів відповідно, у зв'язку з чим нараховано пеню за кожний день прострочення. Також, зазначав про правомірність накладення штрафу за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 05.02.2014-11.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі наказу №426 від 04.02.2014, направлення на перевірку від 04.02.2014 №358/16-03-22-06 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ВКП "Ватра" з питань дотримання вимог валютного законодавства згідно з повідомлень банку щодо прострочення строків розрахунків по експортним контрактам №12 від 7.12.2012 та №1 від 22.01.2013 за період з 17.12.2012 по 31.01.2014. Направлення пред'явлено та копію наказу 05.02.2014 під розписку вручено директору ВКП "Ватра" Котелець О.Я. (а.с. 111). Вказану перевірку проведено з відома та в присутності директора Котелець О.Я. та головного бухгалтера ВКП "Ватра" Гарькавої Н.Я.

Доводи позивача про відсутність підстав для проведення перевірки суд відхиляє, оскільки, виходячи із змісту пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України позивач мав можливість за відсутності правових підстав для проведення перевірки не допустити Кременчуцьку ОДПІ до її проведення, однак таким правом не скористався.

Допустивши посадових осіб відповідача до проведення перевірки, позивач фактично погодився з вказаною перевіркою, так як саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки можливих процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Разом з тим, в ході розгляду справи судом не встановлено порушень процедури призначення та проведення перевірки.

Так, на запит Кременчуцької ОДПІ від 14.06.2014 (а.с. 109) про надання письмового пояснення та документального підтвердження (в зв'язку з надходженням повідомлення уповноваженого банку АТ "УкрСиббанк" про порушення ВКП "Ватра" термінів розрахунків по зовнішньоекономічним операціям /а.с.112/) про стан виконання зовнішньоекономічного контракту №1 від 22.01.2013 позивачем надано лише відповідь-пояснення від 19.06.2013 №11 без відповідного документального підтвердження (а.с.110). Вказане слугувало обґрунтованою підставою для прийняття Кременчуцькою ОДПІ наказу №426 від 04.02.2014 "Про проведення документальної позапланової перевірки".

За результатами проведеної перевірки складено акт № 457/16-03-22-05-11/24392915 від 18.02.2014, в якому зафіксовано порушення ВКП "Ватра" приписів статті 1 закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та постанови Правління НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" по експортним контрактам в частині прострочення оплати по контракту №12 від 17.12.2012 на 41 та 296 днів, по контракту №1 від 22.01.2013 на 275 днів; статті 9 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" щодо неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.07.2013 та станом на 01.10.2013 (а.с.8-18).

На підставі акту перевірки від 18.02.2014 Кременчуцькою ОДПІ прийняті:

- податкове повідомлення-рішення № 0000232205/383 від 24.03.2014, яким нараховано пеню у розмірі 167229,55 грн (а.с.6);

- податкове повідомлення-рішення № 0000242205/382 від 24.03.2014, яким накладено штраф у розмірі 340 грн (а.с.7).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та не спростовується позивачем в позовній заяві, що на момент перевірки по контрактам з ТОВ "Белэнергостройкомпани" № 12 від 17.12.2012, № 1 від 22.01.2013 рахується дебіторська заборгованість у розмірі 10000 доларів США (79930,00 грн) та у розмірі 14000 доларів США (111902,00 грн) відповідно, що також підтверджується випискою по рахунку 362 (а.с.94).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94 (далі-Закон № 185/94) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною 4 цієї статті 1 передбачено, що Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановою правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 475 від 16.11.2012, яка набрала чинності 19.11.2012, установив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Таким чином, 90-денний строк розрахунків поширюється на експортні операції, по яких оформлення вантажної митної декларації продукції, що експортується, та підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, проведені починаючи з 19.11.2012.

Судом встановлено, що позивачем відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів № 12 від 17.12.2012 та № 1 від 22.01.2013 (а.с.38-49) експортовано за межі України на адресу нерезидента ТОВ "Белэнергостройкомпани" трансформатори силові масляні на загальну суму 28000 доларів США, що підтверджується вантажними митними деклараціями № 600110000/2013/000072 від 10.01.2013 та № 600110000/2013/000448 від 31.01.2013 відповідно (а.с.52-53, 102-103).

Таким чином, граничний 90-денний строк зарахування валютної виручки на рахунок позивача по експортній операції від 10.01.2013 закінчився 10.04.2013, а по експортній операції від 31.01.2013- 01.05.2013.

З матеріалів справи суд вбачає, що валютна виручка по експортній операції від 10.01.2013 на підставі контракту № 12 від 17.12.2012 за митною декларацією №600110000/2013/000072 надійшла 21.05.2012 на поточний рахунок підприємства лише у розмірі 4000 доларів США (31972,00 грн), тобто з порушенням 90-денного строку розрахунків (на 41 день), що підтверджується меморіальним валютним ордером №520121858 та випискою по рахунку 362 "розрахунки з іноземними покупцями" (а.с.93-94) .

По решті суми за експортований товар, станом на момент проведення перевірки, рахується дебіторська заборгованість на загальну суму 24000 доларів США (191832,00 грн), а саме на 31.01.2014 валютна виручка у розмірі 10000 доларів США (79930,00 грн) по контракту № 12 від 17.12.2014 та у розмірі 14000 доларів США (111902,00 грн) по контракту № 1 від 22.01.2013, яка на рахунок позивача взагалі не надійшла, що є порушенням встановленого 90-денного строку зарахування валютної виручки на 41 та 296 днів по контракту № 12 від 17.12.2012 (експортна операція 10.01.2013), на 275 днів - по контракту від 22.01.2013 (експортна операція 31.01.2013).

Статтею 4 Закону 185/94 передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що оскільки ВКП "Ватра" порушено строки, встановлені Постановою НБУ "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" № 475 від 16.11.2012, то нарахування йому пені у розмірі 167229,55 грн є правомірним.

Згідно з частинами 2,4 статті 4 Закону № 185/94 у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки , передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується . У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків , передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до нерезидента про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічними контрактами №12 від 17.12.2012 та №1 від 22.01.2013 в розмірі 24000 доларів США до суду 24.02.2014 , що підтверджується рішенням Економічного суду м.Мінська "Определение о принятии искового заявления и возбуждении производства по делу" від 24.02.2014 (а.с.55-56).

Рішенням Економічного суду м.Мінська від 16.05.2014 стягнуто з ТОВ "Белэнергостройкомпани" заборгованість у розмірі 32246 доларів США (а.с.59-64).

Отже, позивач звернувся до суду 24.02.2014, тобто після проведення перевірки та встановлення порушення строків зарахування валютної виручки, рішення суду від 16.05.2014, яким стягнуто заборгованість також винесено після проведення перевірки та нарахування пені, у зв'язку з чим відсутні підстави для зупинення строків для нарахування пені та скасування пені, нарахованої станом на 31.01.2014.

Таким чином, суд відхиляє посилання позивача на звернення 24.02.2014 до Економічного суду м.Мінська, рішенням якого стягнуто з ТОВ "Белэнергостройкомпани" заборгованість у розмірі 32246 доларів США, як на доказ безпідставності нарахування пені.

Доводи позивача про недотримання відповідачем строків, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з частиною 2 статті 238 Господарського кодексу України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Як зазначено у частині 1 статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

У пп.14.1.265 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Як зазначено у п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.109.2 ст.109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.58.2 ст.58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З урахуванням зазначеного, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) і пеня є різними поняттями. Отже, пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не є штрафною санкцією. Звідси, на пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності поширюється дія ч.1 ст.250 Господарського кодексу України.

Зважаючи на те, що податковим повідомленням-рішенням 0000232205/383 від 24.03.2014 Кременчуцька ОДПІ на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України, статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" нараховано грошове зобов'язання у сумі 167229,55 грн за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, то суд оцінює дане нарахування пені як адміністративно-господарську санкцію.

Проте, судом встановлено, що порушення позивачем вимог Закону № 185/94 тривали як на момент проведення перевірки, так і на час нарахування пені, оскільки заборгованість контрагента-нерезидента щодо оплати товару погашена не була, у зв'язку з чим підстави для застосування річного строку з моменту вчинення правопорушення згідно з вимогами статті 250 ГК України відсутні.

Перевіряючи доводи позивача про безпідставність застосування штрафу у розмірі 340,00 грн, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки та пояснень представника відповідача судом з'ясовано, що штраф у розмірі 340,00 грн накладений на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 за неподання декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.07.2013 та станом на 01.10.2013.

Відповідно до статті 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Абзацом 7 пункту 2 статті 16 Декрету № 15-93 визначено, що до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

Суд зазначає, що санкції, передбачені статтею 16 Декрету №15-93 застосовуються лише Національним банком України та підпорядкованими йому особами , оскільки такі повноваження Нацбанку визначені в пункті 2 статті 16 цього Декрету.

У постанові Верховного Суду України від 07.02.2012 по адміністративній справі за позовом ТОВ "Крим Інтеройл" до ДПІ в м. Керчі АРК про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень зазначено, що виконуючи покладені на Верховний Суд України завдання, у контексті розглядуваних правовідносин, суд виходить із того, що ст. 16 Декрету №15-93 питання щодо компетентного органу, який має застосовувати санкції за порушення приписів Декрету, вирішено однозначно - повноважним органом є Національний банк України.

Саме цим нормативно-правовим актом має керуватися суд при вирішенні спору у цій справі.

Положення Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства", яким органи державної податкової служби наділено повноваженнями застосовувати до резидентів і нерезидентів України санкції, передбачені п. 2 ст. 16 Декрету №15-93, не підлягають застосуванню, оскільки, врегульовуючи по-іншому питання, які були врегульовані законом (Декретом, виданим у межах повноважень, наданих Законом України від 18.11.1992 №2796-XII "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання"), Указ суперечить обмеженням, встановленим пунктом 4 Перехідних положень Конституції України та необґрунтовано створює протиріччя в правовому регулюванні відносин.

Крім того, згідно зі змістом преамбули Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99, він стосується врегулювання порядку дотримання валютного законодавства резидентами та нерезидентами при отриманні кредитів та позик в іноземній валюті від останніх.

Стаття 3 зазначеного Указу встановлює функції державних органів і банківської системи у сфері контролю за фінансовими валютними операціями при кредитуванні і позиках, віддаючи під контроль Національного банку України дії банків та інших фінансово-кредитних установ, а органам державної податкової служби -інших резидентів і нерезидентів України у вказаній сфері, тобто при кредитуванні і позиках.

Таким чином, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на приписи Указу Президента України від 27.06.1999 №734/99 "Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства".

Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення № 0000242205/382 від 24.03.2014, яким на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 накладено штраф у розмірі 340,00 грн суперечить вимогам чинного законодавства, що є підставою для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000242205/382 від 24.03.2014.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До позовної заяви додано квитанцію № QS000059087701 від 13.01.2015 про сплату судового збору у розмірі 335,14 грн.

Зважаючи на те, що розмір судового збору за подання вказаного позову складає 3351,40 грн (2 % розміру майнових вимог (167569,55грн)), при цьому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог на суму 340,00 грн із загальної суми позовних вимог 167569,55 грн, то сума судового збору відповідно до задоволеної частини вимог складає 6,70 грн. Таким чином, позивач має нести витрати із судового збору пропорційно відхиленій частині позовних вимог в розмірі 3344,70 грн (3351,40 грн -6,7 грн).

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір в розмірі 335,14 грн, то з позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3009,56 грн (3344,70 грн - 335,14 грн).

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Виробничо-комерційного підприємства "Ватра" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 24.03.2014 №0000242205/382.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Виробничо-комерційного підприємства "Ватра" (ідентифікаційний код 24392915) до Державного бюджету України (реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, 22030001; код за ЄДРПОУ - 38019510; банк отримувача - ГУДКСУ у Полтавській області; код банку - 831019; розрахунковий рахунок - 31213206784002; призначення платежу - судовий збір, за позовом

---

/ПІБ чи назва установи, організації позивача/, Полтавський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35521510) судовий збір у розмірі 3009 (три тисячі дев'ять) гривень 56 (п'ятдесят шість) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 04 березня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава