Ухвала

від 03.03.2015 по справі 903/534/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" березня 2015 р. Справа № 903/534/14 Суддя господарського суду Волинської області Філатова С.Т. , розглянувши скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" №1503/1.2 від 06.02.2015р. (вхід. №01-49/4/15 від 09.02.2015р.) на дії Державної виконавчої служби України

по справі №903/534/14

за позовом публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ"

до відповідачів: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Автоконцепт"

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Промтехсервіс"

про стягнення 17 547 179,89грн.

Суддя Філатова С.Т.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від скаржника: Терещук Л.І., дов. №10/21-02 від 22.01.2015р.

від відповідачів: н/в

від ДВС: Самчук О.П., дов. від 29.12.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

публічне акціонерне товариство "БАНК ФОРУМ" звернулось зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123.

Просить визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123, зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 02.12.2014р. №903/534/14-1.

В обґрунтування скарги зазначає, що 30.01.2015р. на адресу ПАТ «БАНК ФОРУМ» надійшла вказана постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.01.2015р. ВП №46161123, де зазначено, що згідно відомостей, вказаних у виконавчому документі, стягнення слід проводити одночасно з двох солідарних боржників - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс». Відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Зважаючи на те, що виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", це відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України ''Про виконавче провадження" є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Скаржник вважає, що зазначені вище дії у виконавчому провадженні № 46161123 вчинені із порушенням ст.ст. 11, 19, 22, 25 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим Законом України "Про виконавче провадження", та пред'явлений на виконання до відділу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено проти кількох відповідачів, то у виконавчому документі або зазначається один боржник, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним. Тобто, у разі солідарного стягнення з кількох відповідачів, визначення у виконавчому документі лише одного боржника положеннями наведеної статті не передбачено.

Посилається на абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", п. 48 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-08/530 від 29.09.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", правову позицію Вищого господарського суду України по справі №5016/3665/200 (13/254).

Скаржник в судовому засідання скаргу підтримав, на вимогу ухвали суду подав конверт зі штампом поштового зв'язку від 28.01.2015р. в підтвердження отримання 30.01.2015р. постанови ДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження (Том ІІ, а.с. 67).

Представник ДВС в судовому засіданні скаргу заперечив, повідомивши, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.01.2015р. ВП №46161123 винесена правомірно, оскільки виконавчий документ не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України ''Про виконавче провадження" є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Зауважив, що державні виконавці не мають технічної можливості вносити в Єдиний реєстр виконавчих проваджень запис щодо двох боржників.

Боржники у судове засідання не з'явилися, хоча вчасно та належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що стверджується витягами з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", де зазначено, що відправлення за номерами 4301032999144, 4301032999136 (номера рекомендованих відправлень згідно списку рекомендованої кореспонденції за 19.02.2015р.) вручені адресатам (одержувачам) особисто 23.02.2015р. (Том ІІ, а.с. 63-65).

Згідно з ч. 2 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 75 Господарського процесуального кодексу України стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд, зважаючи на неявку боржників в судове засідання, вважає за можливе розглянути скаргу без участі останніх за наявними в ній матеріалами, та заслухавши пояснення скаржника, представника ДВС, дослідивши долучені до скарги докази,-

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 28.08.2014 року у справі №903/534/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.10.2014р., стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт» та товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс» на користь публічного акціонерного товариства «БАНК ФОРУМ» 17 547 179,89 грн., з них: 17 096 579,54 грн. заборгованості за кредитним договором; 450 600,35 грн. пені (Том І, а.с. 221-227).

На виконання рішення господарського суду Волинської області по справі №903/534/14 видано наказ №903/534/14 від 02.12.2014р. (Том ІІ, а.с. 30).

26.01.2015р. державним виконавцем Державної виконавчої служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123 (Том ІІ, а.с. 46-47).

В постанові зазначено, що відповідно до вимог ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач. Згідно ст. 117 ГПК України наказ має відповідати вимогам до виконавчих документів, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Оскільки у виконавчому документі зазначено два боржника, він не відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", що згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Стягувач звернувся зі скаргою на дії Державної виконавчої служби України, просить визнати недійсною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123, зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 02.12.2014р. №903/534/14-1.

Згідно ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скаржнику постанову надіслано 28.01.2015р., що стверджується штемпелем на поштовому конверті (Том ІІ, а.с. 67); отримано 30.01.2015р., звернення зі скаргою до суду відбулось 06.02.2015р., що стверджується штемпелем органів поштового зв'язку на конверті (Том ІІ, а.с. 56), тобто, в межах строків, визначених ст. 121 2 ГПК України.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення (ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Приписами ст. 26 вказаного Закону України "Про виконавче провадження" передбачено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження. Такими підставами, зокрема, є: пропуск встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

У ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За змістом вказаної норми вбачається, що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя дає право кредитору отримати задоволення своїх вимог за рахунок одного з них або з обох (декількох) зобов'язаних осіб у межах загальної суми боргу.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 ГПК України, якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Конституційний Суд України у п. 2.3 рішення від 26.06.2013р. у справі №5-рп/2013 за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 частини другої статті 17, пункту 8 частини першої статті 26, частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" зазначив, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (частина перша статті 116 Кодексу). Системний аналіз статей 84, 116, 117, 119, 120 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наказ відтворює резолютивну частину прийнятого господарським судом рішення і залишається незмінним до повного виконання чи втрати ним юридичної сили у випадках, встановлених Кодексом.

Вищий господарський суд України у п. 13 постанови пленуму від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарських судам» зауважив, що відповідно до статті 116 ГПК виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. У наказі господарського суду згідно з частиною першою статті 117 ГПК і статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ, в якому зазначається, що право стягнення є солідарним (частина друга статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

У п. 48 інформаційного листа Вищого господарського суду України N 01-08/530 від 29.09.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що видача декількох наказів на виконання судового рішення про стягнення заборгованості з декількох відповідачів солідарно без визначення частини боргу, що стягується з кожного з них не є можливою. Вона суперечила б приписові частини четвертої статті 116 ГПК, за яким, зокрема, якщо судове рішення прийнято проти декількох відповідачів, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за даним наказом.

Водночас, якщо кілька відповідачів, до яких було пред'явлено вимогу, солідарно відповідають за зобов'язанням, господарським судом може бути видано один наказ на стягнення всієї суми, - але саме один, а не декілька.

У даній справі позивач реалізував своє право вимоги стягнення повної суми боргу саме шляхом пред'явлення позову до солідарних боржників - товариства з обмеженою відповідальністю «Автоконцепт», як боржника за договором, та товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехсервіс», як його поручителя. За таких обставин, визначення у наказах якихось часток для стягнення їх з відповідачів суперечило б рішенню суду.

Зазначена правова позиція відображена, зокрема, у постанові Вищого господарського суду України від 16.07.2013р. у справі №24/361.

Частиною 4 ст.82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

У пункті 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Зважаючи на викладене, суд, дослідивши матеріали скарги, дійшов висновку, що Державною виконавчою служби України винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123 в порушення вимог ст.ст. 11, 18, 25 Закону України "Про виконавче провадження", а тому постанову слід визнати недійсною та зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 02.12.2014р. №903/534/14-1.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 11, 18, 25, 26, 82 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 121 2 ГПК України, господарський суд, -

ухвалив:

1. Скаргу публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" №1503/1.2 від 06.02.2015р. (вхід. №01-49/4/15 від 09.02.2015р.) на дії Державної виконавчої служби України щодо винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. ВП №46161123 задовольнити.

2. Постанову Державної виконавчої служби України про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 26.01.2015р. №46161123 визнати недійсною.

3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу господарського суду Волинської області від 02.12.2014р. №903/534/14-1.

Суддя С. Т. Філатова