Ухвала

від 24.02.2015 по справі 3681/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р.Справа № 3681/12/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 3681/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачання - Україна"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплопостачання - Україна" (далі - ТОВ "Теплопостачання - Україна", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, Харківська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001261520 від 06.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року, в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачання - Україна" відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2014 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2012 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачання - Україна" задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС № 0001261520 від 06.03.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, рахунок 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплопостачання - Україна" (адреса: 62472, Харківська обл., м. Мерефа, пров. Базарний, 2, код ЄДРПОУ 35604020) 561 (п'ятсот шістдесят одну) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, про що складено акт від 22.02.2012 р. №370/152/35604020, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.6 ст.198, п.п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що виразилося у заниженні суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації за грудень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2012 р. №0001261520, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 56 028,63 грн., з яких 44 823,00 грн. за основним платежем та 11 205,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідна сторона, як суб'єкт владних повноважень, не довела суду правомірність прийнятого нею податкового повідомлення-рішення, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.184.1, 184.5 ст. 184 вказаного Кодексу, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про наявність заборони платнику податку на додану вартість здійснювати формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, складених особою, яка не перебуває у реєстрі платників податку на додану вартість.

Як вбачається з акта перевірки, донарахування зобов'язання з податку на додану вартість позивачу обґрунтовано висновками про неправомірність включення до складу податкового кредиту суми податку у розмірі 44 823,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ "Промспец Консалтинг", яке на дату виписки податкових накладних на адресу позивача не мало статусу платника податку на додану вартість, що не заперечується позивачем.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що у перевіреному періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Промспец Консалтинг", за результатом виконання яких, на підставі виданих вказаним контрагентом податкових накладних, включив до складу податкового кредиту грудня 2011 року суму податку на додану вартість, сплачену у ціні придбаного товару, у розмірі 44 823,00 грн.

Відповідно до інформації ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова реєстрація ТОВ "Промспец Консалтинг", як платника податку на додану вартість, анульована 14.10.2011 р., що підтверджується рішенням № 82/15-02-36.

Разом з тим, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.11.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 р., у справі №2а-14157/11/2070 визнано протиправними дії контролюючого органу щодо анулювання реєстрації платником податку на додану вартість ТОВ "Промспец Консалтинг" та зобов'язано поновити реєстрацію вказаної особи як платника податку на додану вартість.

Відповідно до пп.5.6.1 п.5.6 розд. V Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 р. №1394, підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою податкового органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації та скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляються до центрального органу державної податкової служби для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

У разі набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення податкового органу про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість таке рішення є протиправним з моменту його прийняття та не створює будь-яких правових наслідків.

У такому випадку безпідставно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі, в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому доводи апеляційної скарги про те, що доки не будуть внесені зміни до реєстру платників податків, то ТОВ "Промспец Консалтинг" не буде належним чином оформленим як платник податку, є безпідставними.

З огляду на викладене, позивач правомірно включив до податкового кредиту суми ПДВ за отриманими від ТОВ "Промспец Консалтинг" податковими накладними у спірний період.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.198.6 ст.198, п.п.201.8, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем по справі не доведено правомірності та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, а тому воно підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 3681/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя П'янова Я.В. Судді Зеленський В.В. Чалий І.С.