Постанова

від 05.03.2015 по справі 911/3272/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 911/3272/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І. суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.12.14 у справі№911/3272/14 господарського судуКиївської області

за позовомОбслуговуючого кооперативу "Городок 149"

доЗакритого акціонерного товариства "Київгума" треті особиПогружальська Ольга Валентинівна, Приватне акціонерне товариство "Укрторгмонтажтехніка" прозобов'язання вчинити дії за участю представників від: позивачаКовальчук О.Д. (дов. від 07.12.14) відповідачаКудляк Є.В. (ліквідатор) скаржника Зарубін О.О. (дов. від 11.09.14) третьої особи 2Печальнов І.Г. (дов. від 08.10.14) В С Т А Н О В И В :

Обслуговуючий кооператив "Городок 149" звернувся до господарського суду Київської області з позовом про зобов'язання Закритого акціонерного товариства "Київгума" вчинити дії по передачі на баланс позивачу об'єктів інфраструктури та інженерних мереж оздоровчого комплексу сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва. Позов обґрунтований тим, що Закрите акціонерне товариство "Київгума" виступило замовником будівництва та реконструкції дитячого оздоровчого комплексу сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва. На будівництво та реконструкцію відповідач залучав кошти фізичних осіб, які в подальшому отримали у власність профінансовані ними будинки та через невиконання обов'язків забудовником, самостійно вводили їх в експлуатацію. Через невиконання забудовником обов'язків з будівництва та облаштування об'єктів інфраструктури комплексу, обов'язків щодо утримання та благоустрою території, її обслуговування, належного забезпечення об'єктів нерухомості, що належать інвесторам, комунальними послугами, електро- та газопостачанням, водовідведенням, власники будинків в комплексі об'єдналися для захисту своїх прав та законних інтересів, організації належного управління, утримання, обслуговування і використання їх майна і створили Обслуговуючий кооператив "Городок 149". Як стверджує позивач, об'єкти інфраструктури та інженерні мережі комплексу по вул. Столичне шосе, 149 в м. Києві є спільним майном власників будинків у комплексі на цій підставі просить позов задовольнити.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.08.14 (суддя Лопатін А.В.) задоволено позов Обслуговуючого кооперативу "Городок 149" про передачу від ЗАТ "Київгума" на баланс позивачу об'єктів інфраструктури та інженерних мереж оздоровчого комплексу сімейного типу на Столичному шосе, 149 м. Києва. Рішення суду обґрунтовано тим, що об'єкти інфраструктури та інженерні мережі комплексу є спільним майном власників будинків, які правомірно створили обслуговуючий кооператив, і який, в свою чергу, має всі правові підстави утримувати на своєму балансі об'єкти інфраструктури та інженерні мережі оздоровчого комплексу.

За результатом апеляційного перегляду справи Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Синиці О.Ф., суддів: Зеленіна В.О.,

Ткаченка Б.О.) 10.12.14 прийняв постанову, якою рішення господарського суду змінив частково, виключивши із переліку майна, що підлягає передачі відповідачу, дизель генераторну станцію 500 кВА, 400 кВ-IVст. При цьому апеляційний суд погодився із висновком місцевого господарського суду про те, що об'єкти інфраструктури та інженерні мережі комплексу є спільним майном власників будинків, які мають бути передані обслуговуючому кооперативу. Втім, вищевказана генераторна станція не є об'єктом інфраструктури, оскільки є пересувним агрегатом на колісному шасі.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, ТОВ "Укрінформсервіс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Заявник вважає незаконною передачу на баланс Обслуговуючого кооперативу "Городок 149" об'єктів інфраструктури та інженерних мереж комплексу, стверджує, що саме ТОВ "Укрінформсервіс" є власником та балансоутримувачем спірного майна на підставі документації свого бухгалтерського обліку, що суд не встановив власників вказаного майна. Одночасно заявник апеляційної скарги стверджує, що власником об'єктів інфраструктури та інженерних мереж комплексу є також інші суб'єкти.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вдається до аналізу доказової бази, матеріалів справи та висловлює свої судження з приводу оцінки обставин справи. Враховуючи факт подання заперечень на апеляційну скаргу до суду касаційної інстанції, а також те, що самому тексті позивач зазначає про свою незгоду із доводами касаційної скарги, Вищий господарський суд України їх розглядає, як заперечення на касаційну скаргу.

Скаржник додатково надав пояснення, в яких звертає увагу на постанову Верховного суду України від 28.01.15 у справі №6-225цс14.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги заперечень на неї та пояснень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням Київської міської ради від 29.05.03 №487/647 "Про оформлення права користування земельними ділянками" ЗАТ "Київгума" надано право довгострокової оренди земельної ділянки площею 9,42 га для експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого табору на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва.

Розпорядженням КМДА від 08.07.02 № 1330 ЗАТ "Київгума" дозволено здійснити проектування та реконструкцію дитячого оздоровчого табору під дитячий оздоровчий комплекс сімейного типу на Столичному шосе, 149 у Голосіївському районі м. Києва.

Згідно Дозволів на виконання будівельних робіт від 30.11.04 № 1260-Гл/Т та №0973-Гл-Т від 04.12.08 ЗАТ "Київгума" виступило замовником реконструкції. Будівництво та реконструкція комплексу здійснювались на підставі проекту розробленого ТОВ "Печерська архітектурна майстерня", затвердженого та погодженого у встановленому порядку. Як вбачається з пояснювальної записки, яка є частиною зазначеного проекту, до складу оздоровчого комплексу сімейного типу входили житлові корпуси.

Крім того, з пояснювальної записки до проекту вбачається, що на території комплексу передбачалось будівництво внутрішніх мереж госпротипожежного водопроводу і госппобутової каналізації, зовнішніх мереж водопроводу та каналізації (водопроводу госппитного водопостачання, водопроводу технічного та протипожежного водопостачання, підземної насосної станції та водозабірних свердловин, двох трансформаторних підстанцій ТП № 1 і ТП № 2, розподільчих шаф типу ПРУ-7126-54У3.1, мереж зв'язку та сигналізації, зокрема систем телефонізації позаквартальної та внутрішньоквартальної мережі, радіофікації, телебачення, огородження території, зокрема огорожі шумозахисної, влаштування доріг та пішохідних доріжок по всій території, систему дитячих майданчиків.

Згідно договору про пайову участь у реконструкції № 17-12/04 від 17.12.04, що укладений між ЗАТ "Київгума" та ТОВ "Укрінформсервіс", останніми здійснювалось фінансування реконструкції всього комплексу. ТОВ "Укрінформсервіс" залучало кошти на будівництво від фізичних осіб, як емітент, шляхом випуску облігацій на підставі інвестиційних договорів, які передбачали передання у власність інвесторів житлових корпусів в оздоровчому комплексі.

Істотною особливістю всіх договорів Інвесторів з Емітентом до даного спору є умови щодо передачі об'єкта нерухомості у власність Інвестору. Так, пунктами 7 всіх договорів передбачено, що Інвестор не заперечує проти передачі (Емітентом) зовнішніх мереж та об'єктів енерго-, водо-, тепло-, та газопостачання Об'єкта реконструкції на баланс особи, на яку будуть покладені функції експлуатуючої організації, або до комунальної власності територіальної громади міста Києва (п. 7.4.1).

22.11.12 здійснено державну реєстрацію Обслуговуючого кооперативу "Городок 149", який створено його членами, власниками будинків, що входять до складу комплексу.

У відповідності до п.3.4 Статуту кооперативу, для досягнення свого завдання Кооператив у встановленому порядку укладає договори, необхідні для здійснення діяльності пов'язаної із завданнями кооперативу, а також має право звертатись до будь-яких судових інстанцій з позовами, заявами, скаргами та ін. документами в інтересах членів кооперативу, з метою захисту їх прав та законних інтересів.

З витягу з протоколу №4 Загальних Зборів Обслуговуючого кооперативу "Городок 149" від 29.11.13 вбачається, що членами кооперативу - власниками будинків у комплексі, було прийнято рішення про прийняття комплексу по вул. Столичне шосе, 149 в м. Києві (спільного сумісного майна комплексу) на баланс кооперативу, провівши інвентаризацію спільного сумісного майна та про звернення до ЗАТ "Київгума" з пропозицією забезпечити передачу комплексу з балансу ЗАТ "Київгума" на баланс Обслуговуючого кооперативу "Городок 149" за актом приймання-передачі.

Згідно актом інвентаризації, здійсненої позивачем одноособово, від 05.06.14, встановлено, що у комплексі побудовано часткове покриття проїзду, пішохідних доріжок, автостоянок; зовнішні мережі водопостачання; водопровід госппитного водопостачання, водопровід технічного та протипожежного водопостачання; колодязі з\б водопровідні з люками та кришками, з водозапірною арматурою; зовнішні мережі господарсько-побутової каналізації; колодязі з\б каналізаційні з люками та кришками; комунікації з електропостачання (2 ТП, будівлі ТП, та інш.); зовнішні електричні мережі; мережі газопостачання; зона відпочинку (тенісні корти, дитячій майданчик); паркан (огорожа).

Господарським судом першої інстанції позов задоволений з посиланням на обґрунтованість позовних вимог. Апеляційним судом вцілому (за винятком 1 пункту із переліку, а саме, генераторної станції 500 кВА, 400 кВ-IVст ) підтримані висновки суду першої інстанції з посиланням на те, що зазначені будівлі та споруди, інженерні комунікації та технічні пристрої, побудовані за кошти інвесторів знаходяться на балансі забудовника - ЗАТ "Київгума". В той же час, ЗАТ "Київгума" зобов'язане передати відповідні інженерні комунікації та технічне обладнання комплексу організації, що створена власниками будинків. При цьому суди послалися на ст.ст. 8, 11, 382, 385, норм Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Втім, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з такими висновками з огляду на наступне. Висновок про те, зазначені будівлі та споруди, інженерні комунікації та технічні пристрої знаходяться на балансі ЗАТ "Київгума" не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки не доводиться жодним доказом. А стверджуючи про даний факт, як про доведений, апеляційний суд не послався на відповідний аркуш справи, який би містив докази на його підтвердження. Крім того, приписи ст.ст. 8 та 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" не містять положень щодо обов'язків забудовника (або власника майна), по передачі майна обслуговуючому кооперативу.

Застосування судами обох інстанцій аналогії права до питання набуття права власності є неправомірним, оскільки положення щодо цього, які містяться в застосованому по аналогії Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (об'єднання має право прийняти на баланс житловий комплекс), суперечить спеціальному Закону "Про інвестиційну діяльність" (ч.3,5 ст.7, ст.9), відповідно до яких інвестор набуває прав лише на ті об'єкти, які визначені в договорі про інвестування.

Крім того, застосовуючи ст. 11 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" в контексті Рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2004 від 02.03.04, суди не взяли до уваги, що даним Рішенням Конституційного суду України, в першу чергу тлумачилися положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". Тому цим рішенням Закон України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" застосований лише щодо приватизованого майна. В межах даної справи безпідставно суд поширив тлумачення, дане вищевказаним рішенням Конституційного суду України, на предмет спору, оскільки в даному випадку приватизації не відбувалося, а мала місце інвестиційна діяльність, тому при конкуренції правових норм, в першу чергу мають застосовуватися приписи Закону України "Про інвестиційну діяльність" та умови інвестиційного договору.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За змістом ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Предметом даного позову є зобов'язання відповідача передати позивачу майно згідно переліку (автостоянки, проїзди, пішохідні доріжки, мережі водпостачання, артезіанські свердловини, цегляні будівлі насосної станції та трансформаторної станції, колодязі, мережі каналізації, трансформаторні підстанції, мережа газопостачання, тенісні корти, роздягальні, дитячий майданчик, капітальні паркани, будинки охорони, міст), значна частина якого є нерухомим майном, інша - обладнанням.

Тому вирішуючи спір, судам слід було насамперед встановити власника цього майна (оскільки саме власник, відповідно до ст. 319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд), а потім вказати, чим регламентується зобов'язання власника передати майно позивачу, або визнати, що саме позивач є власником спірного майна (якщо відповідна вимога ним заявляється в позовній заяві). Проте, ні судом першої, ні судом апеляційної інстанції цього зроблено не було.

Також судам слід було врахувати, що зобов'язання вчинити дії може бути предметом спору між сторонами, якщо між якими існують договірні зобов'язання, і може стосуватися саме предмету договору. Втім, судами не зазначено, які договори існують між позивачем та відповідачем (з посиланням на відповідні документи та аркуші справи) та як вони стосуються предмета позову, а відтак, не зроблено висновок про належність обраного способу захисту позивача (відповідно до вимог ст.16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України) та про належність відповідача.

Слід вказати, що за змістом договорів, які укладалися учасниками позивача із ТОВ "Укрінфосервіс", кожен із них інвестував будівництво свого котеджу з конкретною визначено площею (п.1.2 інвестиційних договорів) та поетажним планом, а не будівництво котеджного містечка в цілому (а.с.79-250, т.1, а.с. 1-113 т.2). За таких обставин, висновок судів про те, що кожен із засновників позивача насправді придбав не лише те майно, яке проінвестував, а і ще частину іншого майна (передання якого є предметом позову), щоб в подальшому передати його позивачу, є передчасним. Тим більше, що на свої права власника щодо спірного майна посилається інша особа, яка, на відміну від позивача, надала докази належності їй вищевказаного майна.

Втім, ці докази були повністю проігноровані судом апеляційної інстанції (який не лише не виправив помилки місцевого господарського суду, а й допустив свої), хоча вони мають значення для встановлення обставин, необхідних для вирішення спору. Так, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ТОВ "Укрінфосервіс", апеляційний суд не визначив правовий статус цієї особи, не вказав, чи стосується предмет спору її прав і обов'язків, а якщо так, то яким чином.

Крім того, апеляційним судом відхилене клопотання ТОВ "Укрінформінвест" про залучення до участі у справі в якості третіх осіб ОК "Французьке містечко", Столбуна Л.М., Каналоша В.В., ДПІ у Печерському районі м. Києва, хоча підставою для їх залучення було назване те, що вони, разом зі скаржником володіють майновими правами щодо майна, яке є предметом позову. Але відхиляючи вищевказане клопотання, апеляційний суд ніяким чином не дослідив (не підтвердив, але і не спростував) такі посилання, не дав їм належної правової оцінки, висновок про відсутність підстав для залучення вищевказаних осіб не був належним чином аргументований судом, що є порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Також апеляційний суд не звернув уваги, що згідно доказів, поданих скаржником при апеляційному оскарженні, частина об'єктів, які є предметом спору, 10.12.10 (а.с. 12 т.4) та 26.11.08 (а.с.111, т.4) були передані відповідачем ТОВ "Укрінфосервіс" за актом приймання-передачі інженерних споруд відповідно до договору про пайову участь у реконструкції №17-12/04 від 17.12.04, тому підлягали ґрунтовній перевірці доводи скаржника про те, що він набув на них право власності в порядку ст.ст.328,329,331,334 Цивільного кодексу України. Крім того, на підтвердження своїх прав на майно, яке є предметом позову, скаржник долучив до апеляційної скарги ряд документів (а.с. 82-128 т.4), які жодним чином не досліджені та не проаналізовані апеляційним судом.

Вищевказане дає підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій, крім вищевказаних норм матеріального права, були порушені також принципи рівності сторін (ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України), змагальності (ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України), законності, та справедливості.

Крім того, апеляційним судом був порушений принцип безперервності судового розгляду (ч.4 ст.47 Закону України "Про судоустрій та статус суддів"), оскільки після заміни судді Шевченка Е.О. на суддю Ткаченка Б.О. 10.12.14 розгляд справи не починався заново, а був продовжений, що підтверджується записом судового засідання, розпорядженням від 10.12.14 (а.с. 168, т.4), протоколом судового засідання (а.с. 169-171).

За таких обставин, судові акти не можуть залишатися без змін та підлягають скасуванню. Враховуючи те, більшість обставин справи залишилася невстановленою, а відповідно до ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції не має повноважень, необхідних для дослідження та оцінки доказів, то справа має бути направлена на новий розгляд до господарського суду Київської області.

При новому розгляді суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Крім того, суд касаційної інстанції вважає, що суду слід перевірити правильність визначення підсудності справи з врахуванням дійсного предмету спору та реального суб'єктного складу. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформсервіс" задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.14 та рішення господарського суду Київської області від 18.08.14 у справі №911/3272/14 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

Д. С. Кривда