Рішення

від 25.02.2015 по справі 910/361/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2015Справа №910/361/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-1"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго"

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення

в розмірі 56 268,93 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Іщенко Ю.В., за довіреністю

від відповідача: Яців О.Р., за довіреністю

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) до Житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний-1" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 56 268,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/361/15-г, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Київенерго", розгляд справи призначено на 04.02.2015 р.

30 січня 2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача були подані клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

04 лютого 2015 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані письмові заперечення на позовну заяву та письмове повідомлення.

У судове засідання 04.02.2015 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/361/15-г позивач виконав.

У судове засідання 04.02.2015 р. представник відповідача не з'явився.

У судове засідання 04.02.2015 р. представник третьої особи з'явився та подав письмову довідку. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 14.01.2015 р. про порушення провадження у справі № 910/361/15-г третя особа виконала.

04 лютого 2015 року розгляд справи, у зв'язку неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю витребування нових доказів, відкладено на 25.02.2015 р.

25 лютого 2015 року представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, позовні вимоги підтримав.

25 лютого 2015 року представник відповідача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої особи в судове засідання 25.02.2015 р. не з'явився.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2001 року між Державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» (в подальшому перетворене на Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", в 2010 р. змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-1» (далі - відповідач, абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8860/4-14 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі - Правила).

Постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., які втратили чинність 18.10.2008 р., у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

За п. 2.3 Договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого уповноваженого представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) в останній місяць поточного кварталу, у дату згідно графіку обслуговування абонента.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних доручень до банківської установи абонента. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконував, внаслідок чого за період з 01.11.2011 р. по 30.06.2014 р. у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, яка, за розрахунками позивача, становить 44 349,83 грн.

У якості доказів наявності у відповідача заборгованості за поставлену воду та прийняті стоки позивачем було надано суду копії актів про зняття показників водолічильників, розшифровок рахунків абонента та дебетово-інформаційних повідомлень.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

За ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у справі фактично не заперечується надання позивачем послуг відповідачу з водопостачання та водовідведення, проте, відповідач у своєму письмовому відзиві зазначає, що у нього відсутній обов'язок оплачувати позивачу вартість питної води, яка йде на підігрів, оскільки це не передбачено договором, а додаткової угоди щодо постачання та оплати гарячої води сторонами не укладалось, крім того відповідач вважає, що позивачем не вказаний обсяг поставленої води та водовідведення, з позовних вимог незрозуміла яка вартість наданих послуг та методика розрахунку заборгованості. На думку відповідача, позивач намагається стягнути з нього додаткові кошти, які виходять за межі тарифів на холодне водопостачання та водовідведення, також позивачем без укладання та внесення змін до договору, відповідачу був відкритий другий додатковий код, що не передбачений договором. Відповідач зазначає, що не має на своєму балансі жодних теплових пунктів, а позивач не довів зворотного, з чого можна зробити висновок, що стягнення з відповідача заборгованості за водопостачання гарячої води є безпідставним. В запереченні відповідач зазначив, що до складу тарифу на гарячу воду входить і холодна вода, відповідно до Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 року, тому вимоги позивача про сплату за один і той же товар є необґрунтованим.

Позивач зазначає про те, що позивач є виробником та постачальником питної води, а не виконавцем житлово-комунальних послуг, і як наслідок, не може бути балансоутримувачем відповідно до п. 1.3 Правил. Окрім цього, позивач наголошує, що відповідно до п. 3.13 Правил передбачено розрахунки балансоутримувача бойлерів з виробником питної воді на основі укладених договорів, проте, між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (далі - третя особа) відсутні договірні відносини. Водночас, слід зазначити, що третя особа здійснює реалізацію теплової енергії, а не самої води, тому не має правових підстав проводити нарахування за питну воду. Також необхідно зазначити, що стоки питної води, яка використовується для виготовлення гарячої води, зараховувалися по першому коду 4-764, але тільки до березня 2012 року, а починаючи з березня 2012 року відповідні стоки перейшли в другий код - 4-50764, з наведеного вбачається, що відповідач ухиляється від сплати наданих послуг. Крім того, позивач зазначає, від відповідач не направляв свого повноважного представника з документами стосовно незгоди з виставленими рахунками або платіжними вимогами, отже, дані, що містяться в актах про зняття показань з приладу обліку є такими, що прийняті відповідачем. При цьому позивач вказує, що посилання відповідача на постанову КМУ № 869 від 01.06.2011 року є безпідставними, оскільки це нормативно-правовий акт загальної дії і не визначає особливостей встановлення тарифів для конкретного ліцензіата. Також позивач в своїх пояснення надає розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат. На думку позивача, твердження відповідача, що йому не було надано детального розрахунку обсягу поставленої води є безпідставним, оскільки обсяги, зазначені в розгорнутому розрахунку позовних вимог, відповідають первинним документам. Як висновок, позивач зазначає, що код 4-50764 був присвоєний відповідачу лише для правильного відображення бухгалтерського та податкового обліку наданих послуг, а не для додаткових нарахувань.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. N 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

З матеріалів справи вбачається, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором за поставлену позивачем воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 4-50764, задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Отже, відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 4-50764 (водовідведення гарячої води).

Тобто, незалежно від того, для яких потреб використовувалась вода, облікована позивачем за кодом 4-50764 (постачання питної води, що йде на підігрів, та стоки вказаної води), за умовами Договору та наведених вище положень чинного законодавства відповідач повинен оплачувати тільки її стоки.

Доводи позивача щодо правомірності набуття ним коштів як таких, що сплачені населенням за обсяги води для підігріву, є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву. Також позивачем не доведено факту того, що він є виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 11.10.2012 р. у справі № 5011-67/2568-2012, від 21.08.2012 р. у справі № 5011-67/2753-2011, від 21.08.2012 р. у справі № 5011-67/3006-2012, від 22.07.2013 р. у справі № 5011-65/18027-2012, від 06.06.2013 р. у справі № 5011-26/4471-2012-67/485-2012.

Здійснивши перерахунок розміру заборгованості за Договором, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.11.2011 р. по 30.06.2014 р. складає 32 606,82 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 195,18 грн., 3% річних в розмірі 1 945,68 грн., інфляційні втрати в розмірі 5 343,25 грн. та штраф в розмірі 4 434,99 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 4.1 Договору за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Відповідно до п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи приписи статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня може бути стягнута лише в разі, якщо це передбачено договором (тобто за згодою сторін).

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 року передбачено, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача перед позивачем не існує заборгованості по оплаті поставленої питної води, що йде на підігрів, підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в цій частині відсутні.

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат (з урахуванням перерахунку основного боргу) та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пеня в розмірі 138,77 грн., 3 % річних в розмірі 1 376,86 грн., інфляційні втрати в розмірі 3 885,00 грн. та штраф в розмірі 3 260,68 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за Договором, з урахуванням пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, в загальному розмірі 56 268,93 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 38 007,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 - 85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-1» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, будинок 5-А; ідентифікаційний код: 22895084) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 32 606 (тридцять дві тисячі шістсот шість) грн. 82 коп., 3% річних в розмірі 1 376 (одна тисяча триста сімдесят шість) грн. 86 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 885 (три тисячі вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., пеню в розмірі 138 (сто тридцять вісім) грн. 77 коп. та штраф в розмірі 3 260 (три тисячі двісті шістдесят) грн. 68 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-1» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, будинок 5-А; ідентифікаційний код: 22895084) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код: 03327664) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 339 (одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн. 94 коп.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя О.В. Нечай