Постанова

від 20.05.2015 по справі 910/361/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2015 р. Справа№ 910/361/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Калатай Н.Ф.

Смірнової Л.Г.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Маляр Н.В., від відповідача - не з'явився, від третьої особи - Антоненко С.А.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерне компанія «Київводоканал»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2015р.

по справі № 910/361/15-г (суддя Нечай О.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерне компанія «Київводоканал»

до житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний - 1»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 56 268,93грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. позов задоволено частково. Стягнуто з житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-1» на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення в розмірі 32 606,82грн., 3% річних в розмірі 1 376,86грн., інфляційні втрати в розмірі 3 885,00грн., пеню в розмірі 138,77грн. та штраф в розмірі 3 260,68грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство «Акціонерне компанія «Київводоканал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. в частині відмовити у стягненні з ЖБК «Молодіжний - 1» 11 743,01грн. основного боргу, 56,41грн. пені, 568,82грн. 3% річних, 1 458,25грн. інфляційних витрат, а також 1 174,31грн. штрафу та прийняти нове рішення, яким зазначені вимоги задовольнити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2015р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до провадження.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р., враховуючи перебування судді Кропивної Л.В. у відпустці, для розгляду даної справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Чорна Л.В., судді Калатай Н.Ф., Смірнова Л.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2015р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерне компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. по справі № 910/361/15-г прийнято до провадження у визначеному складі.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» апеляційну скаргу підтримує у повному обсязі.

Житлово-будівельний кооператив «Молодіжний-1» своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

10.01.2001р. між Державним комунальним об'єднанням водопровідно-каналізаційного господарства «Київводоканал» (в подальшому перетворене на відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», в 2010 р. змінено найменування на публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник) та житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-1» (абонент) було укладено Договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8860/4-14, за умовами якого постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймати від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов'язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р. (надалі - Правила). /а.с.8, т.1/.

Постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізацій м. Києва, приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 р., які втратили чинність 18.10.2008 р., у зв'язку із введенням в дію нових Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р., а також дотримуватись норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 «Вода питна», та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично допустимі концентрації шкідливих речовин.

Згідно з п. 2.3 Договору абонент в кінці кожного кварталу направляє до постачальника свого уповноваженого представника з письмовою інформацією щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення) в останній місяць поточного кварталу, у дату згідно графіку обслуговування абонента.

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних доручень до банківської установи абонента. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента.

Як зазначає позивач у позові, актами про зняття показань приладів обліку, дебетово-інформаційними повідомленнями підтверджується надання відповідачу послуг з водопостачання і водовідведення за період з 01.11.2011р. по 30.06.2014р. на суму 181 559,70грн., з яких сплачено 132 506,55грн., внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 44 349,83грн.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Разом з цим, правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 р. № 190 (далі - Правила) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України. Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (п. 1.1 Правил).

Згідно з п. 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

З матеріалів справи вбачається, що на балансі відповідача відсутні теплові пункти.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

З матеріалів справи вбачається, що договір №8860/4-14 не регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої, а тому відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за воду, яка йде на підігрів та обліковується за кодом 4-50764.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Враховуючи вищезазначену норму, відповідач зобов'язаний оплачувати надані послуги з постачання питної води та її водовідведення, а також за водовідведення обсягів води, яка обліковується позивачем за кодом 4-50764 (водовідведення гарячої води), однак, тільки за стоки.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо правомірності набуття ним коштів як таких, що сплачені населенням за обсяги води для підігріву, є необґрунтованими, оскільки суперечать вимогам статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка не передбачає такого виду комунальних послуг, як вода для підігріву. Також позивачем не доведено факту того, що він є виробником комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води.

З цього приводу існує судова практика, що підтверджує ряд постанов Вищого господарського суду України, зокрема, від 28.09.2011р. у справі №56/64, від 11.10.2012 р. у справі № 5011-67/2568-2012, від 21.08.2012 р. у справі № 5011-67/2753-2011, від 21.08.2012 р. у справі № 5011-67/3006-2012, від 22.07.2013 р. у справі № 5011-65/18027-2012, від 06.06.2013 р. у справі № 5011-26/4471-2012-67/485-2012.

За таких обставин, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №8860/4-14 від 10.01.2001р. за період з 01.11.2011 р. по 30.06.2014р. становить 32 606,82 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Умовами договору, зокрема п. 4.1 Договору сторони передбачили, що за відмову від оплати наданих послуг абонент сплачує штрафні санкції у розмірі 10 відсотків від несплаченої суми.

Разом з цим, згідно з п. 4.2 Договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки у відповідача відсутній обов'язок щодо оплати поставленої питної води, що йде на підігрів, перевіривши правильність перерахунку штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 138,77грн., 1 376,86грн. 3% річних, 3 885,00грн. інфляційних втрат та 3 260,68грн штрафу.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

Доводи наведені в апеляційній скарзі Київським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2015р. у справі №910/361/15-г.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.02.2015 р. у справі №910/361/15-г залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/361/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Смірнова