Ухвала

від 03.03.2015 по справі 11/97-10-4622

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"03" березня 2015 р.Справа № 11/97-10-4622

За позовом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001"

про стягнення 172319,91грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Банник Н.С. згідно довіреності від 05.05.2014р.;

від ВДВС: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст.121-2 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.12.2010р. позов Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Істок-2001" на користь Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства 37288,21грн. заборгованості, 372,88грн. держмита та 51,69грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено.

28.12.2010р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2011р. рішення від 13.12.2010р. у справі № 11/97-10-4622 залишено без змін.

18.11.2014р. за вх.№2-5313/14 ТОВ „Істок - 2001" звернулося до господарського суду одеської області зі скаргою на дії Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, в якій просить суд поновити скаржнику строк для оскарження Постанови №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р.; скасувати Постанову Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р.; зобов'язати Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26045010122792, відкритого в ПАТ „Банк Восток", код банку 307123; зобов'язати Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26041258254600, відкритого в АТ „УкрСиббанк", код банку 351005.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.11.2014р. прийнято скаргу до розгляду судді Власова С.Г.

Приймаючи до уваги перебування судді Власової С.Г. з 13.01.2015р. на лікарняному, розпорядженням керівника апарату господарського суду Одеської області №45 від 15.01.2015р., призначено повторний автоматичний розподіл скарги по справі №11/97-10-4622, та скаргу по справі було розподілено судді господарського суду Одеської області Гут С.Ф.

04.12.2014р. від відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів (вх.ГСОО№32131/14 від 04.12.2014р.).

Надане клопотання судом розглянуто, задоволено та залучено з доданими документами до матеріалів справи.

04.12.2014р. від позивача надійшли письмові пояснення, відповідно до яких відповідач проти скарги заперечує та просить суд відмовити у її задоволенні у повному обсязі.

Суд залучив надані письмові пояснення до матеріалів справи.

15.01.2015р. відповідач надав уточнення до скарги (вх.ГСОО№667/2015 від 15.01.2015р.) в яких просить суд скасувати постанову Першого Київського відділу ДВС ОДМУЮ №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.13р.; зобов'язати Перший Київський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з розрахункового рахунку №26045010122792, відкритого в ПАТ „Банк Восток", код банку 307123.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.01.2015р. прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТОК-2001" (вх№2-5313/14 від 18.11.2014р.) в порядку ст.121-2 ГПК України по справі №11/97-10-4622 до розгляду судді Гут С.Ф.

10.02.2015р. Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції надав заперечення на скаргу (вх.ГСОО№3795/15 від 10.02.2015р.), відповідно до яких представник Першого Київського відділу ДВС ОМУЮ проти задоволення уточненої скарги заперечує, зазначає, що державний виконавець при примусовому виконанні наказу суду керується Законом України „Про виконавче провадження", згідно якого державний виконавець повинен вжити всі заходи для примусового виконання виконавчого документу. Інформацію про розрахункові рахунки державному виконавцю надає Державна податкова служба. Згідно відповіді Державної виконавчої служби про відкриті рахунки боржником ніяких застережень не було. Отже, Перший Київський відділ Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції просить суд у задоволенні скарги відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та Першого Київського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, суд доходить до такого висновку.

У відповідності до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.19 названого закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 4) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України (п.1 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч.1 ст.25 вказаного закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Відповідно до ч.2 цієї статті державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до ч.ч.5,6 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові, постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч.1 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3, 4. ст.57 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. Копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті, та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження" (звернення стягнення на кошти боржника - юридичної особи): „державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно ч.5 ст. 65 Закону України „Про виконавче провадження, не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом: кошти, що перебувають на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки"; суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010), отримані від замовників морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення або від замовників ремонту, модернізації морських, річкових суден, інших плавучих засобів та суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, а також кошти у вигляді кредитів, які зазначені підприємства спрямовують на фінансування будівництва або ремонту морських, річкових суден, а також на виготовлення або ремонт суднової техніки, суднових двигунів, суднових приладів і оснащення, що перебувають на окремих рахунках зазначених підприємств, тобто ст. 65 Закону визначає виключний перелік коштів, які не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 73 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені кошти, на які не може бути звернено стягнення, а саме стягнення не може бути звернено на такі виплати: вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника; компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років; компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; допомогу по догляду за дитиною; допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; допомогу на лікування; допомогу на поховання; щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання. Стягнення не здійснюється також із сум: неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги; грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання; вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 46 Конституції України громадянам забезпечено право на соціальний захист, що включає і право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності з незалежних від них обставин, та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується громадянину загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків роботодавцем, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Відповідно до ст. 4 цього Закону - право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи.

Згідно листа НБУ від 14.12.2010 р. № 22-111/2972-22535, та набранням з 01 січня 2011 р. чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким внесено зміни до ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», у п. п. З, 4, ч. 2, ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено відкриття страхувальниками - роботодавцями окремих поточних рахунків для зарахування страхових коштів у банках.

Відповідно до положень частини 2 статті 21 зазначеного Закону страхові кошти зараховані на окремий поточний рахунок у банку, можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам; страхові кошти, зараховані на окремий рахунок не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.121 2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи те, що розрахунковий рахунок №26045010122792 відкритий в ПАТ „Банк Восток", на який накладено арешт, використовується виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме листом ТОВ „Істок-2001" від 16.01.2013р. №06 та заявою-розрахунком від 16.01.2013р. вих.№07, в якій зазначені види матеріального забезпечення, суд визнає доводи скаржника, щодо оскарження постанови ВП №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р. яка була винесена старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції по справі №11/997-10-4622 правомірним.

Отже, суд, доходить висновку, що постанова ВП №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р., в частині накладення арешту на рахунок №26045010122792, відкритий у ПАТ „Банк Восток", код банку 307123, прийнята з порушенням норм чинного законодавства, оскільки у державного виконавця не було правових підстав для винесення вищезазначеної постанови. У зв'язку з вищевикладеним, уточнена скарга ТОВ „Істок-2001" (вх.ГСОО№667/2015 від 15.01.2015р.) підлягає частковому задоволенню, а саме в частині зняття арешту з рахунку №26045010122792, відкритому у ПАТ „Банк Восток", код банку 307123.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Скаргу ТОВ „Істок-2001", з урахуванням уточнень (вх.ГСОО№667/2015 від 15.01.2015р.) щодо скасування постанови Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ВП №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р., в порядку ст.121-2 ГПК України - задовольнити частково.

2. Скасувати постанову ВП №в-2/847/36470738 про арешт коштів боржника від 21.05.2013р., винесену Старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції в частині накладення арешту на рахунок №26045010122792, відкритому у ПАТ „Банк Восток", код банку 307123.

3. Зобов'язати Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції вчинити дії щодо зняття арешту з рахунку №26045010122792, відкритому у ПАТ „Банк Восток", код банку 307123.

4. В решті скарги відмовити.

Суддя С.Ф. Гут