Рішення

від 03.03.2015 по справі 922/59/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р.Справа № 922/59/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Гончаровою В.В.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "МРК Теплоенергія", м. Харків до ТОВ "Зміївська будівельна компанія", м. Харків про стягнення коштів в сумі 291671,16 грн. за участю сторін:

позивача -Басарт Л.А.

відповідач - Кривеженко В.р.

ВСТАНОВИВ:

В січні 2015 року до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МРК Теплоенергія " ( надалі - позивач ) та просить стягнути з ТОВ "Зміївська будівельна компанія" ( надалі - відповідач) суму основного боргу за виконані роботи за договором субпідряду 163929 грн., 3 % річних - 14881,35 грн. , за період з 30.12.2011 року по 24.12.2014 року, інфляційні втрати - 33794,72 грн., за період з 01.01.2012 року по 24.12.2014 року, пеню 13474,49 грн. за період з 30.12.2011 року по 30.06.2012 року, штраф 40 % від суми простроченої заборгованості - 65591,60 грн., та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору субпідряду за № 04/10 від 07.10.2011 року в частині розрахунків.

Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву у якому проти позову заперечує в частині суми основного боргу, заявленої позивачем до стягнення. Посилаючись на те, що позивачем не були сплачені генпідрядні відрахування у розмірі 22679,58 грн. по договору субпідряду №04/10 від 07.10.2011 року. з цієї підстави на думку відповідача невірно розраховані й сума пені, штрафу та компенсаційних витрат, передбачених ст. 625 УК України.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 17.02.2015 року до 03.03.2015 року до 10 години.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МРК Теплоенергія" (субпідрядник) укладено договір субпідряду № 04/10 від 07.10.2011р. (далі - договір).

За умовами цього договором генпідрядник доручає, а субпідрядник приймає на себе виконання робіт по реконструкції системи теплопостачання з закриттям Центральної котельні с.Бірки Зміївського району ,Харківської області (п.1.1. договору).

За п. 2.1. договору договірна ціна робіт, як невід'ємна частина договору, визначається на основі кошторисної документації.

Згідно із п.2.2. договору загальна вартість робіт, що виконується за цим договором, згідно кошторисної документації складає 22679,58,00 грн. ( в т.ч. ПДВ).

У відповідності до п. 3.2 договору до початку робіт генпідрядник перераховує аванс на загальну суму 350 000,00 грн., який сплачується

до 12 жовтня 2011 року - 50 000 грн.,

до 01.11.2011 року - 200 000 грн.

до 05.11.2011 року - 100 000 грн.

Решта коштів перераховується на рахунок субпідрядника згідно календарного плану виконання робіт. Оплата виконаних та прийнятих згідно підписаних уповноваженими представниками сторін актів виконаних робіт, здійснюється шляхом зарахування авансу, передбаченого цим пунктом, в рахунок вартості виконаних робіт, решта вартості виконаних робіт підлягає сплаті після вичерпання загальної суми авансу.

За п. 3.3.договору генпідрядник приймає виконані роботи на підставі акта виконаних робіт (КБ-2в, КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт передається субпідрядником уповноваженому представнику генпідрядника.

Відповідно до п. 3.4 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються генпідрядником протягом 5-ти банківських діб з моменту підписання акту виконаних робіт.

У п. 10.7. сторони передбачили, що за недотримання строків сплати за виконані роботи генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф, який нараховується, зокрема, за прострочення на строк понад 20 діб, генпідрядник сплачує субпідряднику штраф в розмірі 10% від суми заборгованості.

Як вбачається із наданих до матеріалів справи доказів, а саме:

- актом прийому виконаних будівельних робіт з грудень 2011р. № 82 від 22.12.2011р. на суму 782441,24 грн. та доданими до нього відомістю ресурсів та розрахунком, довідкою про вартість виконаних робіт ( а. с. 25-35).

- актом прийому виконаних будівельних робіт з грудень 2011р. №82-Г від 22.12.2011р. на суму 230260,18 грн. та доданими до нього відомістю ресурсів та розрахунком, довідкою про вартість виконаних робіт ( а.с.36-50);

- актом прийому виконаних будівельних робіт з грудень 2011р. № 83 від 22.12.2011 р. на суму 121277,58 грн. та доданим до нього розрахунком, довідкою про вартість виконаних робіт ( а. с. 51-53).

Акти виконаних робіт підписані сторонами 22.12.2011р., тобто останнім днем повного розрахунку за виконані роботи згідно з умовами договору є 29.12.2011 р.

Відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість.

Станом на 24.12.2014р.генпідрядником сплачено 970 050,00 грн., таким чином залишилась несплаченою заборгованість в сумі 163 929,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 599 ЦК України, статті 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частини 1 статті 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Беручи до уваги викладене, та з огляду на надані до матеріалів справи докази, господарський суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 163 929,00 грн. є обгрунтованою, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем 3% річних та індексу інфляції господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення зазначених сум.

Щодо стягнення суми штрафу та пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями статті 216, частини першої статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Умовами договору встановлена відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення остаточного розрахунку генпідрядника з субпідрядником.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу суд вважає його вірним, а тому таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заперечень відповідача про зменшення суми боргу на суму генпідрядних відрахувань в розмірі 22 679,58 грн. у відповідності до п.2.3 договору на користь позивача, судом встановлено наступне , відповідно до «Положення про взаємовідносини організацій - генеральних підрядників з субпідрядними організаціями», Затверджене Науково-технічною радою Державного Комітету України у справах містобудування і архітектури Протокол від 14 грудня 1994 р. N 4, беручи до уваги п 31: Відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються субпідряднику (адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням субпідрядників технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, вирішенням питань матеріально-технічного постачання, прийманням і здачею виконаних субпідрядником робіт замовнику; пожежно-сторожовою охороною виконаних робіт і майна субпідрядників в межах будівельного майданчика; забезпеченням субпідрядників тимчасовими не титульними будівлями і спорудами; здійсненням заходів з техніки безпеки і охорони праці загального характеру; благоустроєм і утриманням будівельного майданчика, прибиранням та вивезенням сміття; оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів, субпідрядник щомісяця по окремих рахунках проводить відрахування генпідряднику в розмірах, визначених згідно з контрактом. Субпідрядник щомісяця по окремих рахунках проводить відрахування генпідряднику в розмірах, визначених згідно з контрактом". У разі недосягнення згоди розмір відрахувань визначається згідно з порядком, що встановлюється Держкоммістобудування.

Сторони, договором субпідряду за № 04/10 від 07.10.2011 року п.3.6 передбачили наступний розрахунок за генпідрядні відрахування , а саме шляхом проведення взаємозаліку.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК, «зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги». Покажемо на прикладі, як відбувається зарахування. Почнемо з простої ситуації.

Вимоги зі сторони відповідача до позивача щодо проведення взаємозаліку не надходило.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Керуючись статтями 1,22,33,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміївська будівельна компанія" (61030, м. Харків, вул. Греківська, 79 код ЄДРПОУ 37460554, р/р 26003011522701 у ПАТ "Альфа-Банк" ум.Києві, МФО 300346) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МРК Теплоенергія" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська,117, код ЄДРПОУ 32869230) заборгованість в сумі 163929,00 грн., 3 % річних - 14881,35 грн., інфляційні витрати 33794,72 грн., пеня - 13474,49 грн., штраф 40 % - 65591,60 грн. судовий збір в сумі 5834,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.03.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова