Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/18221/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 910/18221/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Ільєнок Т.В.

за участю представників:

від позивача: представник - Ковтун Т.О. - за довіреністю,

від відповідача: представники - Колченогова О.К. (в судовому засіданні 26.02.2015 р.), Чоботар Г.Г. (в судовому засіданні 03.03.2015 р.) - за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р.

у справі № 910/18221/14 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата", м. Київ

про стягнення 1 993 307,53 грн.,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата", м. Київ

до Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

про розірвання договору №130-УПР-07 від 17.08.2007 р. та стягнення 11 694 346,58 грн.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 р. Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" про стягнення з відповідача на свою користь 1993307,53 грн., з яких: 1550000,00 грн. основного боргу, 133257,53 грн. пені, 187650,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 122400,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за відповідачем рахується борг, який виник внаслідок не сплати разових платежів за генеральним договором № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р.

У вересні 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про розірвання генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., стягнення сплачених сум разових платежів з урахуванням індексу інфляції, що в загальній сумі становить 5657300,00 грн., відшкодування збитків у розмірі 37046,58 грн. та стягнення 6000000,00 грн. штрафу за односторонню відмову (розірвання) договору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. у справі №910/18221/14 в задоволенні первісного позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовлено повністю.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" задоволено частково.

Розірвано Генеральний договір № 130-УПР-07 від 17 серпня 2007 року, укладений між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсмарт", прав вимоги за яким перейшли по договору про відступлення права вимоги № 005-2/02 від 21 травня 2008 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсмарт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата".

Стягнуто з Комунального підприємства "Київський метрополітен" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" 3700000 грн. 00 коп. збитків, 56718 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову та в частині стягнення з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ЕкспресСплата" 3700000 грн. збитків та 56718 грн. витрат по сплаті судового збору скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП "Київський метрополітен", відмовити ТОВ "ЕкспресСплата" в частині задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "ЕкспресСплата" про стягнення 3700000 грн. збитків та 56718 грн. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим що, оскаржуване рішення в зазначеній частині є незаконним у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата", також не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у стягненні штрафу з КП "Київський метрополітен" та прийняти рішення, яким стягнути з КП "Київський метрополітен" на користь ТОВ "ЕкспресСплата" штраф у розмірі 6000000,00 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції щодо відмовлених в задоволенні зустрічних позовних вимог прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2015 р. вимоги своєї апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги ТОВ "ЕкспресСплата" заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2015 р. вимоги апеляційної скарги ТОВ "ЕкспресСплата" підтримав у повному обсязі, проти доводів апеляційної скарги КП "Київський метрополітен" заперечував.

В судовому засіданні 26.02.2015 р. оголошено перерву до 03.03.2015 р.

Після перерви, в судовому засіданні 03.03.2015 р. від представників сторін доповнень та додаткових пояснень не надійшло.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційні скарги, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.08.2007 р. між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрсмарт" (виконавець) укладено Генеральний договір № 130-УПР-07 (Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору замовник, з метою поліпшення обслуговування пасажирів, надає виконавцю право на розміщення на виділених місцях станцій метрополітену обладнання, що є власністю виконавця, згідно розробленої та погодженої проектної документації, функціональні характеристики якого дозволяють здійснювати приймання готівкових коштів та/або здійснення оплати певних товарів, включаючи поповнення проїзних білетів замовника в автоматичному режимі за допомогою готівкових коштів (надалі "термінал"). Специфікація терміналу зазначена в додатку № 5 до цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору, місце розташування кожного терміналу визначається сторонами в додатку № 1 до договору та може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 1.3. договору встановлено, що загальна кількість терміналів, що встановлюється за договором становить 150 одиниць.

Згідно п.п. 2.1., 2.3. договору, розміщення терміналів здійснюється поетапно, окремими партіями. Графік розміщення та кількість терміналів кожної окремої партії визначається сторонами у додатку № 2 до договору.

У пункті 2.4. договору сторони передбачили, що після розміщення кожного окремого терміналу або партії терміналів замовник здійснює підключення терміналу або терміналів до електромережі. Замовник надає можливість до підключення терміналів до каналу передачі даних з швидкістю не менше 9 600 кбит/сек., в т.ч. бездротового зв'язку, (надалі - "мережа зв'язку"), а після запровадження мережі ETHERNET на рівні касового залу надає можливість виконавцю здійснювати підключення терміналів до зазначеної мережі на підставі окремого договору з структурним підрозділом, а саме Службою сигналізації і зв'язку. Розміщення і підключення до електромережі та мережі зв'язку є остаточним розміщенням терміналу, про що сторони підписують відповідний акт розміщення та підключення до електромережі та мережі зв'язку. Без підключення терміналу до будь-якої із зазначених мереж, термінал вважається не розміщеним остаточно і плата за таке розміщення виконавцем не сплачується.

Згідно з п. 4.1. договору, за надання прав, передбачених цим договором, виконавець щомісячно сплачує замовнику плату за отримане право розміщення у розмірі, що визначається додатком № 3 та разові платежі, що передбачені додатком № 4 до цього договору.

Нарахування плати за розміщення терміналів починається з дати підписання акту розміщення та підключення до електромережі та мережі зв'язку терміналів на кожний з терміналів (п. 4.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, платежі, передбачені п. 4.1. сплачуються на підставі рахунків замовника, протягом 5 банківських днів з моменту їх виставлення. Рахунок виставляється не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавалось право на розміщення.

У пункті 4.4. договору визначено, що зміна розміру плати за надання права на розміщення терміналів може здійснюватися виключно за згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою до цього договору. Одностороння зміна платежів не допускається.

Згідно п. 9.3. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом двадцяти років, тобто з 17 серпня 2007 року до 31 грудня 2027 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

У відповідності з п. 10.1. договір включає до себе додатки, а саме: додаток № 1 - місце розташування терміналів, додаток № 2 - графік встановлення терміналів, додаток № 3 - графік платежів, додаток № 4 - графік разових платежів, додаток № 5 - специфікація терміналу, додаток № 6 - протокол взаємодії АСПП та терміналів, додаток № 7 - технічні вимоги до ТАДБК.

Крім зазначеного, сторони договору підписали додатки до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р. з № 1 по № 5.

Також у матеріалах справи наявні додатки № 6 та № 7 до Договору, які сторони до теперішнього часу не підписали.

У додатку № 2 до договору сторони встановили наступний графік розміщення терміналів: термінали кількістю 50 шт. встановити не пізніше 29.02.2008 р., ще 50 шт. - не пізніше 31.03.2008 та 50 шт. - не пізніше 30.04.2008.

Крім того, у додатку № 4 до договору учасники договору домовились, що виконавець сплачує у 4-й місяць дії договору (листопад 2007) разовий платіж у сумі 5250000,00 грн. на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення.

25.12.2007 р. між КП "Київський метрополітен" та ТОВ "Укрсмарт" було укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., якою внесено зміни до пункту 3.1.9. договору та викладено в наступній редакції: "розробка та погодження проектної документації для розміщення терміналів здійснюється замовником та виконавцем спільно". Також даною додатковою угодою було внесено зміни до додатку № 4 до договору та визначено, що виконавець (ТОВ "Укрсмарт") сплачує у 5-й місяць дії договору (грудень 2007) разовий платіж у сумі 3000000,00 грн. та у 8-й місяць дії договору (березень 2008) сплачує разовий платіж у сумі 2250000,00 грн. на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення.

27.12.2007 р. ТОВ "Укрсмарт" сплатило на рахунок КП "Київський метрополітен" разовий платіж у сумі 3000000,00 грн. за отримане право розміщення терміналів на станціях метрополітену.

Надалі, між сторонами договору укладені додаткові угоди № 2 від 27.03.2008 р. та № 3 від 25.04.2008 р., якими внесено зміни до додатку № 4 до договору, зокрема в частині перенесення строку сплати разового платежу в сумі 2250000,00 грн.

З метою виконання умов укладеного між сторонами генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, ТОВ "Укрсмарт" були укладені договір № 53/07 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 27.12.2007 р. (з додатками); договір № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008 р. (з додатками) та договір № 19/08 на виконання проектної документації від 15.05.2008 р. (з додатками).

23.05.2008 р. між КП "Київський метрополітен", ТОВ "Укрсмарт" та ТОВ "ЕкспресСплата" було укладено додаткову угоду № 5 до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., згідно з умовами якої здійснено заміну сторони генерального договору - виконавця (ТОВ "Укрсмарт") на нового виконавця (ТОВ "ЕкспресСплата"), оскільки між ТОВ "Укрсмарт" та ТОВ "ЕкспресСплата" 21.05.2008 р. підписано договір про відступлення права вимоги (цесії) № 005-2/02.

Так, у відповідності до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 005-2/02 від 21.05.2008, ТОВ "ЕкспресСплата" перерахувало на рахунок ТОВ "Укрсмарт" винагороду в сумі 3000000,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, залучених до матеріалів справи.

Таким чином, ТОВ "ЕкспресСплата" компенсувало ТОВ "Укрсмарт" витрати в сумі 3000000,00 грн., сплачені на рахунок КП "Київський метрополітен" в якості разового платежу за отримане право розміщення терміналів на станціях метрополітену згідно з умовами генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р.

Після вказаного, 28.10.2008 р. ТОВ "ЕкспресСплата" сплатило на рахунок КП "Київський метрополітен" 37045,58 грн. за проектну документацію відповідно до договору № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008 р., який був укладений між ТОВ "Укрсмарт" та позивачем.

Крім того, в подальшому між позивачем та відповідачем було укладено ще декілька додаткових угод до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., а саме: додаткова угода № 6 від 28.05.2008, додаткова угода № 7 від 15.09.2008 р., додаткова угода № 8 від 12.02.2009 р., Додаткова угода № 9 від 15.04.2009 р., додаткова угода № 10 від 09.07.2009 р., додаткова угода № 11 від 09.07.2009 р., додаткова угода № 12 від 10.11.2010 р., додаткова угода № 13 від 26.01.2011 р., якими внесені зміни до додатку № 4 до договору.

У відповідності до додатку № 4 до договору (в редакції додаткової угоди № 13 від 26.01.2011) виконавець сплачує у 5-й місяць дії договору (грудень 2007) разовий платіж у сумі 3000000,00 грн., у третю декаду 14-го місяця дії договору (вересень 2008) - 700000,00 грн., у 1-й календарний день 50 місяця дії договору (вересень 2011) - 500000,00 грн., у третю декаду 51 місяця дії договору (жовтень 2011) - 400000,00 грн., у третю декаду 52 місяця дії договору (грудень 2011) - 650000,00 грн., на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення. Також, сторони домовились, що сума разових платежів у розмірі 500000,00 грн. (третій разовий платіж), 400000,00 грн. (четвертий разовий платіж) та 650000,00 грн. (п'ятий разовий платіж) підлягають коригуванню у сторону зменшення на відповідну суму затрат виконавця, понесених ним на розробку та погодження проектної документації для розміщення терміналів відповідно до п. 3.1.9. договору.

18.09.2008 р. ТОВ "Експрессплата" сплатило на рахунок КП "Київський метрополітен" разовий платіж у розмірі 700000,00 грн., що підтверджується, зокрема, актом звіряння розрахунків, підписаного сторонами станом на 10.09.2014 р.

КП "Київський метрополітен" в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що відповідачем в порушення умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р. та додатку № 4 до нього (в редакції додаткової угоди № 11 від 09.07.2009 р.) не сплачено у визначений строк 1550000,00 грн. разових платежів, внаслідок чого у ТОВ "Експрессплата" виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1550000,00 грн. За несвоєчасне, на думку позивача, виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 133257,53 грн., 3% річних - 122400,00 грн. та втрати від інфляції в сумі 187650,00 грн.

В свою чергу, ТОВ "ЕкспресСплата" у зустрічній позовній заяві просить розірвати генеральний договір № 130-УПР-07 від 17.08.2007, в зв'язку з істотним порушенням договору та відшкодувати збитки у розмірі - 3700000,00 грн., коштів які були сплачені в якості разових платежів за право розміщення терміналів на станціях метрополітену, 1957300,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих на суму 3700000,00 грн., 37046,58 грн., що сплачені позивачу за розроблення проектної документації відповідно до договору № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008 р., а також стягнути штраф у сумі 6000000,00 грн., що нарахований на підставі п. 5.4. генерального договору, за одностороннє розірвання договору з боку замовника.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що КП "Київський метрополітен" не були виконані належним чином зобов'язання за генеральним договором №130-УПР-07 від 17.08.2007, зокрема, не було погоджено проектну документацію, не забезпечено визначену у договорі кількість місця для розташування терміналів та не вчинено дій, направлених сприянню можливості реалізації функціональності терміналів. З матеріалів справи не вбачається вчинення позивачем за первісним позовом дій, направлених на виконання умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., та сприяння відповідачу за первісним позовом можливості реалізувати своє право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену.

Щодо позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" суд першої інстанції дійшов висновку, що з розірванням генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р. у відповідача за первісним позовом втрачається право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену, під час розгляду справи вірно встановлена бездіяльність позивача (відповідача за зустрічним позовом) у сприянні відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) в реалізації права на розміщення платіжних терміналів та отриманні останнім прибутку від встановлення платіжних терміналів, за що підлягав сплаті разовий платіж у загальній сумі 5250000,00 грн., залишок якого станом на день розгляду справи не сплачений у сумі 1550000,00 грн.

Здійснюючи розгляд справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла до висновку, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи, підстави для його скасування відсутні з огляду на наступне.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змістом вказаних норм вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, а його умови є обов'язковими до виконання.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що до теперішнього часу в порушення строків, визначених у додатку № 2 до договору, жодного з терміналів на станціях метрополітену встановлено не було. Не підтверджується зібраними по справі доказами і можливість встановлення терміналів у кількості визначеній договором на даний час.

З наявних у справі доказів не вбачається вчинення позивачем за первісним позовом дій, направлених на виконання умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., та сприяння відповідачу за первісним позовом можливості реалізувати своє право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену.

Приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, визначено сукупність необхідних умов, за яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що сторони не заперечували проти розірвання договору, посилаючись на істотну зміну обставин, з яких сторони виходили під час укладання спірного договору, та втрату інтересу для подальшого виконання умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., а тому місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в частині розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Отже, з розірванням генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р. у відповідач втрачає право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену. А у зв'язку з бездіяльністю позивача у сприянні відповідачу в реалізації права на розміщення платіжних терміналів та отриманні останнім прибутку від встановлення платіжних терміналів, за що підлягав сплаті разовий платіж у загальній сумі 5250000,00 грн., залишок якого станом на день розгляду справи не сплачений у сумі 1550000,00 грн., місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 155000,00 грн. заборгованості.

З огляду на відсутність підстав для стягнення заборгованості в сумі 1550000,00 грн., не підлягали задоволенню позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені в сумі 133257,53 грн., 3% річних - 122400,00 грн. та втрати від інфляції в сумі 187650,00 грн., які мають похідний характер та пов'язані з невиконання основного зобов'язання.

Згідно з ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Так, ТОВ "ЕкспресСплата" понесло витрати у вигляді сплати 3700000,00 грн. на рахунок КП "Київський метрополітен" за право розміщення платіжних терміналів у кількості 150 шт. на станціях метрополітену.

Однак, КП "Київський метрополітен" не були виконані належним чином зобов'язання за генеральним договором №130-УПР-07 від 17.08.2007 р., включаючи: непогодження проектної документації, не забезпечено належну кількість місця для розташування терміналів та не вчинено дій, направлених сприянню можливості реалізації функціональності терміналів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Оскільки зі сторони КП "Київський метрополітен" узгодження розміщення терміналів та погодження проектної документації не було, позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені умовами договору.

КП "Київський метрополітен" посилається на відсутність погодження проектної документації в органах пожежного нагляду.

Втім, колегія суддів зазначає, що проектна документація була погоджена органами державного пожежного нагляду стосовно всіх трьох ліній метро, про що свідчить експертний висновок № 31/4/4384 від 27.06.2008 р. та №31/4/7651 від 31.10.2008 р.

Отже, позивачем доведена вина відповідача у виникненні збитків у розмірі 3700000 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3700000 грн. збитків.

Щодо стягнення з КП "Київський метрополітен" 1957300,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих на суму 3700000,00 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою збитки не є грошовим зобов'язанням, в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, суд першої інстанції правомірно відмовив в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 37046,58 грн., оскільки виходячи з умови п. 3.1.9. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2007) та додатку № 4 (в редакції додаткової угоди № 13 від 26.01.2011) виконавець у добровільно порядку погодився на те, що на суму витрат, понесених ним на розробку та погодження проектної документації для розміщення терміналів, будуть зменшенні суми разових платежів у розмірі 1550000,00 грн. Проте, позивач за первісним позовом вказані разові платежі на користь відповідача до теперішнього часу не сплатив, у зв'язку з чим право на відшкодування витрат на сумі 37046,58 грн. не настало.

В частині заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо пропуску строків позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Так, строк дії генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р. визначений сторонами до 17.08.2027 р. (п. 9.3. договору), при цьому протягом усього періоду часу дії договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди та вели листування. Так, листом від 31.07.2012 р. за № 319-НЗК КП "Київський метрополітен" було надіслано на адресу позивача за зустрічним позовом проект Додаткової угоди № 14, в якій, зокрема, визнано факт сплати останнім разового платежу в загальній сумі 3700000,00 грн. та запропоновано зменшити кількість місць розташування терміналів на станціях метрополітену, що свідчить про вчинення дій, направлених на визнання боргу або іншого обов'язку.

Отже, станом на день звернення позивача з зустрічним позовом строк позовної давності тривалістю у три роки не сплинув.

Суд першої інстанції дійшов також обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позову штрафу в сумі 6000000, 00 грн., нарахованого на підставі п. 5.4. генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 р., з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно умов пункту 5.4. Договору, у випадку одностороннього розірвання договору з боку замовника, останній сплачує штраф у розмірі 6000000,00 грн. Сума штрафу визначається, виходячи з сум платежів, передбачених додатком № 4 до договору та затрат виконавця на реалізацію функціональних можливостей з поповнення проїзних білетів. До одностороннього розірвання договору також відносяться свідомі дії замовника, направлені на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням, а також розірвання договору внаслідок порушення замовником або недійсності та невідповідності п. 10.3. цього договору.

З умов п. 5.4. договору вбачається, що сторони фактично передбачили три випадки в яких застосовується штраф у розмірі 6000000,00 грн., а саме: 1) одностороннє розірвання договору з боку замовника; 2) дії замовника, направлені на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням; 3) розірвання договору внаслідок порушення замовником або недійсності та невідповідності п. 10.3. цього договору.

Втім, відповідач за зустрічним позовом (замовник за договором) не надсилав на адресу ТОВ "ЕкспресСплата" будь-яких повідомлень, які свідчать про одностороннє розірвання договору. Також, відсутні докази вчинення КП "Київський метрополітен" дій, направлених на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням, оскільки, як встановив суд, вказані термінали до теперішнього часу встановлені не були. Не вбачається з наданих суду доказів і порушення відповідачем п. 10.3 договору або його недійсність.

Таким чином, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 6000000, 00 грн. є безпідставними.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

З огляду на викладені обставини, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відмову повністю в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову частково, з даним висновком погоджується і колегія суддів, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення суду першої інстанції відповідає законодавству, матеріалам справи та не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Комунального підприємства "Київський метрополітен" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. у справі № 910/18221/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/18221/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

Т.В. Ільєнок