Рішення

від 28.10.2014 по справі 910/18221/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18221/14 28.10.14

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата"

Про стягнення 1993307,53 грн.

За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата"

До Комунального підприємства "Київський метрополітен"

Про розірвання договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 та стягнення 11 694 346,58 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Ковтун Т.О. - по дов. № 3-Н від 02.01.2014

від відповідача Колченогова О.К. - по дов. № б/н від 16.09.2014

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" 1 993 307,53 грн., з яких: 1 550 000,00 грн. основного боргу, що виник внаслідок не сплати разових платежів за генеральним договором № 130-УПР-07 від 17.08.2007, 133 257,53 грн. пені, 187 650,00 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 122 400,00 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014 порушено провадження у справі № 910/18221/14 та призначено справу до розгляду на 18.09.2014.

В судовому засіданні 18.09.2014 на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.09.2014.

30.09.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Комунального підприємства "Київський метрополітен" про розірвання генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007; стягнення сплачених сум разових платежів з урахуванням індексу інфляції, що в загальній сумі становить 5 657 300,00 грн., відшкодування збитків у розмірі 37 046,58 грн. та стягнення 6 000 000,00 грн. штрафу за односторонню відмову (розірвання) договору.

Крім того, відповідачем 30.09.2014 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача доказів.

Суд розглянувши клопотання вважає, що воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України оскільки документи, які просить витребувати відповідач не підтвердять обставини необхідні для вирішення даного спору.

В судовому засіданні 30.09.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 09.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" прийнято для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/18221/14.

Присутній у судовому засіданні 09.10.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, та подав відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить задовольнити позовні вимоги в частині розірвання генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 та в іншій частині в позові відмовити, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Присутній в засіданні суду 09.10.2014 представник відповідача заперечив проти задоволення первісного позову та просив задовольнити повністю зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 09.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 21.10.2014.

За результатами дослідження поданих сторонами доказів суд дійшов висновку про необхідність витребування нових доказів у справі, у зв'язку з чим ухвалою від 21.10.2014 розгляд справи було відкладено на 23.10.2014.

Позивачем за первісним позовом в судовому засіданні 23.10.2014 подано та додаткові пояснення та витребувані докази.

Відповідачем за первісним позовом 23.10.2014 до відділу діловодства суду подано пояснення по справі та витребувані докази.

В судовому засіданні 23.10.2014 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 28.10.2014.

Присутній у судовому засіданні 28.10.2014 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві; щодо зустрічного позову - просив задовольнити позовні вимоги в частині розірвання генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 та відмовити в іншій частині позовних вимог, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2014 просив відмовити в задоволенні первісного позову, посилаючись на невиконання КП "Київський метрополітен" умов генерального договору №130-УПР-07 від 17.08.2007, та задовольнити зустрічний позов.

У відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

В судовому засіданні 28.10.2014, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.08.2007 між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсмарт» (за договором - виконавець) було укладено Генеральний договір № 130-УПР-07, за умовами п. 1.1. якого змовник, з метою поліпшення обслуговування пасажирів, надає виконавцю право на розміщення на виділених місцях станцій метрополітену обладнання, що є власністю виконавця, згідно розробленої та погодженої проектної документації, функціональні характеристики якого дозволяють здійснювати приймання готівкових коштів та/або здійснення оплати певних товарів, включаючи поповнення проїзних білетів замовника в автоматичному режимі за допомогою готівкових коштів (надалі «термінал»). Специфікація терміналу зазначена в додатку № 5 до цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, місце розташування кожного терміналу визначається сторонами в додатку № 1 до договору та може бути змінений за згодою сторін.

Загальна кількість терміналів, що встановлюється за договором становить 150 одиниць (п. 1.3. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.3. договору, розміщення терміналів здійснюється поетапно, окремими партіями. Графік розміщення та кількість терміналів кожної окремої партії визначається сторонами у додатку № 2 до договору.

У пункті 2.4. договору визначено, що після розміщення кожного окремого терміналу або партії терміналів замовник здійснює підключення терміналу або терміналів до електромережі. Замовник надає можливість до підключення терміналів до каналу передачі даних з швидкістю не менше 9 600 кбит/сек., в т.ч. бездротового зв'язку, (надалі - «мережа зв'язку»), а після запровадження мережі ETHERNET на рівні касового залу надає можливість виконавцю здійснювати підключення терміналів до зазначеної мережі на підставі окремого договору з структурним підрозділом, а саме Службою сигналізації і зв'язку. Розміщення і підключення до електромережі та мережі зв'язку є остаточним розміщенням терміналу, про що сторони підписують відповідний акт розміщення та підключення до електромережі та мережі зв'язку. Без підключення терміналу до будь-якої із зазначених мереж, термінал вважається не розміщеним остаточно і плата за таке розміщення виконавцем не сплачується.

Згідно з п. 4.1. договору, за надання прав, передбачених цим договором, виконавець щомісячно сплачує замовнику плату за отримане право розміщення у розмірі, що визначається додатком № 3 та разові платежі, що передбачені додатком № 4 до цього договору.

Нарахування плати за розміщення терміналів починається з дати підписання акту розміщення та підключення до електромережі та мережі зв'язку терміналів на кожний з терміналів (п. 4.2.2 договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, платежі, передбачені п. 4.1. сплачуються на підставі рахунків замовника, протягом 5 банківських днів з моменту їх виставлення. Рахунок виставляється не пізніше останнього робочого дня місяця, в якому надавалось право на розміщення.

Водночас, умовами пункту 4.4. договору визначено, що зміна розміру плати за надання права на розміщення терміналів може здійснюватися виключно за згодою сторін, що оформлюється відповідною додатковою угодою до цього договору. Одностороння зміна платежів не допускається.

Згідно п. 9.3. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом двадцяти років, тобто з 17 серпня 2007 року до 31 грудня 2027 року, але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

У відповідності з п. 10.1. договір включає до себе додатки, а саме: додаток № 1 - місце розташування терміналів, додаток № 2 - графік встановлення терміналів, додаток № 3 - графік платежів, додаток № 4 - графік разових платежів, додаток № 5 - специфікація терміналу, додаток № 6 - протокол взаємодії АСПП та терміналів, додаток № 7 - технічні вимоги до ТАДБК.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами під час вирішення спору, учасники договору підписали додатки до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 з № 1 по № 5, додатки № 6 та № 7 сторони до теперішнього часу не підписали.

Так, зокрема, у додатку № 2 до договору сторони встановили наступний графік розміщення терміналів: термінали кількістю 50 шт. встановити не пізніше 29.02.2008, ще 50 шт. - не пізніше 31.03.2008 та 50 шт. - не пізніше 30.04.2008.

Крім того, у додатку № 4 до договору учасники договору домовились, що виконавець (ТОВ «Укрсмарт») сплачує у 4-й місяць дії договору (листопад 2007) разовий платіж у сумі 5 250 000,00 грн. на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення.

25.12.2007 між КП «Київський метрополітен» та ТОВ «Укрсмарт» було укладено додаткову угоду № 1 до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, якою внесено зміни до пункту 3.1.9. договору та викладено в наступній редакції: «розробка та погодження проектної документації для розміщення терміналів здійснюється замовником та виконавцем спільно». Також даною додатковою угодою було внесено зміни до додатку № 4 до договору та визначено, що виконавець (ТОВ «Укрсмарт») сплачує у 5-й місяць дії договору (грудень 2007) разовий платіж у сумі 3 000 000,00 грн. та у 8-й місяць дії договору (березень 2008) сплачує разовий платіж у сумі 2 250 000,00 грн. на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27.12.2007 ТОВ «Укрсмарт» сплатило на рахунок КП «Київський метрополітен» разовий платіж у сумі 3 000 000,00 грн. за отримане право розміщення терміналів на станціях метрополітену.

В подальшому, між КП «Київський метрополітен» та ТОВ «Укрсмарт» були укладені додаткові угоди № 2 від 27.03.2008 та № 3 від 25.04.2008, якими внесено зміни до додатку № 4 до договору, зокрема в частині перенесення строку сплати разового платежу в сумі 2 250 000,00 грн.

Крім того, з метою виконання умов укладеного між сторонами генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, ТОВ «Укрсмарт» були укладені договір № 53/07 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 27.12.2007 (з додатками); договір № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008 (з додатками) та договір № 19/08 на виконання проектної документації від 15.05.2008 (з додатками).

23.05.2008 між КП «Київський метрополітен», ТОВ «Укрсмарт» та ТОВ «ЕкспресСплата» було укладено додаткову угоду № 5 до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, згідно з умовами якої здійснено заміну сторони генерального договору - виконавця (ТОВ «Укрсмарт») на нового виконавця (ТОВ «ЕкспресСплата»), оскільки між ТОВ «Укрсмарт» та ТОВ «ЕкспресСплата» 21.05.2008 було підписано договір про відступлення права вимоги (цесії) № 005-2/02.

Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення права вимоги (цесії) № 005-2/02 від 21.05.2008, ТОВ «ЕкспресСплата» перерахувало на рахунок ТОВ «Укрсмарт» винагороду в сумі 3 000 000,00 грн., що підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, залучених до матеріалів справи.

Отже, фактично ТОВ «ЕкспресСплата» компенсувало ТОВ «Укрсмарт» витрати в сумі 3 000 000,00 грн., сплачені на рахунок КП «Київський метрополітен» в якості разового платежу за отримане право розміщення терміналів на станціях метрополітену згідно з умовами генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007.

Також, 28.10.2008 ТОВ «ЕкспресСплата» сплатило на рахунок КП «Київський метрополітен» 37 045,58 грн. за проектну документацію відповідно до договору № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008, який був укладений між ТОВ «Укрсмарт» та позивачем.

Крім того, в подальшому між позивачем та відповідачем було укладено ще декілька додаткових угод до генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, а саме: додаткова угода № 6 від 28.05.2008, додаткова угода № 7 від 15.09.2008, додаткова угода № 8 від 12.02.2009, Додаткова угода № 9 від 15.04.2009, додаткова угода № 10 від 09.07.2009, додаткова угода № 11 від 09.07.2009, додаткова угода № 12 від 10.11.2010, додаткова угода № 13 від 26.01.2011, якими внесені зміни до додатку № 4 до договору.

Так, згідно додатку № 4 до договору (в редакції додаткової угоди № 13 від 26.01.2011) виконавець сплачує у 5-й місяць дії договору (грудень 2007) разовий платіж у сумі 3 000 000,00 грн., у третю декаду 14-го місяця дії договору (вересень 2008) - 700 000,00 грн., у 1-й календарний день 50 місяця дії договору (вересень 2011) - 500 000,00 грн., у третю декаду 51 місяця дії договору (жовтень 2011) - 400 000,00 грн., у третю декаду 52 місяця дії договору (грудень 2011) - 650 000,00 грн., на підставі рахунку замовника упродовж 10 днів з моменту його виставлення. Також, сторони домовились, що сума разових платежів у розмірі 500 000,00 грн. (третій разовий платіж), 400 000,00 грн. (четвертий разовий платіж) та 650 000,00 грн. (п'ятий разовий платіж) підлягають коригуванню у сторону зменшення на відповідну суму затрат виконавця, понесених ним на розробку та погодження проектної документації для розміщення терміналів відповідно до п. 3.1.9. договору.

При цьому, відповідач за первісним позовом сплатив 18.09.2008 на рахунок позивача разовий платіж у розмірі 700 000,00 грн., що підтверджується актом звіряння розрахунків, підписаного сторонами станом на 10.09.2014.

Отже, спір виник у зв'язку з тим, що позивач за первісним позовом вважає, що відповідачем в порушення умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 та додатку № 4 до нього (в редакції додаткової угоди № 11 від 09.07.2009) не сплачено у визначений строк 1 550 000,00 грн. разових платежів, внаслідок чого відповідно у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1 550 000,00 грн. Також за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в сумі 133 257,53 грн., 3% річних - 122 400,00 грн. та втрати від інфляції в сумі 187 650,00 грн.

Водночас, відповідач звернувся з зустрічною позовною заявою, в якій просить розірвати генеральний договір № 130-УПР-07 від 17.08.2007, в зв'язку з істотним порушенням договору, відшкодувати збитки, які складаються з:

- 3 700 000,00 грн., коштів які були сплачені в якості разових платежів за право розміщення терміналів на станціях метрополітену,

- 1 957 300,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих на суму 3 700 000,00 грн.,

- 37 046,58 грн., що сплачені позивачу за розроблення проектної документації відповідно до договору № 9-ПКБ-08 на виконання проектної документації від 28.03.2008, а також стягнути штраф у сумі 6 000 000,00 грн., що нарахований на підставі п. 5.4. генерального договору, за одностороннє розірвання договору з боку замовника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 627 Цивільного кодекс України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зі змістом вказаних норм вбачається, що сторони є вільними в укладенні договору, а його умови є обов'язковими до виконання.

З зібраних по справі доказів та наданих учасниками судового процесу пояснень, судом встановлено, що до теперішнього часу в порушення строків, визначених у додатку № 2 до договору, жодного з терміналів на станціях метрополітену встановлено не було. Не підтверджується зібраними по справі доказами і можливість встановлення терміналів у кількості визначеній договором на даний час.

Крім того, з наданих суду доказів не вбачається вчинення позивачем за первісним позовом дій, направлених на виконання умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, та сприяння відповідачу за первісним позовом можливості реалізувати своє право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену.

Приписами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.

Частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, визначено сукупність необхідних умов, за яких договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, у зв'язку з істотною зміною обставин, а саме: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачливості, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не лише з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю всіх умов у сукупності, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України.

Під час розгляду справи сторони не заперечували проти розірвання договору, посилаючись на істотну зміну обставин, з яких сторони виходили під час укладання спірного договору, та втрату інтересу для подальшого виконання умов генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, відтак суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом в частині розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, оскільки з розірванням генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 у відповідача за первісним позовом втрачається право на розміщення платіжних терміналів у визначеній кількості на станціях метрополітену, а також судом встановлена бездіяльність позивача (відповідача за зустрічним позовом) у сприянні відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) в реалізації права на розміщення платіжних терміналів та отриманні останнім прибутку від встановлення платіжних терміналів, за що підлягав сплаті разовий платіж у загальній сумі 5 250 000,00 грн., залишок якого станом на день розгляду справи не сплачений у сумі 1 550 000,00 грн., тому суд з урахуванням вищезазначених обставин дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за первісним позовом в частині стягнення 1 550 00,00 грн. заборгованості.

Крім того, з огляду на відсутність підстав для стягнення заборгованості в сумі 1 550 000,00 грн., відповідно не підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення з відповідача за порушення грошового зобов'язання пені в сумі 133 257,53 грн., 3% річних - 122 400,00 грн. та втрати від інфляції в сумі 187 650,00 грн., які мають похідний характер та пов'язані з невиконання основного зобов'язання.

Згідно з ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме:

- протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання;

- наявність збитків;

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб;

- вина боржника.

Як зазначено вище та підтверджується наявними у справі доказами, позивач за зустрічним позовом поніс витрати у вигляді сплати 3 700 000,00 грн. на рахунок відповідача за право розміщення платіжних терміналів у кількості 150 шт. на станціях метрополітену.

Проте, відповідачем не були виконані належним чином зобов'язання за генеральним договором №130-УПР-07 від 17.08.2007, включаючи: непогодження проектної документації, не забезпечено належну кількість місця для розташування терміналів та не вчинено дій, направлених сприянню можливості реалізації функціональності терміналів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту.

Оскільки зі сторони КП «Київський метрополітен» узгодження розміщення терміналів та погодження проектної документації не було, позивач був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені умовами договору.

Отже, позивачем доведена вина відповідача у виникненні збитків у розмірі 3 700 000 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 700 000 грн. збитків.

Щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1 957 300,00 грн. втрат від інфляції, нарахованих на суму 3 700 000,00 грн., то позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки за своєю правовою природою збитки не є грошовим зобов'язанням, в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Також, суд відмовляє в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 37 046,58 грн., оскільки виходячи з умови п. 3.1.9. договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 25.12.2007) та додатку № 4 (в редакції додаткової угоди № 13 від 26.01.2011) виконавець у добровільно порядку погодився на те, що на суму витрат, понесених ним на розробку та погодження проектної документації для розміщення терміналів, будуть зменшенні суми разових платежів у розмірі 1 550 000,00 грн. Проте, позивач за первісним позовом вказані разові платежі на користь відповідача до теперішнього часу не сплатив, у зв'язку з чим право на відшкодування витрат на сумі 37046,58 грн. не настало.

В частині заперечень відповідача за зустрічним позовом щодо пропуску строків позовної давності суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У відповідності з ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, строк дії генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007 визначений сторонами до 17.08.2027 (п. 9.3. договору), при цьому протягом усього періоду часу дії договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди та вели листування. Так, листом від 31.07.2012 за № 319-НЗК КП «Київський метрополітен» було надіслано на адресу позивача за зустрічним позовом проект Додаткової угоди № 14, в якій, зокрема, визнано факт сплати останнім разового платежу в загальній сумі 3 700 000,00 грн. та запропоновано зменшити кількість місць розташування терміналів на станціях метрополітену, що свідчить про вчинення дій, направлених на визнання боргу або іншого обов'язку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на день звернення позивача з зустрічним позовом строк позовної давності тривалістю у три роки ще не сплинув.

Крім того, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача за зустрічним позову штрафу в сумі 6 000 000, 00 грн., нарахованого на підставі п. 5.4. генерального договору № 130-УПР-07 від 17.08.2007, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Умовами пункту 5.4. договору передбачено, що у випадку одностороннього розірвання договору з боку замовника, останній сплачує штраф у розмірі 6 000 000,00 грн. Сума штрафу визначається, виходячи з сум платежів, передбачених додатком № 4 до договору та затрат виконавця на реалізацію функціональних можливостей з поповнення проїзних білетів. До одностороннього розірвання договору також відносяться свідомі дії замовника, направлені на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням, а також розірвання договору внаслідок порушення замовником або недійсності та невідповідності п. 10.3. цього договору.

Отже, аналізуючи умови п. 5.4. договору сторони фактично передбачили три випадки в яких застосовується штраф у розмірі 6 000 000 000,00 грн., а саме: 1) одностороннє розірвання договору з боку замовника; 2) дії замовника, направлені на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням; 3) розірвання договору внаслідок порушення замовником або недійсності та невідповідності п. 10.3. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за зустрічним позовом (замовник за договором) не надсилав на адресу позивача будь-яких повідомлень, які свідчать про одностороннє розірвання договору. Також, відсутні докази вчинення відповідачем дій, направлених на перешкоджання виконавцю для використання терміналів за їх функціональним призначенням, оскільки, як встановив суд, вказані термінали до теперішнього часу встановлені не були. Не вбачається з наданих суду доказів і порушення відповідачем п. 10.3 договору або його недійсність.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені вище обставини, позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 6 000 000, 00 грн. є безпідставними.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню, відповідно до приписів ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні первісного позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" відмовити повністю.

2. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕкспресСплата" задовольнити частково.

3. Розірвати Генеральний договір № 130-УПР-07 від 17 серпня 2007 року, укладений між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрсмарт», прав вимоги за яким перейшли по договору про відступлення права вимоги № 005-2/02 від 21 травня 2008 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсмарт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкспресСплата».

4. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр. Перемоги, 35; код ЄДРПОУ 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкспресСплата» (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-30; код ЄДРПОУ 35806414) 3 700 000 (три мільйони сімсот тисяч) грн. 00 коп. збитків, 56 718 (п'ятдесят шість тисяч сімсот вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. В іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 04.11.2014.

Суддя В.В.Сівакова