Ухвала

від 04.03.2015 по справі 904/7875/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

04.03.2015 Справа № 904/7875/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кузнецова В.О.,

суддів: Науменка І.М., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання: Петровська А.В.,

від ліквідатора: Песиголовець М.Л, представник, довіреність №б/н від 31.10.2014 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015р. по справі

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ", м.Дніпропетровськ

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 р. у даній справі (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ"; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ"; провадження у справі припинено.

Не погодившись з даною ухвалою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м.Дніпропетровська звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду скасувати.

Згадана апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що ліквідація боржника унеможливлює виконання податковими органами покладених на них законодавством обов'язку щодо проведення позапланової документальної перевірки та формування кредиторських вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор боржника просить припинити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська, оскільки скаржник не є кредитором в розумінні ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому не має право на оскарження ухвали господарського суду.

Скаржник не забезпечив в судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що явка представника скаржника в судове засідання судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у даній справі підлягає припиненню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.1 ст.2 цього Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Статтею 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на судовий захист.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст.14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Частиною 1 ст.91 ГПК України встановлено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В силу особливостей процедури банкрутства, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи з метою попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду від 13.10.2014 р. заява товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ" про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прийнята до розгляду в підготовчому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 21.10.2014 р. у даній справі порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Копія згаданої ухвали надіслана на адресу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська 28.10.2014 р. та отримана останньою 31.10.2014 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с. 86).

Постановою господарського суду від 28.10.2014 р. боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців, до 28.04.2015 р.; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Штельманчука М.С.; зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Копію зазначеної постанови отримано Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м.Дніпропетровська 03.11.2014 р. (т.1 а.с. 84).

28.10.2014 р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення № 10574 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

29.10.2014 р. за № 13/10 ліквідатор надіслав запит на адресу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Дніпропетровська, в якому просив повідомити про наявність або відсутність заборгованості у товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦТОРГКОМПЛЕКТ", а також надати інформацію про всі відкриті рахунки боржника.

Ухвалою господарського суду від 16.12.2014 р. затверджено реєстр вимог кредиторів з вимогами кредитора товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" - 1218,00 грн. (1 черга), 330 844,20 грн. (4 черга).

В силу ч.3 ст.95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

Частиною 1 статті 210 ГК України встановлено, що правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов'язкових платежів).

Наведена правова норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Матеріали справи не містять доказів звернення податкового органу до суду з кредиторськими вимогами до боржника в порядку встановленому ч.3 ст.95 Закону.

Крім того, в апеляційній скарзі податкова інспекція жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника, розмір таких претензій (суму вимог), характер вимог (майнові або грошові).

Скаржник не набув статусу кредитора боржника, не надав доказів, що господарський суд вирішив питання про його права та обов'язки, а тому податковий орган не має правових підстав для звернення до суду з даною апеляційною скаргою.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.ст.75, 78 Податкового кодексу України, проведення документальних позапланових перевірок дотримання вимог податкового законодавства знаходиться у виключної компетенції державної податкової служби, остання не позбавлена права здійснювати, в межах повноважень, свої функції та проводити перевірку дотримання вимог податкового законодавства платником податків до моменту затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі про банкрутство такого платника податків.

Зазначивши в апеляційній скарзі про необхідність проведення податкової перевірки боржника, податкова інспекції не вказала на наявність доказів, які свідчать про вжиття заходів для проведення такої перевірки (видання наказу про проведення перевірки, направлення посадових осіб для проведення перевірки, складання акту про неможливість проведення перевірки чи надання документів для її проведення).

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", якщо апеляційну скаргу подано, зокрема, особою, яка не має права її подавати, то у таких випадках апеляційний господарський суд повинен відмовити у прийнятті апеляційної скарги і винести з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 91 або 106 ГПК України. У разі помилкового порушення апеляційного провадження в зазначених випадках суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи викладене, з метою усунення процесуального порушення при прийнятті до провадження апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження з перегляду ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 р. у справі № 904/7875/14.

Керуючись п.1 ч.1 ст.80, ст.ст. 91, 99 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 р. по справі № 904/7875/14 припинити.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Судді І.М.Науменко

І.О.Вечірко