Постанова

від 05.03.2015 по справі 916/3089/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2015 р.Справа № 916/3089/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів С.В. Таран, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання: Е.М.Вєлковій,

за участю представників сторін :

від позивача за первісним позовом: С.О.Висоцький,

від відповідача за первісним позовом: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми "АЛАН"

на рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2014р.

у справі №916/3089/14

за позовом Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"

до Приватного підприємства фірми "АЛАН"

про виселення

та за зустрічним позовом Приватного підприємства фірми "АЛАН"

до Підприємства Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект"

про визнання недійсним договору,

встановив:

Підприємство Федерації професійних спілок України "Проектно-вишукувальний інститут "Укркурортпроект" звернулось з позовом до Приватного підприємства фірми "АЛАН" про виселення з нежитлових приміщень підвалу (цоколю) будинку по вул.Піонерській, 3 у м.Одесі.

Позовні вимоги мотивовані статтями 387, 400, 525, 526, 610 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що укладений 03.09.2012р. між сторонами договір №2012-4/09 оренди нежитлових приміщень площею 30кв.м. припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку його дії, тоді як відповідач в порушення чинного законодавства та пунктів 2.3.-2.5., 5.1. договору не виконав свого обов'язку щодо повернення об'єкта оренди.

20.10.2014р. ППФ "АЛАН" звернулося до господарського суду Одеської області із зустрічною позовною заявою до ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" про визнання недійсним укладеного між ними договору оренди нежитлових приміщень на підставі частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ППФ "АЛАН" послалось на те, що в порушення вимог статті 761 Цивільного кодексу України позивачем передано в оренду спірні нежитлові приміщення за відсутності державної реєстрації за ним права власності на вказані приміщення або належним чином оформленого повноваження від власника майна на право укладення позивачем від свого імені та в своїх інтересах договору оренди цих приміщень. Одночасно підприємством зазначено про оспорення ним в судовому порядку правової підстави набуття позивачем права власності на приміщення, що були предметом договору оренди.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

21.10.2014р. позивач за первісним позовом уточнив свої позовні вимоги та просив виселити відповідача з нежитлових приміщень №101 підвалу (цоколю) будинку по вул. Піонерській, 3 у м. Одесі, а саме з приміщень №№ 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, відповідно до технічного паспорту від 03.02.2014р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.10.2014р. на підставі частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинено до завершення Одеським апеляційним господарським судом апеляційного провадження із перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі №20/59-08-999, якою затверджено мирову угоду від 09.06.2008р., укладену між Федерацією професійних спілок України та ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект", за умовами якої, з урахуванням ухвали господарського суду Одеської області від 06.02.2009р., останнє прийняло у власність від Федерації професійних спілок України вбудоване виробниче приміщення проектного інституту "Укркурортпроект" у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в м. Одесі по вул. Варламова, 3, загальною площею 1 996,2 кв.м.

З огляду на те, що ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. у справі №20/59-08-999 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України апеляційне провадження за скаргами ФОП Чебана А.Г. та ПП "АЛАН" на ухвалу господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. припинено, ухвалою господарського суду Одеської області від 27.11.2014р. провадження у справі було поновлено.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2014р. первісний позов задоволено частково, виселено відповідача за первісним позовом із нежитлових приміщень підвалу, що були предметом укладеного між сторонами договору оренди, оскільки вказаний договір припинив свою дію з 01.09.2013р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, тоді як в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем за первісним позовом орендованого майна. Відмовляючи у задоволенні решти вимог за первісним позовом суд зазначив, що в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено того, що ППФ "АЛАН" самовільно займає саме приміщення №№ 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, що входять до складу нежитлових приміщень підвалу № 101, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, у зв'язку з чим у суду відсутні будь-які правові підстави для точного визначення номерів приміщень, з яких підлягає виселенню відповідач за первісним позовом. У задоволенні зустрічного позову судом відмовлено з огляду на відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди, так як на час укладення останнього спірні приміщення належали позивачу за первісним позовом на праві господарського відання, наявність якого, згідно із положеннями статті 761 Цивільного кодексу України, надає особі можливість виступати орендодавцем майна у правовідносинах найму.

Не погодившись з рішенням суду, ППФ "АЛАН" звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення суду скасувати, у задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи скарги ґрунтуються на тому, що судом не взято до уваги наявність обставин щодо автоматичного продовження договору оренди в порядку статті 764 Цивільного кодексу України та статті 284 Господарського кодексу України у зв'язку із тим, що позивачем за первісним позовом не здійснено волевиявлення щодо розірвання договору оренди в обумовлений договором строк (не пізніше ніж за10 днів до закінчення терміну його дії), а повідомлення про необхідність звільнення орендованих приміщень відповідачем отримано після спливу більше ніж одного місяця після закінчення договору. При цьому скаржник не погодився із висновком суду про диспозитивність норми статті 764 Цивільного кодексу України, від положень якої сторони за взаємною згодою можуть відступити.

У відзиві на апеляційну скаргу (за вх.№265/15 від 04.02.2015р.) позивач за первісним позовом просив рішення суду залишити без змін як законне та обгрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення, зазначаючи про те, що сторони при укладенні договору від 03.09.2012р. №2012-4/09 відступили від положень статті 764 Цивільного кодексу України та на власний розсуд врегулювали питання можливої пролонгації договору лише шляхом підписання додаткових угод до нього, у зв'язку з чим договір було припинено 31.08.2013р. без продовження строку його дії.

ПП "АЛАН" про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлене належним чином, проте не скористалося своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

03.09.2012р. між ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" (наймодавцем) та ПП "АЛАН" (наймачем) укладено договір №2012-4/09, відповідно до пунктів 1.1. - 1.1.2. якого наймодавцем передано наймачеві у строкове платне користування нежитлове приміщення площею 30кв.м. по вул.Піонерській, 3 у м.Одесі (а.с.9-10).

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що передача та повернення об'єкта, що орендується, здійснюється на підставі актів, підписаних двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Об'єкт, що орендується, передається наймодавцем та приймається наймачем в оренду протягом 3 днів з дати підписання цього договору.

На виконання умов договору оренди нежитлових приміщень від 03.09.2012р. №2012-4/09 наймачем за актом приймання-передачі орендованих приміщень від 03.09.2012р. прийнято в користування орендоване нежитлове приміщення площею 30,00кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Варламова, 3 (а.с.11).

Пунктом 7.1. договору визначено термін його дії з 03.09.2012р. до 31.08.2013р.

У пункті 7.2. договору сторонами узгоджено, що якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 10 днів до закінчення терміну дії цього договору не заявить про намір його розірвати, договір може бути пролонгованим на новий термін шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

У зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо підписання у новій редакції договору оренди нежитлових приміщень в будинку за адресою: м.Одеса, вул.С.Варламова (Піонерська), 3, а також тим, що оскільки умовами даного договору передбачено можливість його пролонгації виключно шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яку сторони не вчиняли, ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" звернулося до ППФ "АЛАН" з цінним листом з описом вкладення від 27.09.2013р. №01-2/51, в якому повідомило останнього про необхідність звільнення орендованих приміщень за укладеним між ними договором від 03.09.2012р. №2012-4/09 (а.с.12, 13).

Вказаний лист орендарем отримано 14.10.2015р., про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відповідною відміткою про отримання поштової кореспонденції (а.с.13).

Проте відповідач нежитлові приміщення, розташовані за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, не звільнив, на підтвердження чого представниками позивача було складено відповідні акти від 22.10.2013р. та від 21.07.2014р. (а.с.14, 15).

Вищевикладені обставини зумовили звернення ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" з даним позовом про виселення ППФ "АЛАН" із нежитлових приміщень підвалу (цоколю) будинку за адресою: м.Одеса, вул.Піонерська, 3.

Водночас позивач за зустрічним позовом - ППФ "АЛАН", заперечуючи правову підставу звернення позивача за первісним позовом - ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" з вимогою про виселення із нежитлових приміщень за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, послався на відсутність в останнього на момент укладення договору від 03.09.2012р. №2012-4/09 прав наймодавця на передачу спірних приміщень в оренду, як того вимагає стаття 761 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просив вказаний договір оренди визнати недійсним на підставі частин 1, 2 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на встановлені обставини апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Положеннями статті 761 Цивільного кодексу України передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі № 20/59-08-999 затверджено мирову угоду від 09.06.2008р., укладену між Федерацією професійних спілок України та ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект", за умовами якої останнє прийняло у власність від Федерації професійних спілок України вбудоване виробниче приміщення проектного інституту "Укркурортпроект" у цокольному та на першому поверхах будинку гуртожитку МОП в м. Одесі по вул. Варламова, 3, площею 1830 кв.м. (а.с.32-33). В подальшому, ухвалою від 06.02.2009р. господарським судом виправлено допущені в описовій та резолютивній частини ухвали суду від 09.06.2008р. у справі № 20/59-08-999 описки шляхом заміни словосполучення "площею 1 830кв.м." на словосполучення "загальною площею 1 996,2 кв.м." (а.с.34-36).

При цьому, як було зазначено вище по тексту цієї постанови, провадження з апеляційного перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. у справі № 20/59-08-999 припинено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. у справі №20/59-08-999 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки права скаржників - ФОП Чебана А.Г. та ПП "АЛАН" оскаржуваною ухвалою не порушені та питання про їх права та обов'язки господарським судом не вирішувалися (а.с.101-102).

Відповідно до довідки з Адресного реєстру міста Одеси від 30.12.2013р. №356421/1, виданої юридичним департаментом Одеської міської ради, у вказаному реєстрі на підставі ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. по справі № 20/59-08-999 зарезервовано наступну адресу об'єкта нерухомого майна: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, нежитлові приміщення № 101 (а.с.37).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №28344472 від 20.10.2014р., виданим Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції, за позивачем 24.02.2014р. зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №101, загальною площею 1 996,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, буд. 3 (а.с.16). В якості правової підстави виникнення зареєстрованого права власності позивача на вказаний об'єкт нерухомості зазначено ухвали господарського суду Одеської області від 09.06.2008р. та від 06.02.2009р. у справі № 20/59-08-999.

З урахуванням вищевикладеного, а також приписів статті 182, частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" щодо виникнення права власності на нерухоме майно з моменту державної реєстрації, право власності на об'єкт нерухомості, до складу якого входять і орендовані за спірним договором приміщення, виникло у ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" 24.02.2014р., тобто після укладення оспорюваного договору, а, відтак, на час укладення договору оренди нежитлових приміщень від 03.09.2012р. № 2012-4/09 у позивача в передбаченому законом порядку не виникло право власності на передане ним в оренду нерухоме майно.

Натомість, як свідчать матеріали справи, до здійснення державної реєстрації права власності за позивачем за первісним позовом нежилі приміщення першого та цокольного поверхів загальною площею 2022кв.м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Піонерська, 3, належали Федерації професійних спілок України, яка є правонаступником Центральних органів Професійних спілок СРСР та знаходились у ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" на праві господарського відання, що встановлено у постанові Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. у справі № 16/509-05-11699, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.05.2008р. Господарський суд дійшов такого висновку виходячи із статуту ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект", постанов президії та секретаріату Всесоюзної центральної ради професійних спілок СРСР (№ 24 від 29.10.1965р. "О строительстве домов отдыха и туристко-оздоровительных учреждений ", №18 від 08.07.1966р. "О создании союзного проектного института Центрального совета по управлению курортами профсоюзов " та № 21 від 19.08.1966р. "О структуре союзного проектного Института "Союзкурортпроект"), (а.с.86-89).

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, встановлений Одеським апеляційним господарським судом у постанові від 24.01.2008р. по справі № 16/509-05-11699 факт належності ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" на праві господарського відання нежилих приміщень першого та цокольного поверхів, розташованих за адресою: м.Одеса, вул. Піонерська, 3, до складу яких також входять і орендовані за спірним договором приміщення, має преюдиціальне значення і є обов'язковим для господарського суду при вирішенні даної справи по суті.

Частинами 1, 3 статті 136 Господарського кодексу України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, право господарського віддання є майновим правом особи, яка не є власником, та наявність якого, у розумінні положень статті 761 Цивільного кодексу України, надає особі можливість виступати орендодавцем майна у правовідносинах найму.

Загальні вимоги, недодержання яких є підставою недійсності правочину, встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України. Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У зв'язку з викладеним господарським судом правомірно відхилено посилання ППФ "АЛАН" на відсутність у позивача за первісним позовом на час укладення договору оренди нежитлових приміщень №2012-4/09 від 03.09.2012р. повноважень на передання в оренду майна, яке є предметом цього договору, як на підставу для визнання цього правочину недійсним.

Оскільки позивач за зустрічним позовом недійсність договору оренди пов 'язує із відсутністю у позивача за первісним позовом повноважень на передачу спірних нежитлових приміщень в оренду, що спростовано вищенаведеним, відсутні передбачені статтею 203, частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним договору оренди від 03.09.2012р. №2012-4/09, а тому, виходячи з підстав заявленого зустрічного позову, у його задоволенні слід відмовити.

Стосовно первісного позову судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заявлених вимог, виходячи з наступного.

Приписами частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно із статтею 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Тобто, законодавцем визначено можливість пролонгації договору оренди (продовження його дії на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором), що має місце в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору.

Однак у пункті 7.2 договору від 03.09.2012р. №2012-4/09 сторони по-іншому, ніж в статті 764 Цивільного кодексу України, визначили порядок пролонгації договору, а саме виключно шляхом оформлення додаткових угод до нього.

Разом з тим, виходячи із приписів статті 6,частини 1 статті 13, частини 1 статті 14, статей 525, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або зміну його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Цивільні права і обов'язки особа здійснює та виконує у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на вказані норми законодавства сторони в договорі можуть вільно визначати умови договору, відступити від положень законодавства і самостійно врегулювати в договорі свої відносини. Сторони в договорі не можуть відступити від положень, які визначені в актах цивільного законодавства, якщо у них прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін цих положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Умови договору оренди від 03.09.2012р. №2012-4/09 щодо терміну дії договору з 03.09.2012р. до 31.08.2013р. та порядку його продовження шляхом підписання додаткових угод до нього вільно узгоджені сторонами цього договору, не визнані недійсними, а тому мають виконуватись сторонами.

Відтак за відсутності додаткової угоди про продовження строку дії договору оренди нежитлових приміщень останній припинив свою дію з 01.09.2013р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Також згідно із пунктом 2.3 договору оренди нежитлових приміщень №2012-4/09 від 03.09.2012р. об'єкт, що орендується, повертається наймачем та приймається наймодавцем протягом 3 днів з дати закінчення терміну дії договору. Крім того, пунктом 5.1. договору передбачено обов'язок наймача після закінчення строку дії цього договору повернути об'єкт наймодавцю у термін, визначений у пункті 2.3. цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем за первісним позовом приміщення, яке є предметом договору оренди нежитлових приміщень від 03.09.2012р. № 2012-4/09, після закінчення строку дії договору. Також, за твердженням позивача за первісним позовом, крім неповернення орендованих за спірним договором приміщень, відповідачем зайнято інші приміщення підвалу, внаслідок чого на момент вирішення даного спору відповідачем використовуються нежитлові приміщення підвалу №101, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, під номерами 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14 за технічним паспортом, виготовленим станом на 03.02.2014р.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше речове право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (стаття 400 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що позивач за первісним позовом є власником спірного нерухомого майна, яке перебуває у незаконному користуванні відповідача за відсутності для цього правових підстав з огляду на припинення строку дії договору оренди, позовні вимоги ПФПСУ "ПВІ "Укркурортпроект" про виселення ППФ "АЛАН" з нежитлових приміщень №101 підвалу (цоколю) будинку по вул.Піонерській, 3 у м. Одесі, слід задовольнити з мотивів обґрунтованості та доведеності матеріалами справи.

Проте, приймаючи до уваги, що в порушення статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено того, що ППФ "АЛАН" самовільно займає саме приміщення №№ 1, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 14, що входять до складу нежитлових приміщень підвалу № 101, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні первісного позову в цій частині з огляду на відсутність будь-яких правових підстав для точного визначення номерів приміщень, з яких підлягає виселенню відповідач за первісним позовом.

З викладеного вбачається, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду, у зв'язку з чим його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2014р. у справі №916/3089/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 06.03.2015

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран

Суддя В.Б. Туренко