Постанова

від 18.02.2015 по справі 820/17744/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 лютого 2015 р. № 820/17744/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Сальніковій Г.А.,

за участю представників сторін: позивач - Козідубов А.М., Холоденко В.О., відповідач- Шляхта В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електроконтактні технології» до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електроконтактні технології» звернулось до суду із позовом до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення - рішення № 0003782204, № 0003762204 та № 0003792204 від 29.10.2014року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, слугували висновки контролюючого органу про те, що правочини укладені між позивачем та контрагентом - ТОВ "Грант Тайм" не спрямовані на реальне настання правових наслідків та є нікчемними. Разом з тим, оскільки у позивача наявні всі первині документи які підтверджують факт взаємовідносин із вищезазначеними контрагентами, то він мав встановлене законом право на їх віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, пославшись на те, що підставою для винесення спірних податкових - повідомлень рішень слугувала інформація встановлена при перевірці контрагента позивача. Так, відповідно до інформації, отриманої від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» щодо підтвердження господарських відносин із постачальниками та покупцями з 01.02.2013року по 28.02.2014року) встановлена неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "НВП Електроконтактні технології" із контрагентом ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» через відсутність первинних документів, які підтверджують факт транспортування ТМЦ та оплату придбаних матеріальних цінностей по завищеним цінам, що в свою чергу призвело до встановлення нікчемності договірних відносин та позбавлення права ТОВ "НВП Електроконтактні технології" на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вищезазначеним контрагентом.

У судовому засіданні 18.02.2015 року представники сторін підтримали свої правові позиції по справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено зі змісту пояснень податкового органу, на підставі службового посвідчення від 15.11.20121року № 118033 та направлення на проведення перевірки № 906 від 18.08.2014року, виданого ХО ДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, фахівцями відповідача на підставі пп. 78.1.11 п.78.1, ст.78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, в період з 20.08.2014року по 02.09.2014року проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "НВП Електроконтактні технології" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» за період з 01.01.2013року по 01.04.2014року, за результатами якої був складений акт від 09.09.2014 р. №1347/20-23-22-04-10/36875117.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем:

-п.п 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, ст. 201 Податкового кодексу України по донарахуванню ПДВ на загальну суму 44595, 00грн. по операціям з придбання послуг у ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ»;

-ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, внаслідок чого підприємству донараховано податку на прибуток за 2013рік у сумі 42366 грн. по операціям з придбання послуг від ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ».

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем 29.10.2014року було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003782204, № 0003762204 та № 0003792204.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із вищезазначеним позовом.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, протиправності формування витрат та податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При розв'язанні відповідних спорів судам варто враховувати принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (лист Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 "Щодо підтвердження даних податкового обліку").

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність перевірки під час розгляду даної справи висновків податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, та як наслідок правомірність визначення позивачу суму грошового зобов'язання на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно приписів п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "НВП Електроконтактні технології" пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації (зареєстровано 12.02.2010 року Харківською районною державною адміністрацією Харківської області), набуло правового статусу юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 36875117, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) у Харківській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Перевіряючи правомірність формування позивачем суми податкового кредиту по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентои, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до вимог п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 зазначеного Положення господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0003762204 від 29.10.2014року, суд зазначає наступне.

Як було встановлено з пояснень відповідача, в загальну суму штрафних санкцій по вищезазначеному податковому повідомленні - рішенні ввійшли також штрафні санкції, які були виявлені податковим органом під час перевірки реальності виконання умов агентського договору ТОВ «НВП Електроконтанктні технології» з ТОВ «Грант Тайм».

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Грант Тайм» (Агент) та ТОВ "НВП Електроконтактні технології" (Довіритель) 03.01.2013року укладено агентський договір № 03/01-2, відповідно до умов якого агент в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, за агентську винагороду зобов'язується надавати довірителю послуги зі сприяння у збільшення обсягів реалізації продукції довірителя шляхом вчинення від імені та за рахунок довірителя юридичних дій, спрямованих на реалізацію продукції довірителя, а саме:укладення угод (договорів) на поставку продукції довірителя з третіми особами (покупцями) та проведення маркетингових досліджень.

До обов'язку агента, відповідно до п.2.1. договору, входить вивчення території з метою виявлення потенційних замовників на продукцію довірителя, формування інформаційного банку даних щодо потенційних та наявних контрагентів довірителя, проведення аналізу наявності у потенційних замовників необхідних дозволів для здійснення їх проектів, їх платоспроможності, інформування довірителя про необхідність проведення переговорів з потенційними та наявними замовниками, сприяння організації зустрічей і переговорів між представниками довірителя й замовника.

Агент також зобов'язаний надавати довірителю звіти про надання послуг. До звіту додаються необхідні докази витрат, здійснених ним за рахунок довірителя.(п.2.4 договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, за результатами надання послуг щодо пошуку потенційних клієнтів для придбання продукції довірителя та укладання з ними угод, агент готує та подає довірителю звіти про виконання прийнятих на себе зобов'язань, в яких деталізує проведену роботу, зазначає кількість та перелік юридичних, фізичних осіб, з якими було укладено угоди (прийнято замовлення) щодо реалізації продукції довірителя, та суму таких угод (замовлень).

За результатами наданих послуг, агент надає довірителю 2 примірними акту приймання - передачі послуг для підписання. Довіритель, в свою чергу, зобов'язаний підписати акти приймання - передачі наданих послуг протягом 10 банківських днів з моменту їх отримання, або в такий же термін висловити свої зауваження (заперечення) у письмовому вигляді.

Відповідно до п. 5.1. Договору,за виконання своїх обов'язків довіритель зобов'язується уплатити агенту агентську винагороду в розмірі 10 % від продажної вартості продукції, що поставляється довірителем за договорами, укладення яких пов'язане з функціями агента. Сума агентської винагороди визначається агентом в наданих звітах, рахунках-фактурах та актах приймання-передачі наданих послуг, що є невід'ємними частинами даного договору.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, позивач надав звіти агента № 1 від 31.01.2013року (т.1 а.с. 77), № 2 від 28.02.2013року (т.1. а.с. 80), № 3 від 31.03.2013року (т.1 а.с. 83). № 4 від 01.07.2013року (т.1. а.с. 86), № 5 від 31.07.2013року (т.1. а.с. 89), № 6 від 31.08.2013року (т.1. а.с. 92), № 7 від 30.09.2013 року (т.1. а.с. 95), № 8 від 31.10.2013року (т.1. а.с. 98), акти здачі - приймання робіт № 1712 від 31.01.2013року (т.1. а.с. 78), № 1887 від 28.02.2013 року (т.1. а.с. 81), № 1968 від 31.03.2013року (т.1 а.с. 84), № 2559 від 01.07.2013року (т.1. а.с. 87), № 2687 від 31.07.2013року (т.1. а.с. 90), № 3104 від 31.08.2013року (т.1 а.с. 93), № 3807 від 30.09.2013року (т.1 а.с. 96). № 4336 від 31.10.2013року (т.1 а.с. 100), податкові накладні № 1712 від 31.01.2013року на суму 20160,00грн., у т.ч. ПДВ 3360,00грн., № 1141 від 31.03.2013 року на суму 1923, 85 грн. у т.ч. ПДВ 320, 64грн., № 437 від 01.07.2013року на суму 47245, 20грн., у т.ч. ПДВ 7874, 20 грн., № 775 від 28.02.2013року на суму 27623, 28грн., у т.ч. ПДВ 4603, 88грн., № 438 від 31.07.2013року н суму 14355, 84 грн., у т.ч. ПДВ 2392, 64грн., № 862 від 31.08.2013року на суму 14985, 10грн., у т.ч. ПДВ 2497, 52грн.. № 1965 від 30.09.2013року на суму 16997, 70грн., у т.ч. ПДВ 2832, 95грн, № 929 від 31.10.2013року на суму 5666, 38 грн., у т.ч. ПДВ 944, 40грн (т.2 а.с. 170, 202, 214, 186, 223, 231, 243, т. 3 а.с. 17) та рахунки фактури № 1712 від 31.01.2013 року, № 1887 від 28.02.2013року, № 1968 від 31.03.2013 року, № 2559 від 01.07.2013року, № 2687 від 31.07.2013року, № 3104 від 31.08.2013 року, № 3807 від 30.09.2013року, № 4336 від 31.10.2013 року (т.1. а.с. 79, 82, 85, 88, 91, 94, 97, 99).

Згідно п. 5.4 договору, оплата винагороди провадиться шляхом перерахування відповідних сум на рахунок агента в банку. Підтвердження банком агента одержання відповідних коштів є доказом виконання довірителем його зобов'язань.

Всі розрахунки між сторонами здійснюються шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок відповідної сторони.

На підтвердження проведення розрахунку, представник позивача надав платіжні доручення № 2078 від 27.05.2013року, № 36 від 17.06.2013року, № 2189 від 15.08.2013року, № 2274 від 08.10.2013року, № 2340 від 18.11.2013року, № 2387 від 18.12.2013 року (т. 2 а.с. 171, 187, 188, 215, 232, 244).

Дослідивши наявні в матеріалах справи договори, які були результатом виконання ТОВ "Грант Тайм" своїх договірних зобов`язань, суд встановив настпуні обставини.

Зокрема, як вбачається зі змісту звіту агента № 1 від 31.01.2013року (т.1 а.с. 77), між ТОВ "НВП Електроконтактні технології" були встановлені договірні правовідносини з наступними контрагентами, а саме з :

1) ТОВ «НВП Радар» від 08.01.2013року на суму 432, 00грн, на підтвердження виконання якого позивач надав видаткову накладну на суму 432, 00грн та довіреність № 3 від 08.01.2013року (т.1 а.с. 172-173).

Проаналізувавши реальність виконання даних договірних відносин позивача та ТОВ «НВП Радар», суд зауважує, що виставлення рахунку в межах вказаних договірних відносин, було проведено завчасно до укладення самих договірних відносин, що підтверджується рахунком на оплату № 992 на суму 432, 00грн. від 21.12.2012року (т.2 а.с. 172) та платіжним дорученням № 221 від 08.01.2013 року, згідно (т.2 а.с. 177).

2) ТОВ «НВФ «РОТОРМАШ» від 09.01.2013року на суму 23586, 48 року, на виконання якого позивачем надано видаткову накладну № 3 від 09.01.2013року на суму 23586, 48грн. (т.1 а.с. 165). Суд зауважує, що по даному договору рахунок на оплату № 3 на суму 23586, 48 грн. датується 04.01.2013року (т.2 а.с. 173), у той час як сам договір укладено 09.01.2013року та оплата проведена 09.01.2013 року, згідно платіжного доручення № 1453 (т.2 а.с. 178).

3) з ПВКП «Промагросвіт» від 22.01.2013року на суму 133, 56грн, виконання якого підтверджується видатковою накладною № 26 від 22.01.2013року, довіреністю № 3 від 22.01.2013року (т.1. а.с. 166-167). Суд зауважує, що по даному договору рахунок на оплату № 33 на суму 133, 56 грн. датується 17.01.2013року (т.2 а.с. 176), у той час як сам договір укладено 22.01.2013року, а оплата проведена 22.01.2013року, відповідно до платіжного доручення № 10 (т.2 а.с. 185);

4) з ТОВ «Елтранс Сервіс» від 11.01.2013року на суму 6981, 00грн., виконання якого підтверджується видатковою накладною № 6 від 11.01.2013 року на суму 6981, 00грн., довіреністю № 1 від 11.01.2013року (т.1. а.с. 168-169), а також рахунком на оплату № 16 від 11.01.2013року на суму 6981, 00грн. (т.2 а.с. 175), платіжним дорученням № 5 від 11.01.2013року (т.2 а.с 184);

5) з ТОВ «СВІТЕНЕРГОПРОМ» від 11.01.2013року на суму 124624, 44грн., на підтвердження виконання якого позивач надав видаткову накладну № 5 від 11.01.2013року на суму 124624, 44грн. та довіреність № 7 від 11.01.2013року (т.1 а.с. 170-171), а також рахунок на оплату №15 від 11.01.2013року на суму 124624, 44грн. (т.2 а.с. 174), платіжні доручення № 4835 від 04.03.2013року та № 4918 від 20.03.2013року (т.2 а.с. 182-183).

Надаючи правову оцінку договірним відносинам позивача та ПАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», які, згідно пояснень представника позивача, були поліпшені в результаті укладення агентського договору № 03/01-2, суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача, на підтвердження виконання договірних умов з ПАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», до матеріалів справи долучено договір № 12-1889-02 від 03.12.2012року на суму 45839, 40грн.(т.1. а.с. 174-176), на виконання якого позивачем надано специфікацію № 2 від 10.01.2014 року на суму 45839, 40грн. (т.1 а.с. 178), видаткову накладну № 42 від 01.02.2013року на суму 45839, 40грн., довіреність № 71/04 від 04.02.2013року (т.1 а.с. 180-181) та платіжні доручення (т.2 а.с. 189-201, 237-239).

Суд критично ставиться до твердження позивача про сприятливий вплив агентського договору № 03/01-2 від 03.01.2013року з ТОВ "Грант Тайм" на реалізацію виконання ПАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» своїх договірних зобов`язань за договором № 12-1889-02 від 03.12.2012року, з огляду на відсутність фактів, які б прямо вказували на доцільність та необхідність проведення такої діяльності.

Відповідно до змісту звіту агента № 2 від 28.02.2013 року між позивачем та ПАТ «Дніпровський меткомбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» (Покупець) укладено договір від 18.02.2013року на суму 276232, 80 грн. Як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача, на підтвердження виконання умов саме договору від 18.02.2013року на суму 276232, 80грн. позивачем надано специфікацію № 3 від 18.02.2013 року на суму 276232, 80грн., яка, проте є додатком до договору № 12-1889-02 від 03.12.2012року (т.1 а.с. 179), а також видаткову накладну № 1620 від 04.04.2013року на суму 88354, 80грн.(т.1 а.с. 182), довіреність № 293/014 від 03.04.2013року (т.1. а.с. 183), видаткову накладну № 383 від 29.07.2013року на суму 93939, 00грн. (т.1 а.с. 184), довіреність № 707/04 від 25.07.2013року (т.1 а.с. 185) та видаткову накладну № 500 від 08.10.2013 року на суму 47527, 92грн. (т.1 а.с. 186) та відповідні платіжні доручення (т.2 а.с. 189-201, 237-239).

Відповідно до звіту № 3 від 31.03.2013року, агент сприяв укладенню договорів між позивачем та:

1) ТОВ «Савватс» від 04.03.2013року на суму 1502, 93грн., виконання якого підтверджується видатковою накладною № 115 від 13.03.2013 року на суму 1502, 93 грн.(т.1 а.с.123), рахунком на оплату № 184 від 04.03.2013року на суму 1502, 93 грн. (т. 2 а.с. 203), платіжним дорученням № 3017 від 07.03.2013року (т.2 а.с. 208);

2) ПАТ «Керамет» від 05.03.2013року на суму 1030, 61грн., виконання якого підтверджується платіжним дорученням №2242 від 11.03.2013року (т.2 а.с. 209), яке проведено згідно рахунку № 185 від 05.03.2013року на суму 1030, 61 (т.2 а.с. 204), який, в свою чергу, виписаний відповідно до договору поставки № КМУ-12/30 від 02.03.2012року;

3) ТОВ «Буденергосервіс 2008» від 19.03.2013року на суму 76, 50грн., виконання якого підтверджується видатковою накладною № 140 від 20.03.2013року на суму 76, 50грн., довіреністю № 127 від 20.03.2013року (т.1 а.с. 124-125), рахунком на оплату № 235 від 19.03.2013року на суму 76, 50грн. (т.2 а.с. 205), платіжним дорученням № 1918 від 19.03.2013 року (т.2 а.с. 210);

4) ТОВ «Віннер-техно» від 25.03.2013року на суму 3639, 60грн., виконання якого підтверджується видатковою накладною № 187 від 12.04.2013року на суму 1639, 60грн., довіреністю №60 від 12.04.2013року (т.1 а.с.126-127), рахунком на оплату № 249 від 25.03.2013року (т.2 а.с. 206), платіжного доручення № 184 від 12.04.2013року (т.2 а.с. 212);

5) ПАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» від 28.03.2013року на суму 12989, 04грн., виконання якого підтверджується платіжним дорученням № 3000480521 від 28.05.2013року на суму 12989, 04 грн. (т.2 а.с. 213), яким проведено оплату згідно рахунку № 257 від 28.03.2013 року на суму 12989, 04грн. (т.2 а.с. 207),однак який, в свою чергу, виставлений по договору № 088эл/203 від 03.10.2012року.

Відповідно до звіту № 4 від 01.07.2013року, агент сприяв укладенню договорів між позивачем та:

1) ТОВ «ІНТЕРТАЙП Ніко Тьюб» від 13.06.2013року на суму 7080, 00грн.(т.1 а.с. 157-162), виконання умов якого підтверджується відповідною специфікацією № 1 від 13.06.2013 року на суму 7080, 00грн., видатковою накладною № 379 від 26.07.2014року на суму 7080, 00грн. (т.1. а.с. 163-164), платіжним дорученням № 9579 від 23.07.2013року (т.2 а.с. 216);

2) ДП завод «Електроважмаш» від 27.06.2013року на суму 465372, 00грн. Однак, як було встановлено під час розгляду справи з пояснень представника позивача, на підтвердження реальності виконання умов вищезазначеного договору, до матеріалів справи був доданий саме договір № 207-02/103-Т від 18.10.2011 року (т.3. а.с. 101-104), разом з додатковою угодою (специфікацією) № 1 від 27.06.2013 року (т.2 а.с. 40), відповідно до змісту якої загальна ціна ТМЦ встановлювалась у розмірі 465372, 00грн. На підтвердження виконання цього договору позивач надав видаткову накладну № 360 від 16.07.2013року на суму 24300, 00грн., № 415 від 15.08.2013 на суму 27410, 40грн., № 385 від 29.07.2013року на суму 3499, 20грн., № 429 від 29.08.2013року на суму 5184, 00грн. , № 483 від 27.09.2013року на суму 388, 80грн., № 505 від 08.10.2013року на суму 5184, 00 грн., № 536 від 22.10.2013року на суму 3499, 20грн., №5725від 19.04.2013 року на суму 35316, 00 грн., №11893 від 31.05.2013 року на суму 23 976, 00 грн. (т.2 а.с. 42, 45,46, 51, 53, 54, 56, т. 3. а.с. 130-131), ТТН (т.2 а.с. 43, 47), довіреності (т.2 а.с. 44, 48-50, 52, 55, 57), платіжними дорученнями (т.2 а.с. 217-222).

Суд критично ставиться до твердження позивача, що договір № 207-02/103-Т від 18.10.2011 року був результатом проведеної роботи агента ТОВ «Грант Тайм» за агентським договором № 03/01-2, який був укладений лише в 2013році, тобто значно пізніше, ніж виникли правовідносини згідно договору № 207-02/103-Т від 18.10.2011 року.

Відповідно до звіту № 5 від 31.07.2013року, агент сприяв укладенню договорів позивача з :

1) ПАТ «ХЕМЗ-ІРЕС» від 03.07.2013 рокуна суму 112 140, 00грн. Однак матеріали справи містять договір № 16-МТС від 04.08.2011року на суму 46350грн., на виконання якого надано протокол № 2 від 20.10.2014року, специфікацію № 2 від 20.10.2014року, видаткову накладну № 374 від 24.07.2013року на суму 18690, 00грн, № 555 від 29.10.2013року на суму 37380, 00грн., довіреність № 46 від 23.07.2013року, № 99 від 29.10.2013року, які, проте, є доповнення № 4 саме до договору №16 МТС від 04.08.2011року (т.1 а.с. 147-152 ). Також суд вважає за потрібне зазначити, що позивач надав платіжні доручення, в яких платежі проведені на підставі рахунку № 523 від 02.07.2013року, № 733 від 03.10.2013року та № 205 від 12.03.2013року (т.2 а.с. 226-227, т.3 а.с. 155, 158);

2) ПАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» від 03.07.2013 року на суму 28 994, 40грн., на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткову накладну № 364 від 18.07.2013 року на суму 28994, 40грн., довіреність № 2516 від 15.07.2013року, рахунок на оплату № 301 від 03.07.2013року на суму 28994, 40 грн. та платіжні доручення № 10320 від 04.07.2013року на суму 10000, 00грн., № 10636 від 10.07.2013року на суму 18994, 40грн (т.1 а.с. 153-154, т.2 а.с. 224, 228, 229), в яких, проте, в графі договір зазначено - «договір № 235 АЄС від 20.09.2012року».

3) ТОВ «Електромеханіка» від 22.07.2013 року на суму 2424, 00грн, виконання якого підтверджується видатковою накладною № 373 від 23.07.2013року на суму 2424, 00грн. та довіреністю № 41 від 22.07.2013року (т.1 а.с. 155-156), рахунком на оплату № 568 від 22.07.2013 року (т.2 а.с. 225) та платіжним дорученням № 137 від 22.07.2013року (т.2 а.с. 230) ;

Відповідно до звіту № 6 від 31.08.2013 року, агент сприяв укладенню договорів позивача з:

1) ПАТ «Комсомольське рудоуправління» від 02.08.2013року на суму 2214, 00грн. Проте позивач, підтверджуючи реальність виконання умов саме даного договору, до матеріалів справи додав договір поставки № 518 від 16.07.2013року, на виконання якого позивачем надано специфікацію № 1 від 16.07.2013 року на суму 2214, 00грн, видаткову накладну № 443 від 05.09.2013 року на суму 2214. 00грн., довіреність № 935 від 04.09.2013року(т.1 а.с. 132-136), рахунок на оплату № 593 від 02.08.2013року (т.2 а.с. 233), платіжне доручення № 2000075227 від 29.08.2013року (т.2 а.с. 236);

2) КП «МАКЕЛЕКТРОТРАНС» № 91 від 14.08.2013 року на суму 6000, 00грн.(т.1 а.с. 139), на підтвердження якої надано специфікацію № 1 від 14.08.2013року на суму 924, 00грн., видаткову накладну № 413 від 15.08.2013року на суму 924, 00грн, довіреність № 119 від 14.08.2013року (т.1 а.с. 142-144). Таким чином матеріали справи містять докази реалізації договору лише на суму 924, 00грн.;

3) ПП «Компанія Маршал» від 15.08.2013року на суму 10944, 00грн., на підтвердження якого позивачем надано видаткову накладну № 419 від 19.08.2013року на суму 10944, 00грн. та довіреність № 55 від 16.08.2013року (т.1 а.с. 145-146), рахунок на оплату № 624 від 15.08.2013року (т.2 а.с. 234), платіжне доручення № 121 від 15.08.2013року (т.2 а.с. 241);

4) ПАТ «Дніпровський меткомбінат ім.. Ф.Е. Дзержинського» від 14.08.2013 року на суму 104082 00грн. Як було встановлено з пояснень предстаника позивача, на підтвердження виконання умов даного договору, до матеріалів справи долучено специфікацію № 1 від 08.08.2013року на суму 104082, 00, яка, проте, є додатком до договору № 12-1889-02 від 03.12.2012 року (т.1 а. с.177), видаткову накоадну № 645 від 27.12.2013 року на суму 26020, 50 грн. (т.1 а.с. 190), № 623 від 17.12.2013 року на суму 26020, 50грн. (т.1. а.с. 189) та № 499 від 08.10.2013 року на суму 52041, 00 грн. 9(т.1 а.с. 187) з відповідними довіреностями;

5) ПАТ « Сумське машино-будівне НВО ім.. М.В. Фрунзе» від 20.08.2013року на суму 1635, 84грн. Однак позивачем до матеріалів справи надано специфікацію № 2 (т.1 а.с. 137), яка є додатком № 1 до договору № 21/02-1 від 21.02.2013 року та на підтвердження виконання саме якого позивачем також надано видаткову накладну № 541 від 22.10.2013 року (т.1 а.с. 138), рахунок на оплату № 631 від 20.08.2013 року на суму 1635, 84грн. (т.2 а.с. 235), платіжне доручення № 19217 від 17.10.2013року (т.2 а.с. 242);

Відповідно до звіту агента № 7 від 30.09.2013 року, агент сприяв укладенню договорів позивача з :

1) ПАТ «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» від 30.09.2013року на суму 100796, 30грн, виконання якого підтверджується специфікацію № 7 від 25.02.2013року, яка, проте, виписана на виконання договору №088єл/203 від 03.10.2012року, видаткова накладна № 154 від 28.03.2013року на суму 12989, 04грн., довіреність № 00256 від 28.03.2013року (т.1 а.с. 128-131);

2) Філія « Пасічнянський кар'єр нерудних копалин «Нерудник» Пат «Івано-франківськцемент» від 04.09.2013року на суму 3191, 40грн, на виконання якого надано рахунок на оплату № 660 від 04.09.2013року (т.2 а.с. 246), платіжне доручення № 911 від 19.09.2013року (т.3 а.с. 5);

3) ПАТ «Керамет» від 05.09.2013року на суму 1705, 74грн. Суд звертає увагу, що позивачем, на підтвердження виконання даного договору в сумі 1705, 74грн., надано видаткову накладну № 461 від 16.09.2013року на суму 1705, 74грн (т.2.а.с. 20), рахунок на оплату № 665 від 05.09.2013року на суму 1705, 74грн. (т.2 а.с. 247), та платіжне доручення №10210 від 13.09.2013року (т.3 а.с. 6) та довіреність № 351 від 12.03.2013року та № 594 від 15.10.2013року (т.1 а. с. 197-200), в яких в графі договір зазначено - "договір поставки № КМУ-12/30 від 02.03.2012року";

4) ТОВ «НВП «Дніпротехпром» від 02.09.2013року на суму 2314, 80грн., на підтвердження виконання якого позивач надав видаткову накладну № 445 від 05.09.2013року на суму 2314, 80грн., довіреність № 138 від 04.09.2013року (т.2 а.с. 18-19), рахунок на оплату № 656 від 02.09.2013року (т.2 а. с. 245);

5) ТОВ «Бетонярня» «Будмайстер» від 12.09.2013року на суму 3414, 00грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 462 від 18.09.2013 року на суму 3414, 00грн. та довіреність № 504 від 18.09.2013року (т.2 а.с. 22-23), рахунок на оплату № 684 від 12.09.2013року (т.2 а.с. 248), платіжне доручення № 188 від 17.09.2013року (т.3 а.с.7);

6) ПАТ «Металургтрансремонт» ВП «ДЗРТ»Промтепловоз» від 13.09.2013року на суму 3312,00грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 467 від 20.09.2013року на суму 3312, 00грн. (т.2 а.с.25), платіжне доручення № 1198 від 19.09.2013року (т.3 а.с. 8). Також позивачем надано специфікацію № 2 від 13.09.2013 року на суму 3312, 00грн., яка є додатком до договору № 13/05-01 від 13.05.2013року на суму 3312, 00грн., у той час як договір з ПАТ «Металургтрансремонт» ВП «ДЗРТ»Промтепловоз» датується 13.09.2013року (т.2 а.с. 25);

7) ПАТ «Красногорівський Вогнетривкий завод» від 16.09.2013року на суму 4203, 24грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 466 від 20.09.2013року на суму 4203, 24грн. та довіреність № 992 від 19.09.2013року(т. 2 а.с. 26-27), рахунок на оплату № 687 від 16.09.2013 року (т.2 а.с. 249), платіжне доручення № 3997 від 19.09.2013року (т.3 а.с. 9);

8) ТОВ «Донспецснаб» від 18.09.2013року на суму 2570, 52грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 475 від 24.09.2013року на суму 2570, 52 грн. та довіреність № 314 від 24.09.2013року (т.2 а.с. 28-29), рахунок на оплату № 688 від 18.09.2013року (т.2 а.с. 250), платіжне доручення № 734 від 24.09.2013року (т.3 а.с. 10);

9) ПАТ «Сталь» від 30.09.2013 року на суму 3972, 00грн., на виконання якої надано рахунок на оплату № 721 від 30.09.2013року на суму 3972, 00грн. (т.3 а.с.1), видаткову накладну № 493 від 04.10.2013року на суму 3972, 00грн. та довіреність № 2228 від 04.10.2013року (т.2 а.с. 34-35), платіжне доручення № 48632 від 02.10.2013року 9т.3 а.с. 11), рахунок на оплату № 721 від 30.09.2013року (т.3 а.с. 21);

10) ПП «НВП»Інтел» від 30.09.2013року на суму 3267, 60грн., на виконання якого надано рахунок на оплату № 723 від 30.09.2013року на суму 3267, 60грн. (т.3 а.с.2), видаткову накладну № 494 від 04.10.2013року на суму 3267, 60грн., доручення № 68 від 01.10.2013року (т.2 а.с. 32-33), платіжне доручення № 191 від 01.10.2013року (т.3 а.с. 12);

11) ПАТ «Азовелектросталь» від 30.09.2013року на суму 12900, 00грн. Однак, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження виконання саме цього договору позивачем надано рахунок на оплату № 724 від 30.09.2013року на суму 12900, 00грн. (т.3. а.с. 3) та видаткову накладну № 502 від 08.10.2013року на суму 12900, 00грн., довіреність № 3441 від 08.10.2013року (т.2 а.с. 30-31), платіжне доручення № 14819 від 01.10.2013року на суму 12900, 00грн. (т.3 а.с. 13), в яких в графі договір зазначено - «договір № 235АЭСсн від 20.09.2012 року».

Суд вважає за потрібне зазначити, що позивачем не надано до суду жодних пояснень з приводу того факту, що видача ТМЦ та розрахунки по договору від 30.09.2013року проводились 20.09.2013року, тобто раніше укладення самого правочину.

Відповідно до звіту агента № 8 від 31.10.2013 року, агент сприяв укладенню договорів позивача з :

1) ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» від 01.10.2013року на суму 1919, 50грн. Однак позивачем на підтвердження виконання умов вказаного договору надано видаткову накладну № 487 від 01.10.2013року на суму 19149, 64грн та довіреність № 2884 від 30.09.2014 року (т.1 а.с. 192-193, рахунок на оплату № 602 від 06.08.2013року (т.3 а.с. 18), платіжне доручення № 2000083860 від 23.09.2013року, в яких в графі договір зазначено «на виконання договору поставки № 1633-08 від 28.03.2013року» ( т.3 а.с. 36);

2) ТОВ «Авто-комплект 88» від 02.10.2013року на суму 3213, 00грн., на виконання якого надано видаткові накладні № 509 від 10.10.2013року на суму 1089, 00 та № 507 від 09.10.2013року на суму 2124, 00грн та довіреність № 55 від 02.10.2013року (т.1 а.с.194-196), рахунок на оплату № 731 від 02.10.2013року (т.3 а.с. 19), платіжні доручення № 231 від 02.10.2013року та № 255 від 14.10.2013 року (т.3 а.с. 37-38);

3) ПАТ «Керамет» від 03.10.2013 року на суму 1449, 60грн. Однак, в матеріалах справи, на підтвердження виконання даного договору в сумі 1449, 60грн., міститься видаткова накладна № 520 від 15.10.2013року на суму 1449, 60грн (т.1 а.с. 199), рахунок на оплату № 732 від 03.10.2013року на суму 1449, 60грн. (т.3 а.с. 20),платіжне доручення № 11683 від 14.10.2013року (т.3 а.с. 39), в яких в графі договір зазначено - «договір поставки № КМУ-12/30 від 02.03.2012 року);

4) ПАТ «Сталь» від 04.10.2013 року на суму 3972, 00грн. На підвтердження виконання умов даного договору позивач надав рахунок на оплату № 721 від 30.09.2013року на суму 3972, 00грн. (т.3 а.с. 21) та платіжне доручення № 48632 від 02.10.2013року на суму 3792, 00грн, в якому в графі при значення платежу зазначено - сплата за контрактом згідно рахунку № 721 від 30.09.2013року (т.3 а.с. 40);

5) ПАТ «Донспецснаб» від 08.10.2013року на суму 909, 24грн. та 2299, 20грн. на виконання яких позивачем надано видаткові накладні №512 від 10.10.2013року на суму 909, 24 грн та № 513 від 10.10.2013року на суму 2299, 20грн довіреність № 333 від 09.10.2013року (т.1 а.с. 201-203), рахунок на оплату № 747 від 08.10.2013року (т.3 а.с. 22), № 748 від 08.10.2013року (т.3 а.с. 23), платіжне доручення № 778 від 09.10.2013року на загальну суму до плати 3208, 44грн. (т.3 а.с. 41).

6) ТОВ «Симплекс-Н» від 08.10.2013 року на суму 2564, 40грн., на виконання якого позивачем надано видаткову накладну № 518 від 15.10.2013року на суму 2564, 40грн. та довіреність № 1052 від 14.10.2013року (т.1 а.с. 204-204а), № 742 від 08.10.2013року (т.3 а.с. 24), платіжне доручення № 1371 від 14.10.2013року на суму 2564, 40грн. (т.3 а.с. 42);

7) ТОВ «Дніпрогазресурс» від 11.10.2013 року на суму 5412, 96грн., на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткову накладку № 515 від 11.10.2013 року на суму 5412, 96грн., довіреність № 988 від 07.10.2013року, які, проте, видані згідно рахунку № 722 від 30.09.2013року( т.3 а.с. 25), а платіжне доручення № 1920 на суму 5412, 96грн. датується 08.10.2013року (т.3 а.с. 43);

8) ТОВ «УСП-2008» від 11.10.2013року на суму 4455, 00грн., на підтвердження виконання якого позивачем надано видаткова накладна № 556 від 30.10.2013року на суму 4455, 00грн. та довіреність № 2 від 24.10.2013року (т. 2 а.с. 1-2)., рахунок на оплату № 756 від 11.10.2013року (т.3 а.с. 26), платіжне доручення № 3 від 16.10.2013року (т.3 а.с. 44);

9) ПАТ «Красногірський вогнетривкий завод» від 14.10.2013року на суму 3282, 12грн., на підтвердження виконання якого позивач надав видаткову накладну № 539 від 22.10.2013року на суму 3282,12грн., довіреність № 1141 від 18.10.2013року(т.2 а.с.3-4). Однак в рахунку на оплату № 760 від 14.10.2013року (т.3 а.с. 27) в графі договір зазначено "договір № 367/12 від 01.11.2012року", оплата за який підтверджується платіжним дорученням № 4517 від 17.10.2013 року на суму 3282, 12грн. (т.3 а.с. 45);

10) ПМП «Атлантик» від 14.10.2013року на суму 6000, 00грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 525 від 16.10.2013року на суму 6000, 00грн.(т.2 а. с.5), рахунок на оплату № 757 від 14.10.2013року (т.3 а.с. 28), платіжне доручення № 469 від 16.10.2013року (т.3 а.с. 46);

11) ТОВ ТПК «Промелектроснаб» від 15.10.2013року на суму 1104, 36грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 522 від 16.10.2013 року на суму 1104, 36грн. (т.2 .а.с. 6). Однак у виставленому рахунку на оплату № 762 від 15.10.2013року (т.3 а.с. 29) та платіжному дорученні № 1149 від 15.10.2013року на суму 1104, 36грн. (т.3 а.с. 47) в графі договір зазначено "договір поставки № 0705/1 від 05.07.2011року";

12) ТОВ «Інтерсервіс» від 18.10.2013року на суму 4135, 68грн., на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 538 від 22.10.2013 року на суму 4135, 68грн та довіреність № 302 від 21.10.2013 року (т.2 а.с. 7-8), рахунок на оплату № 778 від 18.10.2013року (т.3 а.с. 30), платіжне доручення № 761 від 18.10.2013року (т.3 а.с. 48);

13) ПАТ «Інтертайп Дніпропетровський втормет» від 21.10.2013 року на суму 600, 00грн.. на виконання якого позивач надав видаткову накладну № 542 від 22.10.2013року на суму 600, 00грн (т.2 а.с. 9), рахунок на оплату № 782 від 21.10.2013року (т.3 а.с. 31), платіжне доручення № 4376 від 01.11.2013року на суму 600, 00грн. ( т.3 а.с. 49);

14) ПП «ППП Кримелектромонтаж» від 22.10.2013року на суму 476, 88грн., на підтвердження виконання якого, позивач надав видаткову накладну № 545 від 24.10.2013року на суму 476, 88грн. та довіреність № 2497 від 22.10.2013року (т.2. а.с.11), рахунок на оплату № 789 від 22.10.2013року ( т.3 а.с. 32), платіжне доручення № 895 від 23.10.2013року на суму 476, 88 грн. (т.3 а.с. 50);

15) ТОВ «Техсталь» від 22.10.2013року на суму 2454, 00грн, на підтвердження виконання якого позивач надав видаткову накладну № 544 від 22.10.2013року на суму 2454, 00грн. та довіреність № 77 від 22.10.2013року (т.2 а.с 12-13), рахунок на оплату № 787 від 22.10.2013року (т. 3 а.с. 33), платіжне доручення № 765 від 22.10.2013року на суму 2454, 00грн. (т.3 а.с. 51);

16) ТОВ «Симплекс-Н» від 23.10.2013року на суму 1503, 00грн. та від 29.10.2013року на суму 1468, 80грн., на виконання яких позивач надав видаткові накладні № 547 від 24.10.2013 року на суму 1503, 00грн та № 559 від 31.10.2013року на суму 1468, 80грн.. а також довіреності № 1100 від 23.10.2013року та № 1120 від 29.10.2013року відповідно (т.2 а.с. 14-17). Однак у виставлених рахунках №790 від 23.10.2013року та № 800 від 29.10.2013року (т.3 а.с. 34-35), по яких була проведена оплата відповідно до платіжних доручень № 1439 від 23.10.2013року та № 1471 від 29.10.2013року (т.3 а.с. 52-53) в графі договір зазначається "договір поставки № 0217/1 від 17.02.2011року".

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за потрібне звернути увагу, що кожен акт містить узагальнену інформацію стосовно наданих послуг протягом поточного місяця та відповідно до якого не має можливості визначити: фактичну дату отримання послуг та обсяг отриманої консультації з урахуванням погодинної оплати; посади та прізвища осіб які безпосередньо здійснюють господарську операцію, а саме хто надає консультацію та кого консультують; калькуляцію вартості 1 (однієї) години агентських послуг, а також встановити зв'язок витрат на агентські послуги з господарською діяльністю позивача.

Окрім того, матеріали справи не містять належним чином засвідчених доказів, які б підтверджували, яким саме чином було проведено організаційно-підготовчі заходи щодо пошуку потенційних замовників (покупців), аналіз наявності у потенційних та наявних замовників необхідних дозволів для здійснення їх проектів, їх платоспроможності, а також які саме та яким чином було здійснено конкретно визначені заходи по організації, координації, узгодженню та контролю проведення зустрічей та переговорів довірителя (ТОВ НВП Електроконтактні технології») з потенційними та наявними замовниками, а також позивачем не надано доказів формування агентом інформаційного банку даних щодо потенційних та наявних контрагентів.

Додатково, суд вважає за потрібне зазначити, що надані позивачем первинні документи не відображають реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ», оскільки у актах виконаних робіт (послуг) не заповнені обов'язкові дані, а саме: не зазначено кількісні та вартісні показники наданих послуг та взагалі не вказано повний зміст наданих послуг.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до ч.2 ст.9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи мають дефекти форми, змісту та походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом не належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що агентський договір № 03/01-2 від 03.01.2013року, укладений між ТОВ "НВП Електроконтактні технології" та ТОВ "Грант Тайм" був вчинений поза межами звичайної господарської діяльності позивача, а вчинені господарські операції викликають сумнів в їх реальності, доцільності та відповідності дійсному економічному змісту з метою реального одержання прибутку.

Відтак, спірний правочин не може бути визнаний судом законною підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, а тому спірне податкове повідомлення-рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003762204 від 29.10.2014року підлагає скасуванню лише в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податок на додану вартість у розмірі 28235,66грн., у тому числі за основним платежем - 18823, 77грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -9411, 89 грн.

Щодо правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003782204 від 29.10.2014року та № 0003792204 від 29.10.2014 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (Виконацець) та ТОВ "НВП Електроконтактні технології" 01.08.2013 року був укладений договір на створення видавничої продукції № 01/08-1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, на свій ризик створити за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пп.2.1-2.2. Договору, замовлення вважається виконаним після підписання сторонами акті приймання-передачі виконаних робіт( наданих послуг). Який стає невід`ємною частиною цього договору. Після підписання акту сторони не мають претензій одна до одної. Факт передачі продукції у власність замовникові оформлюється шляхом підписання двостороннього акту приймання-здачі продукції, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання продукції. Моментом переходу права власності на продукцію від виконавця до замовника вважається дата підписання даного акту.

Згідно п. 2.3 договору, за результатами виконаних робіт (наданих послуг) щодо створення продукції, виконавець готує та подає замовникові звіт про виконання прийтятих на себе зобов'язань, в якому деталізує проведену роботу ( зазначає їх кількість, перелік та вартість).

На виконання вказаних умов договору, позивачем надано до суду звіт від 31.08.2013ркоу № 1 до договору на створення видавничої продукції № 01/08-1 від 01.08.2013року, акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 3105 від 31.08.2013 року, акт приймання - передачі готової продукції від 31.08.2013 року (т.1. а.с. 70-72).

Факт передачі виготовленої продукції підтверджується карткою складського обліку № 1388/13-1 (т.2 а.с. 168).

Відповідно до приписів пп. 3.1-3.2 Договору, ціна виконаних робіт (наданих послуг) по створенню проекції становить 21300, 00грн. Оплата вартості продукції здійснюється безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Датою оплати вартості товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Факт проведення оплати підтверджується копією платіжного доручення № 2277 від 08.10.2013року на суму 21300, 00 грн.(т.2 а.с.169).

ТОВ «Грант Тайм» виписано на адресу позивача податкову накладку № 863 від 31.08.2013року на суму 21300, 00грн., у т.ч. ПДВ 3550, 00грн.

На підтвердження доказів реальності виконання умов договору № 01/08-1 від 01.08.2013року, представник позивача надав до суду зразок виготовленого каталогу продукції ТОВ «НВП «Електроконтактні технології» (т.2 а.с. 73-84).

Також, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» (Продавець) та ТОВ "НВП Електроконтактні технології" 03.01.2013року укладено договір купівлі-продажу № 03/01-1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар в кількостях та за ціною, що наводяться у рахунках та видаткових накладних, які є невідємною частиною договору.

Відповідно до пп. 2.2 - 2.3 Договору, факт передачі товару у власність покупцеві оформляється сторонами шляхом підписання двосторонньої видаткової накладної, які підписуються обома сторонами у момент передачі-приймання товару. Моментом переходу права власності на товар від продавця до покупця вважається дата підписання видаткової накладної.

На підтвердження виконання вказаних умов договору, представник позивача надав відповідні видаткові накладні № 1711 від 31.01.2013 року, № 1926 від 01.03.2013року, № 1953 від 20.03.2013року, № 1986 від 01.04.2013року (т.1 а.с. 105, 107, 109, 111).

Факт обліку придбаних ТМЦ підтверджуються наявні в матеріалах справи катки складського обліку № 1424/13-2, № 1438/13-1, № 1456/13-1, № 1488/13-1, №1415/13-1, № 1426/13-2. 602/13-1, 201.2/13-2 (т.3 а.с. 56-59, 67, 68-75).

Згідно п. 3.2. договору, ціна товару вважається погодженою у випадку отримання продукції за накладною або оплати товару покупцем, згідно виставленого продавцем рахунку - фактури.

Оплата вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Факт реальності виконання вказаних умов договору підтверджуються наявні в матеріалах справи рахунки-фактури № 1711 від 31.01.2013року, № 1926 від 01.03.2013року, № 1953 від 20.03.2013 року, № 1986 від 01.04.2013року (т.2 а.с. 104, 106, 108, 110) та платіжні доручення № 2083 від 31.05.2013 року, 2188 від 15.08.2013 року, № 2214 від 27.08.2013року (т. 3 а.с. 55, 76, 77).

Також, ТОВ «ГРАНТ ТАЙМ» на адресу позивача виписано відповідні податкові накладні № 1711 від 31.01.2013 року на суму 18900, 00грн., у т.ч. ПДВ 3150, 00грн. та № 1139 від 01.03.2013року на суму 51955. 84 грн., у т.ч. ПДВ 8659, 31грн. (т. 3 а.с. 54, 66). Факт наявності відповідних приміщень для зберігання ТМЦ підтверджується наданими позивачем договором оренди нежитлового приміщення № 1/07-12 від 01.07.2012, відповідно до умов якого ФОП Козідубов А.М. (Орендодавець) та ТОВ "НВП Електроконтактні технології" (Орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає орендареві у строкове платне користування об'єкт, що орендується за адресою 62490, Харківська область, с. Комунар, вул. 9 П'ятирічки, 59, а також акт приймання -передачі нежитлової будівлі № 1 від 01.07.2012року.

На підтвердження факту наявності відповідних ліцензій на проведення робіт позивач надав копії відповідних ліцензій та сертифікатів якості (т.3 а.с. 164-166), а також технічну документації на виробництво продукції (т.3 а.с. 167-172).

Наявність відповідного кваліфікованого персоналу підтверджується штатним розписом підприємства (т.1 а.с. 53) та наказами про прийняття на роботу працівників (т.1. а.с 55-66).

Як вбачається з пояснень представника позивача, необхідність укладення договору купівлі - продажу № 03/01-1 від 03.01.2013року зумовлена необхідністю виконання договірних зобов'язань ТОВ «НВП Електроконтакті технології» з контрагентам, у тому числі ДП завод «Електроважмаш» (договір № 207-02/160-Т від 30.07.2012року), ТОВ «Завод Спецтехніка» (рахнок № 345 від 23.04.2013року), ПФ «Алекс» (договір поставки № 0112/1 від 12.01.2011року), ТОВ «Контакт КС Плюс» (договір поставки № 0110/1 від 10.01.2011року), реальність виконання яких підтверджується відповідними видатковими накладними, платіжними дорученнями. Будь-яких зауважень щодо вищезазначених обставин у податкового органу ані під час перевірки, ні під час розгляду справи не виникло.

Будь-яких інших доказів того, що отриманий від контрагента ТОВ «Грант тайм» товар не використовувався позивачем у власній господарській діяльності ні акт перевірки, ні матеріали даної адміністративної справи на містять.

Посилання відповідача на не надання підприємством під час перевірки податковому органу документів, є недоцільним, оскільки таке право, а не обов'язок, виникає у платника податку, коли посадова особа контролючого органу, яка здійснює перевірку відмовляється від врахування документів, наданих платником податків.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також суд зазначає, що форма та зміст документів первинної бухгалтерської звітності, наданих суду на підтвердження виконання договорів поставки та створення видавничої продукції, відповідають вимогам закону і свідчать про реальність операцій проведених договірними сторонами. Зокрема, податкові накладні, що в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "НВП Електроконтактні тезнології", витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Також, як вбачається з акту перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Грант Тайм" на підставі того, що позивачем до перевірки не було надано доказів на підтвердження проведення поставок товарів (робіт, послуг), зокрема не надано відповідних ТТН, які б підтверджували фактичне відвантаження товару на адресу покупця.

Суд вважає за доцільне зазначити, що дія наказу Міністерства транспорту України та Державного комітету статистики України № 228/253 від 07.08.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи" зупинена публікацією в "Урядовому кур'єрі" від 07.03.2000 р. № 43 Державним комітетом України з питань регуляторної реформи та підприємництва відповідно до Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності". Відновлення дії зазначеної Інструкції можливе лише у разі внесення змін, зазначених у рішенні Держпідприємництва від 16.10.98 р. № 17-02/10 "Про необхідність усунення порушень вимог Указу Президента України від 03.02.98 р. № 79/98 "Про усунення обмежень, що стримують розвиток підприємницької діяльності" Мінтрансом України та Держкомстатом України". Отже, дія нормативного акта, що регулює порядок застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи зупинена, тому застосування ТТН в будь-якому вигляді не є обов'язковим. Дані обставини свідчать про те, що твердження відповідача про обов'язковість оформлення ТТН, які виключно мають підтвердити факт поставки товарів на користь позивача, є хибними, а тому судом до уваги не приймається.

Відповідно до положень п. 14.1.18 ст.14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно із приписами п.п. 14.1.181 ст.14, п.198.3, п. 198.6. ст.19 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

За результатами системного аналізу вказаних правових норм, суд приходить до висновку про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий ними товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З положень ч.1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, усі суми податкового кредиту у спірних правовідносинах підтверджені відповідними податковими накладними, а також належним чином складеними первинними документами.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження податкового органу про порушення суб'єктом господарювання пп.201.1 ст.201 ПК України, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної не тягне за собою втрати нею статусу належного податкового документа. Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 22.10.2013 року у справі № 2а-14640/12/2670.

Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що наявність податкових накладних, платіжних доручень щодо сплати податку на додану вартість в ціні товару хоч і є обов'язковими підставами для визначення податкового кредиту та бюджетного відшкодування, але не вичерпними, оскільки предметом доказування у даній справі є обставини, що підтверджують обґрунтованість визначення суми бюджетного відшкодування

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Суд також зауважує, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції щодо купівлі - продажу та створення видавничої продукції між позивачем та його контрагентом ТОВ «Грант Тайм» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд звертає увагу на те, що збільшення суми грошового зобов'язання (шляхом прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) порушує право позивача мирно володіти своїм майном, визначення якого міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року (надалі також "Протокол 1 до Конвенції"), яка є частиною національного законодавства України згідно із статтею 9 Конституції України.

Зокрема, стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права"

Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі також "ЄСПЛ"). Дані рішення згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, ч. 2 ст.8 КАС України вимагає врахування практики ЄСПЛ при вирішенні справ.

Так, у пункті 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, вказавши, що "власність"може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування"отримати ефективне здійснення свого майнового права.

У рішенні в справі "Щокін проти України"(п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом"і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Також суд вважає за потрібне зазначити, що викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на мотивах акту складеного ДПІ за наслідками перевірки діяльності контрагента позивача.

Втім, з цьому приводу суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача або за викладеними у акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес"АД проти Болгарії"ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності лише в сфері купівлі - продажу та створення видавничої продукції між позивачем та контрагентом ТОВ "Грант Тайм» і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень № 0003782204 від 29.10.2014року та № 0003792204 від 29.10.2014 року, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, проаналізувавши вищевикладене, приймаючи до уваги те, що судовим розглядом встановлений факт часткового порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то поданий позов підлягає задоволенню в частині скасування податкових повідомлень-рішень № 0003782204 від 29.10.2014року та № 0003792204 від 29.10.2014 року в повному обсязі та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003762204 від 29.10.2014року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податок на додану вартість у розмірі 28235,66грн., у тому числі за основним платежем - 18823, 77грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -9411, 89 грн.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 94, 128, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електроконтактні технології» до Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003782204 від 29.10.2014року та податкове повідомлення-рішення № 0003792204 від 29.10.2014 року.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0003762204 від 29.10.2014року в частині збільшення суми грошового зобов`язання за податок на додану вартість у розмірі 28235,66грн., у тому числі за основним платежем - 18823, 77грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -9411, 89 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Електроконтактні технології» (62490, Харківська область, с. Комунар, вул. 9-ї П`ятирічки, буд. 49, код ЄДРПОУ 36875117) на користь Державного бюджету України на користь судовий збір в сумі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 24.02.2015року.

Суддя Горшкова О.О.