Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/19746/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року № 826/19746/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» доДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі незаконних висновків акту перевірки від 25.07.2014 р. № 325/1-22-08-38682981 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 160 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в запереченнях до позовної заяви.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2015 р. сторони заявили усне клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Діджітал Дна» з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) при взаємовідносинах з ТОВ «Транслем» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Діджітал Дна»: ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 128 000,00 грн., в тому числі у січні 2014 року на 128 000,0 грн.

За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 р. № 325/1-22-08-38682981 та винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі - 128 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 32 000,00 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві 07.08.2014 р. № 9942/10/26-50-22-08-11 надано відповідь, згідно якої, відсутні підстави для перегляду висновків акту перевірки від 25.07.2014 р. № 325/1-22-08-38682981.

За результатами розгляду первинної скарги, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві прийнято рішення від 23.10.2014 р. № 10881/10/26-15-10-06-15, яким податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208 залишено без змін.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 24.11.2014 р. № 7342/6/11-11-10-01-15, яким податкове повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208 та рішення прийняте за результатами розгляду первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Положеннями статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Отже, положеннями вказаної вище статті визначено підстави за яких контролюючим органом проводиться документальна позапланова невиїзна перевірка.

Як зазначає позивач, перевірку проведено з порушенням порядку, передбаченого статтями 78 та 79 Податкового кодексу України. Так, позивача повідомлено про проведення перевірки лише через 2 дні після її початку, і ще до моменту початку проведення перевірки відповідачем було вирішено, що за її результатами буде складено саме акт, а не довідка.

Однак, суд критично оцінює вказані вище доводи позивача виходячи з наступного. Так, примірник наказу позивача містить відмітку про отримання його 23.07.2014 р. поштою. Вказана відмітка проставлена ОСОБА_1, що узгоджується з позицією відповідача. Також надіслання позивачу повідомлення від 21.07.2014 р. № 98/10/22-08 про початок перевірки, копію наказу ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.07.2014 р. № 1849, повідомлення про запрошення від 21.07.2014 р. № 9168/22-08 підтверджується копією конверту з відміткою Укрпошти від 21.07.2014 р., а їх отримання представником позивача 23.07.2014 р. підтверджується роздруківкою з сайту Укрпошти.

Так, перевірка проводилася 25.07.2014 р.

Отже, оскільки позивач отримав документи, які стали підставою для проведення перевірки 23.07.2014 р., що підтверджується матеріалами справи, суд вважає, що останній був належним чином повідомлений про проведення перевірки.

За таких обставин, матеріалами справи спростовуються доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки, а тому суд приходить до висновку про те, що перевірка проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до бюджету, подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та додання розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, в Акті перевірки не встановлено, а представником відповідача під час судового розгляду справи не зазначено про порушення щодо фактичної сплати податку на додану вартість та податку на прибуток позивачем постачальникам товарів/послуг або до бюджету, або не подання позивачем заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та розрахунку суми бюджетного відшкодування.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «Транслем».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» зареєстровано Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва. Основним видом діяльності є діяльність рекламних агентств.

Між ТОВ «Діджітал Дна» (замовник) та ТОВ «Транслем» (виконавець) укладено договір № 23/10/2013 про надання агентських послуг від 23.10.2013 р., відповідно до умов якого, виконавець зобов'язується надавати замовникові такі послуги: здійснювати пошук потенційних клієнтів замовника щодо послуг з розміщення реклами в мережі Інтернет на Веб-сайтах, перелік яких періодично змінюється та повідомляється виконавцеві замовником; проводити переговори з такими потенційними клієнтами з питань укладення договорів на найвигідніших для Замовника умовах та сприяти замовнику в укладанні таких договорів, брати участь у переговорних процесах, разом із замовником, підтримувати та захищати інтереси замовника в таких переговорних процесах; проводити переговори з керівництвом міжнародних компаній, які мають відокремлені підрозділи або дочірні компанії в Україні з питань укладення із замовником договорів про популяризацію найменування та/або знаків для товарів та послуг таких компаній.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано суду додаток № 3 від 31.01.2014 р. до договору № 23/10/2013 від 23.10.2013 р., акт здачі-приймання наданих послуг від 31.01.2014 р., податкову накладну від 31.01.2014 р. № 15300 на суму 768 000,00 грн.

Як вбачається висновки податкового органу щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на акт перевірки від 28.03.2014 р. № 195/05-64-22-02/38844515 ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Транслем» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період січень та лютий 2014 року, згідно якого встановлено, що первинні документи та податкова звітність не могла бути підписана директором підприємства, що дає змогу вважати про фальсифікацію підписаних від імені директора первинних документів та податкової звітності та неможливість ідентифікувати осіб, які фактично займалися господарською діяльністю.

Згідно акта перевірки від 28.03.2014 р. № 195/05-64-22-02/38844515 ДПІ у Київському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області встановлено відсутність об'єкту оподаткування при визначенні доходів та витрат.

Стосовно посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, як на підставу неправомірності включення позивачем певних сум за угодами з таким контрагентом до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В силу приписів статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1999 № 2657-ХП податковою інформацією є сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статті 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Так, в силу приписів пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України, податкова інформація є підставою для прийняття посадовими особами органів державної податкової служби відповідних висновків під час проведення перевірок.

Оформлення результатів перевірок здійснюється шляхом складання акта перевірки, який є носієм доказової інформації та повинен містити висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання законодавства.

У свою чергу, метою проведення зустрічної звірки платника податків є виключно отримання податкової інформації, тобто, зібрання відомостей, які розкривають процес поточної господарської діяльності платника податків, дані про його контрагентів, кількісні, якісні та інші характеристики отриманих та наданих товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що зустрічні звірки не є перевірками платника податків, письмовий документ, який складається після проведення зустрічної звірки (довідка) та у разі неможливості її проведення (акт) не може містити у собі висновки посадових осіб податкового органу про порушення суб'єктом господарювання вимог чинного законодавства, у тому числі, і про реальність, повноту, достовірність господарських операцій такої особи.

Крім того, суд зазначає, що пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених Наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу Державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Таким чином в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснюються між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

З аналізу вищевикладених норм права та обставин справи вбачається, що висновки суб'єкта владних повноважень, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагента, зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не відповідають визначеному змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки.

Разом з тим, суд не може прийняти до уваги постанову Донецького Окружного адміністративного суду від 12.06.2014 р. у справі № 805/5236/14, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 р., за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслем» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, якою адміністративний позов задоволено повністю. Даною постановою визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області з коригування показників податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслем" (код ЄДРПОУ 38844515) в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період січень-лютий 2014 року; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Київському районі м. Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Транслем" (код ЄДРПОУ 38844515) за період січень-лютий 2014 року згідно податкових декларацій з податку на додану вартість, поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Транслем" (код ЄДРПОУ 38844515) за вказаний період, - з огляду на те, що судом у зазначеній справі не було досліджено первинні документи ТОВ «Транслем» у відносинах з позивачем.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд не може погодитись з доводами позивача та критично ставиться до наданих позивачем первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, з огляду на нижченаведене.

В даній справі судом встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій.

Так, згідно додатку № 3 від 31.01.2014 р. до договору № 23/10/2013 від 23.10.2013 р., вбачається, що на виконання умов укладеного договору у період з 01 по 31 січня 2014 року виконавцем були надані наступні послуги:

- здійснено пошук потенційних клієнтів замовника щодо рекламних послуг в мережі Інтернет на Веб-сайтах;

- проведено переговори з потенційними клієнтами замовника з питань укладення договорів на найвигідніших для замовника умовах;

- досягнуто домовленості з ТОВ «АУКРО УКРАЇНА» щодо укладення додатку до договору про надання рекламних послуг;

- досягнуто домовленості з ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА» щодо укладення додатку до договору про надання рекламних послуг;

- досягнуто домовленості з ТОВ «МЕДІЙНІ СИСТЕМИ СМАРТ» щодо укладення додатку до договору про надання рекламних послуг;

- досягнуто домовленості з ТОВ «НЕОС ДІДЖИТАЛ» щодо укладення додатку до договору про надання рекламних послуг.

Втім, позивачем не надано доказів, які б свідчили, яких саме клієнтів було знайдено виконавцем, доказів, які б свідчили про укладення договорів з ТОВ «АУКРО УКРАЇНА», ТОВ «ЄМАРКЕТ УКРАЇНА», ТОВ «МЕДІЙНІ СИСТЕМИ СМАРТ», ТОВ «НЕОС ДІДЖИТАЛ» та відповідно додатків до них, не надано звітів щодо проведених зустрічей з потенційними клієнтами, питань, які ставилися на обговорення тощо; доказів надання консультацій замовнику; доказів розробки схем та планів розміщення реклами клієнтів замовника на Веб-сайтах, розробки комерційних пропозицій тощо; доказів укладення рекламних договорів із знайденими клієнтами; доказів, які б свідчили про розрахунки між сторонами.

Отже, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи (податкові накладні, акти здачі -приймання) не дають підстав дійти до висновку, що господарські операції мали місце.

З огляду на вищевказане, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних послуг, інших документів щодо реальності та товарності проведених операцій, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій з ТОВ «Транслем», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з продажу товарів та надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та надання послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Тому наявність у позивача необхідних документів, які відповідно до Податкового кодексу України є підставою для віднесення певних сум до податкового кредиту (податкових накладних, актів виконаних робіт тощо) сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, оскільки судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Отже, із наданих позивачем документів не можливо встановити зв'язок між його господарською діяльністю, придбанням послуг та їх реалізацією, руху активів, а відтак позивач не довів, що його дії по формуванню податкового кредиту є правомірними.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що в порушення вимог ст. 185, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього на суму 128 000,00 грн., в тому числі у січні 2014 року на 128 000,0 грн.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2014 р. № 0008332208, відповідно, відсутні підстави для задоволення даних позовних вимог.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають поверненню.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1 У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» (код ЄДРПОУ 38682981) решту суми судового збору в розмірі 2880,00 грн. до Державного бюджету України.

3. Стягнення решти суми судового збору в розмірі 2880,00 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджітал Дна» (код ЄДРПОУ 38682981) доручити ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук