Постанова

від 25.02.2015 по справі 825/195/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 року Чернігів Справа № 825/195/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

при секретарі - Пушенко О.І.,

за участі представника позивача - Караваєва І.І..,

представника відповідача - Вершняк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Ічнянський спиртовий завод" до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 26.01.2015 року звернувся з позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області і просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0002632202, №0002632202 від 30.10.2014 року.

Свої вимоги мотивує тим, що висновки Прилуцької ОДПІ про заниження позивачем суми податку на додану вартість, що перераховується до державного бюджету та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток є протиправними та не відповідають дійсності. Позивач наполягає на тому, що господарські операції між ним та ТОВ «Сталісбуд» мали товарний, реальний характер та спричинили зміни в майновому стані сторін договорів. Господарські відносини підтверджені належними первинними документами, договором, актом приймання виконаних будівельних робіт, локальним кошторисом, відомістю ресурсів, договірною ціною, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковою відомістю ресурсів, рахунком на оплату, випискою з рахунку позивача, податковою накладною, які не мають дефектів форми та змісту та відповідають вимогам Податкового кодексу України. Відповідно до вимог Податкового кодексу України не допускається формування показника податкового кредиту за відсутності податкової накладної, наявність такої накладної було встановлено під час проведення перевірки, а тому позивач вважає, що у нього були наявні підстави для віднесення сум сплаченого ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Сталісбуд» до складу податкового кредиту. На момент вчинення правочинів контрагент позивача був зареєстрований в якості юридичної особи, тобто мав спеціальну правосуб'єктність на здійснення господарської діяльності. Стосовно кримінальної справи №73-00209, порушеної по факту ухилення від сплати податків громадянином ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.212 КК України та за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, що передбачений ст.205 КК України позивач зазначає, що відповідно до ст.205 КК України фіктивне підприємництво є створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона. Отже, факт фіктивного підприємництва встановлюється виключно в порядку кримінального судочинства. Обвинувального вироку суду в кримінальній справі №73-00209 стосовно посадових осіб ТОВ «Сталісбуд», що набрав би законної сили, немає. Враховуючи зазначене, ДП "Ічнянський спиртовий завод" вважає, що винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є протиправним, тому просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, пояснив, що актом ДПІ у Києво-Святошинському р-ні Київської області від 18.07.2012 р. № 227/22-05/37723445 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталісбуд» (код за ЄДРПОУ 37723445) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість з платниками податку за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року та з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року», яким встановлено, що операції, здійснені ТОВ «Сталісбуд» у вказаних періодах 2011 і 2012 років (в т. ч. і в листопаді 2011 року, коли ТОВ «Сталісбуд» було виписано податкову накладу № 218 позивачу) не мали реального характеру, товар не перевозився і не зберігався, не виявлено відповідних офісних, виробничих та/або складських приміщень, не встановлено наявності трудових ресурсів для здійснення будь-якого виду діяльності. Вказана перевірка здійснена на виконання постанови слідчого по кримінальній справі № 73-00209, порушеній за фактами створення фіктивних підприємств і задіяння їх у конвертаційному центрі. Враховуючи наведене, Прилуцька ОДПІ вважає, що донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток є правомірним, а тому податкові повідомлення-рішення, що оскаржує позивач, не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками Прилуцької ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ДП «Ічнянський спиртовий завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення взаєморозрахунків з ТОВ «Сталісбуд» їх реальності та повноти відображення в обліку за період листопад 2011 року. За результатами перевірки було складено акт від 17.09.2014 року № 584/22-00375361.

Перевіркою встановлено порушення ДП «Ічнянський спиртовий завод»:

п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за листопад 2011 року в сумі 16483,00 грн.;

п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України, в результаті чого встановлено завищення ДП «Ічнянський спиртовий завод» від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на прибуток на 82414,00 грн.

На підставі акту перевірки Прилуцькою ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 0002632202 від 30.10.2014 року, яким ДП «Ічнянський спиртовий завод» зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 82414,00 грн.;

№ 0002622202 від 30.10.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20603,75 грн., з них 16483,00 грн. - основного платежу та 4120,75 грн. - штрафних санкцій.

ДП «Ічнянський спиртовий завод» було оскаржено податкові повідомлення-рішення до ГУ ДФС в Чернігівській області, рішенням якого № 248/10/25-01-10-05-15 від 24.11.2014 року, податкові повідомлення-рішення Прилуцької ОДПІ № 0002632202, № 0002622202 від 30.10.2014 року були залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Рішенням ДФС України про результати розгляду повторної скарги ДП «Ічнянський спиртовий завод» № 9302/6/99-99-10-01-01-25 від 22.12.2014 року скаргу позивача було залишено без задоволення.

В ході проведеної перевірки Прилуцькою ОДПІ було встановлено, що між ДП «Ічнянський спиртовий завод», як замовником та ТОВ «Сталісбуд», як підрядником було укладено договір підряду № 01/11-4 від 01.11.2011 року (а.с. 33-36). За умовами договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт спиртосховища. Об'єм та зміст робіт визначається згідно узгодженого сторонами локального кошторису, що є невід'ємною частиною цього договору.

Між сторонами було узгоджено локальний кошторис № 1-1-1 на ремонт спиртосховища (а.с. 42-44). Також сторонами погоджено відомість ресурсів до локального кошторису № 1-1-1 на ремонт спиртосховища, договірну ціну на поточний ремонт спиртосховища (а.с. 45-48).

Виконання робіт з поточного ремонту спиртосховища підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-2в, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року форми КБ-3, підсумковою відомістю ресурсів за листопад 2011 року, (а.с. 38-41, 49, 50-52).

За виконані будівельні роботи ТОВ «Сталісбуд» було виставлено рахунок на оплату № СФ-301132 від 30.11.2011 року на суму 98897,36 грн., в тому числі ПДВ 16482,89 грн. (а.с. 53). Згідно виписки по рахунку ДП «Ічнянський спиртовий завод», позивачем було здійснено оплату виконаних робіт в повному обсязі (а.с. 54).

На суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТОВ «Сталісбуд» було виписано позивачу податкову накладну № 218 від 30.11.2011 року (а.с. 37).

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту та понесених витрат до витрат, що приймають участь в обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт виконання будівельних робіт та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме акт приймання виконаних будівельних робіт, локальний кошторис, відомість ресурсів, договірна ціна, довідка про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, податкова накладна. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту зазначених первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, зазначені документи повністю відображають реальність виконання будівельних робіт ТОВ «Сталісбуд» на користь ДП «Ічнянський спиртовий завод».

Відповідно до п.п.14.1.27 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування платником податку витрат підприємства допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими первинними документами, а також використання отриманих за договором поставки товарів у власній господарській діяльності. Прилуцькою ОДПІ не надано суду доказів того, що ДП «Ічнянський спиртовий завод» не було надано суду доказів того, що поточний ремонт спиртосховища ДП «Ічнянський спиртовий завод» фактично не було виконано ТОВ «Сталісбуд» та не було надано доказів того, що виконані роботи не були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що витрати на оплату виконаних будівельних робіт згідно договору із ТОВ «Сталісбуд» позивач протягом перевіряємого періоду правомірно, на підставі п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України включив до складу витрат підприємства, тобто висновки Прилуцької ОДПІ про завищення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування є безпідставними.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність податкової накладної було встановлено актом перевірки Прилуцької ОДПІ та під час судового засідання. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні було встановлено, що Прилуцька ОДПІ зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків акту ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 18.07.2012 р. № 227/22-05/37723445 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталісбуд» (код за ЄДРПОУ 37723445) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість з платниками податку за період з 01.08.2011 року по 30.11.2011 року та з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року». Зазначеним актом встановлено, що ТОВ «Сталісбуд» здійснювало операції, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг).

Суд вважає, що такі висновки Прилуцької ОДПІ є безпідставними та неправомірними, оскільки акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для нього. При цьому чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередньо контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми ПДВ до податкового кредиту. Тому, можливі порушення контрагентами платника податків податкової дисципліни, у т. ч. недекларування своїх зобов'язань або несплата податку до бюджету, не є підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з ПДВ та права формування витрат підприємства з врахуванням показників за операціями з такими контрагентами.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії або бездіяльність свого контрагента. В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій. Також, актом ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області не було досліджено реальність виконання будівельних робіт ТОВ «Сталісбуд» на замовлення ДП «Ічнянський спиртовий завод», зокрема не досліджувались первинні бухгалтерські документи, що відображають господарські операції між цими суб'єктами господарювання, а тому висновки про відсутність реальних наслідків правочину на підставі акту перевірки контрагента позивач є документально необґрунтованими.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право Прилуцької ОДПІ при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Щодо посилань в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 18.07.2012 р. № 227/22-05/37723445 на порушену кримінальну справу № 73-00209 стосовно громадянина ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ч. 2 ст. 205 КК України, за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «Сталісбуд», то суд зазначає, що представником Прилуцької ОДПІ не було надано суду вироку суду, що набрав законної сили, по кримінальній справі № 73-00209. Таким чином, сама наявність такої кримінальної справи не може свідчити про невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань за договором підряду.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих виконання будівельних робіт контрагентом позивача первинних бухгалтерських документів, суд вважає, що позивачем доведено, що правочин, укладений між ним та ТОВ «Сталісбуд» створив реальні юридичні наслідки для ДП «Ічнянський спиртовий завод». Позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій. Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість та при формуванні показника витрат, що приймають участь у визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток дотримано вимоги Податкового кодексу України, а відповідачем зроблено неправомірні висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Прилуцької ОДПІ № 0002632202, № 0002632202 від 30.10.2014 року підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області № 0002632202, № 0002632202 від 30.10.2014 року

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя О.В. Кашпур